Постанова

від 10.02.2015 по справі 2а-17102/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2015 року 12:11 № 2а-17102/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків, та в подальшому Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників)

про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.08.2011 р. № 0000500700 та від 31.08.2011 р. № 0000510700

за участю представників сторін:

від позивача: Чередніченко В.П. (довіреність № 2014/288 від 21.01.2015 р.); Козленко М.С. (довіреність № 2014/288 від 21.01.2015 р.).

від відповідача: Завгороднєва О.М. (довіреність № 303/9/28-10-10-2-25 від 23.01.2015 р.).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10.02.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідачів Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків; Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.08.2011 р. № 0000500700, від 31.08.2011 р. № 0000510700 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 03.11.2011 р. № 4846/6/10-2115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2011 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-17102/11/2670 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. (що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р.) провадження у справі № 2а-17102/11/2670 було закрито в частині позовних вимог до Державної податкової служби України, а саме в частині:

- скасування Рішення Державної податкової служби України від 03 листопада 2011 року № 4846/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги у частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.08.2011 р. № 0000500700 та № 0000510700 та залишення повторної скарги 07.09.2011 р. № 9/2011 без задоволення.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. було закінчено підготовче провадження у справі № 2а-17102/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Крім того, за клопотанням позивача, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. було зупинено провадження у справі № 2а-17102/11/2670 до набрання законної сили рішенням суду по пов'язаній справі № 2а-14903/11/2670.

Зазначеною ухвалою суду про зупинення провадження у справі від 12.12.2011 р. також було зобов'язано сторін по справі надати до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 2а-17102/11/2670, якщо відпадуть обставини, які стали підставою для зупинення провадження.

Станом на 17.12.2014 р. (протягом більше ніж трьох років з моменту зупинення провадження у справі), до канцелярії суду не надходило жодних клопотань від сторін по справі № 2а-17102/11/2670 щодо поновлення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що станом на 17.12.2014 р. провадження у справі № 2а-17102/11/2670 було зупиненим більше трьох років, з метою з'ясування підстав такого тривалого зупинення та недопущення умисного затягування сторонами розгляду справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 р. було поновлено провадження у справі № 2а-17102/11/2670 за ініціативою суду для надання сторонам у справі можливості подати актуальні пояснення з приводу даного спору та можливості розгляду даної справи по суті та її вирішення.

В судовому засіданні 05.02.2015 р. представники позивача заявлені позовні вимоги (з урахуванням закриття провадження у справі в частині оскарження рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 03.11.2011 р. № 4846/6/10-2115) підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків, та в подальшому Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників) від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.08.2011 р. № 0000500700 та від 31.08.2011 р. № 0000510700;

- присудити на користь позивача з державного бюджету сплачений судовий збір.

В обґрунтування зазначених позовних вимог представники позивача наголосили на тому, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «АТ Каргілл» п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.8, п. 201.10, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення суми ПДВ (податку на додану вартість), заявленої ТОВ «АТ Каргілл» до відшкодування з бюджету за лютий 2011 в розмірі 408 472 грн., яка підлягає зменшенню.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем, у свою чергу, до матеріалів справи були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 05.02.2015 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, і в судових дебатах просив суд у позові відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача наголосив на тому, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене підприємство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Техколос» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування (відшкодування) податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного, відповідачем було зокрема наголошено, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) встановлено, що відповідно до частини 1 ст. 203, ст. 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим , що угоди поставок є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (в даному випадку, за грудень 2010 року). Отже, проведеною перевіркою контрагента позивача, результати якої оформлено актом від 21.03.2011 р. № 90/2301/36332891, визнано угоди ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) нікчемними.

Також представник відповідача зазначив, що за наслідками перевірки вказаного контрагента позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) - контролюючим органом було встановлено відсутність у даного підприємства основних фондів, матеріально-технічних (вантажно-розвантажувальної техніки, вантажного автомобільного транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей для здійснення такого виду господарської діяльності, як надання послуг з постачання насіння соняшника у великих обсягах та на значні суми (амортизаційні відрахування по основних фондах ПП «Техколос» в грудні 2010 року - січні 2011 року складають - 0 грн.).

Крім того, представник відповідача зазначив, що ні під час проведення перевірки ТОВ «АТ Каргілл», ні під час судового розгляду даної справи, позивачем на вимогу контролюючого органу та на вимогу суду не було надано всіх передбачених чинним законодавством документів на підтвердження товарності господарських операцій з контрагентом ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), зокрема: товарно транспортних-накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля та довіреностей на отримання товару від постачальника, необхідність наявності яких вимагається чинним законодавством, та саме зазначеними документами, на переконання Вищого адміністративного суду України, має підтверджуватися товарність господарських операцій з поставки товару.

Також, відповідач наголосив на тому, що сторонами таких правовідносин відносно поставки товару (позивачем та його контрагентом ПП «Техколос») взагалі не складалося передбачених чинним законодавством Актів щодо приймання-передачі товару за його кількістю та якістю.

З даного приводу представник відповідача також послався на те, що згідно наявних у справі доказів (даних з ЄДРПОУ), 07.06.2011 р. (тобто через півроку після правовідносин із позивачем) було припинено юридичну особу контрагента позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), що в свою чергу знову підтверджує факт реєстрації такого суб'єкта господарювання без мети здійснення тривалої господарської діяльності для отримання прибутку, проте з метою укладення фіктивних (нікчемних) правочинів для надання податкової вигоди третім особам.

В судовому засіданні 05.02.2015 р. судом було оголошено перерву на стадії судових дебатів до 10.02.2015 р.

У судовому засіданні 10.02.2015 р. сторони по справі обмінялися репліками та після виходу до нарадчої кімнати судом було проголошено вступну та резолютивну частину постанови по справі № 2а-17102/11/2670.

Так, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також врахувавши позицію Вищого адміністративного суду України з розгляду аналогічних спорів (щодо фіктивної (нікчемної) діяльності контрагентів), Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків, та в подальшому Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників) було проведено планову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 р. по 30.01.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 307/40-40/7/20010397 від 31.05.2011 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.8, п. 201.10, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення суми ПДВ (податку на додану вартість), заявленої ТОВ «АТ Каргілл» до відшкодування з бюджету за лютий 2011 в розмірі 408 472 грн., яка підлягає зменшенню.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у грудні 2010 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (насіння соняшника), у великих обсягах та на значні суми.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.06.2011 р. № 0000300700, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн.;

- від 31.05.2011 р. № 0000500700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн.;

- та від 31.05.2011 р. № 0000510700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 грн.

За наслідками оскарження позивачем даних податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.05.2011 р. № 0000500700 та від 31.05.2011 р. № 0000510700 в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків, та в подальшому Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників) від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.05.2011 р. № 0000500700 та від 31.05.2011 р. № 0000510700 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, а також врахувавши позицію Вищого адміністративного суду України з розгляду аналогічних спорів (щодо фіктивної (нікчемної) діяльності контрагентів), Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач/представники позивача не заявляли позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у грудні 2010 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (насіння соняшника), у великих обсягах та на значні суми.

З даного приводу, між позивачем (Покупцем) та ПП «Техколос» (Постачальником) було укладено Договори поставки: CVP13859 від 21.12.2010 р. та CVP13949 від 22.12.2010 р., згідно умов яких ПП «Техколос» зобов'язане поставити та передати у власність ТОВ «АТ «Каргілл» товар (насіння соняшника), а ТОВ «АТ «Каргілл», у свою чергу, сплачує таку поставку товару ПП «Техколос».

В ході проведення перевірки ТОВ «АТ Каргілл» (код ЄДРПОУ 20010397), було встановлено наявність поставок від ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) на загальну суму 3 899 830,98 грн., в т.ч. ПДВ 649 971,83 грн.

На виконання зазначених Договорів (чим саме позивач підтверджує товарність вказаної господарської операції), сторонами були підписані видаткові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи), а також ПП «Техколос» було виписано на користь позивача податкові накладні (копії яких також містяться в матеріалах справи), на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді (грудні 2010 р. - січні 2011 р.) у сумі 649 971,83 грн., зокрема:

- у грудні 2010 р. в розмірі 241 500 грн.;

- у січні 2011 р. в розмірі 408 471,83 грн.

Крім того, в якості підтвердження товарності вказаної господарської операції, позивач послався на наявність договору складського зберігання між ТОВ «АТ Каргілл» та ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор», складські квитанції на зерно та акт переробки давальницької сировини, що були оформленні після поставки такого товару (насіння соняшника) від ПП «Техколос» на користь ТОВ «АТ Каргілл».

Також, позивач просив долучити до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості щодо перевезення такого товару (насіння соняшника) автопідприємством ТОВ «Агропромтранс» від ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор» до ТОВ «АТ Каргілл», проте як позивачем не було надано для звірки оригіналів зазначених документів (не відомо чи такі оригінали наявні взагалі), відповідно до чого суд не міг долучити до справи в якості допустимих доказів копії документів, які не можливо звірити з їх оригіналами.

З приводу правомірності (чинності) зазначеного правочину позивача саме з його контрагентом ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) щодо поставки товару (насіння соняшника), а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Так, згідно наданого до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Акта від 21.03.2011 р. № 90/2301/36332891 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за грудень 2010 року, встановлено таке:

- в ході проведення перевірки ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, документів, що підтверджують використання отриманих товарів (послуг) у господарській діяльності підприємства, а також інших первинних та спеціальних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, тощо) на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності (зокрема з поставки товару);

- перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські та інші приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що є необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (амортизаційні відрахування по основних фондах ПП «Техколос» в грудні 2010 року складають - 0 грн.);

- у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності (як і будь-якого іншого виду діяльності) не є можливим.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення задекларованих видів діяльності: зокрема надання послуг з поставки товару у великих обсягах та на значні суми.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) фактично не міг самостійно здійснювати будь-яких господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) та його контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь-яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність (а тим паче з поставки великогабаритного товару) здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) без наявності відповідної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель, складів, ангарів, гаражів, інше), устаткування, обладнання, будь-якого транспорту (в тому числі і вантажного), а також відповідних трудових ресурсів), мав змогу виконувати будь-яку господарську діяльність, в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем, щодо надання на користь останнього послуг з поставки товару (насіння соняшника) у великих обсягах та на значні суми.

Доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) субпідрядних договорів із іншими перевізниками з метою виконання договірних відносин із позивачем, - суду надано також не було.

В даному випадку суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що такий товар (насіння соняшника) був вивезений ТОВ «АТ Каргілл» власними силами (за допомогою іншого автоперевізника), оскільки договори постачання товару із ПП «Техколос» передбачали обов'язок доставки такого товару саме за Постачальником (ПП «Техколос»).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами по справі не було спростовано позивачем, зазначений контрагент ПП «Техколос» не мав змоги виконувати задекларовані види діяльності (торгівля, поставка товару) у великих обсягах та на значні суми без наявності відповідних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

З даного приводу представник відповідача також послався на те, що згідно наявних у справі доказів (даних з ЄДРПОУ), 07.06.2011 р. (тобто через півроку після правовідносин із позивачем) було припинено юридичну особу контрагента позивача ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891), що в свою чергу знову підтверджує факт реєстрації такого суб'єкта господарювання без мети здійснення тривалої господарської діяльності для отримання прибутку, проте з метою укладення фіктивних (нікчемних) правочинів для надання податкової вигоди третім особам.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Техколос» носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (на даний час підприємство припинене) (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність у товариства відповідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів господарської діяльності (торгівля, поставка товару).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ПП «Техколос» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, сторонами таких правовідносин відносно поставки товару (позивачем та його контрагентом ПП «Техколос») взагалі не складалося передбачених чинним законодавством Актів щодо приймання-передачі товару за його кількістю та якістю.

Так, Акт прийому-передачі наданих послуг (в даному випадку послуг з поставки товару), є тим основним документом, що може засвідчувати факт надання таких послуг.

Зокрема, підписаний сторонами Акт приймання-передачі послуг має свідчити про те, що послуги були надані в належному обсязі та якості, а сторони правовідносин претензій одна до одної не мають.

Акт прийому-передачі наданих послуг повинен містити таку інформацію:

- місце та дату складання Акту;

- відомості про сторони договору про надання послуг, які підписали Акт;

- період часу, протягом якого були надані послуги та їх докладний опис;

- вартість наданих послуг (із зазначенням суми ПДВ);

- посилання на те, що Замовник не має до Виконавця претензій щодо характеру, обсягу та якості наданих послуг

- підписи уповноважених представників сторін, які склали акт, скріплені печатками підприємств.

В даному випадку, сторонами (позивачем та ПП «Техколос») було укладено договір щодо надання послуг з поставки товару - насіння соняшника.

Тобто, при передачі такого товару Постачальником (ПП «Техколос») до Покупця (ТОВ «АТ Каргілл»), сторонами правовідносин повинні були укладатися Акти приймання-передачі товару за його кількістю та якістю на кожну таку поставку (партію товару).

Відповідно до усталених понять з організації приймання товарів покупцем від продавця, приймання товарів за кількістю полягає у визначенні кількості товарів, що надійшли покупцеві, і зіставленні фактично їх кількості з даними транспортних і супровідних документів відправника (постачальника, виробника) та умовами договору, угоди, контракту. У разі відсутності супровідних документів (або їх частини) приймання товарів не припиняється, але додатково складається акт про фактичну наявність вантажу, в якому також перераховуються документи, яких бракує.

Основними елементами процесу приймання за кількістю товарів у транспортній тарі є:

- підрахунок кількості тарних місць, визначення маси брутто;

- розкривання тари;

- підрахунок кількості одиниць або зважування товарів (визначення маси нетто);

- звіряння з транспортними та супровідними документами;

- укладання товарів на піддони.

Особи, котрі здійснюють приймання товарів за кількістю, можуть своїм підписом підтверджувати тільки ті факти, котрі були встановлені за їх участі.

Акт повинні підписувати всі особи, які брали участь у прийманні товарів за кількістю. У разі коли особа, яка брала участь у прийманні товару, не згодна зі змістом акта, вона зобов'язана підписати його з зазначенням своїх зауважень.

До акта приймання товарів за кількістю (акт про виявлення розбіжностей за кількістю товарів під час приймання) додаються копії супровідних документів або порівнювальної відомості, ярлики з кожного тарного місця, квитанції станції (порту, пристані) призначення про перевірку маси, пломби від тарних місць з виявленою нестачею, транспортний документ або його копія, акт про нестачу (надлишок) товарів (вантажу), посвідчення уповноваженого представника постачальника (виробника, відправника), документ із даними вимірювань чи зважувань фактичної кількості товару, інші документи про причини виникнення нестачі (аналізи вологості продукції, комерційні акти та ін.).

Акти приймання товарів за кількістю реєструються в спеціальному журналі і зберігаються в порядку, встановленому підприємством-одержувачем.

Акт приймання товарів за кількістю (акт про виявлення розбіжностей за кількістю товарів під час приймання) затверджується керівником торговельного підприємства не пізніше від наступного дня після його оформлення. Претензія про виявлення нестачі (повідомлення про надлишки виявленої продукції) пересилається відправнику (постачальнику) в обумовлений термін після складання акта про нестачу.

Також, важливою операцією торгово-технологічного процесу складу є приймання товарів за якістю, яка покликана забезпечити надходження на склад тільки товарів належної якості відповідно до умов договорів та нормативно-технічної документації.

Приймання товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки і маркування з вимогами стандартів, технічних умов (ТУ), умовами договорів і з даними супровідних документів постачальника, які засвідчують якість даних товарів (технічні паспорти, сертифікати, рахунки-фактури, специфікації та ін.); для окремих товарів встановлюється відповідність їх кресленням або зразкам (еталонам). Приймання товарів за якістю, як правило, проводиться на складі кінцевого покупця.

Приймання товарів за якістю та комплектністю має проводитись у точній відповідності з вимогами стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та умов договору.

Особи, які здійснюють перевірку якості та комплектності товарів, зобов'язані суворо дотримуватися правил і процедури приймання товарів за якістю та комплектністю, засвідчувати своїми підписами лише ті факти, які були встановлені за їхньої участі.

Результати приймання товарів, якість, комплектність, маркування, упаковка або тара яких не відповідала вимогам, відображаються в акті про фактичну якість і комплектність товарів, який має бути оформлений у день закінчення приймання товарів.

В Акті про фактичну якість і комплектність товарів зазначаються:

- номер акта і дата його складання, місце приймання товарів, час початку і закінчення приймання товарів, причини і час затримок приймання, якщо такі мали місце;

- прізвища, ініціали учасників приймання товарів і складання акта, місця їх роботи, їхні посади, дані документів про повноваження на участь їх у прийманні товарів за якістю і комплектністю із зазначенням компетентності перевіряльників;

- найменування й адреси одержувача, виробника (відправника) чи постачальника товарів;

- дати і номери договору, рахунка-фактури, транспортної накладної (коносамента), документа, що засвідчує якість товару, комерційного акта (якщо такий складався);

- дата прибуття товарів у пункт призначення, час видачі вантажу транспортною організацією, час розкривання вагона (контейнера), автофургона чи інших опломбованих транспортних засобів, час доставки товарів на склад одержувача;

- умови зберігання товарів на складі одержувача до складання акта;

- дані про зовнішнє маркування тари (для уточнення її належності виробнику чи відправнику), стан тари й упаковки, дата їх розкривання, інформація про вади маркування, тари, упаковки, а також кількість товару, котрого стосується кожна з зазначених вад;

- у разі проведення вибіркової перевірки - порядок відбору товарів для вибіркової перевірки із зазначенням підстави для її проведення (стандарт, ТУ, інші обов'язкові правила або договір);

- дані про наявність пломб, їх справність, відбитки на них, кому вони належать (відправнику чи транспортній організації), про транспортне і відправницьке маркування місць, наявність або брак пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

- повний перелік і найменування товарів, пред'явлених до огляду, фактично перевірених, а також забракованих (з детальним описом вад) і таких, що підлягають виправленню або повній чи частковій заміні виробником;

- причини і підстави (згідно з нормативними документами) переведення товарів у більш низький сорт, а також дані про кількість некомплектної продукції з переліком і вартістю деталей, котрих не вистачає;

- дані про стандарти, технічні умови, креслення і зразки, за якими перевіряють якість і комплектність продукції;

- додаткові дані, котрі підтверджують неякісність та некомплектність товарів, а також загальний висновок про характер і причини їх виникнення.

Акт про фактичну якість і комплектність товарів повинні підписати всі особи, які брали участь у прийманні товарів за якістю та комплектністю. У разі коли особа, яка брала участь у прийманні товару, не згодна зі змістом акта, вона зобов'язана підписати його з зазначенням своїх зауважень.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, сторонами таких правовідносин відносно поставки товару - насіння соняшника (позивачем та його контрагентом ПП «Техколос») взагалі не складалося передбачених чинним законодавством Актів щодо приймання-передачі товару за його кількістю та якістю.

Також, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ПП «Техколос» щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки великогабаритного товару (насіння соняшника) у значних обсягах та на значні суми, зокрема: товарно-транспортних накладних встановленого законодавством зразку, подорожніх листів вантажного автомобілю, довіреностей на одержання товару, тощо, а також не було надано доказів укладення таким контрагентом ПП «Техколос» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо транспортування товару, оскільки власними силами, за відсутності в останнього відповідних матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту) та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання.

Так, під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки товару наведеним вище контрагентом ПП «Техколос».

З даного приводу, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості щодо перевезення такого товару (насіння соняшника) автопідприємством ТОВ «Агропромтранс» від ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор» до ТОВ «АТ Каргілл» (подальші операції з товаром ), по-перше, жодним чином не підтверджують товарності операцій саме між позивачем та його первинним контрагентом ПП «Техколос», та по-друге, такі копії документів не були долучені судом в якості належних доказів по справі, оскільки позивачем не було надано суду їх оригіналів для звірки та не відомо чи оригінали таких документів наявні взагалі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки ТОВ «АТ Каргілл» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ПП «Техколос», а також зазначених документів не було надано позивачем і до адміністративної справи.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ПП «Техколос» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник припинив свою діяльність через пів року після взаємовідносин із позивачем; не мав необхідних матеріальних та трудових ресурсів), а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та позицією Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 20.02.2013 р. по справі К/9991/59642/12.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Техколос» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Техколос» (який припинив свою діяльність через півроку після правовідносин із позивачем) мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Щодо іншої адміністративної справи № 2а-14903/11/2670, з підстав наявності якої зупинялося провадження у даній справі № 2а-17102/11/2670, то на даний час суд не вбачає підстав для очікування судового вирішення по суті такої справи № 2а-14903/11/2670 (по якій призначено судово-економічну експертизу), оскільки наявні в матеріалах даної адміністративної справи № 2а-17102/11/2670 документи та докази, на переконання суду, є достатніми для повного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин у справі та прийняття обґрунтованого рішення (не потребують судово-економічної експертизи), та крім того, зазначена справа № 2а-17102/11/2670 перебуває в провадженні Окружного адміністративного суду вже понад три роки, та подальше відкладення чи зупинення її розгляду по суті (затягування сторонами внаслідок постійного подання нових клопотань) є неприпустимим.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.08.2011 р. № 0000500700 та від 31.08.2011 р. № 0000510700.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, щодо протиправності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.08.2011 р. № 0000500700 та від 31.08.2011 р. № 0000510700, що також узгоджується з позицією судів вищих інстанцій, зокрема Вищого адміністративного суду України, стосовно розгляду аналогічних спорів (щодо фіктивної (нікчемної) діяльності контрагентів).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 17.02.2015 р.