Рішення

від 30.07.2009 по справі 13/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/6

30.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова", м.Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Серафима", м.Київ

простягнення  236 044,93 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача -  Зайцева М.Г. представник за довіреністю № б/н від 01.10.08 року;

від відповідача  - не з'явились;

Обставини справи і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серафима" (надалі –відповідач) заборгованості 236 044, 93  грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує не належним виконанням відповідачем умов укладеного між ними договору  в частині оплати за поставлений товар, яку здійснено не своєчасно та не у повному обсязі у зв'язку з чим останній повинен сплати борг та неустойку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №13/6 від 28.05.09 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 09.06.2009.

В судовому засіданні 09.06.09 оголошувалась перерва до 24.06.09, а через неявку представника відповідача і його колопотання та невиконання вдруге вимог ухвали господарського суду  розгляд справи 24.06.09 був відкладений до 07.07.09, і з тих же причин на 22.07.09 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

 22.07.09 в судовому засіданні  представник відповідача заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи на вирішення якої просив поставити питання: чи підтверджені позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 236044,93 грн. нормативно і документально, оскільки розрахунок позовних вимог підписаний Директором позивача, а на думку представника відповідача необхідна наявність спеціальних знань для обґрунтованого розрахунку основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Це клопотання залишене без задоволення як безпідставне та необґрунтоване, оскільки немає необхідності у застосуванні  спеціальних знань для здійснення арифметичних дій та логічних розрахунків на підставі загальновідомих відомостей (облікова ставка НБУ, індекс інфляції, тощо) та вихідних даних розрахункових документів (накладні, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, договір).

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.09 відкладено розгляд справи на 30.07.09 сторони зобов'язано вчинити дії та позивача - надати деталізований розрахунок позовних вимог.

У судове засідання 30.07.09 з'явився представник позивача, вимоги ухвали від 22.07.09 виконав і надав господарському суду додатково витребувані документи та надав господарському суду клопотання про зменшення суми позовних вимог до 74528,05 грн. у зв'язку з частковим поверненням відповідачем товару позивачу. Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням зменшення їх розміру, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення відповідачем умов договору та відповідно до норм чинного законодавства України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.09  про що свідчить відмітка на зворот ньому боці вищезазначеної ухвали, а сам представник -  у судовому засіданні.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

09.04.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серафима" був укладений договір № 52/10271, за яким Позивач зобов'язався в порядку та строки встановлені договором передати товар у власність Відповідачу у визначеній кількості, відповідної якості та за відповідною ціною, а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Договір підписаний керівниками сторін у справі, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача.   

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 444'487,20 грн. та прийнято , що підтверджується видатковими накладними № 23330004 від 28.11.08, 23330005 від 28.11.08 та довіреністю на отримання цінностей серії ЯПИ № 498079 від 28.11.09, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.5.1 цього договору Відповідач після отримання товару та необхідних документів зобов'язаний провести оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача протягом 21 банківського дня, починаючи з дати поставки товару.

Відповідачем відповідно до п.3.1.5 договору повернуто товар на суму 73168,13 грн., що підтверджується накладними № 30350912 від 04.02.09 на суму 70884, 00 грн. та № 30350913 від 04.02.09 на суму 2284,13.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 180000,00 грн., про що вказав позивач.

Заборгованість відповідача станом на час пред'явлення позову склала 191319,07 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем на підтвердження та в обґрунтування позовних вимог.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 5.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар не розрахувався , в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 191319,07 грн.

Під час розгляду справи позивачем прийнятий від відповідача не реалізований товар на загальну суму 116 350,02 грн., що підтверджується накладними № 32083219 від 27.07.09 на суму 478,30 грн., № 32083220 від 27.07.09 на суму 4768,22 грн., № 32083222 від 27.07.09 на суму 111490,50 грн.

Проте така дія вчинена сторонами поза межами дії п.3.1.5 у зв'язку з недотриманням відповідачем визначеного порядку і визнана господарським судом як вільне волевиявлення сторін направлене на намагання мирного вирішення спору та реалізацію положень ст.6 Господарського кодексу України щодо забезпечення економічної багатоманітності, свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом, та вільного рух капіталів, товарів та послуг на території України.   

Зважаючи на вищевикладене господарський суд задовольнив клопотання позивача про зменшення позовних вимог, оскільки такі дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, заборгованість відповідача на час вирішення спору складає 74582,05 грн., що підтверджується видатковими накладними №23330004, №23330005, № 30350912 , № 30350913, № 32083219, № 32083220, № 32083222, а  також  актом звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи, що зібрані у справі докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем і його доводи не спростував, іншого розміру позовних вимог не вказав і не довів, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 74582,05  грн. визнається господарським судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 14154,54 грн., три відсотки річних у сумі 3393,44 грн. та пеню у сумі 27177,88 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума трьох відсотків річних розраховується за формулою: сума заборгованості х 3% / кількість дні повного року х кількість днів прострочення.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Сума втрат від інфляції розраховується за формулою: сума заборгованості (з урахуванням її зменшення) х індекс інфляції /100 мінус сума заборгованості (з урахуванням її зменшення).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 3393,44 грн. та втрати від інфляції в сумі 14154,54 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сума пені розраховується за формулою: сума заборгованості х подвійну облікову ставку НБУ за період прострочення х кількість днів прострочення / кількість дні повного року.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в сумі 27177,88 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серафима" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 24, кв. 79, п/р 26007249800050 в ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863 код ЄДРПОУ 35121864), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27; р/р 260020012212 в КРД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 30776789) 74582 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві),05 грн. основного боргу, 14154 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири),54 грн. - втрат від інфляції, 3393 (три тисячі триста дев'яносто три),44грн. - три проценти річних, 27177 (двадцять сім тисяч сто сімдесят сім),88 грн. - пені, 2360 (дві тисячі триста шістдесят),45 грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять),50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

      СуддяІ.Д. Курдельчук