Рішення

від 17.07.2009 по справі 14/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.09                                                                                           Справа№ 14/114

За позовом: Прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, позивач : Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”, м.Львів

до відповідача:   Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “Інтер-Захід-Надія”, м.Львів

про  стягнення  7615,78 грн.

                                                                                                    Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                                         При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від прокуратури: Проданець Н.В. –пом.прокурора Личаківського району м.Львова

від позивача:  Кіндрат Б.Я. –представник ( довіреність від 07.08.08 р)

від відповідача : не з”явився

           Зміст ст.ст.20,22 ГПК України  роз‘яснено. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Позивач : Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”, м.Львів, до Відповідача : Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “Інтер-Захід_Надія”, м.Львів, про стягнення 7615,78 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2009 р порушено провадження у справі, та призначено розгляд справи на 30.06.09 р. Вимоги до прокурора та сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі.

Ухвалою від 30.06.09 року розгляд справи відкладався на 17.07.2009 року. Суд повторно  зобов”язував учасників судового процесу  виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі.

 Позивачем підтверджено наявність, станом на час розгляду справи по суті, заявленої до стягнення суми основного боргу –7152,41 грн . Прокурором подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 673574, яким підтверджено включення відповідача до Єдиного державного реєстру та  місцезнаходження підприємства  ( м.Львів, вул.Пекарська, буд.11, кв.1)  , яке відповідає місцезнаходженню , зазначеному Прокурором у позовній заяві.

Відповідач  своєчасно і належним чином був повідомлений як про порушення провадження у справі і дату , на яку призначено було розгляд справи, так і про відкладення розгляду справи на  17.07.09 р, згідно ухвал, зазначених вище.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребовуваних документів ( в тому числі, доказів погашення боргу) не подав.       

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Прокуратури та Позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі судового рішення.    

  Судом встановлено :

 01 грудня 2002 року між Відповідачем ( Споживачем) та Позивачем (Енергопостачальною організацією) було укладено Договір №565/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді ( далі –Договір). За цим договором Енергопостачальна організація взяла на себе зобов”язання постачати Споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов”язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами ( цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Умовами Договору ( п.2.1) передбачено постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади. Відповідно до умов п.5.1 Договору облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності –розрахунковим способом.

Сторони Договору погодили порядок розрахунків. Так (п.6.1 Договору) розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом, як визначено в п.6.2 Договору, є календарний місяць. Споживач ( п.6.3 Договору) до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість  фактично спожитої теплової енергії.

  Договір ( п.10.1 ) набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2003 року. Відповідно ж до умов в п.10.4 –Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

        Станом на момент звернення Прокурора з даним позовом до суду, Відповідач не провів  розрахунку з Позивачем  за отриману теплову енергію в період з 01.01.2009 р по 30.04.09 р, вартістю 7152,41 грн. Доказів зворотнього, Відповідач суду не надав.

 При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ЦК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються , якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у  зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, що вбачається з матеріалів справи, підтверджується Позивачем і не спростовано належними та допустимими доказами самим Відповідачем, своїх зобов”язань за Договором   не виконав , розрахунків з Позивачем у строки визначені в Договорі  не провів. За спожиту в період з 01.01.2009 р по 30.04.2009 року теплову енергію борг Відповідача перед Позивачем склав 7152,41 грн.

Враховуючи наведене, докази по справі, суд прийшов до висновку про підставність та доведеність вимог Прокурора про стягнення 7152,41 грн боргу за поставлену Позивачем, однак не оплачену  Відповідачем теплову енергію в гарячій воді  в період з 01.01.09 року по 30.04.2009 року.

Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб”єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами , зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до ст.29 ГПК України  прокурор, який бере участь у справі, несе обов”язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Якщо інтереси держави уособлюються позивачем ( як в даній справі) , прокурор має права позивача. В результаті розгляду справи  за позовом Прокурора Личаківського району м.Львова суд дійшов висновку, що порушення прав позивача відповідачем має місце на момент подання до господарського суду позовної заяви.

У відповідності до п.4 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач  належних і допустимих доказів погашення боргу не подав.

Заявлена вимога Прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача 7152,41 грн. основного боргу , підлягає задоволенню.

На вимогу суду Прокурором не надано уточнених розрахунків пені, інфляційних та 3 % річних, що, відповідно до п.5 ст.81 ГПК України, є підставою  в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду ,  однак не позбавляє  Прокурора або Позивача права на повторне звернення в загальному порядку з позовом щодо цих вимог до суду.           

         Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита  та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Відповідно до ст.46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Розмір ставок державного мита визначений в ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” і становить 1 відсоток ціни позову , але  не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян із позовних заяв майнового характеру .

         Відповідно до ст.47-1 ГПК розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

        14 квітня 2009 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 року №361 “Про внесення змін до розмірів витрат з  інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ”, яка набула чинності з моменту опублікування.

Відповідно до зазначеної Постанови, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом господарських справ у 2009 році , зокрема з дати набуття чинності постановою і по 30 червня 2009 року, становить 312 грн.50 коп.

       Позовна заява Прокурора  за вих. №8к від 01.06.09 р поступила до господарського суду 04.06.09 р ( тобто, після набрання чинності Постановою № 361) і зареєстрована за вхідним номером 3958 в канцелярії суду, відповідно до положень  Інструкції з діловодства в господарських судах України.       

     Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій Відповідача, то відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі : 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.1,2,22,29,32,33,34,36,43,44,47-1,49,75,78,83,84,85 ГПК України,  суд,-

        в и р і ш и в :

1.Стягнути з Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми “Інтер-Захід-Надія”(м.Львів, вул.Пекарська буд.11 кв.1, код ЄДРПОУ 20801771):

а) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” ( м.Львів, вул..Д.Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460) 7152,41 грн. боргу.

               б) в доход державного бюджету України 102,00 грн держмита та  312,50 грн грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

3. В решті частині  - позовні вимоги залишити без розгляду.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.