Постанова

від 01.04.2015 по справі 5011-71/2684-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 5011-71/2684-2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Кривди Д.С., Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційну скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. у справі № 5011-71/2684-2012 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" простягнення 301 787,70 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Пшенько С.М. (дов. від 21.01.2014р.);

відповідача: Тарасюк Є.О. (дов. від 26.03.2015р.),

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 301 878,70 грн., завданих майну, яке перебувало у нежитлових приміщеннях загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень №№ 1-13 (групи приміщень № 69) та знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 1 (літера А), та вказаному приміщенню внаслідок його залиття каналізаційними стоками. Позивач посилається на те, що причиною вказаних збитків є незабезпечення відповідачем безперебійної роботи каналізації, яка б відводила використану воду в міську каналізаційну систему та невжиття заходів до підтримання належного її експлуатаційного стану.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2014, у справі № 5011-71/2684-2012 (суддя: Головатюк Л.Д.) у позові відмовлено повністю. Мотивуючи своє рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту завдання йому шкоди в розмірі 301 787,70 грн., спричиненої залиттям орендованого приміщення, саме: внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а відтак, відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення вартості збитків та, відповідно, задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, що саме внаслідок неправомірних дій або бездіяльності відповідача сталося залиття приміщення, а тому вина відповідача у вчиненні дій, що призвели до такого залиття, так само як і наявність причинного зв'язку між його поведінкою та завданням збитків, не є доведеною.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив про те, що відсутність своєї вини, тобто систематичне вжиття заходів, спрямованих на обстеження комунікацій вказаного житлового будинку та підтримання їх у технічно справному стані, а також усунення виявлених несправностей відповідачем доведено шляхом подання до суду відповідних документів, та про те що, встановлені вище обставини здебільшого свідчать про вину несумлінних мешканців квартир будинку, розташованих над приміщенням, орендованим позивачем, внаслідок дій яких сталося засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (головуючий суддя: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 5011-71/2684-2012 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 5011-71/2684-2012 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Господарськими судами встановлено, що 01.09.2006 Миронюк Андрій Миколайович - як замовник, та відповідач - як виконавець, уклали договір про надання послуг та виконання робіт № 85 Н (далі Договір), відповідно до якого Миронюк А. М. доручив, а відповідач зобов'язався забезпечити обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 150,07 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4, корп. 1, та прилеглої до них території.

Згідно з п. 1.3 Договору перелік послуг та їх кошторис вказані у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

01.04.2011 Миронюк Андрій Миколайович, як орендодавець та позивач, як орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення № 0104/2 (далі Договір оренди), відповідно до умов якого Миронюк А.М. передав, а позивач прийняв в строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень №№ 1-13 (групи приміщень №69) та знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Г. Сталінграда, буд.4, корп.1 (Літера А), з метою розташування в ньому офісного приміщення та здійснення діяльності позивача відповідно до його статуту.

Згідно з п. 2. 4. Договору оренди ризик випадкового знищення та/або пошкодження орендованого об'єкту та майна, що в ньому знаходиться, під час дії Договору оренди несе позивач.

Відповідно до п. 5.4. Договору оренди позивач зобов'язаний при необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об'єкту та за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди Договір оренди укладено строком на один рік. Договір оренди набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 01.04.2011 до 31.03.2012.

Як слідує з матеріалів справи, 07.12.2011 відбулось залиття орендованого позивачем за Договором оренди приміщення каналізаційними стоками, що сторонами не заперечується та підтверджується складеним представниками відповідача в присутності Миронюка А. М. актом від 07.12.2011.

Зі змісту вказаного акту слідує, що залиття сталось внаслідок аварії, що виникла у підвалі на системі каналізації будинку, а причиною аварії є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач як особа, яка в силу приписів Договору оренди є зобов'язаною відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди, зазначає, що вищезгаданою аварією було завдано збитків на загальну суму 301 787,70 грн.

Вказані збитки складаються з:

- матеріального збитку, завданого оздоблювальним покриттям спірного приміщення в сумі 32 345 грн. внаслідок залиття їх каналізаційними стоками. Вказана сума визначена позивачем виходячи з розміру збитків, встановленого Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 0489, складеного 28.12.2011 Українським центром судових експертиз;

- матеріального збитку, нанесеного майну, яке перебувало у спірному приміщенні, в сумі 254 542,70 грн. внаслідок залиття його каналізаційними стоками. Вказана сума визначена позивачем виходячи з розміру збитків, встановленого Висновком експертного товарознавчого дослідження рухомого майна №0496, складеного 12.01.2012 Українським центром судових експертиз;

- витрат позивача на проведення експертиз, за результатами яких Українським центром судових експертиз складені вищевказані висновки, в сумі 14 900 грн., з яких 6 000 грн. становить вартість експертного будівельно-технічного дослідження, а 8 900 грн. - експертного товарознавчого дослідження рухомого майна. Факт сплати позивачем вказаних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем встановлених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, обов'язків, що виявилося у невжитті належних заходів для організації технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації спірного будинку, які б забезпечували безперебійний відвід використаної води в міську каналізаційну систему, що і стало наслідком виникнення аварійної ситуації, а саме - залиття орендованого позивачем за Договором оренди приміщення каналізаційними стоками.

Пункт 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина ч. 1 с. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки виконавця та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність виконавця є причиною завдання збитків, які виникли у замовника, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Так, Верховний Суд України постановою від 19.08.2014 у цій справі заяву позивача про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2014 задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від 03.02.2014 у справі №5011-71/2684-2012 скасував, справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, Верховний Суд України зазначив, що установлені судами обставини, з урахуванням статей 22, 1166, 1209 ЦК України, Закону, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, не дають змоги дійти однозначного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди.

Також у вказаній постанові зазначено, що, оскільки Договір укладено між власником приміщення Миронюком А.М. і відповідачем, а позивач не є стороною цього договору, то питання відповідальності за завдану майнову шкоду має вирішуватися відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди, згідно яких особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи вказані висновки, посилання позивача, з огляду на норми ст. 1209 ЦК України, на те, що оскільки відповідачем, який є виконавцем послуг по відведенню каналізаційних стоків, не доведено, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення позивачем правил користування каналізацією, відповідач повинен відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини до уваги колегією суддів не приймаються як помилкові.

Зі змісту статті 1209 ЦК України слідує, що виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану роботами (послугами), лише у випадку наявності у відповідних роботах (послугах) недоліків. У спірному випадку має бути доведено те, що послуги з організації технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації спірного будинку, які б забезпечували безперебійний відвід використаної води в міську каналізаційну систему, відповідачем надавались з недоліками, тобто, фактично, були неналежної якості.

За таких обставин, з огляду на висновки постанови Верховного Суду України від 19.08.2014 у цій справі, для вирішення спору по суті в будь-якому випадку слід встановити наявність вини відповідача у спірній аварії.

В статті 1 Закону визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством тощо.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76.

Розділом 2 зазначених Правил визначено, що технічним обслуговуванням жилих будинків є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Відповідно до додатку 2 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках здійснюється кожні 3-6 місяців.

Відповідно до пп. 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Відповідно до пп. 2.1.6. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, технічна експлуатація систем водопостачання та каналізації повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з врахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів.

Підпунктом 5.3.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, передбачено, що водопровідно-каналізаційна система жилого будинку повинна забезпечувати можливість безперебійного подання води до всіх санітарних приладів квартир, інших водорозбірних пристроїв, відводити використану воду в міську каналізаційну систему.

Пунктом 1.3. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України визначено, що виробники та інші організації, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, несуть відповідальність за невиконання вимог цих Правил і чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.1.2. п. 2.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання і каналізації, серед іншого, необхідні: профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування: вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій.

Підпунктом 11.4.2. пункту 11.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України передбачено, що у процесі технічного обслуговування систем внутрішньої каналізації необхідно виконувати огляд і профілактичне обслуговування один раз на квартал. При цьому виконують такі роботи: прочищення сифонів та внутрішньої каналізаційної мережі з перевіркою їх дії, укріплення санітарно-технічних приладів, усунення витоків стічних вод через нещільності з'єднань, усунення витоків із змивного бачка та його регулювання. У разі необхідності проводять також заміну пошкоджених фасонних частин, ділянок трубопроводів, сифонів, огляд, ремонт і герметизацію випусків, укріплення і прочищення вентиляційної частини стояків та каналізаційних випусків.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не порушував періодичності профілактичного огляду каналізаційної мережі у спірному будинку, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з журналу технічного огляду інженерних систем будинку № 4 по проспекту Героїв Сталінграда у м. Києві. Вказаний факт також встановлений й в постанові Верховного суду України від 19.08.2014 у цій справі.

Зі змісту вказаного витягу слідує також, що за результатами проведеного у період з 06.11.2011 по 16.11.2011 профілактичного огляду в системі каналізації несправностей виявлено не було.

Докази необхідності проведення під час вказаного профілактичного огляду робіт з прочищення каналізаційних випусків в порядку підпункту 11.4.2. пункту 11.2. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, з наданої відповідачем копії витягу з журналу реєстрації заявок (сантехніки) у період з 25.07.2011 по 06.12.2011 вбачається, що працівниками відповідача за заявками мешканців будинку у м. Києві, по пр. Героїв Сталінграда, 4, корп.1 здійснювалося систематичне та своєчасне усунення недоліків каналізації шляхом її прочищення, що є доказом того, що свої обов'язки по підтриманню у належному технічному стані систем каналізації відповідач виконував.

Водночас зі змісту акту від 07.12.2011 слідує, що причиною аварії, яка спричинила залиття спірного приміщення каналізаційними стоками є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям, що, в свою чергу, є наслідком дії власників або орендарів приміщень, розташованих над спірними приміщеннями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, у зв'язку із залиттям орендованого приміщення каналізаційними стоками, суди виходили з того, що позивачем не доведено факту завдання йому шкоди в розмірі 301 787,70 грн., саме внаслідок неправомірної поведінки відповідача.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов'язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов'язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, не було встановлено наявність повного складу цивільного правопорушення, Вищий господарський суд України вважає, що висновки господарських судів про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому оскаржені судові акти залишаються без змін.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. у справі № 5011-71/2684-2012 залишити без змін.

Головуючий: Жукова Л.В.

Судді: Кривда Д.С.

Нєсвєтова Н.М.