Постанова

від 04.02.2015 по справі 805/2258/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року справа № 805/2258/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючогосудді: Губської Л.В.,

суддів: АрабейТ.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, що приєдналася до апеляційної скарги, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року в адміністративній справі № 805/2258/14 за позовом Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, Державної реєстраційної служби України про скасування рішення -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 року Повне товариство "Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА" звернулося до суду з даним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позивач просив скасувати рішення Державного реєстратора від 31.01.2014 року №10506186 про відмову в реєстрації права власності та зобов»язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності позивача на квартиру в м.Маріуполі. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.02.2012р. внаслідок невиконаного договору позики, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 02.10.2010р. та нотаріально засвідченої заяви боржника про підтвердження факту несплати боргу за мировою угодою, позивач набув право власності на квартиру, розташовану за адресою: м.Маріуполь, АДРЕСА_2. Проте, звернувшись 28.01.2014р. до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області з заявою про реєстрацію права власності на вказану квартиру, він отримав Рішення відповідача № 10506186 від 31.01.2014р. про відмову у державній реєстрації права власності з посиланням на те, що подані документи не відповідають вимогам закону та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: неможливо встановити факт переходу права власності до заявника на підставі ухвали суду від 02.10.2006р. Вказану відмову позивач вважає неправомірною, тому оскаржив її до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, Державна реєстраційна служба України подала апеляційну скаргу, до якої приєдналась Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілова Ангеліна Олександрівна. В апеляційній скарзі йдеться посилання на неповне з»ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, тому просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1,2 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору іпотеки від 08.04.2008р., ОСОБА_4, іпотекодавець, він же боржник, зайняв у Повного товариства "Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА», іпотекодержателя, згідно договору позики №2767 від 08.04.2008р. відповідну суму коштів, яку іпотекодавець зобов'язується повернути до 08.04.2009р. іпотекодержателю. Для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобовязань іпотекодавець заставив квартиру, розташовану за адресою: м.Маріуполь, АДРЕСА_2

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.12.2010р. було затверджено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_4 визнає право власності Іпотекодержателя - ПТ «ОФТЕХ-ЗАСТАВА» на квартиру АДРЕСА_2 м.Маріуполь та погоджується з тим, що дана мирова угода є підставою для реєстрації права власності ПТ «ОФТЕХ-ЗАСТАВА» на вказану квартиру з 01.02.2012р. у разі невиконання ним зобов'язань по мировій угоді. Несплата ОСОБА_4 грошових коштів за мировою угодою підтверджується нотаріально засвідченою заявою від 27.01.2014р.

28.01.2014р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області з заявою про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: м.Маріуполь, АДРЕСА_2, проте, Рішенням від 31.01.2014 №10506186 на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості. В рішенні Державний реєстратор вказав, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Це рішення відповідача є предметом даного позову, оскільки позивач вважає його неправомірним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані позивачем для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідають вимогам статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх підтверджують.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, при цьому, виходить з наступного.

Так, відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі по тексту - Закон).

Абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, , встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пунктів 26, 27 та 29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року №703 (далі - Порядок), для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 703, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, забороняється.

Таким чином, законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, має право відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому вказана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації права.

Утім слід мати на увазі, що така відмова має бути обґрунтованою, з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків в розумінні ст. 2 КАС України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як установлено судом, державний реєстратор, відмовляючи в державній реєстрації права власності, вказав, що подані позивачем документи не відповідають вимогам Закону, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Між тим, у відмові про вчинення реєстраційної дії державний реєстратор не вказав, яким положенням цього Закону не відповідають подані позивачем документи.

З матеріалів справи вбачається, що для державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться у м.Маріуполі, АДРЕСА_2, позивач подав державному реєстратору заяву з відповідними додатками, в тому числі ухвалу Жовтневого районного суду Маріуполя Донецької області про затвердження мирової угоди, якою визнається перехід права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, у разі несплати грошових коштів за договором, на підтвердження несплати грошових коштів заявником була надана нотаріально завірен заява, при цьому, підставою для відмови позивачу у державній реєстрації прав стало те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що наданими позивачем документами, зокрема, ухвалою суду та нотаріально завіреною заявою про невиконання умов, викладених в мировій угоді, повною мірою підтверджується перехід права власності на нерухоме майно.

Проте, відповідно до підпункту 2 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 26.10.2011 № 1141, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно, зокрема, відомості про загальну та житлову площу об'єкту нерухомого майна, в той же час, в ухвалі Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2010 року вказаних відомостей немає.

Судова колегія наголошує, що згідно частини 2 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі, якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, тільки у випадку неусунення заявником зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності недоліків державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації відповідного права, що передбачено частиною 2 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при поданні документів для державної реєстрації права власності не в повному обсязі, державний реєстратор зобов'язаний був зупинити розгляд заяви та запропонувати заявникові надати необхідні документи, які б містили недостатню інформацію щодо об»єкта нерухомості (зокрема, технічну документацію на квартиру), а не відмовляти у державній реєстрації цього права.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного рішення відповідача судова колегія вважає вірними, в той час, як висновок щодо зобов»язання здійснити реєстрацію є передчасним.

З огляду на викладене, позовні вимоги мають бути задоволені частково, як наслідок, судове рішення підлягає зміні.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції про скасування рішення Державної реєстраційної служби України про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №10506186 від 31.01.2014 р. через відсутність такого.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200,201, 205, 207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліні Олександрівни, що приєдналася до апеляційної скарги, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року в адміністративній справі №805/2258/14-задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року в адміністративній справі №805/2258/14 за позовом Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, Державної реєстраційної служби України про скасування рішення - змінити.

Абзац перший резолютивної частини постанови після слова «задовольнити» доповнити словом «частково».

Абзаци другий та третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

«Скасувати рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №10506186 від 31.01.2014 р.

Зобов»язати Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції Донецької області повторно розглянути заяву Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» від 28.01.2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно квартири, розташованої за адресою:в м.Маріуполь Донецької області, АДРЕСА_2, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Колегія суддів Л.В.Губська

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко