Рішення

від 22.01.2015 по справі 522/380/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження №2/522/3466/15

Справа № 522/380/14-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

22 січня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого- судді Домусчі Л.В.,

при секретарі - Моргун М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю прокурора Приморського району м.Одеси та третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору - Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Одеської міської ради про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 09.01.2014 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа на боці позивача, без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,Одеська міська рада про визнання недійсним договору дарування від 27.12.2010 року, укладеного між МПП «Труд» та ОСОБА_3 в частині передання МПП «Труд» безоплатно у власність ОСОБА_3 29/100 часток кв. АДРЕСА_1.

28.04.2014р. позивач змінила підстави позовних вимог (а.с.143-145) та просила визнати договір дарування від 27.12.2010 року недійсним з наступних підстав, а саме: по-перше, договір дарування від 27.12.2010 року був укладений на підставі незаконно отриманого МПП «Труд» свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку, що додатково підтверджує відсутність повноважень у зазначеного підприємства щодо розпорядження майном, в тому числі 29/100 частина квартири АДРЕСА_1; по друге, нотаріус при перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, при укладанні договору від 27.12.2010 року, не ознайомилась з установчими документами МПП «Труд» та не пересвідчилась в належності у засновника ОСОБА_4 повноважень на вчинення правочину, а саме договору дарування від 27.12.2010 року.; по трете, в 1957 році ОСОБА_5. 1924 р.н., який є прадідом малолітньої ОСОБА_2, було видано ордер на вселення та користування квартирою АДРЕСА_1 Малолітня ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 з народження (2001р.) проживала за зазначеною адресою, а тому набула право користування зазначеною квартирою та на момент укладання договору дарування від 27.12.2010 року проживала в ній. Тобто на момент укладання спірного договору дарування були порушені права дитини, МПП «Труд» не отримало дозвіл органу опіки та піклування на вчинення дарування майна та не повідомило ОСОБА_7 про наявність прав малолітньої ОСОБА_2 на користування (проживання) майном, що передається у дар, чим ввело в оману відповідача.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 (діє на підставі довіреності від 19.03.2014р.) позовні вимоги підтримали , просили позов задовольнити з викладених підстав. При цьому представник позивача вказала, що дитина проживає у вказаному гуртожитку з моменту її народження, її мати ОСОБА_6 зверталася із заявою про реєстрацію місця проживання дитини але остаточно не вирішила. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Її донька ОСОБА_2 залишилася проживати у АДРЕСА_1 та нею опікувалася її бабуся ОСОБА_1 Батько малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_9 на підставі рішення суду був позбавлений батьківських прав, тому бабуся була призначена опікуном над малолітньою дитиною. Після набуття малолітньою ОСОБА_2 статусу дитини позбавленої батьківського піклування, 09.03.2011 року дитина була зареєстрована в будівлі гуртожитку АДРЕСА_1. Після встановлення опіки бабуся ОСОБА_1 також зареєструвалася за вказаною адресою. Також вказала, що отримати в приватну власність квартиру № 25 мати малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_6 за життя не змогла .

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що дитина проживала з матір'ю ОСОБА_6 в квартирі № 25, ІНФОРМАЦІЯ_1 році ОСОБА_6 померла, тому вона взяла дитину мешкати до себе, так як сусіди відрізали в квартирі каналізацію і не було належних умов для проживання. Вона отримала довідку про реєстрацію місця проживання, з якої їй стало відомо, що згідно договору дарування власником 29/100 часток квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Потім вона прийшла до квартири та по бачила, що зрізали замки в квартирі, після того як вона викликала міліцію, сусіди викликали ОСОБА_3, який проживає по сусідству в квартирі № 9 та він показав документи на квартиру. Таким чином, були порушені права неповнолітньої ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. При цьому пояснив, що позивач не є стороною правочину, дійсність якого оспорюється, позивач ніколи не був та не є власником 29/100 частко квартири під АДРЕСА_1, його право власності укладанням спірного договору дарування не порушено. Земельна ділянка площею 0,6 га по АДРЕСА_1 була відведена «Укрхарчпромбуду» рішенням Виконкому Одеської міської ради № 209 від 27.02.1952 року та оформлена договором безстрокового користування. Після багаторазових реформувань власником будівлі стала Кооперативно-державна асоціація «Агропромбуд». Позивач у позові навів факт передання будівлі гуртожитку на баланс МПП «Труд» наказом керівника кооперативно-державної асоціації «Агропромбуд» від 22.02.1995 року. Саме відсутність договору між КДА «Агропромбуд» та МПП «Труд» стала формальною підставою для незаконних рішень Одеської міської ради від 28.12.2010 року та від 24.07.2012 року. Однак договір дарування від 27.12.2010 року укладено відповідно до вимог законодавства, діючого на момент його укладення, зміст спірного договору дарування не суперечить Цивільному кодексу України. Таким чином, він та МПП «Труд» не порушували норм законодавства під час укладання договору дарування від 27.12.2010 року, сторони мали необхідний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності. Також він пояснив, що на момент укладання договору дарування він дійсно був головою ліквідаційної комісії МПП «Труд», і тому він не міг вчиняти правочин між собою та як представник МПП «Труд» одночасно. На його думку засновник МПП «Труд» мала право на вчинення угоди. Також він просив застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні представник прокуратури Дукова Н.В. позов підтримала та просила його задовольнити і захистити права неповнолітньої дитини.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Пекарська О.В., діюча по довіреності, позов підтримала і просила його задовольнити.

В судовому засідання представник Одеської міської ради Артемчук П.В., позов підтримав, просив його задовольнити. При цьому вказав, рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року було скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.07.2000 року «Про оформлення малому приватному підприємству «Труд» свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1», як необґрунтоване та таке, що було прийнято без законних підстав. Таким чином МПП «Труд» набуло право власності на підставі незаконного рішення виконавчого комітету. Також звернув увагу на те, що спірний договір був укладений за один день до прийняття рішення міською радою про відміну рішення виконавчого комітету від 12.07.2010р., отже можна дійти висновку, що МПП «Труд» та ОСОБА_3 було відомо, що зазначене рішення буде виноситися на засідання Одеської міської ради, адже проект рішення було опубліковане на офіційному сайті міської ради та передуючі негативні наслідки прийняття такого рішення, було укладено зазначений договір з метою заволодіння зазначеним майном та переведення його з комунальної власності у приватну.

Суд, вислухав пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є опікуном неповнолітньої ОСОБА_2 та виступає в якості її законного представника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народилася 01.05.2001 року, згідно свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Центрального районного управління юстиції м.Одеси від 12.09.2001 року (а.с. 11). В Графі батько записаний ОСОБА_9 в графі мати записана ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 14.09.2011 року. (а.с. 13)

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 22.02.2011 року по справі № 2-2019/11 за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_9, за участю третьої особи ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, позбавлено ОСОБА_9 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с. 16-17)

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації № 214 від 30.03.2011 року малолітній ОСОБА_2 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. 9а.с. 53).

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.04.2010 року по справі № 2-о-134/11 за поданням органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою ОСОБА_2, вирішено призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітньою ОСОБА_2, яка зареєстрована в АДРЕСА_1. (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей Одеської міської ради звернулася до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з клопотанням від 18.02.2011 року про збереження жита за малолітньою ОСОБА_2, 2001 р.н. та реєстрацію дитини за місцем мешкання. (а.с. 21). Як вбачається з вказаного клопотання, будинок за адресою АДРЕСА_1 є колишнім гуртожитком і в теперішній час існує реальна загроза захвата квартири сусідами, тому служба вважає за необхідне зберегти житло за малолітньою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та здійснити постановку на реєстраційний облік малолітньої ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Листом від 27.07.2011 року Служба у справах дітей Одеської міської ради на адресу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не заперечує проти реєстрації гр.ОСОБА_1 за адресою її підопічної ОСОБА_2, 2001 р.н. - АДРЕСА_1. (а.с. 20)

З листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2013 року на звернення ОСОБА_1, встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 стоїть на обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, до смерті її матері неповнолітня проживала спільно з нею без реєстрації, будинок АДРЕСА_1 прийнятий на баланс КП ЖКС «Порто-Франківській». (а.с. 22-23)

Згідно довідки дільниці № 11 КП ЖКС «Порто-Франківський» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 з 19.08.2011 року, ОСОБА_2, з 09.03.2011 року., ОСОБА_3 з 04.12.2012 року. Також згідно архівних даних по квартирі № 25 також були зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22. ОСОБА_23 та ОСОБА_6 (а.с. 24)

Згідно довідки дільниці № 11 КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 23.05.2013 року ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована за вказаною адресою з 09.03.2011 року. (а.с. 14)

Також згідно довідки дільниці № 11 КП «ЖКС «Порто-Франківський» за формою № 1 від 29.09.2014 року, особовий рахунок відкрито на ОСОБА_2, в квартирі 25 зареєстровані: ОСОБА_2 з 09.03.2011 року, ОСОБА_1- опікун з 19.08.2011 року, ОСОБА_3 -співвласник 29/100 частин квартири з 04.12.2012 року. (а.с. 203)

Судом встановлено, що 12.07.2000 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 379 «Про оформлення МПП «Труд» свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1».

На підставі вказаного рішення, Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 31.07.2000 року, МПП «Труд» видано свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, заг. пл. 1342, 1 кв.м. (а.с. 55-56).

Згідно технічного паспорту, виготовленого 08.12.2010р.АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, загальною площею 152,7 кв.м., житловою 35,0 кв.м., підсобною 40,3 кв.м. (а.с. 126-127).

27.12.2010р. між Малим приватним підприємством «Труд» в особі засновника, власника підприємства - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування (а.с. 10), 29/100 часток квартири під АДРЕСА_1, загальна площа 1343,3 кв.м. у томі числі житлова 810,2 кв.м. Як вбачається з вказаного договору зазначене нерухоме майно належить дарувальнику на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 31.07.2000 року за № 009021. (а.с. 72). Вказаний договір дарування від 27.12.2010 року було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 27.12.2010 року. (а.с. 78).

Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року за № 40-VI скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 379 від 12.07.2000 року «Про оформлення малому приватному підприємству «Труд» свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1» (а.с. 25)

Як вбачається з вказаного рішення, 12.07.2000 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 379 «Про оформлення МПП «Труд» свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1» Згідно документів, які були підставою для прийняття вище вказаного рішення, рішення було прийнято на підставі уставних документа МПП «Труд», наказу кооперативно-державної асоціації «Агропромбуд» від 22.02.1995 року про передачі на баланс МПП «Труд» будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 254) у зв'язку з відсутністю коштів на утримання гуртожитку, акту прийому-передачі (а.с. 255) та інших документів. Документів, які б свідчили про право власності КДА «Агропромбуд» або МПП «Труд» на будівлю гуртожитку надано не було. Таким чином, законних підстав прийняття рішення про видачу МПП «Труд» свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку не було. У зв'язку з прийняттям незаконного та необґрунтованого рішення, мешканці вказаного гуртожитку були позбавлені конституційного право на приватизацію зайнятих ними приміщень.

Суд вважає обґрунтованим посилання представника позивача про те, що свідоцтво про право власності на будівлю було скасовано, тому не було у МПП «Труд» правових підстав для укладання договору дарування.

На підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2012 року по справі № 1570/3108/2012 зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» здійснити державну реєстрацію припинення права власності МПП «Труд» на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення відповідно запису до реєстру прав власності на нерухоме майно.(а.с.26-29). Даним рішенням суду також встановлено, що згідно довідки ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація МПП «ТРУД» 04.8.2011р. припинено в результаті ліквідації за рішенням засновника від 28.10.2010р., де за рішенням засновника призначено ліквідаційну комісію до складу якої входив також ОСОБА_3

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.10.2013р., діяльність Малого приватного підприємства «Труд» (13907641) припинена (а.с. 54).

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.04.2014р. (а.с.121-123) вбачається, що засновником МПП «Труд» була ОСОБА_4, та МПП займалось діяльністю в тому числі і здаванням в оренду власного нерухомого майна, і не мало виду діяльності щодо купівлі-продажу нерухомості, керівником якого був ОСОБА_24 з правом підпису, а ОСОБА_3 був головою ліквідаційної комісії з припинення, державна реєстрація припинена 04.08.2011р.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 вказував на той факт, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 була знята з реєстрації в квартири № 25 на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси, та саме копія цього рішення була надана йому на підтвердження відсутності прав третіх осіб на цю квартири.

Однак твердження відповідача спростовуються довідкою б/д серпня 2013 року, в якій вказана, що ОСОБА_6 була знята з реєстрації 15.11.2010 року у зв'язку зі смертю. (а.с. 24), а також копією ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 25.04.2008 року по справі №2-6600/08, якою позовну заяву МПП «Труд» до ОСОБА_25. ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_23. ОСОБА_28 про позбавлення права користування жилими приміщеннями залишено без розгляду. (а.с. 257).

Також в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15 підтвердили той факт, що дитина проживала з матір'ю в квартирі АДРЕСА_1 до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері ОСОБА_6, потім бабуся забрала дитину жити до себе так як в спірній квартирі не було умов для проживання малолітньої дитини. Позивачка займалася відновленням прав дитини на вказану квартири, а в той час відповідач ОСОБА_3 змінив замки та показав сусідам документи на квартиру.

Як вбачається з рішення засновника МПП «Труд» № 1 від 22.11.2010 року, ОСОБА_4 призначила виконуючим обов'язки директора МПП «Труд» заступника директора МПП «Труд» ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що директор МПП «Труд» ОСОБА_24 знаходиться у довготерміновому відрядженні за межами Одеської області. (а.с. 209). Також ОСОБА_3 був наділений правом розпорядження (в т.ч. дарування) належних підприємству кімнат у будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, та делеговано виконуючому обов'язки директора МПП «Труд» ОСОБА_3 право підписання договорів дарування згідно пп.7.1. 7.3 Статуту підприємства.

Згідно копії Статуту МПП «Труд» п. 5.1., який надано відповідачем, керівництво діяльністю підприємства здійснюється засновником-генеральним директором підприємства, якому належить прийняття рішення по всі питанням діяльності підприємства і розпорядження його власністю (а.с. 59-63).

Згідно оспорюємого договору дарування від 27.12.2010р. вбачається, що з боку МПП «Труд» його підписала ОСОБА_4, проте відповідно до п.5.1. Статут МПП «Труд» вбачається, що засновник має право розпорядження власністю підприємства, але при цьому він повинен бути одночасно і його генеральним директором. ОСОБА_4 не могла не знати про такі обмеження будучи його засновником.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.68 .

Проте аналізуючи зібрані по справі докази вбачається, що ОСОБА_4 на момент вчинення договору дарування 27.12.2019р. не була одночасно засновником-генеральним директором МПП «Труд», і нотаріус не пересвідчилась належним чином у правоздатності та повноваженнях засновника на вчинення такого правочину, таким чином суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4 не мала права підпису на вказаному правочині.

Відповідно до частин другої, третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦКй інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Визнання правочину недійсним встановлює його недійсність з моменту укладення,

Крім того, відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним и чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ч.2 ст.3, ч.3 ст.27 Конвенції, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів; в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Зі змісту Закону України «Про охорону дитинства» права та інтереси дітей (фізичних осіб віком до 18 років) мають пріоритетне значення та підлягають захисту з боку держави.

При укладенні договору дарування відповідач був проінформований про наявність у померлої ОСОБА_19 малолітньої дитини. Проте дозвіл органу опіки та піклування при укладанні договору дарування( відчуження) не надавав, що є порушенням ст.12 ч.4 Закону України «Про охорону дитинства».

Виходячи з наведеного суд вважає, що права дитини-сироти ОСОБА_2 при укладенні договору дарування від 27.12.2010р. були порушені, тому вона має право на пред'явлення вказаних позовних вимог.

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду 09.01.2014 року, оспорюючи договір дарування від 27.12.2010 року, разом з тим відповідно до ч. 4 ст. 261 ЦПК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. У зв'язку з чим суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача про те, що МПП «Труд» не мало право укладати договір дарування у зв'язку з тим, що в видах діяльності підприємства не було передбачено такого виду діяльності, так як згідно норм ЦК України будь-яка юридична та фізична особа має право на розпорядження своїм майном , в тому числі і на його відчуження.

На підставі викладеного суд вбачає що позов відповідно до заявлених підстав підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11,15, 56, 60, 61, 79, 84, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст. 15,16, 91, 92, 203 ч.2, ч.1 ст.215, ч.1 ст. 227, ч.4 ст.261, 720 ЦК України, ч.1 ст.3, 27 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю прокурора Приморського району м.Одеси та третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору - Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Одеської міської ради про визнання договору дарування недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 29/100 частин квартири під №25, 15, 17, 21а у будівлі гуртожитку літ. «А» за адресою АДРЕСА_1, заг. пл..1343,3 кв.м., у тому числі житлова-810,2 кв.м., укладений з одного боку між Малим приватним підприємством «ТРУД» (код 13907641) та з іншого боку ОСОБА_3, реєстр. в реєстрі за №1909.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.