Ухвала

від 16.12.2014 по справі 921/329/14-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"16" грудня 2014 р. Справа № 921/329/14-г/17 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні

при секретарі судового засідання Суслові П.В.

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, без номера та без дати

на дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014р. у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ

про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

скаржника: не з'явився;

стягувача: не з'явився;

відділу ДВС: Молинь Р.П., головний державний виконавець, довіреність №43263/06/34/04 від17.11.2014р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, звернулося 03.11.2014р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті), в порядку ст.121 2 ГПК України, із скаргою (вх.№20164 від 06.11.2014р.) на дії органу державної виконавчої служби, згідно якої просить суд скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Молинь Р.П. від 20.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45075622 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014р. у справі №921/329/14-г/17, посилаючись на порушення державним виконавцем вимог ст.ст.11, 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст.8, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою суду від 07.11.2014р. вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" було відкладено до повернення з Вищого господарського суду України матеріалів справи №921/329/14-г/17 на адресу місцевого господарського суду.

Ухвалою суду від 17 листопада 2014 року призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні на 02 грудня 2014 року з подальшим відкладенням судового засідання за клопотанням скаржника на 16.12.2014р.

Представник скаржника витребуваних ухвалами суду від 17.11.2014р., 02.12.2014р. матеріалів не подав, в судові засіданні не з'явився. Будь-яких інших клопотань в порядку господарського процесуального закону скаржник не заявив.

Повноважний представник стягувача через канцелярію господарського суду Тернопільської області 15.12.2014р. (вх.№23180) подав відзив на скаргу, згідно якого заперечує доводи, наведені скаржником на обґрунтування підстав скасування постанови державного виконавця від 20.10.2014р. Зокрема, стягувач стверджує, що виданий місцевим господарським судом наказ на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р., відтворює її резолютивну частину та відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України. Поряд з цим у відзиві стягувач звертає увагу на те, що рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України, а порядок виконання рішень суду визначено Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., у зв'язку з чим твердження скаржника про відсутність повноважень органу ДВС щодо здійснення реєстрації права власності на спірне майно за боржником та невірну адресу боржника у виконавчому документі не може бути підставою для скасування постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, стягувачем заявлено клопотання (вх.№23181 від 15.12.2014р.) про розгляд скарги без участі його представника у судовому засіданні по причині участі 16.12.2014р. о 10:40год. в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду, що підтверджено копією ухвали суду від 09.12.2014р. по справі №921/578/13-г/16.

Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції через канцелярію господарського суду Тернопільської області 16.12.2014р. (вх.№23336) подано відзив на скаргу та копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2014р. Державний виконавець Молинь Р.П. в судовому засіданні заперечив доводи скаржника. Зазначив, що наказ господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014р. №921/329/14-г/17 відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а додаткові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, що передбачені Законом, в даному випадку відсутні. Щодо вказаних скаржником підстав скасування постанови, то державний виконавець зазначив, що порядок здійснення виконавчого провадження з виконання рішень суду визначено в Законі України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., а тому при наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду нормами спеціального Закону державному виконавцю надано право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Вважає, що підстав для задоволення скарги товариства немає; просить суд відмовити в її задоволенні.

Враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду скарги, достатність часу, наданого для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Розглянувши подану скаргу, додані до неї документи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, господарський суд встановив наступне.

03.09.2014р. Львівським апеляційним господарським судом у справі 921/329/14-г/17 прийнято постанову, якою скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2014р. про відмову в позові; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" (м.Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 38699162) нерухоме майно, а саме приміщення подарункового магазину, що розташоване за адресою Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Руська (вул. Леніна), буд. 19, реєстраційний номер згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21303784 та зобов'язано повернути майно у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" (м. Київ, вул. Артема, буд. 24 "Б", код ЄДРПОУ 32494233). Згідно п.6 резолютивної частини постанови місцевому господарському суду доручено видати відповідний судовий наказ.

29.09.2014р. господарським судом Тернопільської області видано судовий наказ на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. у справі №921/329/14-г/17.

20.10.2014р. в порядку ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, за заявою ТОВ "Женева" від 14.10.2014р., відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області №921/329/14-г/17 від 29.09.2014р. та встановлено строк для добровільного виконання наказу до 26.10.2014р. Постанову про відкриття виконавчого провадження скаржник (боржник за виконавчим провадженням) отримав нарочним 29.10.2014р., про що свідчить підпис представника Осколкова І.Л. на постанові державного виконавця (копія знаходиться в матеріалах справи).

03.11.2014р. (вх.№20164) Товариство з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс" звернулося в порядку, встановленому статтею 121 2 ГПК України, до господарського суду Тернопільської області, із скаргою на дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, зокрема, щодо відкриття виконавчого провадження №45075622 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014р. у справі №921/329/14-г/17. Товариство вважає спірну постанову незаконною, так як при її винесенні державним виконавцем порушено приписи ст.ст.11, 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст.8, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В обґрунтування таких тверджень скаржник посилається на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в наказі зазначено невірну адресу боржника, а рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення реєстрації права власності на майно за позивачем, однак Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" органи ДВС не наділено повноваженнями здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно, а тому дане рішення суду не підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою.

Проаналізувавши подані скаржником документи та підстави, наведені в обґрунтування заявленої ним скарги, враховуючи встановлені обставини справи та заслухавши пояснення представника органу виконання судового рішення, господарський суд прийшов до висновку про відхилення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В силу положень статей 17, 19 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі - судових наказів, які є виконавчими документами.

У виконавчому документі, згідно частини 1 статті 117 ГПК України та ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", зазначаються, зокрема резолютивна частина рішення; наказ господарського суду відтворює резолютивну частину рішення суду, яка залишається незмінною до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом. Така ж правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013р. за №5-рп/2013 у справі №1-7/2013, що є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, виходячи з аналізу статей 84, 115, 116, 117 ГПК України, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" слід дійти висновку, що виконавчий документ (наказ) повинен відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого його видано.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний протягом трьох днів прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження у разі: 1) якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання; 2) якщо документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 (далі - Інструкція), встановлено вимоги до постанови державного виконавця та зазначено, що постанова має містити назву, дату її видачі та місце винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа; за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови.

Постанова складається і підписується державним виконавцем.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами

При цьому, відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії, а в силу приписів ст.7 Закону - зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на орган Державної виконавчої служби покладено прямий обов'язок відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зміст якого відповідає вказаним нормам закону.

Так, постановою Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 20.10.2014р . відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 29.09.2014р. №921/329/14-г/17, виданого господарським судом Тернопільської області на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р.

Із змісту оскаржуваної постанови від 20.10.2014р. вбачається, що вона відповідає наведеним вище нормам Закону та вимогам Інструкції. Суд констатує, що виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 29.09.2014р. №921/329/174-г/17, відкрито у відповідності до вимог ст.ст.17, 18, 19, 20, 21, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання скаржника на зазначення невірної адреси боржника, що міститься в наказі суду від 29.09.2014р., як на підставу скасування постанови органу ДВС про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду, спростовуються положеннями Закону та матеріалами справи.

Так, при видачі наказу господарським судом Тернопільської області, останній керувався змістом резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р.

Твердження заявника, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито 20.10.2014р. виконавче провадження, не містить місцезнаходження юридичної особи боржника не відповідає дійсності, оскільки наказ містить адреси сторін - стягувача та боржника.

Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" містить лише перелік вимог, яким має відповідати виконавчий документ, а виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5, іншими нормативно-правовими актами, а у разі неможливості виконання рішення суду у встановлені законом спосіб чи порядок державний виконавець має право звернутися до суду в порядку ст.121 ГПК України із заявою про зміну способу та поряду його виконання.

Стаття 26 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, серед яких зазначення невірної адреси боржника у виконавчому документі чи неможливість виконання рішення суду - не передбачено.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійснені виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно інформацію від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження, необхідну для проведення виконавчих дій, в тому числі й щодо встановлення фактичного місцезнаходження та юридичної адреси боржника за виконавчим провадженням.

З урахуванням системного аналізу наведених норм закону та обставин справи, посилання скаржника на те, що в наказі суду від 29.09.2014р. вказано невірну адресу боржника та на відсутність факту реєстрації права власності на спірне майно, не може бути підставою для скасування постанови органу ДВС від 20.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45075622.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для скасування постанови Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 20.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Львівського апеляційного господарчого суду від 03.09.2014р. - суду не надано, а матеріали справи не містять.

За даних обставин доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", наведені у скарзі без номера та без дати (вх.№20164 від 06.11.2014р.), є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню скарга не підлягає.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 86, 121 2 ГПК України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даарія Плюс", м.Київ, без номера та без дати (вх.№20164 від 06.11.2014р.) на дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 29.09.2014р. у справі 921/329/14-г/17, - відхилити.

Суддя Н.О. Андрусик