Постанова

від 17.08.2016 по справі 810/4322/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ 810/4322/14

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дудіна С.О., суддів Кушнової А.О. та Горобцової Я.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України та ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Обставини справи: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просить суд:

- скасувати рішення відповідача від 02.08.2013 №10/2154;

- скасувати рішення відповідача від 18.03.2014 №555/5/123-14;

- зобов'язати відповідача прийняти правомірне рішення про призначення державної допомоги сім'ї позивача при народженні третьої дитини у розмірі відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

За результатом автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 було прийнято адміністративну справу до провадження суду та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 третьої дитини вона звернулась до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим із заявою про призначення їй державної допомоги при народження дитини, однак відповідна допомога була призначена їй в розмірі, як при народженні другої дитини, про що складено повідомлення від 02.08.2013 №10/2154.

Позивач вважає таке рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» чітко визначений розмір допомоги, що виплачується при народженні третьої дитини - у сумі, кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму. У зв'язку з цим, позивач просить суд скасувати вищевказане повідомлення від 02.08.2013 №10/2154, а також рішення (лист) Міністерства соціальної політики України від 18.03.2014 №555/5/123-14, прийняте за результатом розгляду звернення позивача, та зобов'язати відповідача прийняти правомірне рішення про призначення державної допомоги сім'ї позивача при народженні третьої дитини у розмірі відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Міністерство соціальної політики України, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим в ході перевірки 23.05.2013 підтверджено факт проживання позивача з двома дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1, у той час як син заявниці, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з батьком в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, тобто не перебуває на утриманні у ОСОБА_1. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивачеві правомірно призначено державну допомогу при народженні ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_4.

Оскільки місцезнаходженням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим є територія Автономної Республіки Крим, повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання було здійснене судом виключним способом - шляхом розміщення тексту повісток про виклик до суду та ухвали суду від 07.06.2016 на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в розділі "Інформація про розгляд справ, сторони у яких знаходяться в АР Крим" Київського окружного адміністративного суду (http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/ spravu/).

Проте, сторони у судове засідання не з'явились, при причини неявки суду не повідомили.

У поданих через канцелярію суду письмових запереченнях проти позову Міністерство соціальної політики України заявило клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника відповідача.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.ІНФОРМАЦІЯ_4 р. № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є матір'ю трьох дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 05.09.2008, серії НОМЕР_2 від 23.01.ІНФОРМАЦІЯ_4 та серії НОМЕР_3 від 19.03.2013.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2013 позивач звернувся до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим із заявою б/н від 26.04.2013 про призначення ОСОБА_1 державної допомоги при народженні третьої дитини.

У зв'язку з неотриманням інформації про результати розгляду цієї заяви позивач 17.07.2013 звернувся до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим із заявою про направлення повідомлення про призначену державну допомогу сім`ї з дітьми.

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим листом №10/2144 від 29.07.2013 повідомило позивачу про те, що відповідно до п. 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751, для призначення відповідної допомоги особою подається, зокрема, довідка про склад сім'ї. При цьому, в наданій позивачем довідці зазначено, що перша дитина ОСОБА_3 проживає з батьком в м. Сімферополі, що також підтверджується довідкою зі школи та актами соціальних інспекторів.

ОСОБА_2 повідомлено, що у зв'язку з тим, що факт спільного проживання першої дитини із заявником не підтверджено, державна допомога при народженні дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 була призначена в розмірі, як при народженні другої дитини, що відповідає п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та правомірність чого підтверджена листом Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим №032-23/189 від 17.07.2013, який надійшов у відповідь на звернення відповідача.

02.08.2013 ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим було складено повідомлення про надання державної допомоги сім'ям з дітьми №10/2154, згідно з яким позивачу призначено одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 9720,00 грн. (період - з 01.03.2013 по 31.03.2013) та щомісячну допомогу в розмірі 1012,50 грн. у період з 01.04.2013 по 31.03.2017.

Не погодившись з розміром призначеної допомоги, 20.02.2014 ОСОБА_1 звернулась до Міністерства праці та соціальної політики України зі скаргою, у якій просила вищестоящий орган скасувати рішення від 29.07.2013 №10/2144 та від 02.08.2013 №10/2154 та зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим призначити сім`ї позивача державну допомогу при народженні третьої дитини у розмірі, який встановлений саме як для третьої дитини.

Розглянувши вказану скаргу позивача, Міністерство соціальної політики України листом від 18.03.2014 № 555/5/123-14 повідомило ОСОБА_1 про те, що розмір допомоги при народженні дитини в розмірі 60 прожиткових мінімумів ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим призначено відповідно до норм чинного законодавства.

У вказаному листі відповідачем було зазначено про те, що перша дитина позивача - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає окремо від неї (разом з батьком в м. Сімферополі АР Крим), тобто, виховується іншою особою, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги при народженні третьої дитини у розмірі 120 прожиткових мінімумів.

Не погоджуюсь з правомірністю прийняття відповідачами вищевказаних рішень про призначення позивачу допомоги при народженні третьої дитини у меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" № 2811-XII від 21.11.1992 (далі - Закон №2811, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини, як передбачено п.1 ч.1 ст.3 Закону №2811.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону №2811 всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Статтею 10 Закону №2811 встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну). Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону №2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Відповідно до ч.1-2 ст.12 Закону №2811 допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати допомоги при народжені дитини, передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 (далі-Постанова №1751, в реакція, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.10 Порядку №1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку №1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: 1) заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини; 3) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад. Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Відповідно до п.13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

При цьому така допомога надається у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини.

Розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі , та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною. У разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їх числа вважається наступною.

Пунктом 15 Порядку №1751 визначено, що одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Отже, суд звертає увагу на те, що розмір допомоги при народженні дитини залежить від кількості дітей, які проживають або перебувають на утриманні особи, яка звернулась з відповідною заявою про отримання допомоги.

Так, зокрема, Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 11.10.2012 (справа №К/9991/14097/12-С) та від 17.04.2016 (справа №0549/5816/12) зазначив про те, що утримання означає відсутність у дитини інших джерел існування, окрім допомоги матері, а якщо, крім допомоги, що надавалася матір'ю, дитина мала інші джерела, то слід встановити, чи є допомога матері постійним і основним джерелом засобів для існування дитини. Постійний характер допомоги означає, що така була не одноразовою, а надавалася систематично.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що підставою для призначення позивачу допомоги при народженні третьої дитини у розмірі як при народженні другої дитини стало не підтвердження факту перебування на її утриманні старшої дитини - сина ОСОБА_3, який переданий на виховання батьку та мешкає в м. Сімферополі АР Крим.

Дані обставини підтверджуються даними Довідки про склад сім'ї від 10.04.2014 № 685/02-01-01-42 та не заперечувались позивачем.

Разом з тим, ані під час звернення до суду із даним позовом, ані під час розгляду справи, позивачем не надано будь-яких доказів про її участь у витратах на утримання старшого сина ОСОБА_3, тобто основним джерелом засобів існування ОСОБА_3 була допомога батька, а не позивача.

Таким чином, зазначене дає суду підстави вважати, що на момент народження третьої дитини ОСОБА_6, позивачем виховувалась тільки одна дитина - донька ОСОБА_5

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час судового розгляду позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт перебування сина - ОСОБА_3 на її утриманні, що, в свою чергу, з врахуванням наведених вище обставин справи й приписів Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, є підставою для призначення та виплати їй допомоги при народженні третьої дитини - доньки ОСОБА_6 у розмірі, передбаченому при народженні другої дитини.

Наведене свідчить про правомірність дій та рішень відповідачів, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст.181 Сімейного кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як зазначено вище, призначення позивачу допомоги при народженні третьої дитини у розмірі як на другу дитину зумовлено тим, що старший син позивача - ОСОБА_3 не перебуває на утриманні позивача та мешкає окремо з батьком в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Зокрема, факт окремого проживання сина позивача підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку №685/02.01.01-42 від 10.04.2014, яка була подана позивачем під час звернення до відповідача із відповідною заявою про призначення допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт утримання ОСОБА_1 свого сина, ОСОБА_3, що в свою чергу, на думку суду, свідчить про правомірність призначення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим позивачу державної допомоги сім'ям з дітьми при народженні дитини ОСОБА_6, як на другу дитину.

У зв'язку з цим, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя Дудін С.О.

Судді: Кушнова А.О.

Горобцова Я.В.