Ухвала

від 31.03.2015 по справі 816/5044/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 816/5044/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Курило Л.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно - санітарний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі № 816/5044/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області

до Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно - санітарний завод"

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області (далі - УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно - санітарний завод" (далі - ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод", відповідач) про стягнення боргу по сплаті пені в розмірі 23392 грн. 41 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" (ідентифікаційний код 00696817) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області (р/р 25604301292 в ОПЕРВ Полтавського облуправління ВАТ "Державний Ощадбанк України", МФО 331467, код 22532536) борг по сплаті пені в сумі 23392 грн. 41 коп. (двадцять три тисячі триста дев'яносто дві гривні сорок одна копійка).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

30.03.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду зазначеної справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника саме 31.03.2015 року.

Проте, зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки жодних обґрунтувань та доказів в підтвердження поважності неприбуття в судове засідання представником відповідача не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) фіксування судового засідання 31.03.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" зареєстроване як юридична особа 15.07.1996р. (код ЄДРПОУ 00696817) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 12.12.1997р. (а.с. 39, 45-47).

Рішеннями №№ 10, 13 від 05.02.2014 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідачу нараховано пеню в сумі 23244 грн. 06 коп. та 148 грн. 35 коп. відповідно.

Проте, сума пені, що нарахована вказаними рішеннями, відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 12 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 235 від 07.07.2008р., яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 5870 грн. 70 коп. та нараховано пеню за період з 02.10.2003р. по 06.06.2008р. у розмірі 28582 грн. 24 коп., а також рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 253 від 14.07.2008р., яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 19486 грн. 11 коп. та нараховано пеню за період з 20.03.2004 р. по 08.07.2008 р. в розмірі 32366 грн. 21 коп.

В ході судового розгляду справи встановлено, що фінансові санкції в сумі 5792 грн. 31 коп., застосовані рішенням № 235 від 07.07.2008 р. із терміном сплати 25.07.2008 р., фактично сплачені відповідачем 20.09.2013 р., та фінансові санкції в сумі 10407 грн. 41 коп., застосовані рішенням № 253 від 14.07.2008 р. із терміном сплати 01.08.2008 р., фактично сплачені відповідачем 20.09.2013 р., що підтверджується відомостями картки особового рахунку (а.с. 65-66, 69-71).

Таким чином, за несвоєчасну сплату фінансових санкцій за рішенням № 235 від 07.07.2008 р. та рішенням № 253 від 14.07.2008 Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області відповідачу нараховано пеню в розмірі 23244 грн. 06 коп. за період з 25.07.2008р. по 20.09.2013р., про що винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 10 від 05.02.2014 (а.с. 10).

Пунктом 141 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що суми накладених (нарахованих) штрафів та пені в період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року і суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, можуть бути за бажанням страхувальника розстрочені на 60 календарних місяців у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України, з відстроченням першого платежу на 90 календарних днів. При цьому не підлягають розстроченню суми накладених (нарахованих) у зазначений період штрафів та пені, що сплачені страхувальником, який станом на 1 січня 2009 року не має заборгованості перед Пенсійним фондом України із сплати страхових внесків, штрафів та пені. Договір про розстрочення підлягає достроковому розірванню, якщо страхувальник не сплачує в повному обсязі поточні платежі із страхових внесків або не сплачує чергову частку розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів.

Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області прийнято рішення про розстрочення від 31.07.2009 р., яким відповідачу розстрочено суми штрафів у розмірі 42939 грн. 57 коп. та пені в розмірі 69096 грн. 44 коп. та 31.07.2009 р. між УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області (далі - Управління) та ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод" (далі - Страхувальник) укладено договір про розстрочення, за умовами якого Управління надає Страхувальнику розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені (далі - борг) на суму 112036 грн. 01 коп. з 31.07.2009 р. по 20.06.2014 р., з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 цього договору Управління має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та пред'явити до сплати нараховані (накладені) суми штрафів та пені, якщо Страхувальник: не сплачує в повному обсязі поточні платежі; не сплачує чергову частку розстроченого заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору визначено, що Управління має право нарахувати штрафи (пеню) після дострокового розірвання договору.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в зв'язку з несплатою розстрочених сум заборгованості по фінансовим санкціям та пені за договором розстрочення від 31.07.2009 р., 27.02.2012 р. Управлінням достроково розірвано договір розстрочення та рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 13 від 05.02.2014 р. відповідачу нараховано пеню за період з 20.07.2010 р. по 27.11.2012 р. у сумі 148 грн. 35 коп., що підтверджується розрахунком пені та відомостями картки особового рахунку (а.с. 12, 65-67, 81-89, 101).

Частиною 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Відповідно до приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як місцезнаходження юридичної особи.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи відповідача ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод": Полтавська область, с. Зачепилівка, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 45).

Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду №№ 10, 13 від 05.02.2014 р. були направлені Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та отримані відповідачем 12.02.2014 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 11,13).

Таким чином, доводи відповідача щодо неузгодження сум пені, визначених вказаними рішеннями, з огляду на не надіслання позивачем вказаних рішень на адресу перебування голови ліквідаційної комісії, є безпідставними та необґрунтованими.

Доказів отримання вищезазначених рішень невповноваженою особою відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частиною 12 статті 36 цього Закону встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Проте, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено запису про припинення ДП "Новосанжарський ветеринарно-санітарний завод". 14.10.2011 р. до ЄДР внесено відомості про перебування відповідача в стані припинення за рішенням засновника.

Доводи відповідача про відсутність коштів для погашення суми боргу зі сплати пені колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки законодавством України не ставиться обов'язок щодо сплати страхувальником суми пені в залежність від фінансового стану страхувальника.

В ході судового розгляду справи встановлено, що зазначені вище рішення № 10 від 05.02.2014 р. та № 13 від 05.02.2014 р. відповідачем не оскаржувалися (а.с. 39). Доказів оскарження вказаних рішень ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність вказаних рішень колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення пені, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення пені, нарахованої вказаними вище рішеннями, у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності винесення рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 10 від 05.02.2014 р. та № 13 від 05.02.2014 р. не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими нарахована пеня, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Вказані рішення в судовому порядку не скасовані, є чинними, а отже підлягають виконанню відповідачем.

Частиною 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області винесено вимогу № Ю-01 від 04.03.2014 р. на суму 23392 грн. 41 коп. (а.с. 8), яка надіслана відповідачу та отримана ним 27.03.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 9), а також вимогу № Ю-01 від 05.08.2014 р. на суму 23392 грн. 41 коп., яка надіслана відповідачу та отримана останнім 09.08.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 7).

Доказів оскарження відповідачем вказаних вимог ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

В свою чергу, відповідачем у добровільному порядку борг по сплаті пені в сумі 23392 грн. 41 коп. не сплачено, а тому заборгованість відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області зі сплати пені складає 23392 грн. 41 коп., що підтверджується картками особового рахунку відповідача.

Відповідно до частини 14 статті 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Частиною 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Частиною 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з приписами пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки відповідач доказів оплати спірної суми заборгованості чи доказів відсутності обов'язку оплачувати спірну суму заборгованості в судове засідання не надав, як і доказів оскарження вищезазначених рішень позивача, заявлених до нього позовних вимог не спростував, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новосанжарський ветеринарно - санітарний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі № 816/5044/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Курило Л.В. Чалий І.С.