Постанова

від 18.01.2007 по справі 15/20пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

18 січня 2007 р.                                                                                  

№ 15/20пд 

Вищий  господарський 

суд України  у складі колегії

суддів:

 Козир Т.П. -головуючого, Владимиренко С. В.,

Кота О. В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року у справі

господарського суду Луганської області за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до приватного підприємства “Лега-1” та Фонду комунального майна Краснолуцької

міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні другого відповідача - Краснолуцька міська рада та Комунальне

підприємство „Комбінат побутового обслуговування” та треті особи, які не

заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватний

підприємець ОСОБА_2, Приватний підприємець ОСОБА_3, Приватний підприємець

ОСОБА_4, Приватний підприємець ОСОБА_5, Приватний підприємець ОСОБА_6,

Приватний підприємець ОСОБА_7, Приватний підприємець ОСОБА_8, Приватний

підприємець ОСОБА_9, Приватний підприємець ОСОБА_10, Приватний підприємець

ОСОБА_11, Приватний підприємець ОСОБА_12, Приватний підприємець ОСОБА_13,

Приватний підприємець ОСОБА_14, Приватний підприємець ОСОБА_15, Приватний

підприємець ОСОБА_16, Приватний підприємець ОСОБА_17, Приватний підприємець

ОСОБА_18, Приватний підприємець ОСОБА_19, Приватний підприємець ОСОБА_20, Приватний

підприємець ОСОБА_21, Приватний підприємець ОСОБА_22, Приватний підприємець

ОСОБА_23, Приватний підприємець ОСОБА_24, Приватний підприємець ОСОБА_25,

Приватний підприємець ОСОБА_26, Приватний підприємець ОСОБА_27, Приватний

підприємець ОСОБА_28, Товариство з обмеженою відповідальністю „Индтрикотаж”,

Приватне підприємство „Дентал - Люкс”, Товариство з обмеженою відповідальністю

„Лугань - Сервіс”, Мале приватне підприємство „Енергосервіс”, Товариство з

обмеженою відповідальністю „ЄвроСіті”, Відкрите акціонерне товариство

„Облремпобуттехніка” про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового

комплексу, 

УСТАНОВИВ:

У травні 2006 року приватний

підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Фонду

комунального майна Краснолуцької міської Ради та приватного підприємства

“Лега-1” про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу

ДКП “Побутового обслуговування населення”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,

укладеного між відповідачами 12 січня 2005 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що

спірний договір укладено у період дії договору оренди того ж майна з позивачем.

          Рішенням господарського суду

Луганської області від 26 липня 2006 позов задоволено.

          Постановою Луганського апеляційного

господарського суду від 26 вересня 2006 року рішення суду скасовано, у позові

відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить

скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без зміни рішення

місцевого господарського суду.

Заявник стверджує, що Луганський

апеляційний господарський суд неправильно застосував ст. ст. 5, 10, 22 Закону

України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 288, 291 ГК

України та  ст. ст.638, 774 ЦК України.

На думку заявника, немає жодних

підстав для визнання договору оренди з позивачем та іншими орендарями

неукладеними, а тому спірна угода є недійсною.

Вислухавши пояснення представників

сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд

вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Як встановлено судом, 12 січня 2005

року між приватним підприємством «Лега -1»та Фондом комунального майна

Краснолуцької міської ради укладено договір оренди цілісного майнового

комплексу площею 4651,92 кв. м. комунального підприємства «Комбінат побутового

обслуговування», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

У період часу з 18 грудня 2001 року

по 2 січня 2004 року на частини цього приміщення укладено 32 договори оренди.

Зокрема, 1 квітня 2002 року між

позивачем та комунальним підприємством «Комбінат побутового

обслуговування»укладено договір НОМЕР_1 оренди нежитлового приміщення площею 30

кв. метрів, розташованого у будівлі будинку побуту за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи в позові, суд

апеляційної інстанції прийшов до висновку, що договори оренди з позивачем та

іншими орендарями не можна вважати укладеними, тому що вони не містять

індивідуальних ознак предмету оренди.

Однак, з таким висновком суду

апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, оскільки суд неповно

встановив істотні для справи обставини і не з'ясував, чи мають індивідуальні

ознаки частини приміщення, які здаються в оренду, які саме, яке приміщення

фактично займає орендар і чи є в цій частині протиріччя між ним і орендодавцем.

Визнаючи недійсним договір оренди з

ПП «Лега-1», місцевий господарський суд виходив з того, що на момент укладення

спірної угоди були чинними раніше укладені договори з іншими орендарями, а крім

того, спірний договір не відповідає вимогам закону в частині оцінки цілісного

майнового комплексу.

Проте, з такими висновками суду

також повністю погодитись не можна, оскільки суд, в порушення ст.ст.38, 43, 65

і 84 ГПК України, неповно встановив істотні для юридично правильного вирішення

спору обставини справи і не з'ясував, чи мало право комунальне підприємство

«Комбінат побутового обслуговування»здавати приміщення в оренду і чи

відповідають договори оренди з позивачем та іншими орендарями вимогам Закону

України «Про оренду державного та комунального майна».

          Враховуючи, що вказані обставини

мають істотний вплив на правильність юридичної оцінки обставин справи, судові

рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа

-передачі на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно

врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні

обставини справи та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу

України, суд 

П О С Т А Н О

В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського

апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року і рішення

господарського суду Луганської області від 26 липня 2006 року.

Справу направити до місцевого

господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                

Т. Козир

Судді                                                                                   

С. Владимиренко  

О. Кот