Рішення

від 30.07.2009 по справі 25/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                                           Справа№ 25/177

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторсько-технологічне бюро “Перун” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі  59 838,00 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Пасько І.В.-представник, довіреність від 16.07.2009 року

від відповідача :Оприск І.С.-представник, довіреність від 27.07.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторсько-технологічне бюро “Перун” (м.Львів)   до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт” (м.Львів)          про стягнення заборгованості в сумі 65 393,24 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 17.07.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 27.07.2009 року. Ухвалою від 27.07.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 17.07.2009 року, про оголошення перерви від 27.07.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

В судовому засіданні 30.07.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 55 418,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.07.2009 року, про оголошення перерви від 27.07.2009 року не виконав, відзив на позов  представив, в якому визнав суму заборгованості, явку повноважного представника   забезпечив.

В судовому засіданні 30.07.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 55 418,00 грн., а також судові витрати.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.07.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

10.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Конструкторсько-технологічне бюро “Перун” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт” (надалі –відповідач)  укладено три договори підряду №85/07-С/КТБ, №86/07-С/КТБ та №87/07-С/КТБ.

Згідно договору підряду №85/07-С/КТБ позивач зобов”язувався виконати роботи по комплектуванню та монтажу, налагодженню пожежної сигналізації згідно робочого проекту, за умови здійснення попередньої оплати у розмірі 50% від суми договору, а саме, від суми 55 424,40 грн.

Згідно договору підряду №86/07-С/КТБ, позивач зобов”язувався виконати роботи по комплектуванню та монтажу, налагодженню сигналізації витоку газу, згідно робочого проекту, за умови здійснення попередньої оплати у розмірі 50% від суми договору, а саме, від суми 29 959,20 грн.

Згідно договору підряду №87/07-С/КТБ, позивач зобов”язувався виконати роботи по комплектуванню та монтажу, налагодженню пожежної сигналізації та сигналізації витоку газу, згідно робочого проекту, за умови здійснення попередньої оплати у розмірі 50% від суми договору, а саме, від суми 9 116,40 грн.

Решта 50% суми договорів мала бути сплачена протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт, згідно п.3.4 договору.

За свідчення позивача, відповідач не оплатив вчасно попередню оплату по трьох договорах і здійснив лише часткову оплату 06.12.2007 року та 14.12.2007 року в сукупності на суму 19 690,00 грн. по договору підряду №85/07-С/КТБ, часткову оплату 19.11.2007 року, 05.12.2007 року та 06.12.2007 року в сукупності на суму 15 450,00 грн. по договору підряду №86/07-С/КТБ та часткову оплату на суму 4 860,00 грн. по договору підряду №87/07-С/КТБ.

Позивач розпочав виконання робіт по трьох договорах при неповному перерахуванні авансів по кожному із договорів.

02.06.2008 року підписано додаткові угоди до договорів підряду про збільшення вартості обладнання, монтажу та проведення робіт до 77 122,80 грн. з ПДВ по договору підряду №85/07-С/КТБ, до 31 968,00 грн. з ПДВ по договору підряду №86/07-С/КТБ та до 10 312,80 грн. з ПДВ по договору підряду №87/07-С/КТБ.

30.06.2008 року підписані акти приймання виконаних підрядних робіт (надалі –акти) на суму 53 137,20 грн. з ПДВ за договором підряду №85/07-С/КТБ, на суму 31 968,00 грн. з ПДВ по договору підряду №86/07-С/КТБ та на суму 10 312,80 грн. з ПДВ за договором підряду №87/07-С/КТБ.

За договором підряду №85/07-С/КТБ оплат у зв”язку з додатковою угодою відповідачем здійснено не було, тому роботи не продовжувалися, а завершені тільки на стадії підписаного акту.

За договорами підряду №86/07-С/КТБ та №87/07-С/КТБ роботи повністю завершені, про що на відповідні суми підписані акти.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача складає 55 418,00 грн. включно з ПДВ.

Згідно п.3.4 договору, відповідач мав сплатити кошти згідно акту протягом 5 банківських днів. Однак, за твердженням позивача, оплата не здійснена.

Згідно з умовами договору, строки оплати були порушені, тому, згідно п.3.4 договорів підряду день оплати, за твердженням позивача, настав 07.07.2008 року, тобто прострочення платежу нараховується з 08.07.2008 року по момент звернення з позовом –07.07.2009 року. Позивач вимагає сплатити суму неоплачених коштів, що становить 55 418,00 грн., а також суму штрафних санкцій, 3% річних –1 662,54 грн., інфляційні нарахування в розмірі 8 312,70 грн.

В судовому засіданні 30.07.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 55 418,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 30.07.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 55 418,00 грн., а також судові витрати.

Крім того, позивачем в судовому засіданні 30.07.2009 року представлено акти звірки на загальну суму 55 418,00 грн., що погоджені та підписані  відповідачем.

При прийнятті постанови  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  представив в судовому засіданні відзив, в якому  визнає позовні вимоги позивача, з урахуванням уточнення, явку повноважного представника в судове засідання  забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та визнаних відповідачем, сума боргу становить –55 418,00 грн.  

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач в судовому засіданні 30.07.2009 року визнав борг у сумі 55 418,00 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторсько-технологічне бюро “Перун” (м.Львів)   до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 55 418,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №401 від 16.07.2009 року на суму 653,94 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №400 від 16.07.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених  вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,367/2, код ЄДРПОУ 32970122, р/р 2600838613 в Селянському КБ “Дністер”, МФО 325569, ІПН 329701213030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторсько-технологічне бюро “Перун” (79008, м.Львів, а/с 1926, вул.Гуцульська,9А; код ЄДРПОУ 23958585, п/р 26004238645001 в ЗГРУ КБ “Приватбанку” м.Львова, МФО 325321) –55 418 (п”ятдесят п”ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 00 коп. –боргу, 653 (шістсот п”ятдесят три) грн. 94 коп. – сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.