Постанова

від 26.01.2015 по справі 921/329/14-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 921/329/14-г/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Шкребій А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Даарія плюс», б/н і б/д (вх. № місцевого суду 2359 від 11.12.2014 р., вх. № апеляційного суду 01-05/213/15 від 15.01.2015 р.)

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 р.

за заявою ТзОВ «Даарія Плюс» про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду від 29.09.2014 р.

у справі №921/329/14-г/17 (суддя - Андрусик Н.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Женева», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даарія Плюс», м. Київ

про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: Сало А.І. - представник (довіреність від 29.08.2014 р.)

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 р. у справі №921/329/14-г/14 відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ «Дарія Плюс» м. Київ, без номера та без дати (вх. №20165) про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду від 29.09.2014 р. у справі №921/329/14-г/17.

Дана ухвала мотивована тим, що Заявником не підтверджено документально згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України підстав, передбачених ст. 117 ГПК України для визнання наказу господарського суду від 29.09.2014 р. у справі №921/329/14-г/17 таким, що не підлягає виконанню.

ТзОВ «Даарія Плюс», не погодившись з винесеною ухвалою, подала апеляційну скаргу б/н і б/д (вх. № місцевого суду 2359 від 11.12.2014 р., вх. № апеляційного суду 01-05/213/15 від 15.01.2015 р.), в якій посилається на те, що остання прийнята з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом, на думку Скаржника, дано хибну оцінку тому факту, що він є власником нерухомого майна - приміщення подарункового магазину, що розташоване за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 19 з реєстраційним номером 85751861101, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2013 р. №13146611 та від 03.03.2014 р. №18497071. Відтак, вважає, що не вправі розпоряджатися нерухомим майном за реєстраційним номером 23103784, оскільки таке майно не є його власністю та не перебуває у його володінні, а тому відсутній обов»язок щодо повернення такого нерухомого майна, і тому ні Скаржник, ні Державна виконавча служба не зможуть виконати наказ від 29.09.2014 р. за №921/239/14-г/17. При цьому зазначає, що у наказі господарського суду від 29.09.2014 р. реєстраційний номер нерухомого майна 23103784 не є помилкою чи опискою, оскільки такий номер зазначено в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р., а тому господарський суд не має підстав для внесення виправлень до наказу.

Дані обставини Скаржник вважає безумовною підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду та просить визнати наказ №921/329/14-г/17 від 29.09.2014 р. виданий господарським судом Тернопільської області таким, що не підлягає виконанню.

Позивач - ТзОВ «Женева» у відзиві б/н від 23.01.2015 р. заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що реєстраційний номер нерухомого майна, яке підлягає витребуванню, а саме: 21303784, котрий зазначено апеляційним господарським судом у постанові не є помилковим, а підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за №16932332 серії ССГ №562538. Відтак, доводи Скаржника з приводу відсутності реєстрації права власності на спірне майно за боржником вважає необґрунтованими, оскільки наказ у справі №921/329/14-г/17 від 29.09.2014 р. в силу ст. 115 ГПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов»язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування , їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами і їх об»єднаннями на всій території України. Посилання Скаржника як на підставу невідповідності наказу вимогам закону, а саме те, що органи державної виконавчої служби не уповноважені на здійснення державної реєстрації права власності за ТзОВ «Женева» на нерухоме майно: приміщення подарункового магазину за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська (вул. Леніна), 19, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження» спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р., а у разі неможливості виконання рішення суду у встановленні законом спосіб чи порядок державний виконавець має право звернутися в порядку ст. 121 ГПК України із заявою про зміну способу та порядку його виконання. Відповідно до цього, просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 р. поновлено строк ТзОВ «Даарія Плюс» на подання апеляційної скарги, б/н і б/д (вх. № місцевого суду 2359 від 11.12.2014 р., вх. № апеляційного суду 01-05/213/15 від 15.01.2015 р.) на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 р. у справі №921/329/14-г/17 (а.с.136-137).

Ухвалою суду від 16.01.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Даарія Плюс» б/н і б/д (вх. № місцевого суду 2359 від 11.12.2014 р., вх. № апеляційного суду 01-05/213/15 від 15.01.2015 р.) на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 р. у справі №921/329/14-г/17 та призначено до розгляду на 26.01.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.138).

26.01.2015 р. в судове засідання з»явився представник Позивача. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 16.01.2015 р., що підтверджується поштовими повідомленням про вручення (а.с.149).

Станом на час розгляду справи, а саме 14 год. 10 хв. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 26.06.2015 р. , заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві б/н від 23.01.2015 р.

О 15 год. 00 хв. в канцелярію суду електронною поштою від представника Скаржника проступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з хворобою та неможливістю прибути в судове засідання, що призначено на 26.01.2015 р. о 14:05 год. Дане клопотання отримано помічником суду о 15 год. 15 хв., про що зазначено в зошиті вхідної кореспонденції суду.

Враховуючи вищенаведене, дане клопотання не підлягає розгляду, з огляду на те, що о 14:35 год. розгляд справи завершився шляхом винесення постанови в даній справі.

При виготовленні мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що клопотання про відкладення розгляду справи є документально необґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014 р. у справі №921/329/14-г/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Женева», м. Київ до ТзОВ «Даарія Плюс», м. Київ про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння в задоволенні позовних вимог (а.с.66-75).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014 р. та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Женева» до ТзОВ «Дарія Плюс» задоволено та витребувано у ТзОВ «Даарія Плюс» (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9 код ЄДРПОУ 38699162) нерухоме майно, а саме приміщення подарункового магазину , що розташоване за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Руська (вул. Леніна), буд. 19, реєстраційний номер згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 213003784 та повернути його у володіння ТзОВ «Женева» (м. Київ, вул. Артема, буд. 24 «Б», код ЄДРПОУ 32494233). Стягнуто з ТзОВ «Даарія Плюс» (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9 , код ЄДРПОУ 38699162) на користь ТзОВ «Женева» (м. Київ, вул. Артема, буд. 24 «Б» , код ЄДРПОУ 32494233) 8 000 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 000 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с.76-84).

29.09.2014 р. господарським судом Тернопільської області видано накази на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. зміст якого повністю відповідає резолютивній частині вищевказаної постанови (а.с.151-154).

ТзОВ «Даарія Плюс» просить визнати вищевказаний наказ таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що останньому не належить нерухоме майно: приміщення подарункового магазину, що розташоване за адресою вул. Руська (вул. Леніна), 19 у м. Тернопіль за реєстраційним номером 21303784, відтак вважає, що у нього відсутній обов»язок виконувати рішення суду шляхом повернення зазначеного майна у володіння ТзОВ «Женева». Також вказує, що у наказі господарського суду зазначено невірну адресу Боржника за виконавчим документом, оскільки юридичною адресою товариства є м. Київ, вул. Артема 24-Б, офіс. 20.

При перегляді ухвали в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

При цьому, судова колегія зазначає, що у наказі господарського суду , гідно ч. 1 ст. 117 ГПК України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення; наказ господарського суду відтворює резолютивну частину рішення суду, яка залишається незмінною до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом. Така ж правова позиція відображена у рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. за №5-рп/2013 у справі №1-7/2013, котре є обов»язковим до виконання на всій території України.

У пункті 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду країни №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено те, що в частині 4 ст. 117 ГПК України містяться підстави визнання наказу таким, що не підлягаю виконанню , зокрема у разі: 1). якщо його видано помилково; 2). якщо обов»язок боржника відсутній повністю чи частково у зв»язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3). з інших причин (наприклад у разі скасування чи зміни в апеляційному або ж касаційному порядку чи за результатами перегляду за ново виявленими обставинами рішення , на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни, наказ ще не було виконано повністю або частково).

Матеріалами справи встановлено, що резолютивна частина наказу господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014 р. у справі №921/329/14-г/17 в повній мірі відповідає змісту резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. у справі №921/329/14-г/17, на виконання якої останній і видано.

При цьому, судова колегія зазначає, що реєстраційний номер нерухомого майна, яке підлягає витребуванню, а саме: 21303784, який зазначений Львівським апеляційним господарським судом у постанові не є помилковим, а підтверджується матеріалами справи, зокрема витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за №16932332 серії ССГ №562538(а.с.20).

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання Скаржника, що органи державної виконавчої служби не уповноважені на здійснення державної реєстрації права власності за ТзОВ «Женева» на нерухоме майно: приміщення подарункового магазину за адресою : м. Тернопіль, вул. Руська (вул. Леніна), 19 є необґрунтованими, з огляду на те, що виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб , зазначених у Законі України «Про виконавче провадження» , спрямованих на примусове виконання рішень судів які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р., іншими нормативно-правовими актами, а у разі неможливості виконання рішення суду у встановлені законом спосіб чи порядок державний виконавець має право звернутися до суду в порядку ст.. 121 ГПК України із заявою про зміну способу та порядку його виконання .

Посилання Скаржника на невірну адресу Боржника, що міститься в наказі суду від 29.09.2014 р., безпідставні, оскільки, при видачі наказу господарський суд Тернопільської області керувався змістом резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази звернення до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про виправлення описки в частині зазначення юридичної адреси Боржника, відповідно і немає правових підстав для внесення відповідних змін до наказу від 29.09.2014 р. судом першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, а оскаржувана ухвала прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 р. у справі № 921/329/14-г/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даарія плюс», б/н і б/д (вх. № місцевого суду 2359 від 11.12.2014 р., вх. № апеляційного суду 01-05/213/15 від 15.01.2015 р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №921/329/14-г/17 повернути господарському суду Тернопільської області.

повний текст постанови складено та підписано 28.01.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.