Постанова

від 12.02.2015 по справі 911/5553/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 911/5553/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

за участю представників:

від позивача: Ряба В.В. - за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

від відповідача-4: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.12.2014

у справі № 911/5553/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінгруп Україна»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Араба»;

3) Приватного підприємства «АвтоСпецЦентр ім. Е.Ф. Хаваджи»;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»

про стягнення 34 195 496, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2014 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена ухвала мотивована тим, що позивачем у позовній заяві не наведено обставин та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про виникнення заборгованості в сумі 34 195 496,83 грн. окремо у кожного з відповідачів, також позивачем не наведено, на підставі яких норм закону він заявляє до стягнення суму заборгованості з кожного із відповідачів окремо, збільшуючи цим суму зобов'язань за кредитним договором від 27.08.2013 № 84113К3 кратно до кількості відповідачів.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 26.12.2014 у справі № 911/5553/14 та направити справу до Господарського суду Київської області для розгляду справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначена ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права у зв'язку із неправильним застосуванням судом положень пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2015.

У судове засідання, призначене на 12.02.2015, представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачі знаходяться та зареєстровані на території Автономної Республіки Крим.

Інформація про час і місце судових засідань у справі була розміщена на сторінці Київського апеляційного господарського суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується доданими до матеріалів справи роздруківками з мережі Інтернет, на яких розміщено інформацію про час та місце засідань господарського суду, зазначені дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться справа, а також вчинено його підпис.

Отже, судом у відповідності до статті 64 Господарського процесуального кодексу України були вчиненні всі дії для належного повідомлення відповідачів у справі про дату, час та місце проведення судового засідання.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, а її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет оскарження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідачів.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку щодо необхідності скасування ухвали Господарського суду Київської області від 26.12.2014 по даній справі та про задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі, позивач або Кредитор) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення:

1) з Товариства з обмеженою відповідальністю «КвінГруп Україна» (далі, відповідача-1) як позичальника 34 195 496,83 грн. заборгованості за Кредитним договором від 27.08.2013 № 84113К3;

2) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Араба» (далі, відповідач-2) як поручителя 34 195 496,83 грн. заборгованості за Кредитним договором від 27.08.2013 № 84113К3;

3) з Приватного підприємства «АвтоСпецЦентр ім. Е.Ф. Хаваджи» (далі, відповідач-3) як поручителя 34 195 496,83 грн. заборгованості за Кредитним договором від 27.08.2013 № 84113К3,

4) з Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» (далі, відповідач-4» як поручителя 34 195 496,83 грн. заборгованості за Кредитним договором від 27.08.2013 № 84113К3.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між позивачем та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір № 84113КЗ від 27.08.2013 (далі, Кредитний договір).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у зв'язку із невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 34 195 496,83 грн., яка становить: 27 000000,00 грн. основного боргу, 3 579 750,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 234 900,00 грн. заборгованості з комісії за управління кредитом, 544 876, 62 грн. пені за прострочення зобов'язань, 63 348,96 грн. три проценти річних, 477 621,25 грн. інфляційних втрат та штрафні санкції в розмірі 2 295 000,00 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «КвінГруп Україна» за Кредитним договором Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Араба», Приватним підприємством «АвтоСпецЦентр ім. Е.Ф. Хаваджи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» було укладено договори поруки від 27.08.2013 № 84113Р7, від 27.08.2013 № 84113Р8, від 27.08.2013 № 84113Р9 (далі, Договори поруки).

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з пунктами 3.1. Договорів поруки поручителі зобов'язується перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником (відповідачем-1) основного зобов'язання, тобто зобов'язання позичальника, передбаченого Кредитним договором, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, варто звернути увагу, що відповідно до пункту 4.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 3.2. Договорів поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання (або його частини) Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Відповідно до пунктів 4.1.1. Договорів поруки Кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають із основного зобов'язання, якщо позичальник не виконує грошові зобов'язання , передбачені Кредитним договором, протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення Кредитора про факт такого невиконання.

У свою чергу, згідно з позицією, викладеною в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010, відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до пункту 4.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя статті 554 Цивільного кодексу України). Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання.

Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно скористався наданим йому правом та пред'явив позовні вимоги до позичальника, а також до кожного із поручителів окремо на підставі відповідних договорів поруки.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими твердження суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, оскільки позивачем, із посиланням на норми чинного законодавства та умови укладених між сторонами договорів, обґрунтовано підстави заявлених позовних вимог саме до зазначених відповідачів.

Наведений у статті 63 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав для повернення позовної заяви є вичерпним та розширенню не підлягає.

Отже, колегія суддів наголошує, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Водночас, позивач у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України має право до прийняття рішення по справі змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, уточнити позовні вимоги тощо.

Відповідно до частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви згідно пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадку скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Пунктом 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 визначено, що у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 26.12.2014 у справі № 911/5553/14 підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до Господарського суду Київської області .

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.12.2014 у справі № 911/5553/14 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.12.2014 у справі № 911/5553/14 скасувати.

Справу № 911/5553/14 направити на розгляд до Господарського суду Київської області

Матеріали справи № 911/5553/14 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко