Постанова

від 06.05.2015 по справі 908/4313/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р. Справа № 908/4313/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Гончар Т. В. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Крупа О.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Ботова М.Г, (за довіреністю б/н від 24.10.14 р.),

відповідача - Галіченка Б.В. (за довіреністю б/н від 24.11.14 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою ТОВ "ДП Автосистем" (вх.№1242З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 21 січня 2015 року по справі №908/4313/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф Запоріжжя", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Автосистем", м.Запоріжжя

про стягнення 74757,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 січня 2015 року по справі №908/4313/14 (суддя Кутіщева - Арнет Н.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф Запоріжжя" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Автосистем" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП АВТОСИСТЕМ" (69050, м.Запоріжжя, вул. Космічна, 121 - В (код ЕДРПОУ 32297969, п/р 26004010455801 в ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ЛАЙФ ЗАПОРІЖЖЯ", 69037, м.Запоріжжя, просп. Леніна, буд.212, кв.51, (ЕДРПОУ37407831 р/р 2600010652801 в ПАТ "МЕТАБАНК", МФО 313582) 62874 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 70 коп. основного боргу, 847 (вісімсот сорок сім) грн. 52 коп. сума трьох відсотків річних, 7417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 83 грн. суми індексу інфляції,1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

ТОВ "ДП Автосистем" з рішенням суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року по справі №908/4313/14 скасувати та ухвалити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що додаткова угода №1 від 07.04.2014р, яка підписана Козій Р.В. та Козій О.А. є нікчемною.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, її розгляд призначено на 06.04.2015р. об 11:00 год. в складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П., судді: Барбашова С.В., Тарасова І.В.

02.04.2015р. від ТОВ «Авто Лайф Запоріжжя» до суду надійшов відзив (вх.№5280) на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015р. по справі №908/4313/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 06.04.2015р. оголошено перерву до 15.04.2015р. до 14:00 год.

15.04.2015р. від ТОВ «ДП Автосистем» надійшли письмові пояснення (вх.№6095) по справі.

У судовому засіданні 15.04.2015р. сторони заявили клопотання про продовження вирішення спору за межами стоків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, на 15 днів.

У судовому засіданні 15.04.2015р. оголошено перерву до 06.05.2015р. до 11:00 год.

30.04.2015р. від ТОВ «Авто Лайф Запоріжжя» надійшли письмові пояснення (вх.№7088) по справі.

Розпорядженням голови суду від 05.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., судді: Гончар Т.В., Тарасова І.В.

05.05.2015р. від ТОВ «ДП Автосистем» до суду надійшли письмові пояснення (вх.№7138) по справі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року по справі №908/4313/14 скасувати та ухвалити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року по справі №908/4313/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

13 березня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Авто систем» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Лайф Запоріжжя" (перевізник) було укладено договір № 2 перевезення.

Пунктом 1.1. договору, сторони домовились, що на умовах цього договору одна сторона (перевізник) зобов'язується доставляти довірені другою стороною (замовником) вантажі відповідно до заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів (вантажоодержувачам), а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати перевізнику за перевезення вантажів встановлену цим договором плату.

Відповідно до пункту 1.2. договору, обсяг, терміни відправлення та доставки вантажів визначаються за домовленістю сторін і відображаються у заявці на кожне перевезення".

Пунктом 1.3. договору, перевезення вантажів повинно здійснюватися автомобільним транспортом загального користування, спеціально обладнаним для перевезення легкових автомобілів (автовозами).

Згідно з п. 4.1. договору, в обсяг оплати послуг перевізника включається вартість перевезення вантажу автовозами за заявками замовника, які сплачуються замовником перевізнику на умовах цього договору.

Порядок оплати вартості послуг з перевезення вантажів, передбачений у п. 4.2. договору: оплата вартості робіт перевізника здійснюється не пізніше десятого числа наступного місяця на підставі рахунку, пред'явленого перевізником у відповідності з актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), та надання усіх необхідних документів, пов'язаних з оплатою вартості провізної плати.

Позивач на виконання вимог договору здійснив перевезення вантажів відповідача відповідно до його заявок, що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) і не спростовано відповідачем.

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг з перевезення виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 62874,70 грн., за актами приймання - передачі, а саме:

Акт № ОУ-0000107 від 14.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000174 від 14.09.2013 р на суму 10437,24 грн.;

Акт № ОУ-0000109 від 18.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000176 від 18.09.2013 р. на суму 12640,32 грн.;

Акт № ОУ-0000110 гід 23.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000186від 23.09.2013 р. на суму 10971,18 грн.;

Акт № ОУ-ООООІ12 від 26.09.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку№СФ-0000192від26.09.2013р. на суму 2116,62 грн.;

Акт № ОУ-0000167 від 30.10.13 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000283 від 30.11.2013 р. на суму 5017,00 грн.;

Акт № ОУ-0000183 від 14.12.13р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000309 від 14,12.2013 р. на суму 8578,02 грн.;

Акт № ОУ-0000184 від 14.12.13 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000303 від 14.12.2013 р. на суму 4163,94 грн.;

Акт № ОУ-0000193 від 27.12.13 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000328 від 27.12.2013р. на суму 7750,38 грн.;

Акт № ОУ-0000056 від 26.03.14 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000422 від 26.03.2014р. на суму 1 200,00 грн.

Позивач надав відповідачу рахунки на оплату суми заборгованості.

Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується зазначенням номерів та дат рахунків безпосередньо у підписаних відповідачем актах здачі - прийняття робіт (надання послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2014 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату суми заборгованості (вимога отримана директором відповідача - Козій Р.Р. 03 квітня 2014 р.), додав до вимоги копії підписаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), оригінали рахунків.

Судом першої інстанції встановлено, що Додатковою угодою №1 від 07.04.2014р. сторони узгодили: « 1. викласти п. 4.2 договору в новій редакції: " 4.2 Строк оплати замовником вартості послуг перевізника - до 10 травня 2014р." 2. Пункти договору, не змінені умовами цієї додаткової угоди залишити без змін. 3. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. 4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 2 перевезення від 13 березня 2012 та набуває юридичну силу з моменту підписання».

Господарським судом Запорізької області вірно зазначено, що дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств, що спростовує заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Матеріали справи не містять доказів того, що дана додаткова угода оспорена відповідачем або визнана недійсною в установленому законом порядку.

26 вересня 2014р. позивач, вдруге, звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (вих. № 26.09.14/01).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено місцевим господарським судом, сума боргу відповідача перед позивачем складає 62874 грн. 70 коп., про що свідчить підписаний сторонами акт взаєморозрахунків сторін станом на 02.04.14р.

Згідно зі ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу за договором №2 перевезення в сумі 62874 грн. 70 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних за період з 11.05.14 по 22.10.14р. у сумі 847,52 грн., то колегія суддів, перевіривши заявлений до стягнення розрахунок суми 3% річних, вважає, що заявлена сума підлягає стягненню.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем заявлена до стягнення сума індексу інфляції, за період з 11.05.14р. по 22.10.14р. в сумі 8034,83 грн. та встановлено, що сума індексу інфляції за даний період складає 7417 грн. 02 коп., а тому підлягає задоволенню. В решті пред'явленої до стягнення суми індексу інфляції відмовлено.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 3000 грн. 00 коп. збитків, які позивач обґрунтовує тим, що був змушений укласти 13.10.14 р. договір № 5-ю про надання юридичних послуг з ФОП Ботов М.Г., відповідно до умов якого позивачу були надані послуги з підготовки позовної заяви та представлення інтересів позивача у господарському суді Запорізької області.

Позивач вважає суму 3000,00 грн. збитками, які йому завдані несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати суми боргу.

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3000 грн., оскільки витрати на правове обслуговування не можна вважати збитками, адже такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою.

Зазначені витрати не є збитками, в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Дана правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.03.2002р.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи приписи діючого законодавства, з урахуванням фактичних обстави справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 62874,70 грн. основного боргу, трьох відсотків річних в сумі 847,52 грн. сума, інфляційних втрат в сумі 7417, 83 грн. 83 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення .

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21 січня 2015 року по справі №908/4313/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.05.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Тарасова І. В.