Ухвала

від 20.01.2015 по справі 810/4322/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4322/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ганечко О.М.,Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства соціальної політики України про скасування протиправних рішень від 02.08.2013 № 10/2154 та від 18.03.2014 № 555/5/123-14, зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення їй державної допомоги при народженні третьої дитини у розмірі, визначеному Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка є матір'ю трьох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується Свідоцтвом про народження дітей.

26 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим із заявою про призначення їй допомоги при народженні третьої дитини. Разом з заявою, серед інших документів, позивачкою подано копії Свідоцтв про народження дітей та Довідку про склад сім'ї.

Як убачається із довідки Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим від 10.04.2014 № 685/02-01-01-42 про склад сім'ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею у зазначеному будинку серед інших мешкають неповнолітні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 В довідці також зазначено, що син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає разом з батьком в м. Сімферополь АР Крим.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2, управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим призначило їй допомогу при народженні дитини у розмірі 60 прожиткових мінімумів. Тобто, у розмірі, який відповідно до законодавства виплачується при народженні другої дитини.

Відповідно до повідомлення управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим про надання державної допомоги сім'ям з дітьми від 02.08.2013 № 10/2154, позивачці призначено одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 9720,00 грн., також зазначено, що решта суми буде сплачуватись щомісячно протягом періоду з 01.04.2013 по 31.03.2017 рівними платежами у розмірі 1012,50 грн.

Не погодившись із вказаним розміром допомоги, 22.02.2014 позивач звернулась до Міністерства праці та соціальної політики України зі скаргою на дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2, Листом від 18.03.2014 № 555/5/123-14 Міністерство праці та соціальної політики України повідомило скаржницю про те, що розмір допомоги при народженні дитини в розмірі 60 прожиткових мінімумів Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим призначено відповідно до законодавства. Своє рішення Міністерство мотивувало тим, що перша дитина позивачки - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає окремо від неї (разом з батьком в м. Сімферополі АР Крим), тобто, виховується іншою особою, а відтак, позивачка втратила право на отримання допомоги при народженні третьої дитини у розмірі 120 прожиткових мінімумів.

Вважаючи вказані дії Міністерства праці та соціальної політики України протиправними, а розмір призначеної допомоги необґрунтованим, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт перебування сина - ОСОБА_3 на її утриманні, що, в свою чергу, з врахуванням приписів Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми є підставою для призначення та виплати їй допомоги при народженні третьої дитини - доньки ОСОБА_5 у розмірі, передбаченому при народженні другої дитини.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2011 № 1751.

Абзацом 6 пункту 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, встановлено, що розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною. У разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їх числа вважається наступною.

Зі змісту положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми вбачається, що, вирішуючи питання про призначення допомоги, слід виходити з того, скільки живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих) до народження дитини перебували на утриманні особи.

Так, утримання означає відсутність у дитини інших джерел існування, окрім допомоги матері, а якщо, крім допомоги, що надавалася матір'ю, дитина мала інші джерела, то слід встановити, чи є допомога матері постійним і основним джерелом засобів для існування дитини. Постійний характер допомоги означає, що така була не одноразовою, а надавалася систематично. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку матері та інших джерел утримання. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання дитиною утримання з інших джерел, ні окреме проживання від матері, не може бути перешкодою для визнання факту перебування на її (позивача) утриманні.

У частинах 1-3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 2 статті 71 КАС України).

З урахуванням відсутності доказів на підтвердження знаходження ОСОБА_3 на утриманні позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача законних та обґрунтованих підстав для призначення позивачу державної допомоги сім'ям з дітьми при народженні дитини ОСОБА_5, як на третю дитину.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ганечко О.М.

Ісаєнко Ю.А.