Рішення

від 21.01.2015 по справі 908/4313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 31/118/14-7/127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 Справа № 908/4313/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайф Запоріжжя», м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Авто систем», м.Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Галіченко Б.В., дов. б/н від 24.11.2014р.

Розглядається Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайф Запоріжжя» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Автосистем» про стягнення 74757 грн. 05коп. заборгованості, яка складається 62874 грн. 70 коп. основного боргу, 847 грн. 52 коп. 3% річних, 8034 грн. 83 коп. індексу інфляції, 3000грн. 00 коп. збитків, витрачених на юридичні послуги.

Згідно витягу з реєстру автоматичного розподілу справи між суддями від 24.10.2014 р. справі № 908/4313/14 призначено до розгляду судді Хуторному В.М.

Ухвалою суду від 27.10.2014р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 26.11.2014р. В судовому засіданні 26.11.2014р. оголошено перерву.

Розпорядженням № II 488/14 від 15.12.2014р. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи: для подальшого розгляду справи, враховуючи перебування судді-доповідача Хуторного В.М на лікарняному.

Згідно витягу з реєстру автоматичного розподілу справи між суддями від 15.12.2014 р. справі № 908/4313/14 призначено до розгляду судді Кутіщевій-Арнет Н.С.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 17.12.2014р. справу було прийнято до розгляду, провадженню № 31/118/14-7/127/14, судове засідання призначено на 22.12.2014р.

Ухвала суду про порушення провадження по справі була направлена в установленому законом порядку і в належний строк та на адреси сторін, зазначені в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування ГПК України", 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013 .

Сторони належним чином, заздалегідь до судового засідання були сповіщені судом про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судовому засіданні, розпочатому 22.12.2014р. оголошувалась перерва до 21.01.2015р.

В судове засідання, продовжене 21.01.2015р. представник позивача не з'явився.

21.01.2015р. до канцелярії господарського суду нарочно було здано клопотання про відкладення судового засідання, поскільки представник позивача знаходиться на лікарняному.

Позивач по справі є юридичною особою. Згідно ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку представника до судового засідання, або особисто прийняти участь у судовому процесі.

В даному клопотанні позивач просить суд продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Крім того, сторона не позбавлена права надати додаткові документальні докази та письмові пояснення до судового засідання.

Належних документальних доказів (лікарняний лист, чи його копію), в підтвердження викладеного в клопотанні, представник позивача суду не надав.

Враховуючи викладене, клопотання про відкладення судового засідання судом залишено без задоволення, як непідтверджене належними доказами.

Клопотання позивача про продовження строку розгляду спору судом також залишено без задоволення, як необґрунтоване і не підтверджене належними доказами.

Крім явки в судове засідання, сторони мають обов'язки і права передбачені ст. 22 ГПК України.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

02 грудня 2014р. від відповідача наданий відзив на позовну заяву, а також 16 січня 2015р. від відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти доводів позивача, згідно з якими відповідач просить застосувати строк позовної давності, передбачений ч. 5 ст. 315 ГК України та відмовити в позові, з підстав, викладених в відзиві та додаткових поясненнях.

22 грудня 2015р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення та додаткові документальні докази щодо строків позовної давності (пояснення долучені до матеріалів справи).

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 21.01.2015р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення, в присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП АВТОСИСТЕМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ЛАЙФ ЗАПОРІЖЖЯ» було укладено договір № 2 перевезення (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору, сторони домовились, що на умовах цього договору одна сторона (перевізник) зобов'язується доставляти довірені другою стороною (замовником) вантажі відповідно до заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів (вантажоодержувачам), а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати перевізнику за перевезення вантажів встановлену цим договором плату.

Згідно до пункту 1.2. договору, обсяг, терміни відправлення та доставки вантажів визначаються за домовленістю сторін і відображаються у заявці на кожне перевезення».

Пунктом 1.3. договору, перевезення вантажів повинно здійснюватися автомобільним транспортом загального користування, спеціально обладнаним для перевезення легкових автомобілів (автовозами).

Згідно з п. 4.1. договору, в обсяг оплати послуг перевізника включається вартість перевезення вантажу автовозами за заявками замовника, які сплачуються замовником перевізнику на умовах цього договору.

Порядок оплати вартості послуг з перевезення вантажів, передбачений у п. 4.2. договору: оплата вартості робіт перевізника здійснюється не пізніше десятого числа наступного місяця на підставі рахунку, пред'явленого перевізником у відповідності з актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), та надання усіх необхідних документів, пов'язаних з оплатою вартості провізної плати.

Позивач, на виконання вимог договору, виконувало перевезення вантажів відповідача, відповідно до його заявок, про що свідчать підписані сторонами акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), але відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг з перевезення виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 62 874,70 грн., що відображено в актах приймання - передачі:

Акт № ОУ-0000107 від 14.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000174 від 14.09.2013 р на суму 10 43 7,24 грн.;

Акт № ОУ-0000109 від 18.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000176 від 18.09.2013 р. на суму 12 640,32 грн.;

Акт № ОУ-0000110 гід 23.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000186від 23.09.2013 р. на суму 10 971,18 грн.

Акт № ОУ-ООООІ12 від 26.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку№СФ-0000192від26.09.2013р. на суму 2 116,62 грн.

Акт № ОУ-0000167 від 30.10.13 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000283 від 30.11.2013 р. на суму 5 017,00 грн.

Акт № ОУ-0000183 від 14.12.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000309 від 14,12.2013 р. на суму 8 578,02 грн.

Акт № ОУ-0000184 від 14.12.13 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000303 від 14.12.2013 р. на суму 4 163,94 грн.

Акт № ОУ-0000193 від 27.12.13 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000328 від 27.12.2013р. на суму 7 750,38 грн.

Акт № ОУ-0000056 від 26.03.14 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000422 від 26.03.2014р. на суму 1 200,00 грн.

Позивач надав відповідачу рахунки на оплату суми заборгованості.

Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується зазначенням номерів та дат рахунків безпосередньо у підписаних відповідачем актах здачі - прийняття робіт (надання послуг).

03 квітня 2014 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату суми заборгованості (вимога отримана директором відповідача - Козіп Р.Р. 03 квітня 2014 р.), додав до вимоги копії підписаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), оригінали рахунків.

Додатковою угодою № 1 від 07.04.2014р. сторони узгодили:

1. викласти п. 4.2 договору в новій редакції:

« 4.2 Строк оплати замовником вартості послуг перевізника - до 10 травня 2014р.».

2. Пункти договору, не змінені умовами цієї додаткової угоди залишити без змін.

3. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 2 перевезення від 13 березня 2012 та набуває юридичну силу з моменту підписання.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств, що спростовує заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Документальних доказів, що дана додаткова угода оспорена відповідачем або визнана недійсною в установленому законом порядку, відповідачем не надано.

26 вересня 2014 р. позивач, вдруге, звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (вих. № 26.09.14/01) , але відповідач проігнорував отримані вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сума боргу відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору по суті, складає 62874грн. 70коп., відображена в підписаному сторонами акті взаєморозрахунків сторін станом на 02.04.14 р.

Згідно зі ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу складає 62874грн. 70коп., підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем пред'явлена до стягнення сума 3% річних, за період з 11.05.14 по 22.10.14р., складає 847,52 грн., розрахунок перевірено судом та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем пред'явлена до стягнення сума індексу інфляції, за період з 11.05.14 р. по 22.10.14 р. 8 034,83 грн. Перевіривши наданий суду розрахунок, судом встановлено, що сума індексу інфляції за даний період складає 7417 грн. 02коп. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В решті пред'явленої до стягнення суми індексу інфляції слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.

Також позивачем пред'явлені до стягнення 3000грн. 00 коп. збитків, поскільки, внаслідок того, що позивач, був змушений укласти 13.10.14 р. договір № 5-ю про надання юридичних послуг з ФОП Ботов М.Г., згідно до змісту якого позивачу були надані послуги з підготовки позовної заяви та представлення інтересів позивача у господарському суді Запорізької області.

Позивач вважає суму 3000,00 грн. сумою збитків позивача, які він змушений був понести у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати суми боргу.

Судом встановлено, що в частині стягнення з відповідача 3000 грн. 00 коп. збитків слід відмовити, виходячи з того, що віднесення позивачем до збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст. 224 ЦК України, поскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою.

Дана правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 04.03.2002р.

Зазначені витрати не є збитками, в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф Запоріжжя", до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Автосистем" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП АВТОСИСТЕМ» (69050, м.Запоріжжя, вул. Космічна, 121 - В (код ЕДРПОУ 32297969, п/р 26004010455801 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ЛАЙФ ЗАПОРІЖЖЯ», 69037, м.Запоріжжя, просп. Леніна, уд.212, кв.51, (ЕДРПОУ37407831 р/р 2600010652801 в ПАТ«МЕТАБАНК», МФО 313582) 62 874 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 70коп. основного боргу, 847 (вісімсот сорок сім) грн. 52 коп. сума трьох відсотків річних, 7417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 83грн. суми індексу інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення « 28» січня 2015р.

Присутньому в судовому засіданні представнику відповідача судом роз'яснено ст.87 ГПК України .

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет