Ухвала

від 28.11.2016 по справі 911/5553/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

"28" листопада 2016 р. Справа № 911/5553/14

Суддя Конюх О.В., розглядаючи скаргу від 19.10.2016р. № 176-05/982 публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії та рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 51721574 щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 08 червня 2015р. по справі № 911/5553/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" , м. Київ,

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "КвінГруп Україна" ,

м. Севастополь,

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Араба" , м. Сімферополь,

3) приватного підприємства "АвтоСпецЦентр ім. Е.Ф. Хаваджи" ,

м. Сімферополь,

4) товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмСітіТрансВ» , м. Сімферополь,

про стягнення 34 195 496,83 грн.

за участю представників:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1, довіреність від 05.07.2016р. № 010-0/2865;

від відповідача 1 (боржника): не з'явився;

від департаменту ДВС: ОСОБА_2, довіреність від 17.05.2016 №20-22/234/20.3-03;

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2015 у справі № 911/5553/14 позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено повністю, зокрема вирішено стягнути з ТОВ "КвінГруп Україна" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 42 592 046,68 грн. заборгованості за кредитним договором від 27.08.2013р. №84113К3 та 18 270,00 грн. судового збору.

29.09.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, з посиланням на п.9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Стягувач вважає такі дії державного виконавця незаконними, а постанову про повернення виконавчого документа від 29.09.2016 в межах ВП №51721574, такою, що винесена з порушенням чинного законодавства.

20.10.2016р. (згідно поштового штемпелю на конверті) від стягувача - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до господарського суду Київської області надійшла скарга від 19.10.2016р. № 176-05/982 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 08.06.2015 по справі № 911/5553/14 (вхідна відмітка канцелярії суду від 24.10.2016), у якій заявник просить:

- прийняти до розгляду скаргу АТ "Укрексімбанк" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 29.09.2016р. у виконавчому провадженні №51721574;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа, винесену 29.09.2016р. у виконавчому провадженні №51721574;

- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу №911/5533/14 від 08.06.2015р., та вжити всі передбачені законом заходи для примусового виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2016 скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на дії та рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 51721574 під час виконання рішення у справі №911/5553/14 прийнято до розгляду та призначено розгляд скарги в засіданні господарського суду Київської області на 14.11.2016.

11.11.2016 до господарського суду від департаменту ДВС надійшло клопотання від 11.11.2016, в якому представник департаменту ДВС просить суд відкласти розгляд скарги.

Ухвалою суду від 14.11.2016 розгляд скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на дії та рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 51721574 під час виконання рішення у справі №911/5553/14 відкладено на 28.11.2016.

В судове засідання 28.11.2016 з'явився представник скаржника - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" та уповноважений представник орану ДВС. В судовому засіданні 28.11.2016 представником заявника долучено до матеріалів справи роздруківку з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з супровідним листом від 28.11.2016, а представником органу ДВС подано належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №51721574. В усних поясненнях представник скаржника вимоги скарги підтримав повністю та просив суд задовольнити їх, представник департаменту ДВС заперечив проти задоволення скарги повністю. Представник боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" в судове засідання 28.11.2016 не з'явився.

Відповідно до частини другої ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу від 19.10.2016 № 176-05/982 публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії та рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 51721574 щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 08 червня 2015р. по справі № 911/5553/14 господарський суд встановив наступне.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини п'ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пунктів 6 та 7 Розділ XIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про виконавчу службу" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що оспорюване виконавче провадження розпочато 22.07.2016, а Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 набрав чинності з 05.10.2016, суд, розглядаючи скаргу, керується положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ІV від 21.04.1999 (далі - Закон України про виконавче провадження", Закон) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із частиною 2 ст. 2 Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

22.07.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51721574 з виконання наказу господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі №911/5553/14, встановлено боржнику строк добровільного виконання - до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

З огляду на те, що в запропонований строк боржник в самостійному порядку не виконав рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України з метою повного, своєчасного виконання наказу №911/5553/14 від 08.06.2015 виданого господарським судом Київської області, було подано запит державного виконавця №18622878 від 28.04.2016 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, якою 29.04.2016 надано відповідь №1017203071, в якій зазначено перелік рахунків відкритих ТОВ "КвінГруп Україна", зокрема в АТ "Укрексімбанк" та ПАТ "ЧБРР".

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

05.05.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про арешт коштів боржника ТОВ "КвінГруп Україна".

05.05.2016 відділ примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України листом №20.1/220/8 зобов'язав АТ "Укрексімбанк" повідомити департамент ДВС про залишок коштів на рахунку боржника.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" листом від 16.05.2016 №204-03/313-БТ повідомив орган ДВС, про те, що в АТ "Укрексімбанк" станом на 13.05.2016 залишки коштів на рахунках боржника відсутні.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 було подано запит державного виконавця від 22.07.2016 №20-1.-51721574/16 щодо надання інформації про наявність майна, що зареєстроване за ТОВ "КвінГруп Україна" до Регіонального сервісного центру МВС в АРК та м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Державна фіскальна служба України надала відповідь №1018989556 від 26.07.2016 на запит № 20316593 від 22.07.2016 про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, в якій надала перелік відкритих ТОВ "КвінГруп Україна" рахунків у фінансових установах.

22.07.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №64110474 щодо права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження, що зареєстровані за ТОВ "КвінГруп Україна", з якої вбачається, що за боржником зареєстровані нежитлові будівлі (станція техобслуговування з адміністративно-побутовими приміщеннями) загальною площею 4173,3 м.кв., які знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вулиця Мамєді Емір-Усєіна, будинок 14;

Регіональним сервісним центром МВС в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі МВС України надано відповідь від 20.07.2016 №31/1-1278 на запит державного виконавця №20-1-51721574/16 від 22.07.2016, в якій зазначено, що згідно комп'ютерної бази даних НАІС за ТОВ "КвінГруп Україна" зареєстровано транспортні засоби згідно додатку 1. В додатку 1 зазначено 4 транспортні засоби марки: 1) FAW VS 2) FAW BESTURN BSO 3) FAW BESTURN BSO 4) FAW VS.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України 29.09.2016 винесено постанову про оголошення в розшук всього рухомого майна боржника №51721574.

Цього ж дня 29.09.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в №51721574 на підставі пунктів 2 та 9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 4 , ч.5 ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 29.09.2017р.

Скаржник зазначає, що винесення департаментом ДВС постанови про повернення виконавчого документа є незаконним та передчасним, а висновок про безрезультатність заходів розшуку не відповідає фактичним обставинам, з огляду на те, що постанови про розшук майна боржника та про повернення виконавчого документа були винесені одночасно 29.09.2016.

Скаржник твердить, що посилання в оскаржуваній постанові на пункт 2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки даний пункт передбачає повернення виконавчого документу стягувачеві у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, однак майно на яке можна звернути стягнення, державним виконавцем було фактично виявлено.

Крім того, скаржник зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята 11.07.2016, а відповідно до приписів ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець мав проводити виконавчі дії протягом шести місяців з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скаржник також твердить, що посилання на пункт 9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" в оскаржуваній постанові є також неправомірним, оскільки зазначений пункт є бланкетною нормою, що відсилає до іншої норми матеріального права, яка б встановлювала заборону щодо звернення стягнення на майно або кошти боржника, або іншим чином унеможливлювала проведення виконавчих дій, однак, такої заборони на звернення стягнення на майно або кошти боржника чинним законодавством не встановлено.

За змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк.

Судом встановлено, що державний виконавець при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.09.2016 керувався пунктами 2, 9 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та статтями 4 ,11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до пунктів 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом встановлено, що:

1) згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №64110474 від 22.07.2016 сформованої самим же державним виконавцем Медведєвим О.В., за ТОВ "КвінГруп Україна" зареєстровано нежитлові будівлі (станція техобслуговування з адміністративно-побутовими і складськими приміщеннями) загальною площею: 4173,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферопіль, вул. Мамєді Емір-Усєіна, будинок 14 та

2) згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.07.2016 №31/1-1278 за ТОВ "КвінГруп Україна" зареєстровано чотири транспортні засоби.

Зазначене рухоме та нерухоме майно не належить до переліку майна, на яке не може бути звернуто стягнення, встановленого додатком до Закону України «Про виконавче провадження»

Таким чином, заходи державного виконавця щодо розшуку майна боржника не були безрезультатними, і державним виконавцем департаменту ДВС в межах виконавчого провадження №51721574 було виявлено майно, на яке може бути звернуто стягнення, а тому при винесенні 29.09.2016 постанови про повернення виконавчого документа державний виконавець не мав законних підстав керуватись п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пунктів 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

Відповідно до п.3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 в редакції від 18.01.2016 повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника . Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Однак, чинним законодавством не передбачено заборони звертати стягнення на майно, яке виявлено у власності ТОВ "КвінГруп Україна",з огляду на те, що останнє зареєстроване та здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України.

Крім того, п.9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві не лише при умові наявної заборони у законі на звернення стягнення на окреме майно чи кошти боржника, а й за умови відсутності іншого майна на яке може бути звернуто стягнення.

З матеріалів виконавчого провадження № 51721574 вбачається, що в один день, а саме 29.09.2016 державним виконавцем винесено дві постанови про розшук майна боржника та постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд приходить до висновку, що державним виконавцем належним чином не вживались заходи щодо розшуку іншого майна боржника та не вживались в повній мірі заходи щодо виконання рішення суду, внаслідок чого державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в той же день, що і постанову про розшук майна боржника, а пункт 9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" в даному випадку не може бути підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки відсутній закон, який би забороняв проведення стягнення на майно та кошти боржника або проведення інших виконавчих дій.

Окрім того, суд звертає увагу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України на наступне.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 у справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії департаменту ДВС в межах виконавчого провадження №51721574, а саме винесення 29.09.2016 двох постанов про розшук майна боржника та про повернення виконавчого документу стягувачеві (винесена безпідставно) є також порушенням ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року .

Згідно з частиною 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (пункт 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Таким чином, враховуючи наведене вище, та той факт, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", не вчинено всіх необхідних дій, спрямованих на реальне виконання наказу господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі № 911/5553/14, суд дійшов висновку, що скарга публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України підлягає задоволенню судом повністю.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 19.10.2016 № 176-05/982 на дії та рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 29.09.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51721574 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі №911/5553/14 протиправними;

3. Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.09.2016 №51721574;

4.Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про поновлення виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Київської області від 21.04.2015 по справі №911/5553/14.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до пункту 21 частини першої ст. 106 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх