Постанова

від 28.01.2015 по справі 5011-71/2684-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 5011-71/2684-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Пшенько С. М. - представник за довіреністю № 21/0/Д від 21.01.2014

від відповідача: Семененко Є. М. - представник за довіреністю № 2601/1 від 26.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014

у справі №5011-71/2684-2012 (суддя Головатюк Л. Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

про стягнення 301 878,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 301 878,70 грн., завданих майну, яке перебувало у нежитлових приміщеннях загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень №№ 1-13 (групи приміщень № 69) та знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 1 (літера А), та вказаному приміщенню внаслідок його залиття каналізаційними стоками. Позивач посилається на те, що причиною вказаних збитків є незабезпечення відповідачем безперебійної роботи каналізації, яка б відводила використану воду в міську каналізаційну систему та невжиття заходів до підтримання належного її експлуатаційного стану.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2014, повний текст якого складений 17.11.2014, у справі № 5011-71/2684-2012 у позові відмовлено повністю.

З урахуванням всіх обставин справи та поданих доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту завдання йому шкоди в розмірі 301 787,70 грн., спричиненої залиттям орендованого приміщення, саме внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а відтак, у суду відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення вартості збитків та, відповідно, задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, що саме внаслідок неправомірних дій або бездіяльності відповідача сталося залиття приміщення, а тому вина відповідача у вчиненні дій, що призвели до такого залиття, так само як і наявність причинного зв'язку між його поведінкою та завданням збитків, не є доведеною.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив про те, що відсутність своєї вини, тобто систематичне вжиття заходів, спрямованих на обстеження комунікацій вказаного житлового будинку та підтримання їх у технічно справному стані, а також усунення виявлених несправностей відповідачем доведено шляхом подання до суду відповідних документів, та про те що, встановлені вище обставини здебільшого свідчать про вину несумлінних мешканців квартир будинку, розташованих над приміщенням, орендованим позивачем, внаслідок дій яких сталося засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 5011-71/2684-2012 від 11.11.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору по суті неправильно застосував норми матеріального права.

Так, позивач послався на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що відповідно до приписів ст. 1209 ЦК України, яка встановлює підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, робіт (послуг), відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах, в той час як виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг), а отже, оскільки відповідачем, який є виконавцем послуг по відведенню каналізаційних стоків, не доведено, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення позивачем правил користування каналізацією, відповідач повинен відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини, оскільки вказані послуги ним були надані з недоліками.

Також позивач послався на те, що суд першої інстанції робить невірний висновок щодо недоведеності вини відповідача у вчиненні дій, що призвели до залиття приміщень, та відсутності причинного зв'язку між його поведінкою та завданням збитків, оскільки відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, саме відповідач як організація, яка експлуатує системи водопостачання та каналізації, був зобов'язаний організувати безперебійну роботу вказаних систем, в той час як фактично відповідачем не вжито заходів до підтримання належного її експлуатаційного стану, наслідком чого і стало залиття спірних приміщень каналізаційними стоками.

Ухвалою від 24.11.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.09.2006 Миронюк Андрій Миколайович як замовник та відповідач як виконавець уклали договір про надання послуг та виконання робіт № 85 Н (далі Договір) (а.с. 13-15 т. 1), відповідно до якого Миронюк А. М. доручив, а відповідач зобов'язався забезпечити обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 150,07 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4, корп. 1, та прилеглої до них території.

Згідно з п. 1.3 Договору перелік послуг та їх кошторис вказані у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

01.04.2011 Миронюк Андрій Миколайович як орендодавець та позивач як орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення № 0104/2 (далі Договір оренди) (а.с. 9-12 т. 1), відповідно до умов якого Миронюк А.М. передав, а позивач прийняв в строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень №№ 1-13 (групи приміщень №69) та знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Г. Сталінграда, буд.4, корп.1 (Літера А), з метою розташування в ньому офісного приміщення та здійснення діяльності позивача відповідно до його статуту.

Згідно з п. 2. 4. Договору оренди ризик випадкового знищення та/або пошкодження орендованого об'єкту та майна, що в ньому знаходиться, під час дії Договору оренди несе позивач.

Відповідно до п. 5.4. Договору оренди позивач зобов'язаний при необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об'єкту та за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди Договір оренди укладено строком на один рік. Договір оренди набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 01.04.2011 до 31.03.2012.

Як слідує з матеріалів справи, 07.12.2011 відбулось залиття орендованого позивачем за Договором оренди приміщення каналізаційними стоками, що сторонами не заперечується та підтверджується складеним представниками відповідача в присутності Миронюка А. М. актом від 07.12.2011 р.

Зі змісту вказаного акту слідує, що залиття сталось внаслідок аварії, що виникла у підвалі на системі каналізації будинку, а причиною аварії є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як особа, яка в силу приписів Договору оренди є зобов'язаною відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди, зазначає, що вищезгаданою аварією було завдано збитків на загальну суму 301 787,70 грн.

Вказані збитки складаються з:

- матеріального збитку, завданого оздоблювальним покриттям спірного приміщення в сумі 32 345 грн. внаслідок залиття їх каналізаційними стоками. Вказана сума визначена позивачем виходячи з розміру збитків, встановленого Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 0489, складеного 28.12.2011 Українським центром судових експертиз (а.с. 18-27 т. 1);

- матеріального збитку, нанесеного майну, яке перебувало у спірному приміщенні, в сумі 254 542,70 грн. внаслідок залиття його каналізаційними стоками. Вказана сума визначена позивачем виходячи з розміру збитків, встановленого Висновком експертного товарознавчого дослідження рухомого майна №0496, складеного 12.01.2012 Українським центром судових експертиз (а.с. 29-41 т. 1);

- витрат позивача на проведення експертиз, за результатами яких Українським центром судових експертиз складені вищевказані висновки, в сумі 14 900 грн., з яких 6 000 грн. становить вартість експертного будівельно-технічного дослідження, а 8 900 грн. - експертного товарознавчого дослідження рухомого майна. Факт сплати позивачем вказаних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 45-47 т. 1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем встановлених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, обов'язків, що виявилося у невжитті належних заходів для організації технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації спірного будинку, які б забезпечували безперебійний відвід використаної води в міську каналізаційну систему, що і стало наслідком виникнення аварійної ситуації, а саме - залиття орендованого позивачем за Договором оренди приміщення каналізаційними стоками.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Пункт 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина ч. 1 с. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки виконавця та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність виконавця є причиною завдання збитків, які виникли у замовника, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, Верховний Суд України постановою від 19.08.2014 у цій справі заяву позивача про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2014 задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від 03.02.2014 у справі №5011-71/2684-2012 скасував, справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, Верховний Суд України зазначив, що установлені судами обставини, з урахуванням статей 22, 1166, 1209 ЦК України, Закону, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, не дають змоги дійти однозначного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди.

Також у вказаній постанові зазначено, що, оскільки Договір укладено між власником приміщення Миронюком А.М. і відповідачем, а позивач не є стороною цього договору, то питання відповідальності за завдану майнову шкоду має вирішуватися відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди, згідно яких особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи вказані висновки, посилання позивача, з огляду на норми ст. 1209 ЦК України, на те, що оскільки відповідачем, який є виконавцем послуг по відведенню каналізаційних стоків, не доведено, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення позивачем правил користування каналізацією, відповідач повинен відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини до уваги колегією суддів не приймаються як помилкові.

До того ж, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що зі змісту статті 1209 ЦК України слідує, що виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану роботами (послугами), лише у випадку наявності у відповідних роботах (послугах) недоліків. У спірному випадку має бути доведено те, що послуги з організації технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації спірного будинку, які б забезпечували безперебійний відвід використаної води в міську каналізаційну систему, відповідачем надавались з недоліками, тобто, фактично, були неналежної якості.

За таких обставин, з огляду на висновки постанови Верховного суду України від 19.08.2014 у цій справі, для вирішення спору по суті в будь-якому випадку слід встановити наявність вини відповідача у спірній аварії.

В статті 1 Закону визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством тощо.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76.

Розділом 2 зазначених Правил визначено, що технічним обслуговуванням жилих будинків є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Так, відповідно до розділу 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій:

- система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових та позапланових оглядів. Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні. Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди);

- основними завданнями загального огляду будинків є: визначення обсягу робіт з підготовки жилих будинків до експлуатації у весняно-літній і осінньо-зимовий періоди; встановлення технічного стану жилих будинків, що підлягають відповідно до плану капітальному або поточному ремонту в наступному році; уточнення обсягів робіт щодо поточного ремонту будинків, що включені в план на поточний рік; перевірка готовності жилих будинків, комунікацій, обладнання і елементів благоустрою до експлуатації в осінньо-зимовий період; визначення обсягів та видів ремонтних робіт щодо кожного будинку для врахування під час формування плану на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року (п. 2.1.2);

- загальний огляд здійснюється комісією, до складу якої входять відповідні спеціалісти виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та представники громадських організацій, правління ЖБК та ОСББ. У разі необхідності до складу комісій можуть включатися спеціалісти - експерти проектних інститутів та спеціалізованих організацій (п. 2.1.3);

- профілактичні огляди жилих будинків та їх конструктивних елементів здійснюються відповідними спеціалістами виконавця послуг відповідно до встановленої періодичності (п. 2.1.4);

- при профілактичних оглядах потрібно здійснювати контроль за виконанням власниками, наймачами (орендарями) умов договору. У разі необхідності, власникам, наймачам (орендарям) рекомендується виконати роботи з ремонту жилих приміщень чи обладнання, які згідно з договором входять в їх обов'язки. Профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв. Періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведена відповідно у додатках 2 та 3. Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються в відповідних журналах (п. 2.1.5).

Відповідно до додатку 2 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках здійснюється кожні 3-6 місяців.

Відповідно до пп. 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Відповідно до пп. 2.1.6. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, технічна експлуатація систем водопостачання та каналізації повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з врахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів.

Підпунктом 5.3.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, передбачено, що водопровідно-каналізаційна система жилого будинку повинна забезпечувати можливість безперебійного подання води до всіх санітарних приладів квартир, інших водорозбірних пристроїв, відводити використану воду в міську каналізаційну систему.

Пунктом 1.3. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України визначено, що виробники та інші організації, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, несуть відповідальність за невиконання вимог цих Правил і чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.1.2. п. 2.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання і каналізації, серед іншого, необхідні: профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування: вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій.

Підпунктом 11.4.2. пункту 11.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України передбачено, що у процесі технічного обслуговування систем внутрішньої каналізації необхідно виконувати огляд і профілактичне обслуговування один раз на квартал. При цьому виконують такі роботи: прочищення сифонів та внутрішньої каналізаційної мережі з перевіркою їх дії, укріплення санітарно-технічних приладів, усунення витоків стічних вод через нещільності з'єднань, усунення витоків із змивного бачка та його регулювання. У разі необхідності проводять також заміну пошкоджених фасонних частин, ділянок трубопроводів, сифонів, огляд, ремонт і герметизацію випусків, укріплення і прочищення вентиляційної частини стояків та каналізаційних випусків.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, саме відповідач є особою, відповідальною за технічний стан водопровідно-каналізаційної системи спірного жилого будинку, а отже, саме він зобов'язаний забезпечити безперебійну та економічну роботи систем водопостачання і каналізації шляхом проведення відповідних профілактичних оглядів.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не порушував періодичності профілактичного огляду каналізаційної мережі у спірному будинку, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з журналу технічного огляду інженерних систем будинку № 4 по проспекту Героїв Сталінграда у м. Києві (а.с. 19-21 т. 2). Вказаний факт також встановлений й в постанові Верховного суду України від 19.08.2014 у цій справі.

Зі змісту вказаного витягу слідує також, що за результатами проведеного у період з 06.11.2011 р. по 16.11.2011 профілактичного огляду в системі каналізації несправностей виявлено не було.

Докази необхідності проведення під час вказаного профілактичного огляду робіт з прочищення каналізаційних випусків в порядку підпункту 11.4.2. пункту 11.2. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, з наданої відповідачем копії витягу з журналу реєстрації заявок (сантехніки) у період з 25.07.2011 по 06.12.2011 слідує, що працівниками відповідача за заявками мешканців будинку у м. Києві, по пр. Героїв Сталінграда, 4, корп.1 здійснювалося систематичне та своєчасне усунення недоліків каналізації шляхом її прочищення, що є доказом того, що свої обов'язки по підтриманню у належному технічному стані систем каналізації відповідач виконував.

Водночас зі змісту акту від 07.12.2011 слідує, що причиною аварії, яка спричинила залиття спірного приміщення каналізаційними стоками є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям, що, в свою чергу, є наслідком дії власників або орендарів приміщень, розташованих над спірними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що спірна аварія сталась внаслідок дій або бездіяльності відповідача, а відтак, вина відповідача у вчиненні дій, які призвели до аварії, відсутня, так само як і наявність причинного зв'язку між поведінкою відповідача та завданням збитків позивачу.

Правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь збитків в сумі 301 878,70 грн., завданих майну, яке перебувало у нежитлових приміщеннях загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень №№ 1-13 (групи приміщень № 69) та знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 1 (літера А), та вказаному приміщенню внаслідок його залиття каналізаційними стоками, відсутні, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 5011-71/2684-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка».

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 5011-71/2684-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 5011-71/2684-2012 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-71/2684-2012.

Повний текст постанови складено: 02.02.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха