Постанова

від 28.01.2015 по справі 5011-75/11538-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 5011-75/11538-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача-1 Пономарьов П.О., дов. від 18.12.2013,

від позивачів-2, 3, 4 Осадчий К.Є., дов. від 18.12.2013,

від відповідача-1 Нікітін А.С., дов. від 20.06.2014 №59/683,

від ТОВ «Промінек»: Варакіна О.В., дов. від 06.06.2014 №62/06,

Волковецький Д.С., дов. від 06.06.2014 №63/06,

розглянувши апеляційну скаргу

1. Компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED,

2. Компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED,

3. Компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED,

4. Компанії TRIMCROFT SERVICES LIMITED

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 (підписане 27.10.2014)

у справі №5011-75/11538-2012 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Нечай О.В.)

за позовом

1. Компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED

2. Компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED

3. Компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED

4. Компанії TRIMCROFT SERVICES LIMITED

до

1. Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

2. Феррекспо АГ (Ferrexpo AG)

3. Державного реєстратора Реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області

4. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнінг-Регістр"

6. Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:

1. Публічне акціонерне товариство "ІНГ Банк Україна"

2. Приватне акціонерне товариство "F.С.І."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-4 Полтавське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Афонін Едуард Володимирович

2. Бондар Сергій Віталійович

3. Бурдяєва Лідія Йосипівна

4. Буткевич Ольга Олексіївна

5. Востроженко Оксана Іванівна

6. Голяш Вікторія Володимирівна

7. Дерев'янко Євгеній Іванович

8. Жуікова Надія Григорівна

9. Зубер Сергій Васильович

10. Кисельова Любов Миколаївна

11. Кірносова Наталя Павлівна

12. Колесников Олег Васильович

13. Кохан Надія Юхимівна

14. Любченко Володимир Григорович

15. Моісєєнко Наталія Олексіївна

16. Новохатько Світлана Вікторівна

17. Олізько Олександр Олексійович

18. Олійник Людмила Борисівна

19. Онищенко Валентина Дмитрівна

20. Опаріна Галина Іванівна

21. Пастарєва Людмила Борисівна

22. Переверзєва Надія Савелівна

23. Петренко Сергій Андрійович

24. Підгірний Олександр Миколайович

25. Приставка Володимир Савелійович

26. Ржепішевська Наталія Володимирівна

27. Тихорська Галина Іванівна

28. Турчанова Інна Володимирівна

29. Федотова Олена Миколаївна

30. Ardgrove investments Limited

31. Brown end Robbins Investments L.L.C.

32. Carrsville Company L.L.C.

33. Foster Group Management INC

34. Pompano Management Group L.L.C.

35. Акціонерне товариство інвестиційна компанія "Проспект інвестментс"

36. Акціонерний комерційний банк "Індустріал Банк"

37. Гордонз Імпекс ЛТД

38. Державне підприємство з іноземними інвестиціями "Сіам"

39. Закрите акціонерне товариство "Селянська інвестиційна компанія"

40. Закрите акціонерне товариство "Торговець цінними паперами "Восток-Маклер"

41. Закрите акціонерне товариство "Фоїл Сек'юрітіз Нью Юроп"

42. Закрите акціонерне товариство ЗІФ "Київська нерухомість"

43. Закритий взаємний фонд "Примор'є-Інвест" ВАТ "ІК "Примор'є"

44. Закритий інвестиційний фонд "Регіонал-Інвест"

45. Підприємство з іноземними інвестиціями за участю Українського капіталу - ІК "АТЕК-Інвест" (ЗАТ)

46. Приватне акціонерне товариство "ФК-Сократ"

47. ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп"

48. ТОВ "КУА "Сем" пайовий інвестиційний фонд "Оптімум" ДВІТ

49. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ара Капітал"

50. ТзОВ "РОМ"

51. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАСК-брокер"

52. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Брок"

53. Товариство з обмеженою відповідальністю "Абріс-Інвест"

54. Товариство з обмеженою відповідальністю "Базіс-Поінт"

55. Товариство з обмеженою відповідальністю "Брукс"

56. Товариство з обмеженою відповідальністю "Воінтер"

57. Товариство з обмеженою відповідальністю "Декті"

58. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія Профінвест"

59. Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-Капітал"

60. Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Груп"

61. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Капітал"

62. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Інвест"

63. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Капітал"

64. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоік-Коммерс"

65. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цінні папери КБІ"

66. Фірма "Forma Securities Limited"

67. Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит"

68. Приватне акціонерне товариство "Ділові партнери"

69. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"

70. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінек"

71. ПрАТ "F end C Realty"

72. Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"

про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 відмовлено у задоволенні позову Компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED (далі - позивач-1), Компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED (далі - позивач-2), Компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED (далі - позивач-3), Компанії TRIMCROFT SERVICES LIMITED (далі - позивач-4) до ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач-1), Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) (далі - відповідач-2), Державного реєстратора Реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області (далі - відповідач-3), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач-4), ТОВ "Майнінг-Регістр", ПрАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (далі - відповідач-5), за участю третіх осіб, про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачі звернулися з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просять рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі є власниками акцій ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", а отже позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності підлягають задоволенню.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 апеляційну скаргу позивачів передано на розгляд головуючому судді Рябусі В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:

31.12.2014 від ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» - відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 - без змін;

05.01.2015 від Комсомольського міського управління юстиції - клопотання про заміну відповідача - державного реєстратора Реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комсомольське міське управління юстиції;

19.01.2015 від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 - без змін;

26.01.2015 Комсомольське міське управління юстиції додатково надіслало Положення про управління.

27.01.2015 позивач-1 подав клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 №3-183гс-14 задоволено заяву ВАТ «Полтавський ГЗК» та скасовано постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2010 у справі №8/348а-20/12 в частині визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.11.2002 №К-1911/27. Таким чином, на думку позивача-1, провадження у справі №5011-75/11538-2012 слід зупинити до розгляду справи №8/348а-20/12.

У судовому засіданні 28.01.2015 представники позивачів підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Підтримали клопотання про зупинення провадження у справі, а питання стосовно задоволення клопотання Комсомольського міського управління юстиції залишили на розсуд суду.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заперечив проти задоволення клопотання позивачів про зупинення провадження у справі, а питання стосовно задоволення клопотання Комсомольського міського управління юстиції залишив на розсуд суду.

Представники ТОВ «Промінек» заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заперечили проти задоволення клопотання позивачів про зупинення провадження у справі, а питання стосовно задоволення клопотання Комсомольського міського управління юстиції залишили на розсуд суду.

Представники інших відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Клопотання Комсомольського міського управління юстиції про заміну відповідача - державного реєстратора Реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комсомольське міське управління юстиції, залишається без задоволення, оскільки процесуальне законодавство не передбачає заміну статусу відповідача на третю особу. Крім того, питання про заміну статусу сторони вирішується до прийняття судом рішення.

Клопотання позивачів про зупинення провадження у справі №5011-75/11538-2012 до вирішення справи №8/348а-20/12 також залишається без задоволення, оскільки постанова Верховного Суду України прийнята після винесення оскаржуваного рішення в даній справі, а суд апеляційної інстанції переглядає рішення на час його прийняття. Крім того, на думку колегії суддів, будь-який результат вирішення справи №8/348а-20/12 не може вплинути на дану справу.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивачів, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі інших відповідачів та третіх осіб, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), звертаючи увагу на відмову у задоволенні клопотання позивача-1 про зупинення провадження у справі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а отже спір підлягає розгляду по суті.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивачів, відповідача-1 та ТОВ «Промінек», виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Комсомольської міськради згідно розпорядження Заступника міського голови від 27.08.1998 №935-р було зареєстровано нову редакцію Статуту ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Полтавський ГЗК), затверджену загальними зборами акціонерів (протокол від 24.07.1998 №3), згідно ст. 4 якого статутний фонд товариства становив 16477505 гривень і був розділений на 65910020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. Вказані обставини також підтверджуються Свідоцтвом про реєстрацію випуску акцій Полтавським ГЗК №384/16/1/98 від 07.09.1998.

Між компаніями Gilson Investments Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Trimcroft Services Limited (продавці) та компаніями Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited (покупці) 18.11.2002 укладено договір купівлі-продажу №К-1911/27, відповідно до якого компанії-продавці передали у власність компаніям-покупцям прості іменні акції емітента Полтавського ГЗК, а компанії-покупці прийняли і оплатили зазначені акції.

Компанія Gilson Investments Limited продала 4 346 512 штук акцій, компанія Emsworth Assets Limited - 8 000 000 штук акцій, компанія Calefort Developments Limited - 8 000 000 штук акцій, а компанія Trimcroft Services Limited - 6 144 006 штук акцій.

Зазначені обставини встановлені судовими рішеннями у справі №8/348а-20/142 і підтверджуються сторонами спору, а тому не підлягають доказуванню в силу приписів ст. 35 ГПК України.

20.11.2002 проведено загальні збори акціонерів Полтавського ГЗК, рішення яких оформлені протоколом загальних зборів акціонерів від 20.11.2002 №7. За результатами проведення загальних зборів акціонерів прийнято рішення:

1. Затвердити збільшення статутного фонду Полтавського ГЗК в розмірі 639 986 294,20 грн. у зв'язку з індексацією основних фондів шляхом емісії акцій нової номінальної вартості;

2. Пункт 4.1 статуту товариства викласти в наступній редакції: "4.1. Статутний фонд товариства складає 656 463 799,20 гривень";

3. Пункт 4.3 статуту Полтавського ГЗК викласти в наступній редакції: "4.3. Номінальна вартість однієї акції складає 9,96 (дев'ять гривень дев'яносто шість копійок) грн.";

4. В пункт 3.2 статуту додано наступний вид діяльності: "- організація відпочинку та лікування дітей, підлітків та дорослих";

5. Пункт 8.3.11.10 статуту товариства викласти в наступній редакції: "8.3.11.10. Погодження угод про заставу майна товариства та угод по операціях з нерухомим майном, залишкова вартість яких перевищує 25 відсотків від активів товариства.";

6. Пункт 8.4.6.9 статуту товариства викласти в наступній редакції: " 8.4.6.9. Погодження угод про заставу майна товариства та угод по операціях з нерухомим майном, залишкова вартість яких перевищує 5000 мінімальних зарплат згідно з законодавством України, але не перевищує 25 відсотків від активів товариства".

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було проведено реєстрацію нової емісії акцій, видано нове свідоцтво ДКЦПРФ від 20.01.2003 №24/1/03, відповідно до якого Полтавським ГЗК було випущено акції в кількості 65 910 020 штук номінальної вартості 9,96 грн на загальну суму 656 463 799,20 грн. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій Полтавським ГЗК від 07.09.1998 №384/16/1/98 анульовано.

В подальшому Полтавським ГЗК збільшувався статутний фонд і проводилися додаткові емісії акцій, на підтвердження чого ДЦКПФР видавалися відповідні свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. Зокрема, було видано Свідоцтво ДКЦПФР від 29.10.2004 №644/1/04 про реєстрацію випуску акцій номінальною вартістю 9,96 грн. в кількості 81 602 882 штук на загальну суму 812 764 704,72 грн, яким також було анульовано попереднє Свідоцтво ДКЦПФР від 20.01.2003 №24/1/03.

29.11.2005 було видано Свідоцтво ДКЦПФР №534/1/05 про реєстрацію випуску акцій номінальною вартістю 9,96 грн в кількості 110 000 000 штук на загальну суму 1 095 600 000,00 грн. та було анульовано попереднє Свідоцтво ДКЦПФР від 29.10.2004 №644/1/04.

27.06.2006 було видано Свідоцтво ДКЦПФР №294/1/06 про реєстрацію випуску акцій номінальною вартістю 9,96 грн в кількості 115 400 000 штук на загальну суму 1 149 384 000,00 грн. та анульовано попереднє Свідоцтво ДКЦПФР від 29.11.2005 №534/1/05.

08.07.2008 було видано Свідоцтво ДКЦПФР №550/1/07 (дата реєстрації 27.12.2007) про реєстрацію випуску акцій номінальною вартістю 9,96 грн. в кількості 140750000 штук на загальну суму 1 401 870 000,00 грн та було анульовано попереднє Свідоцтво ДКЦПФР від 27.06.2006 №294/1/06.

16.12.2008 було видано Свідоцтво ДКЦПФР №406/01/08 (дата реєстрації 10 10.2008) про реєстрацію випуску акцій номінальною вартістю 9,96 грн. в кількості 191 000 000 штук на загальну суму 1 902 360 000,00 грн. та було анульовано попереднє Свідоцтво ДКЦПФР від 27.12.2007 №550/1/07.

29.04.2011 було зареєстровано нову редакцію Статуту Полтавский ГЗК (затверджено рішенням загальних зборів, оформленим протоколом від 22.04.2011 №25), відповідно до ст. 4 якого статутний капітал товариства становить 1 902 360 000,00 грн і поділений на 191 000 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн. за одну акцію.

21.04.2010 постановою Вищого господарського суду України від у справі №8/348а-20/142 за позовом Компанії Gilson Investments Limited, UK, в особі представництва в м. Донецьку, до Компанії Emsworth Assets Limited, UK, в особі представництва в м. Донецьку, Компанії Calefort Developments Limited, Компанії Trimcroft Services Limited, Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" в м. Києві та ЗАТ "Ділові партнери" в м. Києві, третя особа: ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в м. Комсомольськ Полтавської області, про визнання недійсними договору блокування від 18.11.2002 №15б/бол та договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.11.2002 № К-1911/27 вказані договори визнано недійсними з моменту укладення.

Тому, оскільки договір купівлі-продажу акцій від 18.11.2002 № К-1911/27, на підставі якого позивачі продали акції, визнано недійсним за рішенням суду, на думку позивачів, вони мають право власності на відчужені за недійсним договором акції та, відповідно, були акціонерами Полтавського ГЗК станом на час проведення загальних зборів, а отже володіють корпоративними правами товариства. На думку позивачів, оскаржувані рішення загальних зборів прийняті без їх волевиявлення та порушують їх право на участь в управлінні справами товариства, у зв'язку з чим усі рішення загальних зборів акціонерів товариства підлягають визнанню недійсними, а права позивачів - відновленню у визначений ними у позовній заяві спосіб.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та оцінивши усі обставини у їх сукупності, відмовив у задоволенні позову, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

У вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств. Таким чином, корпоративні права, в тому числі право на управління справами товариства, на порушення якого посилаються позивачі у даній справі, належать виключно власнику акцій товариства (п. 2.2.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Як встановлено під час дослідження справи, позивачі були акціонерами ВАТ «Полтавський ГЗК», однак, передали належні їм акції у власність іншим особам за договором купівлі-продажу акцій від 18.11.2002 №К-1911/27, який в судовому порядку було визнано недійсним (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2010 у справі №8/348а-20/142).

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Аналогічні за змістом наслідки недійсності угоди були передбачені Цивільним кодексом УРСР, чинним станом на час укладення договору купівлі-продажу акцій від 18.11.2002 №К-1911/27.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб (лист Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Отже, відновлення прав та інтересів осіб, порушених вчиненням недійсного правочину, забезпечується двосторонньою реституцією, яка полягає у поверненні сторонами в натурі всього отриманого за правочином або у компенсації вартості отриманого, якщо його неможливо повернути в натурі. Крім того, права та законні інтереси, порушені вчиненням недійсного правочину, можуть бути відновлені шляхом відшкодування потерпілій особі збитків.

Водночас, правові наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 18.11.2002 №К-1911/27 судовим рішенням застосовані не були. Натомість, звертаючись із даним позовом до господарського суду позивачі намагаються відновити свої права та охоронювані законом інтереси шляхом визнання права власності на акції товариства, які були предметом визнаного в подальшому недійсним договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що позов про визнання права власності є речово-правовим позовом і його вимоги звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Водночас, метою звернення позивачів із вказаним позовом у цій справі є не усунення невизначеності відносин власності, а намагання відновити право власності на відчужене за недійсним договором майно (акції товариства), якого позивачі, на їх думку, були незаконно позбавлені, тобто повернення позивачів у первісний стан, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що особи, яким позивачі продали свої акції в подальшому відчужили їх іншим особам.

Згідно із положеннями ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215 -235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338).

Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.

При цьому, відповідно до вимог ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано в нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із системного аналізу статей глави 29 ЦК України, які порівняно з нормами ч. 1 ст. 216 ЦК України є спеціальними і закріплюють основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна з метою повернення в натурі майна, переданого за недійсним правочином, вбачається, що застосування такого правового наслідку як реституція та повернення майна за недійсним правочином є можливим лише за умов, якщо предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) і якщо на момент вирішення даного спору майно перебуває саме у власності першого покупця. У тому ж випадку, якщо воно було відчужене іншій особі способом захисту порушеного права є не реституція (повернення сторін у первісний стан), а віндикація (витребування майна з чужого незаконного володіння).

За таких обставин, місцевий господарський суд вірно зазначив, що враховуючи, що компанії Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited (покупці за недійсним договором - набувачі права власності на спірні акції) не є відповідачами у даній справі, а згідно реєстру власниками акцій Полтавського ГЗК є інші особи, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин реституції та визнання права власності за позивачами на акції, які були предметом купівлі-продажу за недійсною угодою.

Крім того, за договором купівлі-продажу від 18.11.2002 №К-1911/27 позивачі продали належні їм акції номінальною вартістю 0,25 грн. Ці акції входили до 65 910 020 штук простих іменних акцій, на які був поділений статутний фонд Полтавського ГЗК розміром 16 477 505 гривень. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій Полтавським ГЗК №384/16/1/98 було зареєстровано 07.09.1998.

Разом з тим, після укладення вказаного договору купівлі-продажу відбулося збільшення статутного фонду Полтавського ГЗК, нова емісія та додаткові емісії акцій. Станом на цей час статутний капітал Полтавського ГЗК розміром 1 902 360 000,00 грн поділений на 191 000 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн. за одну акцію, що підтверджується Свідоцтвом ДКЦПФР від 10.10.2008 №406/01/08 про реєстрацію випуску акцій та новою редакцією Статуту Полтавського ГЗК від 29.04.2011.

Отже, як правильно вказано судом першої інстанції, станом на час розгляду справи в суді, не збереглися в натурі акції, власниками яких були позивачі на момент укладення недійсного договору купівлі-продажу від 18.11.2002 №К-1911/27, тобто не існує індивідуально-визначеного майна, яке було об'єктом права власності позивачів, що виключає задоволення речово-правових позовів щодо такого майна. За таких обставин, якщо позивачі вважають, що укладенням недійсного договору були порушені їх права та законні інтереси, вони підлягають відновленню шляхом використання зобов'язально-правових способів захисту, а не речово-правових.

До того ж, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що задоволення позовних вимог, заявлених позивачами (щодо визнання за ними права власності на акції, які належали їм у 2002 році) і які станом на сьогодні не існують, призведе до припинення права власності нинішніх акціонерів Полтавського ГЗК на існуючі нові акції номінальною вартістю 9,96 грн.

Однак, згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Доказів спростування чи оспорювання правової підстави набуття нинішніми акціонерами права власності на акції Полтавського ГЗК позивачами не надано.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

З огляду на зазначені норми права, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що сам по собі факт визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій без можливості застосування реституції до спірних правовідносин та за відсутності збереженого в натурі майна, яке було об'єктом права власності позивачів та яке було предметом купівлі-продажу за недійсним договором, не може бути підставою припинення права власності дійсних акціонерів Полтавського ГЗК на нові акції, на які позивачі будь-яких речових прав не набували, що свідчить про те, що на момент звернення із позовом у даній справі позивачі не були власниками акцій, а відтак вони не є акціонерами Полтавського ГЗК, у зв'язку з чим, у позивачів відсутні корпоративні права, на захист яких заявлено даний позов.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачами права власності на прості іменні акції, емітовані відкритим акціонерним товариством "Полтавський ГЗК", номінальною вартістю 0,25 грн. та визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оформленого протоколом від 20.11.2002 №7, слід відмовити.

Необґрунтованими є також вимоги позивачів в частині відновлення становища, яке існувало до укладення договору купівлі-продажу акцій від 18.11.2002 №К-1911/27 шляхом визнання розміру статутного капіталу ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" станом на 20.11.2002 в розмірі 16 477 505,00 грн, оскільки визначений позивачами спосіб захисту порушеного права за своєю суттю не є відновленням становища, яке існувало до порушення (укладення договору купівлі-продажу акцій), так як таким відновленням є повернення у первісний стан саме сторін правочину, а не зміна судовим рішенням майнового стану усього товариства, частиною статутного фонду якого були належні позивачам до укладення договору акції. До того ж, питання визначення розміру статутного капіталу є виключною компетенцією загальних зборів товариства і господарські суди не вправі приймати рішення, які належать до їх компетенції, так як фактично це є втручанням в їх діяльність, що заборонено законом.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відтак, оскільки розгляд справи господарським судом ґрунтується на принципі диспозитивності, тобто, законом надано право сторонам самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами та враховуючи, що обрання способу захисту суб'єктивних прав, визначення предмета і підстав позову, які (в свою чергу) визначають межі судового дослідження, залежить виключно від волевиявлення позивачів, тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимоги позивачів в частині відновлення становища, яке існувало до укладення договору купівлі-продажу акцій від 18.11.2002 №К-1911/27, як такої що не відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову і в частині позовних вимог щодо зобов'язання державного реєстратора провести корегувальні дії, зобов'язання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасувати свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та визнання дійсним (відновити чинність) Свідоцтва ДКЦПФР від 07.08.1998 №384/16/1/98, зобов'язання відповідача-1 привести у відповідність станом на 18.11.2002 перелік власників іменних цінних паперів Полтавського ГЗК, які є похідними від вимог про визнання за позивачами права власності на прості іменні акції, емітовані відкритим акціонерним товариством "Полтавський ГЗК", номінальною вартістю 0,25 грн, визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оформленого протоколом від 20.11.2002 №7 та відновлення становища, яке існувало до укладення договору купівлі-продажу акцій від 18.11.2002 №К-1911/27 шляхом визнання розміру статутного капіталу ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" станом на 20.11.2002 в розмірі 164 77 505,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт визнання недійсним правочину не свідчить про автоматичне повернення сторін такого правочину у первісний стан, а лише наділяє сторін правом на реалізацію наслідків недійсності договору і лише у спосіб визначений законом, а в разі неможливості застосування таких наслідків - правом на відшкодування збитків у встановленому чинним законодавством порядку.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними (п.п. 17, 19 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13).

Таким чином, судом вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову позивачам відмовлено, судом першої інстанції обґрунтовано не застосовано заявлений відповідачем-1 строк позовної давності.

Твердження позивачів в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції та вірно були відхилені з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED, Компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED, Компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED, Компанії TRIMCROFT SERVICES LIMITED залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №5011-75/11538-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-75/11538-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій