Рішення

від 30.07.2009 по справі 18/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/340

30.07.09

За позовом:          ТОВ «Анмакс»;

До:                    ВАТ «Капітал Лізінг»;

про:          визнання недійсним договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р.

Суддя:     Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Литовський Д.Е., представник, довіреність б/н від 14.07.2009 р.;

Від відповідача:          Омельчук О.В., представник, довіреність б/н від 13.03.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 р. порушено провадження у справі №18/340, справа призначена слуханням на 23.07.2009 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, була оголошена перерва з 23.07.2009 р. до 30.07.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р., укладений між сторонами; стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наступне:

—відповідно до пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;

—пунктом 2 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

—додатковою угодою №1 від 20.06.2007 р. до договору сторони досягли згоди про предмет лізингу, ціну предмету лізингу, загальну кількість та орієнтовний розмір лізингових платежів, уповноважені компанії, акт приймання-передачі, графік лізингових платежів, строк лізингу та про інші умови договору;

—пунктом 3 додаткової угоди №1 від 20.06.2007 р. сторони визначили ціну предмету лізингу, що на момент підписання додаткової угоди складала суму, еквівалентну 373 818,10 Євро, що згідно з офіційно встановленим курсом НБУ станом на 20.06.2007 р. становило 2 530 193,42 грн., включаючи ПДВ;

—відповідно до п. 5.1.2. договору розмір лізингових платежів та інших платежів по договору встановлюється в Євро. Сплата лізингових платежів та інших платежів по договору здійснюється у національній валюті України. Лізингоодержувач (позивач) сплачує лізингові та інші платежі, які змінюються та розраховуються протягом строку дії договору пропорційно зміні офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до Євро на дату виставлення згідно з п. 5.2. договору повідомлення (рахунку на оплату);

—на виконання умов договору позивач сплачував (перераховував) лізингові платежі на поточний рахунок відповідача у національній валюті України –гривні, згідно з виставленими йому відповідачем рахунками на оплату.

Підсумовуючи вищезазначене, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.06.2007 р. між сторонами укладений договір фінансового лізингу №202-001901, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, згідно зі специфікацією, зазначеною в додатку №1 до договору, у власність у продавця та передати предмет лізингу у користування позивача на строк та за встановлену плату (лізингові платежі) на умовах даного договору, за умови, що продавець був обраний позивачем.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що загальна кількість, складові лізингових платежів та їх орієнтовні суми визначені в розрахунку лізингових платежів (додаток №2 до додаткової угоди). Конкретні дати та розмір лізингових платежів визначаються в додатку до акту приймання-передачі предмету лізингу.

20.06.2007 р. між сторонами підписана додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р., згідно з якою визначена ціна предмету лізингу, загальна кількість та орієнтований розмір лізингових платежів, уповноважені компанії, акт приймання-передачі, графік лізингових платежів та інші істотні умови договору.

Додатковою угодою №1 до додаткової угоди №1 до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р. сторонами погоджена специфікація, якою визначений перелік сільськогосподарського обладнання для промислового вирощування кролів.

27.07.2004 р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі майна, який є додатком №4 до додаткової угоди №1 від 20.06.2007 р. до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наведеного нижче.

Як визначено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 –3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

—предмет лізингу;

—строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

—розмір лізингових платежів;

—інші умови,  щодо  яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Господарський суд, дослідивши умови укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р. та додаткові угоди до нього, дійшов до висновку, що він повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Так, згідно з п. 1.1. договору фінансового лізингу, предмет лізингу визначається в специфікації, зазначеній в додатку №1 до додаткової угоди.

Між сторонами укладений додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р., який є специфікацією до договору, в якій визначений предмет лізингу, а саме, перелік сільськогосподарського обладнання для промислового вирощування кролів, що передається відповідачем у фінансовий лізинг.

Пунктом 4.1. додаткової угоди від 20.06.2007 р. до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р. визначений строк лізингу, а саме, відповідач передає позивачеві у лізинг предмет лізингу згідно зі специфікацією на строк 367 календарних днів.

Додатком б/н та додатком №2 до додаткової угоди №1 до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р. визначені розрахунки лізингових платежів.

Враховуючи вищезазначені обставини, сторонами при укладенні договору фінансового лізингу визначені всі його істотні умови.

Посилання позивача на частину 2 статті 298 Господарського кодексу України, якою передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, спростовуються нижченаведеним.

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 5.1.2. договору розмір лізингових платежів та інших платежів по цьому договору встановлюється в Євро. Сплата лізингових платежів та інших платежів по цьому договору здійснюється у національній валюті України. Лізингоодержувач (позивач) сплачує лізингові та інші платежі, які змінюються та розраховуються протягом строку дії цього договору пропорційно зміні офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до Євро на дату виставлення згідно з п. 5.2. договору повідомлення (рахунку на оплату).

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно з реєстрами платіжних вимог, доданих відповідачем до матеріалів справи, позивач здійснював лізингові платежі на користь відповідача у гривнях.

Статтею 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання повинно виконуватися у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко