Рішення

від 06.02.2007 по справі 12/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

06.02.2007                                                                                           Справа  № 12/8

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „VM –PLUMCOM”,           м. Унгель Республіки Молдова  

до відповідача малого підприємства Мукачівського районного благочинного фонду „Благодать”, смт. Чинадієво Мукачівського району

про стягнення суми 82 616 євро та 8 177 доларів США.

                              Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача – Попа Н. І., (представник за довіреністю від 15.03.2006 року), Іщук В. І., (представник за довіреністю від 18.12.2006 року)

Від відповідача –не  зявився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „VM –PLUMCOM”, м. Унгель Республіки Молдова до малого підприємства Мукачівського районного благочинного фонду „Благодать”, смт. Чинадієво Мукачівського району про стягнення суми 82 616 євро та 8 177 доларів США.

        Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

          В судовому засіданні з'ясовано, що представники позивача розуміють мову (українську) ведення судового засідання і будь –яких клопотань з цього приводу не заявляли.  

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представники позивача підтримують позовні вимоги, надали суду документи зазначені в ухвалі суду від 22.01.2007 року.

Водночас, письмовою заявою (вх. № 1061 від 06.02.2007 року) представники позивача повідомили суд про те, що відповідачу відомо про час і місце розгляду справи, однак останній висловив небажання приймати участь у судовому засіданні. Крім цього, зіславшись на письмове визнання боргу відповідачем (письмове погодження відповідача від 14.12.2005 року та лист від 18.01.2007 року), що виник із зобов'язань контрактів № 02 від 11.01.2005 року та контракту № 03 від 21.01.2005 року (з додатками), в наявність документально підтверджених позовних вимог представники позивача просять розглянути спір по суті в даному судовому засіданні і з огляду процесуального економії та тривалості боргу заперечують відкладення розгляду справи на пізніший термін.  

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом відповідачеві у дві адреси, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 3552930 підтверджує вручення відповідачу 26.01.2007 року ухвали від 22.01.2007 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши їх,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 36 617 євро (33 200+3 417 євро) та 7 952 долари США –основного боргу щодо оплати за надану, згідно контрактів № 02 від 11.01.2005 року та № 03 від 21.02.2005 року (з додатками), продукцію (сухі сливи з кісточкою та без кісточки), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          INVOICE №02 та №03 від 14.04.2005 року, № 4 від 18.04.2005 року, № 05 від 19.04.2005 року №06 від 20.04.2005 року, № 07 від 21.04.2005 року, № 8від 22.04.2005 року;

-          CMR № 0115854 від 15.04.2005 року, № 006280 № 012800 від 19.04.2005 року, № 0111678 від 20.04.2005 року, № 012804 від 21.04.2005 року, № 012798 від 22.04.2005 року;

-          митними деклараціями № HU 00178701 від 19.04.2005 року та МД02 від 05.05.2005 року;

         -    письмовим визнанням боргу (лист відповідача від 18.01.2007 року);

-    гарантійними зобов'язаннями відповідача (листами) від № 38 від 06.07.2005 року та 54 від 27.04.2006 року та № 38 від 17.05.2006 року;

         -    проформами №№1, 2 від 18.10.2005 року, №№ 3, 4 від 27.10.2005 року, №№5, 6 від 28.11.2005 року;

          -   іншими доказами зазначеними в додатках до позовної заяви;

         -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 2 185,90 євро (1 296,16+889,74) –3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 додатку №1 до контракту № 02 від 11.01.2005 року та п. 9.4 контракту № 03 від 21.02.2005 року нарахований до сплати штраф в розмірі 35 813,85 євро (22865,85+12948). При оцінці правильності нарахування штрафу відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 219, 223, п. ст. 232 судом не підлягають задоволенню, оскільки вимога погашена 6 місячним строком з моменту виникнення права на таку вимогу.

Суд відхиляє вимоги позивача про стягнення 8 000 євро (4 400+3 600) з відповідача за надання юридичних послуг адвокатом  вказаної суми, оскільки судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню (сплаті) лише у тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду  України від 01.10.2002 року), тоді як підтвердження сплати 8 000 євро адвокату позивач суду не надав.

Водночас, суд відхиляє вимоги позивача про стягнення 225 доларів США з відповідача як не правомірні, оскільки відшкодування таких вимог не зазначені в укладених між сторонами контрактах і такими, що не відповідають ст. 547 ЦК України.  

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

          2. Стягнути з малого підприємства Мукачівського районного благочинного фонду „Благодать” (смт. Чинадієво Мукачівського району, вул. Волошина, 59; код 31692794) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „VM –PLUMCOM” (м. Унгель Республіки Молдова, вул. І. Некулче, 26; код 1003609011100) суму 36 617 євро і 7 952 доларів США –основного боргу; 2 185,90 євро –3% річних та 827 євро і 82 долари США -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 грн. –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     3.  В решті позову –відмовити.

     Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                 Тисянчин В. М.