Постанова

від 13.11.2014 по справі 368/294/14-а

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/294/14-а

Провадження № 2 - а\368\20\14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Лєвшин Н.О.

Представника позивача - Невдобенка О.В.

Відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за адміністративним позовом Кагарлицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 8364 грн. 61 коп. у зв»язку з встановленням факту належності безробітної особи до категорії зайнятих , суд, -

В С Т А Н О В И В :

18.02.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов адміністративний позов Кагарлицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 8364 грн. 61 коп. у зв»язку з встановленням факту належності безробітної особи до категорії зайнятих, в якому позивач просить суд винести рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Кагарлицького районного центру зайнятості (р рахунок 37178001001880 Банк ГУДК в Київській області, код 23237242. МФО 821018) кошти у розмірі 8364,61 грн.

- судові витрати за розгляд справи покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині адміністративної позовної заяви, ( а.с., 1 - 4), обґрунтовує наступним.

07.12.2012 р. до Кагарлицького районного центру зайнятості далі по тексту - КРЦЗ) звернулась гр. ОСОБА_2 з метою пошуку роботи.

14.12.2012 р. гр. ОСОБА_2 подала заяву (копія заяви додається) про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» до вирішення питання працевлаштування.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", на підставі поданої заяви, згідно наказу КРЦЗ № НТ121214 від 14.12.2012 року їй було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 14.12.2012 року у відповідності ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (копія витягу із наказів про прийняття рішення по особі додається).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62 і Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року за № 7 - 1 затверджено «Порядок розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітнім «, (далі по тексту - Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 232/16248 від 12.03.2009 року.

Зазначений Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, який здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені і документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центрами зайнятості шляхом, зокрема, звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України та у державних реєстраторів.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до вказаного Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

В результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України було отримано відомості про отримання доходів гр. ОСОБА_2 на підприємстві ТОВ « ЯСЕНСВІТ» в період перебування на обліку як безробітної.

З метою встановлення відповідності отриманих даних КРЦЗ направив запит до ТОВ « ЯСЕНСВІТ», в ході якої підтверджено перебування гр.. ОСОБА_2 у трудових відносинах з 01 травня 2013 р. (копія цивільно-правового договору №30/04/2013/58 додається).

За наслідками вказаної перевірки було складено Акт за № 5 від 05.12.2013 року, (копія додається).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В ч. 3 ст. 36 вказаного вище Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, директором Кагарлицького районного центру зайнятості було прийнято наказ від 06.12.2013 року № НТ131206 про повернення коштів гр. ОСОБА_2, виплачених за період з 01.05.2013 року по 09.09.2013 року, як допомога по безробіттю в загальному розмірі 8364,61 грн. (довідка про отриману допомогу по безробіттю за даний період додається), оскільки особою не було подано до центру зайнятості відомостей про обставини, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Наказ про повернення коштів від 06.12.2013 № НТ131206 та акт № 5 від 05.12.2013 р. розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був надісланий КРЦЗ рекомендованим листом.

Лист гр. ОСОБА_2 отримала 10.12.2013 р. Проте, всупереч чинному законодавству, кошти протягом 15 робочих днів після ознайомлення особи з наказом, не повернуто в добровільному порядку.

Відповідно до ст.ст.7,16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Несплата відповідачем вказаної суми перешкоджає в повному обсязі Кагарлицькому райцентру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Згідно ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звільняються від сплати державного мита.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 411 від 29.03.2002 року встановлено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита. - за нульовою ставкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 нього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Крім того, ч. 4 ст. 50 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.

19.02.2014 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст. 107 КАС України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового слухання.

17.03.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення відповідачки ОСОБА_2, ( а.с., 40 - 41), в якому зазначила наступне.

У провадженні Кагарлицького районного суду знаходиться справа за позовом Кагарлицького районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття про стягнення виплаченої суми по безробіттю в розмірі 8364,61 грн.

Як вбачається з поданої позовної заяви Кагарлицьким районним центром зайнятості до неї про стягнення виплаченої суми по безробіттю, 14.12.2012 року їй було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

В травні 2013 року, будучи законослухняним громадянином вона звернулася до консультанта Кагарлицького районного центру занятості за порадою та повідомила про те, що їй запропонували заключити цивільно - правову угоду. На що консультант повідомила, що вона має право заключати дані угоди .

В травні 2013 року нею було підписано цивільно - правовий договір №30/04/2013/58.

Підпунктом 1.1 пункту 1 вказаного договору передбачено ".«Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника виконати роботи».

16 травня 2013 року вона приступила до виконання умов, вказаних у договорі, але зрозуміла, що за станом здоров'я не зможе їх виконувати, та з 20.05.2013 року перестала з'являтися на підприємстві ТОВ « Ясенсвіт» .

Так як вона виконувала умови договору лише три дні, їй повідомили, що винагороди, як це передбачено в цивільно - правовому договорі, вона не отримує.

Та вона на неї і не сподівалася тому, що підпункт 2.1 пункту 2 вказаного договору передбачає, за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду за домовленістю сторін за фактично виконаний обсяг робіт в натуральних показниках на підставі актів виконаних робіт ...

Підпункт 2.2. пункту 2 договору передбачає, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 20 днів після їх прийняття Замовником за актом виконаних робіт.

Винагороди в сумі 345 грн., як про це зазначено в листі ТОВ « Ясенсвіт», вона не отримувала та не підписувала ні акт виконаних робіт, ні відомості про отримання винагороди.

А тому повідомляє наступне: відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Пункт 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики в Україні та Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 р. передбачає, для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тобто за приписами наведених норми обов'язковою умовою, як для отримання статусу зайнятого населення так і для проведення перевірки розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним є отримання доходу.

А тому відповідно до норми статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» вона, маючи статус безробітного, не відносилась до зайнятого населення, оскільки не мала доходу від занятості.

Крім того, пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» дає визначення поняттю безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди), як джерела існування;

Отже винагорода в розмірі 345,00 грн. не може розглядатися, як «джерело існування» відповідно до вказаної вище статті, оскільки дана сума є значно нижчою за рівень мінімальної заробітної плати та за рівень прожиткового мінімуму, який був встановлений в розмірі 1147 гривень Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік».

Таку правову позицію висловлює Верховний Суд України у постанові по адміністративній справі № 21-194а12 від 18.09.2012року, до категорії зайнятого населення належать громадяни, якщо їх місячний дохід не менший від розміру мінімальної заробітної плати, і не можуть вважатися безробітними.

В судовому засіданні представник позивача, - Невдобенко О.В. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, та які викладені судом вище.

В судовому засіданні представник позивача, - Нагірна С.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені в мотивувальній частині позовної заяви, та які судом наведені вище.

На запитання суду не заперечувала того факту, що у видатковому касовому ордері від 18 червня 2013 року в графі «підпис одержувача» стоїть підпис не відповідачки, - ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на обставини, які викладені в її письмовому запереченні, та які судом викладені вище.

На запитання суду відповідачка ОСОБА_2 відповіла суду, що дійсно, нею була укладена угода на виконання робіт з ТОВ «ЯСЕН СВІТ», проте, вона на роботу ходила досить не тривалий час, - трохи більше тижня, та потім покинула роботу, зважаючи на стан здоров»я.

Категорично заперечувала той факт, що підпис у видатковому касовому ордері від 18 червня 2013 року в графі «підпис одержувача», та у акті здачі - приймання робіт (надання) послуг від 31.05.2013 року, у графі «від виконавця», належить їй, відповідно, категорично заперечувала, що дані підписи ставила вона.

В зв»язку з цим категорично наполягала на проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, яка була проведена на підставі ухвали суду, та результати якої судом будуть наведені вище.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в Кагарлицькому районному центрі зайнятості спеціалістом.

Дійсно, відповідачка ОСОБА_2 перебувала на обліку в Кагарлицькому районному центрі зайнятості, як безробітня.

Вона не пам»ятає того факту, що коли відповідачка ОСОБА_2 відвідувала цетр зайнятості, щоб вона з»ясовувала той факт, чи можна, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, влаштовуватися на роботу.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1, який позов підтримав, вислухавши відповідачку ОСОБА_2, яка проти позову заперечувала, вислухавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та застосування до них норм права.

Дійсно, 14.12.2012 р. відповідачка ОСОБА_2 подала заяву, (копія заяви міститься в матеріалах справи, а.с., 11) про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» до вирішення питання працевлаштування.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", на підставі поданої заяви, згідно наказу КРЦЗ № НТ121214 від 14.12.2012 року їй було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 14.12.2012 року у відповідності ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (копія витягу із наказів про прийняття рішення по особі додається).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62 і Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року за № 7 - 1 затверджено «Порядок розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітнім «, (далі по тексту - Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 232/16248 від 12.03.2009 року.

Зазначений Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, який здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені і документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центрами зайнятості шляхом, зокрема, звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України та у державних реєстраторів.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до вказаного Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

В результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України було отримано відомості про отримання доходів гр. ОСОБА_2 на підприємстві ТОВ « ЯСЕНСВІТ», в період перебування на обліку як безробітної.

З метою встановлення відповідності отриманих даних КРЦЗ направив запит до ТОВ « ЯСЕНСВІТ», в ході якої ТОВ «ЯСЕНСВІТ» підтверджено перебування гр.. ОСОБА_2 у трудових відносинах з 01 травня 2013 р. (копія цивільно-правового договору №30/04/2013/58 міститься в матеріалах справи, а.с., 10).

За наслідками вказаної перевірки було складено Акт за № 5 від 05.12.2013 року, (копія міститься в матеріалах справи на а.с., 8).

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В ч. 3 ст. 36 вказаного вище Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно, директором Кагарлицького районного центру зайнятості, на думку суду без наявності для того достатніх правових підстав, було прийнято наказ від 06.12.2013 року № НТ131206 про повернення коштів гр. ОСОБА_2, виплачених за період з 01.05.2013 року по 09.09.2013 року, як допомога по безробіттю в загальному розмірі 8364,61 грн., ( наказ міститься в матеріалах справи, а.с., 7).

Підставою для винесення вищевказаного наказу, на думку позивача, послугувало отримання позивачем довідки про отриману допомогу по безробіттю № 201 від 29 листопада 2013 року, ( копія міститься в матеріалах справи на а.с., 9), в якій зазначено наступне:

- ОСОБА_2 виконувала роботи у ТОВ «Ясен світ», починаючи з 01.05.2013 року згідно цивільно - правової угоди № 30\04\2013\58 від 30.04.2013 року та отримала дохід за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року у розмірі 345 грн.

Відповідно, позивачем було видано наказ від 06.12.2013 року № НТ131206 про повернення коштів гр. ОСОБА_2, на думку позивача в зв»язку з тим, що відповідачкою ОСОБА_2 не було подано до центру зайнятості відомостей про обставини, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Вищевказаний наказ про повернення коштів від 06.12.2013 № НТ131206 та акт № 5 від 05.12.2013 р. розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був надісланий відповідачці ОСОБА_2 рекомендованим листом.

Лист гр. ОСОБА_2 отримала 10.12.2013 р. Проте, на думку суду правомірно, кошти протягом 15 робочих днів після ознайомлення особи з наказом, не повернула.

Дійсно, відповідно до ст.ст.7,16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Проте, суд критично відноситься до позиції позивача, яка полягає в тому, що несплата відповідачем вказаної суми перешкоджає в повному обсязі Кагарлицькому райцентру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Свою критичність щодо позову суд обґрунтовує наступним.

Дійсно, згідно ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Дійсно, 14.12.2012 року відповідачці ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

В позовній заяві Кагарлицький центр зайнятості посилається на те, що наказ про повернення коштів від 6.12.2013 р. № НТ 131206 та акт № 5 від 05.12.2013 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був надісланий КРЦЗ рекомендованим листом і який відповідачка отримала 10.12.2013 року.

Дане твердження не відповідає дійсності тому що ні наказ від 6.12.2013 р. № НТ 131206, ні акт № 5 від 05.12.2013 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, як встановлено судом в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_2 не отримувала.

Не будучи ознайомленою з наказом, відповідачка ОСОБА_2 втратила можливість оскаржити прийняті рішення до центру зайнятості вищого рівня або до суду на підставі п.9 «Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики в Україні та Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009р.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Виходячи з вимог ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Згідно з ч. 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до вимог ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Тобто, за приписами вищенаведених норм, обов'язковою умовою для стягнення сум виплаченої допомоги є неповідомлення безробітним самостійно про обставини, які впливають на її виплату, наявність умисного невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними.

Всупереч нормам, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, які покладають обов'язок доказування правомірності своїх дій чи рішень на суб'єкта владних повноважень, позивачем, - Кагарлицьким районним центром зайнятості не надано доказів умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними.

Як встановлено судом в судовому засіданні, в діях відповідачки ОСОБА_2 не було умислу не виконувати зобов'язання, передбачені ч.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Суд вважає, що позивачем розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення щодо ОСОБА_2 проведено з порушенням вимог пункту 2 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом № 60/62 від 13.02.2009 р. Міністерства праці та соціальної політики України та податковою адміністрацією України, а саме, - вищезазначений порядок передбачає, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Так, з 10.09.2013року позивачці ОСОБА_2 було скорочено виплату допомоги по безробіттю, а перевірка проведена не під час перебування відповідачки ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості, а значно пізніше, про що свідчить акт № 5 від 05.12.2013 року розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Крім того, позивачем порушено вимоги "Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 12 липня 2006 року №259/407, постановою правління Пенсійного фонду України від 12 липня 2006 року №9-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 року за №876/12750 (далі - Порядок №259/407).

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку №259/407, обмін інформацією здійснюється щодо осіб, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, тоді як відповідач станом на час проведення перевірки самостійно працевлаштувалася і знялася з обліку як безробітна.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку №259/407 державний центр зайнятості щоквартально протягом 10 календарних днів після закінчення кварталу, наступного за звітним, направляє запит зазначеним у цьому Порядку органам, які можуть мати відомості про осіб, визначених у пункті 2.1.

В позовній заяві Кагарлицького районного центру зайнятості вказано про те що відповідачка ОСОБА_2 в травні 2013 року отримала дохід, отже, згідно вказаного вище Порядку центр зайнятості мав скерувати запити протягом 10 днів після закінчення II кварталу 2013 року, тобто до 10 липня 2013 року, фактично запити були скеровані у кінці III кварталу 2013 року, що не відповідає пункту 2.2 Порядку №259/407.

Крім того, як встановлено судом під час слухання справи, позивачем не доведено факту виконання як відповідачкою ОСОБА_2, так і ТОВ «ЯСЕНСВІТ» умов цивільно - правового договору № 30\04\2013\58, так як по даній справі за клопотання позивачки було призначено судову почеркознавчу експертизу, по результатах якої судом було отримано висновок експертів від 21.10.2014 року, де у висновках вказано наступне:

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Від Виконавця» у акті здачі-приймання робіт (надання) послуг від 31.05.2013 р. виконаний рукописним способом кульковою ручкою без застосування попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Від Виконавця» у акті здачі-приймання робіт (надання) послуг від 31.05.2013 р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2.

Крім того, суд дивує обставина, яка вказана у мотивувальній частині вищевказаної експертизи, де, зокрема, експерти вказували на ту обставину, що оскільки до цього часу клопотання експертів від 15.09.2014 року не було задоволено, а саме не було надано оригіналу досліджуваного документа - видаткового касового ордеру від 18.03.2013 року, то експертиза по цьому досліджуваному документу не проводилася.

Дане твердження експертів не відповідає дійсності, так як оригінал досліджуваного документа - видаткового касового ордеру від 18.03.2013 року, був надісланий відразу ж матеріалами справи, та вищевказаний документ міститься на а.с., 58.

Проте, в даному випадку суд об»єктивно сприймає той факт, що підпис відповідачки під вищевказаним документом не належить відповідачці ОСОБА_2, та проти цього не заперечувала, та, відповідно, визнала представник позивача, - Нагірна С.М.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, як встановлено судом, немає достовірних, допустимих доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 виконала умови цивільно - правового договору щодо надання послуг, що вона отримала за виконані роботи кошти, відповідно, позивач не довів тієї обставини, що відповідачка ОСОБА_2 була працевлаштованою в розумінні Закону України «Про зайнятість населення».

Вищевказані факти могли б підтверджуватися актом здачі - прийому виконаних робіт, видатковим касовим ордером, то що.

В даному випадку суд обґрунтовує свою позицію положенням ст. 70 КАС України.

Так, згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Далі, пункт 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» дає визначення поняттю безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

Отже, винагорода в розмірі, як зазначає відповідач, 345,00 грн. ( дана обставина також не відповідає дійсності, так як видатковий касовий ордер від 18 червня 2013 року складений на суму 285,63 грн.) не може розглядатися, як «джерело існування» відповідно до вказаної вище статті, оскільки дана сума є значно нижчою за рівень мінімальної заробітної плати та за рівень прожиткового мінімуму, який був встановлений в розмірі 1147 гривень Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік».

Таку правову позицію висловлює Верховний Суд України у постанові по адміністративній справі № 21-194а12 від 18.09.2012року, до категорії зайнятого населення належать громадяни, якщо їх місячний дохід не менший від розміру мінімальної заробітної плати, і не можуть вважатися безробітними.

Крім того, пункт 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики в Україні та Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 р. передбачає, для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тобто за приписами наведених норми обов'язковою умовою, як для отримання статусу зайнятого населення так і для проведення перевірки розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним є отримання доходу.

А тому відповідно до норми статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» відповідачка ОСОБА_2, маючи статус безробітного, не відносилась до зайнятого населення, оскільки не мала доходу від занятості, що і слугує безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судові витрати.

Питання щодо судових витрат врегульовано ст.ст. 87 - 98 КАС У України.

Згідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать витрати, пов»язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного державного бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.)

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики в Україні та Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 р., ст.ст. 70, 160 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову Кагарлицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 8364 грн. 61 коп. у зв»язку з встановленням факту належності безробітної особи до категорії зайнятих, - відмовити.

Стягнути з Кагарлицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття , 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Боровського, 6, код: 23237242; МФО 821018, р\р 37178001001880 ГУ ДКУ в Київській області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Яма Артемівського району Донецької області, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 1 листопада 2000 року Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, кошти в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири) грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про отримання копії постанови суду.

Суддя О. В. Закаблук