Рішення

від 04.02.2015 по справі 916/3884/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2015 р.Справа № 916/3884/14

За позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Людмила Плюс"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 338 450,38 грн.

Головуючий суддя - Оборотова О.Ю.

Судді - Гут С.Ф.

Щавинська Ю.М.

За участю представників:

Від прокуратури: Шарандак О.І.посвідчення від 11.12.2013р.

Від позивача: Асташенкова О.І. довіреність від 18.06.2014р.

Від відповідача: Карпенко В.І. довіреність від 30.10.2014р.

Від третьої особи: Польщіна Т.Л. довіреність від 20.01.2015р.

Суть спору: Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Людмила Плюс" про стягнення 338 450,38 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2014р. порушено провадження у справі №916/3884/14.

13.10.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача Одеської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул Артилерійська, 1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2014р. клопотання позивача про залучення до участі в справі №916/3884/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул Артилерійська, 1) - задоволено. Залучено до участі у справі № 916/3884/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул Артилерійська, 1).

03.11.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.11.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України. У задоволенні клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України судом відмовлено.

19.11.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадежння у справі №916/3884/14 до вирішення повязаної з нею справи №522/21074/14-а.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. призначено справу №916/3884/14 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.11.2014р. та відповідно до рішення зборів суддів господарського суду Одеської області ( протокол № 17-8/24 від 17.04.2014р.) було призначено автоматичний розподіл справи та визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Гут С.Ф., Щавинська Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2014р. прийнято справу №916/3884/14 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Гут С.Ф., Щавинська Ю.М.

У судовому засіданні 17.12.2014р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2014р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 04.02.2015р.

26.01.2015р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадежння у справі №916/3884/14 до вирішення повязаної з нею справи №522/23748/14-а.

02.02.2015р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу по справі №916/3884/14. Колегією суддів вказане клопотання розглянуто та задоволено.

04.02.2015р. до господарського суду Одеської області від третьої особи надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 04.02.2015р. після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси, в ході проведения аналізу результатів діяльності комісії з визначення відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами Виконавчого комітету Одеської міської ради відносно суб'єктів господарювання, які розміщено на території Суворовського району м. Одеси, встановлено наступне.

Відповідно до акту комісії з визначення poзміpy та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014р., затвердженого ршенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014р. № 109, станом на 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальнальністю „Людмила Плюс" не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 5/10.

Прокуратурою зазначено, що відповідач є незаконним користувачем земельною ділянкою площею 0,3011 га. розташованої за вказаною адресою. Про відсутність намірів відповідача належним чином оформити документи на вказану земельну ділянку, свідчить той факт, що, як вбачаеться з Свідоцтва про право власності на 136/1000 частин нежитлових приміщень, з 06.02.2009р. відповідач використовує вказану земельну ділянку під експлуатацію виробничо-складських будівель та споруд без відповідних документів, що посвідчували б право власності або право користування даною земельною ділянкою. Дании факт також підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 000168 від 18.02.2014р. Департаменту комунальноївласності ОМР. Сума збитків підтверджується розрахунком poзміру збитків, що наданий Одеським міським управлінням земельних pecypciв Одеської міської ради.

Актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014р., складеним Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, Положення про яку затверджене рішенням Виконкому Одеської міськради від 30.05.2013р. №204 (із змінами від 15.08.2013р. (надалі - Комісія)), встановлено, що станом на 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Людмила Плюс" не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 0,3011кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Балтська дорога 5/10 та відповідно до якого poзмip збитків, нанесених територіальній громаді м. Одеси, в oco6i Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття відповідачем та використання без правовстановлюючих документів -становить 338 450,38 грн.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 № 109 „Про затвердження актів комісіїз визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, вказане рішення не скасовано та є чинним.

Про затвердження акту та необхідність сплатити нараховані збитки відповідача повідомлено листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 26.06.2014р. №01-13/4716.

Враховуючи вищевикладене, Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Людмила Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення збитків у розмірі 338 450,38 грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20, ст..36-1 Закону України „Про прокуратуру".

Відповідно до ст.. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень чи загрози порушення економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до акту комісії з визначення poзміpy та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014р., затвердженого ршенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014р. № 109, станом на 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальнальністю „Людмила Плюс" не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 5/10.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на 136/1000 частин нежитлових приміщень, з 06.02.2009р. відповідач використовує вказану земельну ділянку під експлуатацію виробничо-складських будівель та споруд.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 № 109 „Про затвердження актів комісіїз визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, вказане рішення не скасовано та є чинним.

Актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014р., складеним Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, Положення про яку затверджене рішенням Виконкому Одеської міськради від 30.05.2013р. №204 (із змінами від 15.08.2013р. (надалі - Комісія)), встановлено, що станом на 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Людмила Плюс" не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 0,3011кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Балтська дорога 5/10.

Цим же Актом комісія вирішила: розмір збитків, нанесених ТОВ „Людмила Плюс" територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів, складає 338 450,38грн., які ТОВ „Людмила Плюс" повинно відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014р. (надалі - рішення №109) "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" відповідно до ч.6 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.чт.156-157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, згідно з переліком (Додаток 1), зобов'язано суб'єктів господарювання сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття рішення (Додаток 2).

Спірна сума збитків внесена в Додаток 2 до рішення №109 від 12.06.2014р. під №9 (ТОВ „Людмила Плюс").

В матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ затвердження Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків від 17.04.2014р., завданих територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради ТОВ „Людмила Плюс", а саме, рішення Виконкому Одеської міськради про затвердження безпосередньо цього Акту.

Відповідно до ч.ч.6,10 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ТОВ „Людмила Плюс" є власником 136/1000 частин об'екту, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5/10 на праві спільної часткової власності, копія протоколу № 1 загальних зборів ТОВ „Людмила Плюс" від 26.01.2009р.; копія свідоцтва про право власності від 06.02.2009р., копія Витягу КП „ОМБТІ"

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.11-2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін. Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому необхідно враховувати також приписи: - статті 120 ЗК України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу; - статті 377 ЦК України; - статті 50 Закону України "Про землеустрій", зокрема, частини першої згаданої статті. Статтею 120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди. З 20.06.2007 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 N 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 ЗК України. Зокрема, стаття 120 ЗК України (в редакції від 27.04.2007) не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 ЗК України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки. Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, еміфітевзису та суперфіцію.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму №6 від 17.05.2011р. (пункт 3.1), відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Статтею ст.156 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема, таку підставу як неодержання власником/землекористувачем доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки , що пов'язується прокурором та позивачем саме з відшкодуванням збитків ТОВ „Людмила Плюс".

Об'єктом, щодо якого застосовується така відповідальність, є окрема земельна ділянка, що може виступати об'єктом цивільних прав.

Відповідно до пунктів 1-11 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012р. №5245-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 35, ст. 411; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253; 2009 р., N 23, ст. 281; 2012 р., N 8, ст. 61). З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками. З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. У разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом. Рішення про затвердження проектів розмежування земель державної та комунальної власності, затверджені до набрання чинності цим Законом, разом з витягами із таких проектів із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, які відносяться цими проектами до державної чи комунальної власності, є підставою для здійснення державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки. Матеріали проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, розроблених, але не затверджених до набрання чинності цим Законом, можуть використовуватися при розробленні схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, матеріалів інвентаризації земель, а також іншої документації із землеустрою.

Викладене означає, що позивачем не доведено порушення права власності територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради щодо земельної ділянки площею 0,3011га по Балтська дорога 5/10, у м.Одесі, відтак визначена п. "д" ч.1 ст.156 Земельного кодексу України підстава для відшкодування збитків у зв'язку із неодержанням доходів за час тимчасового невикористання такої земельної ділянки Одеською міською радою, розмір яких визначається згідно з Порядком №284, відсутня.

Крім того, згідно із п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані*. *Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно із пунктами 4,5 цього Порядку, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина. При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

Ст.156 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних доходів, як неоформлення згідно із законом правовстановлюючих документів (договору оренди) фактичним землекористувачем.

Колегія суддів наголошує на тому, що предметом правового регулювання норм ст.ст.156,157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказані правовідносини не слід ототожнювати з фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), що, в свою чергу, є підставою для застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою КМ України від 25.07.2007 №963. Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Сума збитків, затверджених рішенням Виконкому Одеської міськради №109 від 12.06.2014р., яку має сплатити ТОВ „Людмила Плюс", є наслідком умовного припущення про можливість отримання територіальною громадою в особі Одеської міської ради прибутку від одержання плати за землю у формі орендної плати, розмір якої обчислений виходячи з площі земельної ділянки 3011 кв.м. та нормативної грошової оцінки кв.м., - 3 531 300,8грн. за вирахуванням сплаченого ТОВ „Людмила Плюс" земельного податку (108 357,16грн.), проте щодо загального розміру збитків та методики їх обчислення в матеріалах справи відсутні будь-які докази.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" об'єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, земельна ділянка.

Згідно із ст.15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь".

Збитки у формі упущеної вигоди, завдані користуванням ТОВ „Людмила Плюс" землею можливо і мають місце, проте повинні доводитись з урахуванням положень ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, ст.22 ЦК України на загальних підставах, не пов'язаних із застосуванням положень Порядку №284, ст.ст.156,157 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги прокурора в інтересах Одеської міської ради не пов'язані з такими підставами позову, оскільки ґрунтуються виключно на спеціальному нормативному акті - Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3.4 Постанови Пленуму №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

У пункті 3.8 Постанови Пленуму №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Вищий господарський суд роз'яснив наступне: вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

З моменту оформления правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ „Людмила Плюс" звернулося до заступника Одеського міського голови з проханням оформити землекористування на земельну ділянку, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5/10 для обслуговування та експлуатація нежитлових приміщень, що належать відповідачу.

10.03.2009 року відповідачем було отримано Висновок № 38/01-15/910 Управління архітектури та містобудування ОМР про надання земельної ділянки в оренду, яким ТОВ „Людмила Плюс" була надана можливкть згідно з Земельним кодексом України оренди земельної ділянки в межах, визначених Генпланом в М 1: 500 по вул. Балтська дорога, 5/10 в довгострокову оренду строком до 25 poків для експлуатації виробничих будівель i споруд.

Ршенням Одеської міської ради від 13.07.2010 р. ТОВ „Людмила Плюс" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтоаною площею 0,3040 га в Суворовському районі за адресою: м. Одеса, вул. Балтська до рога, 5/10 для експлуатацп виробничо-складських будівель i споруд.

31.01.2011 року ТОВ „Людмила Плюс" звернулося до Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР з клопотанням про виготовлення проекту відводу земельної ділянки ТОВ 3КБ „Резолют" у зв'язку з прийняттям ОМР рішення про надання відповідного дозволу ТОВ „Людмила Плюс".

21.02.2011 року між ТОВ „Людмила Плюс" та ТОВ 3КБ „Резол ют" був укладений договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5/10.

У зв'язку з постійою зміною законодавства, а саме Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведенння зе мельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ № 677 в1д 26.05.2004р., в частині порядку обов'язкового погодження проекту орга нами земельних pecypciв, містобудування i архітектури, охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронним органом до вищезазначеного До говору були укладені неодноразові додаткові угоди від 20.08.2011р.; 20.02.2012р.; 20.08.2012р.; 20.02.2013р.; 20.08.2013р.

Протягом 2009-2014 pp. ТОВ „Людмила Плюс" Акт Одеської міської санітарно-епідеміологічної станції від 14.03.2012р.; Висновок про сервітути і обмеження по праву оренди земельної ділянки Управлшня архітектури та містобудування від 24.07.2013. № 01-11/2158-167; Висновок по проекту землеустрою щодо відведения земельної ділянки в оренду від 14.10.2013р. № 01-11/3982-228пз; Довідки Управлення Держземагентства у м. Одеса Одеської області від 20.02.2013р. № 44/Д; Висновок Управління Держземагентства у м. Одеса Одеської області від 08.11.2013р. № 846/В; Висновок Управлення Держземагентс тва у м. Одеса Одеської області в1д 11.11.2013р. № 839/02 про перелік обмежень у використанні земельної ділянкі та ін.

27.08.2014 року Рішенням Одеської міської ради № 5412-VI затверджено проект землеустрою щодо віведення земельно ділянки (кадастровий но мер 5110137600:43:010:0007) площею 0,3011 га (категорія земель за основним ціьловим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5/10; надано ТОВ „Людмила Плюс" земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 25 років, до поча тку реалізації планувальних рішень району для експлуатації виробничо-складських будівель та споруд; затверджено проект договору оренди між Одеською міською радою та ТОВ „Людмила Плюс"; затверджено оренду плату за земельну ділянку на період експлуатації об'екта в poзмірi 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. Станом на теперішній час ТОВ „Людмила Плюс" заходиться на завершальній стадії оформления землекористування, а саме фактичного підписання договору оренди та нотаріального посвідчення останнього.

Стосовно плати, що вносилася ТОВ „Людмила Плюс" за фактичне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5/10, то згідно реєстру документів з рахунку ТОВ „Людмила Плюс", відкритому у ПАТ «Марін Банк» відповідачем з 01.06.2009р. по 30.09.2014р. було сплачено земельного податку на загальну суму 191 784, 11 грн. Земельний податок відповідачем, починаючи з 2009 року, вираховувався виходячи з відповідних положень ЗУ „Про плату за землю", ст. 7 якого передбачала, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у pозмipi 1% від їx грошової оцінки. З втратою чинності ЗУ „Про плату за землю" від 01.01.2011р. та прийняттям Податкового кодексу Украши відповідачем сплачувався податок на землю в порядку ст. 274 ПК України, якою передбачено, що ставка податку за земельної ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у poзміpi 1% відсотка від ix нормативної грошової оцінки.

Виходячи із сукупності встановлених обставин справи, вбачається необґрунтованість нарахування збитків (завданих неоформленням ТОВ „Людмила Плюс" правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул Балтська дорога, 5/10 у м.Одеса) відповідно до порядку, встановленого Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", яка має спеціальний предмет правового регулювання та до даного випадку не може застосовуватись

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок розміру збитків, заподіяних ТОВ „Людмила Плюс" територіальній громаді м.Одеси, який є додатком до Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014р., не містить в собі детального розгорнутого розрахунку з розбивкою сум за кожний рік, в ньому лише зазначено площа земельної ділянки - 3011 кв.м. нормативна грошова оцінка грн. - 3 531 300,8грн., за період 20.09.2011р. по 01.04.2014р., "сплачено за даними державних податкових органів" - 108 357,16грн., розмір збитків - 338 450,38.

19.11.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадежння у справі №916/3884/14 до вирішення повязаної з нею справи №522/21074/14-а.

25.12.2014р. до господарського суду Одеської області від прокуратури надійшла заява з додатками, відповідно до якої було додано копію ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 12.12.2014р. по справі № №522/21074/14-а про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила Плюс" до Виконавчого комітету Одеської міської ради - "Про скасування рішення" - без розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадежння у справі №916/3884/14 до вирішення повязаної з нею Приморським районним судом м. Одеса справи №522/21074/14-а, слід відмовити.

26.01.2015р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадежння у справі №916/3884/14 до вирішення повязаної з нею справи №522/23748/14-а.

Колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадежння у справі №916/3884/14 до вирішення повязаної з нею справи №522/23748/14-а, слід відмовити, у зв'язку з недоцільністю та відсутністю підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, колегія суддів вважає, що у задоволені позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Людмила Плюс", за участю третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення збитків у розмірі 338 450,38 грн., слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 50, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . У задоволенні позову -відмовити.

2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 769грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 лютого 2015 р.

Головуючий суддя Оборотова О.Ю.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Щавинська Ю.М.