Постанова

від 30.01.2015 по справі 826/19171/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2015 року № 826/19171/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Булат» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндохідів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндохідів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013р. №0004602220, яким ТОВ «Булат» (код ЄДРПОУ 32344547) збільшено податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 47355700грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2351,00грн., всього на суму 475908,00грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013р. №0004612220, яким ТОВ «Булат» (код ЄДРПОУ 32344547) збільшено податок на додану вартість за основним платежем в сумі 409103,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 102 276,00грн., всього разом на суму 511379,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ "Булат" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з'ясування обставин справи щодо характеру реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податкові зобов'язання сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до наявних в матеріалах справи запереченнях проти позову, відповідачем зазначено, що в основу визначення податкових зобов'язань, згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, податковим органом покладено безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту податок на додану вартість і податок на прибуток за рахунок сум, сплачених контрагентами у складі ціни отриманих матеріалів та виконаних робіт.

На думку податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, договори, укладені між позивачем і контрагентами є таким, що не відповідають вимогам дійсності правочинів й порушують інтереси держави та суспільства, тому формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ "Булат" зареєстровано 18.02.2003 року в Дарницькій районній в м. Києві державній адміністрації, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32344547.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА№ 869030, місцезнаходження суб'єкта господарювання - 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд.4 А, оф.167.

ТОВ "Булат" взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 03.04.2003 року за №20658.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.02.2010 року №100266779, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва замість свідоцтва від 25.09.2009 року №100245489 у зв'язку з перереєстрацією, індивідуальний податковий номер 323445426517, позивач зареєстрований платником ПДВ з 22.04.2003 року.

Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 розділу II та п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу від 01.06.2013 року №1142, направлень від 25.06.2013 року №1291, №1294, №1295, №1296, №1297 відповідачем проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Булат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2013 року № 415/26-53-22-01-21/32344547.

ТОВ "Булат" подано на розгляд ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві заперечення від 08.08.2013 року за № 20130808 на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 15.08.2013 року № 3473/10/26-53-22-01-11, якою залишено без змін висновки, що викладені в акті перевірки.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Булат»: п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток підприємств за перевіряємий період на загальну суму 473557,00 грн.; п. 198.2, 198.3, 198,6 ст. 198, п. 201.4, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 409103,00 грн.

На підставі акту перевірки від 30.07.2013 року № 415/26-53-22-01-21/32344547 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: від 19.08.2013 року № 0004602220, яким ТОВ "Булат" збільшено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 475908,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 473 557,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2351,00 грн.; від 19.08.2013 року № 0004612220, яким ТОВ "Булат" збільшено податок на додану вартість на загальну суму 511379,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 409103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 102 276,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в адміністративному порядку в порядку оскаржив їх до Головного управління Мідоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду скарги позивача 22.10.2013 року за №5534/10/26-9-10-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України 20.11.2013 року за № 15667/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ "Булат" залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав господарські відносини з ТОВ "Укр-Китай Сталь" (код ЄДРПОУ 35752296), ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837) та ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820).

Так, між ТОВ "Булат" (Покупець) та ТОВ "Укр-Китай Сталь" (Постачальник) 13.01.2011 року укладено договір поставки № 0104/8.

Згідно п. 1.1 вказаного договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію - сталь гарячеоцинковану в рулонах, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору поставки, позивачем надано видаткові накладні № РН-2801/1 від 28.01.2011 року, № РН-0303/1 від 03.03.2011 року на відвантаження з боку ТОВ "Укр-Китай Сталь" на адресу ТОВ "Булат" сталь гарячеоцинковану в рулонах, податкові накладні №4 від 28.01.2011 року, №1 від 03.03.2011 року та банківські виписки щодо перерахування ТОВ "Булат" на адресу ТОВ"Укр-Китай Сталь" грошових коштів за поставлений товар., рахунок фактура від 02.03.11р. №СФ-0203/1.

Разом з цим, під час перевірки встановлено, що ТОВ "Укр-Китай Сталь" знаходиться на обліку в ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідачем при проведенні перевірки використано акт ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.02.2012 року №141/2301/35752296 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укр-Китай Сталь" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року".

Згідно вказаного акту, податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод, господарські операції за березень 2011 року щодо придбання ТОВ"Укр-Китай Сталь" товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників, та продажу ТОВ "Укр-Китай Сталь" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагенті-покупців, у тому числі, на адресу ТОВ "Булат" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Також встановлено відсутність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у ТОВ "Укр-Китай Сталь" та відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям та операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників.

Також, у перевіряємому періоді між ТОВ "Булат" (Покупець) та ТОВ "Інтеркровля" (Продавець) укладено договір поставки № К110713-01 від 13.07.2011 року.

Згідно п. 1.1 вказаного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Лінію профілювання металочерепиці, а Покупець прийняти її та оплатити.

Додатком № 1 до Договору поставки № К110713-01 від 13.07.2011 року складена та підписана сторонами договору Специфікація на Лінію профілювання металочерепиці.

Додатком № 2 до Договору поставки № К110713-01 від 13.07.2011 року встановлено чертежі металочерепиці, яка виготовляється вказаною лінією.

Додатком № 3 до Договору поставки № К110713-01 від 13.07.2011 року складена та підписана сторонами договору Навантажувальна специфікація.

Додатком № 4 до Договору поставки № К110713-01 від 13.07.2011 року складений та підписаний сторонами договору Протокол тестування Лінії профілювання металочерепиці.

На виконання умов вказаного Договору позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), замовлення.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837) знаходиться на обліку в Ірпінській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області.

В ході проведення перевірки, відповідачем використано акт Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.01.2013 року №6/22-4/33092837 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтеркровля" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року", яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за липень 2011 року щодо придбання ТОВ "Інтеркровля" товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників, та продажу ТОВ "Інтеркровля" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, у тому числі на адресу ТОВ "Булат" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Крім того, встановлено, стан платника - " 8" "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням".

Виходячи з викладеного, податковий орган дійшов висновку про те, що дії позивача спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Також, у перевіряємому періоді відповідачем встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820).

Разом з цим, як вбачається з акту перевірки, ТОВ "Запоріжметал Холдінг" перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, стан платника " 8" "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням".

Відповідно до акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.04.2013 року №1487/22.8/31407820 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Запоріжметал Холдінг" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2012 року. по 30.06.2012 року", яким зафіксовано відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2012 року. по 30.06.2012 року щодо придбання ТОВ "Запоріжметал Холдінг" товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників, та продажу ТОВ "Запоріжметал Холдінг" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, у тому числі, на адресу ТОВ "Булат", не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Встановлено відсутність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у ТОВ "Запоріжметал Холдінг" та відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям та операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки встановлено, що формування податкового кредиту та валових витрат здійснено позивачем неправомірно, оскільки контрагенти позивача: ТОВ "Укр-Китай Сталь" (код ЄДРПОУ 35752296), ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837), ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям та операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників.

З вищевказаних встановлених обставин, податковий орган дійшов до висновку, що фінансово-господарські відносини між ТОВ "Булат" з контрагентами здійснюються поза межами правового поля, а правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання підприємством відображені в податковій звітності без мети реального настання правових наслідків з метою заниження податкових зобов'язань, несплати податків.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Укр-Китай Сталь" (код ЄДРПОУ 35752296), ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837) та ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як слідує з актів перевірки, реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Булат» із підприємстви-контрагентами ТОВ "Укр-Китай Сталь" (код ЄДРПОУ 35752296), ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837) та ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) - не підтверджено.

Суд звертає увагу на наступне: документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Специфіка окремої господарської операції, за звичай, визначається за договірними зобов'язаннями.

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про неможливість ТОВ "Укр-Китай Сталь" (код ЄДРПОУ 35752296), ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837) та ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) здійснити роботи у тих обсягах, що відображені позивачем у податковому обліку.

З огляду на те, що в ході розгляду справи не підтверджено факту реальності задекларованих господарських операцій позивача з ТОВ "Укр-Китай Сталь" (код ЄДРПОУ 35752296), ТОВ "Інтеркровля" (код ЄДРПОУ 33092837) та ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) та наявності у них ділової мети, суд приходить до висновку про допущення позивачем порушень податкової дисципліни.

Суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури), дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентами, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Поряд з цим слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат) .

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Булат" відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов