Постанова

від 16.04.2015 по справі 2а-17102/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17102/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Чередніченко В.П.,

від відповідача Шипилова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, яку в подальшому була замінено на правонаступника - Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників, та Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.08.2011 р. № 0000500700, від 31.08.2011 р. № 0000510700 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 03.11.2011 р. № 4846/6/10-2115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. (що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р.) провадження у справі № 2а-17102/11/2670 було закрито в частині позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення Державної податкової служби України від 03 листопада 2011 року № 4846/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги у частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31.08.2011 р. № 0000500700 та № 0000510700 та залишення повторної скарги 07.09.2011 р. № 9/2011 без задоволення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права та неповно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 р. по 30.01.2011 р.

Результати перевірки відображено в акті перевірки № 307/40-40/7/20010397 від 31.05.2011 року (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.8, п. 201.10, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення суми ПДВ (податку на додану вартість), заявленої ТОВ «АТ Каргілл» до відшкодування з бюджету за лютий 2011 в розмірі 408 472 грн., яка підлягає зменшенню.

В акті перевірки міститься посилання на акт Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.04.2011 № 199/4040/7/20010397, складений за результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «АТ Каргілл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010 та за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ, заявленої ЗАТ «АТ Каргілл» до відшкодування з бюджету за січень 2011 року в розмірі 147 695, 31 грн., яка підлягає зменшенню.

До висновку про порушення позивачем вищенаведених вимог податкового законодавства у спірний період відповідач прийшов на підставі акта перевірки контрагента позивача - його постачальника ПП «Техколос», з яким позивач мав господарські взаємовідносини в періоді, за який проводилась перевірка, від 21.03.2011 № 90/2301/36332891 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Техколос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ОсКомфі» та ПП «Буджол» за грудень 2010 року.

У вказаному акті зазначено, що відповідно до частини 1 ст. 203, ст. 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставок є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі вказаних висновків акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000300700, яким позивачу зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн.; та в подальшому за наслідками адміністративного оскарження - податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000500700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000510700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ТОВ «АТ Каргілл» та ПП «Техноколос» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, оскільки не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідає вимогам податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з ПП «Техноколос», є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Обґрунтовуючи нікчемний характер договорів, відповідач посилався лише на висновки акта перевірки контрагента позивача - його постачальника ПП «Техколос», з яким позивач мав господарські взаємовідносини в періоді, за який проводилась перевірка, від 21.03.2011 № 90/2301/36332891 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Техколос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ОсКомфі» та ПП «Буджол» за грудень 2010 року.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зі статуту ТОВ «АТ Каргілл» вбачається, що до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, виробництво, заготівля, зберігання, закупівля, переробка, транспортування, реалізація сільськогосподарської продукції, будь-якої продовольчої сировини, однорідних кормів та комбікормів, кормових добавок та інших кормових продуктів, продуктів харчування, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і насіння, агрохімічних продуктів.

Згідно з матеріалами справи в ході проведення перевірки позивача податковим органом встановлено наявність поставок від ПП «Техколос» на загальну суму 3 899 830,98 грн., в т. ч. ПДВ 647 971,83 грн. (за грудень 2010 року - 241 500 грн., січень 2011 року - 408 471.83 грн.).

Колегією суддів встановлено, що між ЗАТ «АТ Каргілл» (Покупець) та ПП «Техколос» (Постачальник) 21.12.2010 було укладено договір поставки № СVP13859 (далі по тексту - договір № СVP13859).

Згідно з умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2010 року українського походження (надалі - товар) на умовах «Франко завод - зерновий склад Постачальника» на зерновому складі ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор» (п. 1.1. договору № СVP13859).

Пунктом 2.1 договору № СVP13859 передбачено, що загальна кількість залікової ваги товару становить 210 тон +/- 5 %.

Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 22391-89 (п. 2.2. договору № СVP13859).

Відповідно до п. 3.1 договору № СVP13859 ціна товару становить 4200 грн. за 1 т., в тому числі, ПДВ - 700 грн.

Загальна вартість товару станом на дату укладення договору складає 882000,00 грн., в тому числі, ПДВ - 147000 грн. (п. 3.2 договору № СVP13859).

За умовами п. 4.1 договору № СVP13859 Постачальник передає Покупцю товар в повному обсязі у строк до 26 грудня 2010 року.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту оформлення зерновим складом складського документа на товар на ім'я Покупця. Постачальник зобов'язується передати Покупцю сертифікати якості на товар або картки аналізу товару, видані зерновим складом, оформлені та посвідчені належним чином підписами та печатками уповноважених осіб. У випадку ненадання Постачальником сертифіката якості на товар або карток аналізу Покупець має право прийняти товар без сертифіката чи картки чи відмовитися від прийняття товару з покладенням всіх витрат на Продавця (п. 4.2 договору № СVP13859).

Відповідно до п. 5.1 договору № СVP13859 Покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів після отримання Покупцем наступних документів: оригіналів документів, визначених в п. 4.2 договору № СVP13859, факсової копії рахунку-фактури Постачальника, підписаних та скріплених печаткою Постачальника.

Згідно з п. 5.2 договору № СVP13859 Постачальник зобов'язується протягом двох робочих днів від дня здійснення передання товару надати Покупцю оригінали товарних та податкових накладних.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Техколос» виписало ЗАТ «АТ Каргілл» видаткову накладну № РН-0000062 від 21.12.2010 та податкову накладну № 60 від 21.12.2010 на суму 1568831,09 грн., в тому числі ПДВ 261 471, 85 грн.

Оплата за договором проведена в повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою банку (а.с. 228,том 1).

За умовами договору № СVP13859 поставка товару здійснювалась ПП «Техколос» на умовах Інкотермс EXW, що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За умовами договору № СVP13859 поставка насіння соняшнику здійснювалась на елеваторі ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор», транспортування товару не здійснювалося.

Відповідно до договору складського зберігання, приймання, сушки, очиски та відпуску зерна № 1 від 05 липня 2010 року (а.с. 184-189, том 2), укладеним між ЗАТ «АТ Каргілл» (Поклажодавець) та ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор» (Зерновий склад) Поклажожавець зобов'язаний передати плоди зернових, зернобобових та олійних культур, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти зерно на зберігання на умовах, визначених цим договором. Зерно передається на зберігання в кількості, зазначеній в складських документах, виданих зерновим складом Поклажодавцю протягом строку дії цього Договору.

На підтвердження виконання умов договору № СVP13859 позивачем надано копію складської квитанції на зерно № 2161 серії АУ № 533090 від 21 грудня 2010 року (а.с. 193, том 1), якою підтверджується, що зерновий склад ВАТ Комиш-Зоряний елеватор прийняв на зберігання від ЗАТ «АТ Каргілл» соняшник (примітка - ПП «Техколос») урожаю 2010 року, залікова вага - 372644 кг, на підставі договору від 05 липня 2010 року. Документ, що засвідчує якість зерна - аналізна картка № 110 від 21.12.2010. Строк зберігання - до 01.08.2011.

Крім цього, в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують якісні характеристики соняшнику: картки аналізу та сертифікати якості (а.с. 205-259, том 2).

Також 22.12.2010 між ПП «Техколос» та ЗАТ «АТ Каргілл» було укладено договір поставки № CVP13949, відповідно до умов якого ПП «Техколос» здійснило поставку на користь ЗАТ «АТ Каргілл» насіння соняшнику загальною вартістю 882 000 грн., в тому числі, ПДВ 147 000 грн. Загальна кількість товару - 210 т. +/- 5%.

Умови вказаного договору поставки ідентичні умовам договору № СVP13859 від 21.12.2010.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Техколос» виписало ЗАТ «АТ Каргілл» видаткову накладну № РН-0000063 від 22.12.2010 та податкову накладну № 61 від 22.12.2010 на суму 882 000,00 грн., в тому числі ПДВ 147 000, 00 грн.

Оплата за договором проведена в повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою банку (а.с. 228,том 1).

За умовами договору № CVP13949 поставка товару здійснювалась ПП «Техколос» на умовах Інкотермс EXW, що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Поставка насіння соняшнику здійснювалась на елеваторі ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор», транспортування товару не здійснювалося.

На підтвердження виконання умов договору № СVP13949 позивачем надано копію складської квитанції на зерно № 2166 серії АУ № 533095 від 22 грудня 2010 року (а.с. 194, том 1), якою підтверджується, що зерновий склад ВАТ Комиш-Зоряний елеватор прийняв на зберігання від ЗАТ «АТ Каргілл» соняшник (примітка - ПП «Техколос») урожаю 2010 року, залікова вага - 210 000 кг, на підставі договору від 05 липня 2010 року. Документ, що засвідчує якість зерна - аналізна картка від 21.12.2010. Строк зберігання - до 01.08.2011.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, виписаних у квітні 2011 року на виконання договору транспортного експедирування від 01.08.2010 № 12/2010-А, укладеного між ЗАТ «АТ Каргілл» (Клієнт) та ТОВ «Агропромтранс» (Експедитор) (а.с. 195-201, том 2), з яких вбачається, що автопідприємством ТОВ «Агропромтранс» за замовленням ЗАТ «АТ Каргілл» відбувалося перевезення соняшника із ВАТ «Камиш-Зорянський елеватор» до ЗАТ «АТ Каргілл».

На підтвердження подальшого використання придбаного у ПП «Техколос» соняшника у власній господарській діяльності позивачем надано копію угоди про переробку давальницької сировини від 01.07.2007 року з додатковими угодами (а.с. 197-218, том 1), акт переробки давальницької сировини № 5 від 31.05.2011 (а.с. 195, том1), виробничий звіт про переробку давальницької сировини (а.с. 196, том 1), контракт на подальшу реалізацію соняшникової олії № СVS 09501 РРР 014700 від 07.10.2010 з доповненнями (а.с. 217-226, том 1), ВМД № 500040403/2011/001687 від 22.06.2011 (а.с 190-191, том 1), повідомлення про оплату за контрактом (а.с. 192, том 2).

Враховуючи те, що поставка позивачу товару підтверджена розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань за наслідками таких операцій.

Висновки суду першої інстанції щодо не надання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування насіння соняшника від ПП «Техколос» до ЗАТ «АТ Каргілл» є помилковими, оскільки, як встановлено вище, згідно з умовами спірних договорів поставки, поставка товару здійснювалась ПП «Техколос» на умовах Інкотермс EXW, що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача актів приймання-передачі насіння соняшника спростовується складськими квитанціями на зерно, якими підтверджується передача товару.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт ДПІ від 21.03.2011 № 90/2301/36332891 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Техколос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ОсКомфі» та ПП «Буджол» за грудень 2010 року, в якому зазначено, що відповідно до частини 1 ст. 203, ст. 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені ПП «Техколос» (код ЄДРПОУ 36332891) правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставок є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки в цьому акті не досліджувались господарські взаємовідносини позивача з ПП «Техколос», а предметом перевірки, за наслідками якої складено акт, були взаємовідносини ПП «Техколос» з його постачальниками: ПП «ОсКомфі» та ПП «Буджол».

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Техколос» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011 року було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Аналогічні положення відображено і в п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.8, п. 201.10, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, який регулює спірні правовідносини з 01.01.2011.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платникоми ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували невідповідність вимогам Закону первинних документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит у спірний період.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням Закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000300700, яким позивачу зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн., є відкликаним.

Перевіряючи наведені посилання податкового органу, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги врегульовано ст. 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп.60.1.1.);

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2.);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3.);

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4.);

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5.).

У рішенні ДПА в м. Києві від 23.08.2011 № 11195/17/25-114 (а.с. 98-100, том 1) за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000300700 зазначено, що ДПС залишає без змін податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000300700 та збільшує штрафні санкції вказаному рішенню на 1 грн., а скаргу члена правління ЗАТ «АТ Каргілл» залишає без задоволення.

При цьому в подальшому податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015:

- № 0000500700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн., що аналогічне податковому повідомленню-рішенню від 14.06.2011 р. № 0000300700, яким позивачу зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 408 472 грн.;

- № 0000510700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 грн.

В матеріалах справи відсутні відомості та докази, за умови існування яких податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2011 р. № 0000300700 може вважатися відкликаним згідно з вимогами ст. 60 Податкового кодексу України, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вказане рішення відповідача також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх правових підстав.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкові повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000300700, від 31 серпня 2015 року № 0000500700 та від 31 серпня 2015 року № 0000510700.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, код ЄДРПОУ 20010397) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 16.04.2015

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Ганечко О.М.