Рішення

від 27.07.2009 по справі 22/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/166

27.07.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілон»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                        суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:         Гудим Н.В. (довіреність № 05/Ю від 01.04.2009р.);

від відповідача:    не з'явились;

В судовому засіданні 27.07.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авілон»(надалі ТОВ «Авілон», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»(надалі ТОВ ВКФ  «Продкомплектсервіс», відповідач) суми основного боргу 1 764, 36 грн., 99,48 грн. пені, 2223,12 грн. штрафу.

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення обставин справи, в якій зазначено про помилкове посилання у позовній заяві та долучення до матеріалів справи видаткової накладної № 07КВ-РН-ОПТ-00010373 від 04.11.2008р. на суму 982,80 грн., та вказання про її часткову оплату у сумі 458,76 грн., вірним є посилання на  накладну № 07КВ-РН-ОПТ-00009460 від 12.08.2008р. на суму 1371,60 грн. з її частковою оплатою в розмірі 847,56 грн., сума основного боргу заявлена до стягнення є незмінною.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконані  зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно накладних № 07 КВ-РН-ОПТ-00009460 від 12.08.2008р., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000186 від 14.01.2009р., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000187 від 14.01.2009р.. Загальна заборгованість відповідача складає 1 764, 36 грн. у зв'язку з чим позивач вважає наявними підстави для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку. З посиланням на положення Цивільного кодексу України та договору укладеного з відповідачем 27.01.2005р. до стягнення з межах позову заявлено також суму пені та штрафу.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 30.04.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилались за адресою вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відміткою про те, що організація закрита на ремонт.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 04.06.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          27 січня 2005р. між ТОВ «ВКФ «Продкомплектсервіс»та Київською філією ТОВ «Авілон»укладено договір № 823 за умовами якого останнє зобов'язувалось продати, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товари народного споживання в асортименті, кількості та за ціною згідно з видатковими накладними.

Поставка товару, щодо оплати якої виник спір у даній справі підтверджується наступними видатковими накладними № 07 КВ-РН-ОПТ-00009460 від 12.08.2008р. на суму 1 371, 60 грн., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000186 від 14.01.2009р. на суму 620, 16 грн., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000187 від 14.01.2009р. на суму 620, 16 грн. (належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до заявлених вимог, позивач при поданні позовної заяви зазначав про несплату відповідачем товару на загальну суму поставки –1 764, 36 грн. у зв'язку з чим з посиланням на умови договору (п. 6.2, п. 6.3) просив стягнути з відповідача також і суму нарахованої пені в розмірі 99, 48 грн., суму штрафу за прострочення оплати на строк більший 30 днів в розмірі 2 223, 12 грн..

Як встановлено в ході розгляду справи, у п. 9.1 договору від 27.01.2005р. сторони визначили термін дії договору –до 31 грудня 2005р..   

Враховуючи, що поставки продукції згідно накладних, які неоплачені відповідачем та сума за якими заявлена до стягнення, здійснювались протягом грудня 2008р., січня 2009р., тобто після припинення дії договору від 27.01.2005р., підстави для застосування відповідальності передбаченої вказаним договором, зокрема нарахування пені за несплату суми поставленого товару, штрафу за прострочення оплати на строк понад 30 днів відсутні, вимоги позивача про стягнення суми пені в розмірі 99, 48 грн. та штрафу в розмірі 2 223, 12 грн. є безпідставними, визнаються судом необґрунтованими.

В силу положень договору (п. 9.2) всі доповнення і зміни до договору мають юридичну силу, якщо вони укладені в письмовій формі і підписання уповноваженими представниками обох сторін. На вимоги суду (ухвала від 06.04.2009р.) позивачем не надано доказів які б підтверджували продовження дії договору від 27.01.2005р. в передбаченому договором порядку, не надано відповідної додаткової угоди, чи письмового погодження на продовження терміну дії укладеного договору між сторонами, в судовому засіданні представник повідомив суд про відсутність таких.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за невиконання зобов'язань щодо оплати переданого товару позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не представлено.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Видаткові накладні які підтверджують здійснення поставки продукції свідчать про виникнення між сторонами правових відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів на користь відповідача, прийняття товару останнім та часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку із несплатою боргу, що утворився за відповідачем позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 04/28 від 28.04.2009р.) у якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 13 194, 66 грн. протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги. Доказами направлення претензії на адресу відповідача є поштовий чек № 8046 від 28.04.2009р., опис-вкладення до рекомендованого листа які, наявні у матеріалах справи.  

Поставлений товар за накладними № 07 КВ-РН-ОПТ-0000186 від 14.01.2009р., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000187 від 14.01.2009р. відповідачем не оплачено у повному обсязі, а часткове погашення боргу за накладною №  07 КВ-РН-ОПТ-00009460 від 12.08.2008р. в сумі 847, 56 грн. здійснене позивачем за рахунок помилково перерахованих відповідачем 08.05.2008р. коштів в розмірі 2 511, 60 грн. (банківська виписка залучена до матеріалів справи). Загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 764, 36 грн., а строк виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за поставлений товар у вказаній сумі є таким, що настав 05.05.2009р..

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за отриманий товар згідно накладних №  07 КВ-РН-ОПТ-00009460 від 12.08.2008р., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000186 від 14.01.2009р., № 07 КВ-РН-ОПТ-0000187 від 14.01.2009р. матеріали справи не містять, таких відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за поставлену продукцію в розмірі 1 764, 36 грн., обов'язок по оплаті якої виник у відповідача згідно надісланої претензії, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 1 764, 36 грн. основного боргу.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 135, 64 грн..  

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог у зв'язку невірністю заявленої до стягнення суми, не пов'язане з діями відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»(02166, м. Київ, пр-т. Лісовий 39-А, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 23727816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілон»(ідент. код юридичної особи 32892364) в особі Київської філії (01033, м. Київ, вул. Тарасівська 33, р/р 26006010571251 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідент. код 26549829) 1 764, 36 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят чотири гривні 36 копійок) основного боргу, 135, 64 грн. (сто тридцять п'ять гривень 64 копійки) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                        Р.І. Самсін

                                                                                    дата підписання рішення  30.07.2009