Постанова

від 03.02.2015 по справі 816/5044/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5044/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області /надалі - позивач; УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" /надалі - відповідач; ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод"/ про стягнення боргу по сплаті пені в розмірі 23392 грн. 41 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до статей 14-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 10 від 05.02.2014 відповідачу нараховано пеню в сумі 23244 грн. 06 коп. та рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 13 від 05.02.2014 відповідачу нараховано пеню в сумі 148 грн. 35 коп. Однак, сума пені, що нарахована вказаними рішеннями, відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

05 січня 2015 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідачем зазначено, що ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" перебуває у процедурі ліквідації згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 06.10.2011 № 526, яким створену ліквідаційну комісію та головою призначено Кіктенко О.В. Вказує, що рішення та повідомлення про нарахування пені на адресу ліквідаційної комісії не надходили, тому вважає, що відповідні суми є не узгодженими та не можуть стягуватися з ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод". Пояснює, що в межах проведення ліквідаційної процедури заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області відповідачем повністю погашена у вересні 2013 року та у підприємства відсутні кошти та активи, а тому погашення будь-яких вимог є неможливим. З огляду на вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 3 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" зареєстроване як юридична особа 15.07.1996 (код ЄДРПОУ 00696817) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 12.12.1997 /а.с. 39, 45-47/.

У відповідності до частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 12 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 235 від 07.07.2008, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 5870 грн. 70 коп. та нараховано пеню за період з 02.10.2003 по 06.06.2008 в розмірі 28582 грн. 24 коп., а також рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 253 від 14.07.2008, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 19486 грн. 11 коп. та нараховано пеню за період з 20.03.2004 по 08.07.2008 в розмірі 32366 грн. 21 коп.

Із письмових пояснень Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області встановлено, що фінансові санкції в сумі 5792 грн. 31 коп., застосовані рішенням № 235 від 07.07.2008 із терміном сплати 25.07.2008, фактично сплачені відповідачем 20.09.2013, та фінансові санкції в сумі 10407 грн. 41 коп., застосовані рішенням № 253 від 14.07.2008 із терміном сплати 01.08.2008, фактично сплачені відповідачем 20.09.2013, що підтверджується відомостями картки особового рахунку, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 65-66, 69-71/.

Таким чином, за несвоєчасну сплату фінансових санкцій за рішенням № 235 від 07.07.2008 та рішенням № 235 від 07.07.2008 Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області відповідачу нараховано пеню в розмірі 23244 грн. 06 коп. за період з 25.07.2008 по 20.09.2013, про що винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 10 від 05.02.2014 /а.с. 10/. Розрахунок пені наявний у матеріалах справи /а.с. 68/.

Пунктом 14 1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що суми накладених (нарахованих) штрафів та пені у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року і суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, можуть бути за бажанням страхувальника розстрочені на 60 календарних місяців у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України, з відстроченням першого платежу на 90 календарних днів. При цьому не підлягають розстроченню суми накладених (нарахованих) у зазначений період штрафів та пені, що сплачені страхувальником, який станом на 1 січня 2009 року не має заборгованості перед Пенсійним фондом України із сплати страхових внесків, штрафів та пені. Договір про розстрочення підлягає достроковому розірванню, якщо страхувальник не сплачує в повному обсязі поточні платежі із страхових внесків або не сплачує чергову частку розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів.

Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області прийнято рішення про розстрочення від 31.07.2009, яким відповідачу розстрочено суми: штрафів у розмірі 42939 грн. 57 коп. та пені у розмірі 69096 грн. 44 коп. та 31.07.2009 між УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області (далі - Управління) та ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" (далі - Страхувальник) укладено договір про розстрочення, за умовами якого Управління надає Страхувальнику розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені (далі - борг) на суму 112036 грн. 01 коп. з 31.07.2009 по 20.06.2014, з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 цього договору Управління має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та пред'явити до сплати нараховані (накладені) суми штрафів та пені, якщо Страхувальник: не сплачує в повному обсязі поточні платежі; не сплачує чергову частку розстроченого заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору визначено, що Управління має право нарахувати штрафи (пеню) після дострокового розірвання договору.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що у зв'язку з несплатою розсточених сум заборгованості по фінансовим санкціям та пені за договором розстрочення від 31.07.2009, 27.02.2012 Управлінням достроково розірвано договір розстрочення та рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 13 від 05.02.2014 відповідачу нараховано пеню за період з 20.07.2010 по 27.11.2012 в сумі 148 грн. 35 коп., що підтверджується розрахунком пені та відомостями картки особового рахунку, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 12, 65-67, 81-89, 101/.

Частиною 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику , банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Відповідно до приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як місцезнаходження юридичної особи.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи відповідача ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод": Полтавська область, с. Зачепилівка, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 45/.

Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 10 від 05.02.2014 та рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 13 від 05.02.2014 були направлені Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та отримані відповідачем 12.02.2014, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 11,13/.

Отже, вказані вище рішення № 10 від 05.02.2014 та № 13 від 05.02.2014 були належним чином надіслані Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та вручені відповідачу.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неузгодження сум пені, визначених вказаними рішеннями, з огляду на не надіслання позивачем вказаних рішень на адресу перебування голови ліквідаційної комісії.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частиною 12 статті 36 цього Закону встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Однак, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено запису про припинення ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод". 14.10.2011 до ЄДР внесено відомості про перебування відповідача в стані припинення за рішенням засновника.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про відсутність коштів для погашення суми боргу зі сплати пені, оскільки законодавством України не ставиться обов'язок щодо сплати страхувальником суми пені у залежність від фінансового стану страхувальника.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що зазначені вище рішення № 10 від 05.02.2014 та № 13 від 05.02.2014 відповідачем не оскаржувалися /а.с. 39/. Доказів оскарження вказаних рішень до суду не надано.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача з посиланням на неправомірність вказаних рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення пені, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення пені, нарахованої вказаними вище рішеннями, у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності винесення рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 10 від 05.02.2014 та № 13 від 05.02.2014 не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими нарахована пеня, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Вказані рішення в судовому порядку не скасовані, є чинними, а отже підлягають виконанню відповідачем.

Частиною 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області винесено вимогу № Ю-01 від 04.03.2014 на суму 23392 грн. 41 коп. /а.с. 8/, яка надіслана відповідачу та отримана ним 27.03.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 9/, а також вимогу № Ю-01 від 05.08.2014 на суму 23392 грн. 41 коп., яка надіслана відповідачу та отримана останнім 09.08.2014, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 7/.

Доказів оскарження відповідачем вказаних вимог до суду не надано.

Проте, відповідачем у добровільному порядку не сплачено борг по сплаті пені в сумі 23392 грн. 41 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області зі сплати пені складає 23392 грн. 41 коп., що підтверджується картками особового рахунку відповідача, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до приписів частини 14 статті 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Частиною 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Частиною 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з приписами пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" (ідентифікаційний код 00696817) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області (р/р 25604301292 в ОПЕРВ Полтавського облуправління ВАТ "Державний Ощадбанк України", МФО 331467, код 22532536) борг по сплаті пені в сумі 23392 грн. 41 коп. (двадцять три тисячі триста дев'яносто дві гривні сорок одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.

Суддя С.С. Сич