Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/9580/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/9580/14

За позовом Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг»

про стягнення 1 079 430,75 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Вага Ю.В. - дов. №б/н від 13.08.2014р.

від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» про стягнення з останнього заборгованості за Договором №04/10/10-2 від 04.10.2010 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі у розмірі 1 079 430,75 грн., з яких 1 000 000,00 грн. - сума фінансової допомоги на поворотній основі, 10 965,00 грн. - втрати від інфляції, 68 465,75 грн. - 3% річних, крім того просив судові витрати у розмірі 21 588,65 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно укладеного сторонами Договору №04/10/10-2 від 04.10.2010 відповідачу були надані грощові кошти (безвідсоткова фінансова допомога) у розмірі 1 000 000,00 грн., та у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання в останнього наявна заборгованість у розмірі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 було порушено провадження у справі №910/9580/14 та призначено розгляд справи на 11.06.2014.

В судовому засіданні 11.06.2014 у справі №910/9580/14 оголошувалася перерва до 18.06.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.06.2014 у справі №910/9580/14 оголошувалася перерва до 09.07.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №б/н від 02.07.2014 на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №б/н від 04.07.2014 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути 1 000 000,00 грн. - основного боргу, 106 805,00 грн. - інфляційних втрат, 74 958,90 грн. - 3% річних.

08.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання №б/н від 08.07.2014 про зупинення провадження у справі №910/9580/14 у зв'язку з розгялом справи №910/12858/14 про визнання правочину удаваним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 зупинено провадження у справі №910/9580/14 до вирішення по суті справи №910/12858/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/9580/14 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/9580/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2014 касаційну скаргу Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі №910/9580/14 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

22.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №б/н від 19.12.2014 про поновлення провадження у справі №910/9580/14, до якої долучені засвідчені копії рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі №910/12858/14 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі №910/12858/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 поновлено провадження у справі №910/9580/14 та призначено розгляд справи на 02.02.2015.

Представник позивача у судове засідання 02.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 02.02.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9580/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2010 між Державним підприємством «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» (далі - Позикодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №04/10/10-2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Позичальнику фінансову допомогу, використати її та повернути у встановлені Договором строки.

Згідно з п.п. 1.2.-1.3. Договору фінасовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон гривень, 00 коп.). Фінансова допомога має цільове призначення та надається для виконання робіт та реконструкції системи тимчасового опалення, водопостачання та каналізації будівлі «Старий Арсенал», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лаврська 14-16.

Приписами п. 2.1.-2.2. Договору фінансова допомога надається Позикодавцем Позичальнику без нарахування відсотків за її користування. Фінансова допомога надається Позикодавцем Позичальнику грошовими коштами, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів за платіжним дорученням на банківський рахунок Позичальника впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Сторони погодили, що строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюєтьсяч до 31 грудня 2010 року. Строк користування фінансовою допомогою (її частинами) може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється письмовими Додатковими угодами до цього Договору (п.п. 3.1.-3.2. Договору).

У відповідності до п. 5.4. Договору Позичальник зобов'язаний:

-на вимогу Позикодавця письмово звітувати про порядок, обсяги та цілі використання наданої фінансової допомоги (п. 5.4.1. Договору);

-повернути фінансову допомогу в порядку та строк, передбачений положеннями Договору (п. 5.4.2. Договору);

-використовувати фінансову допомогу виключно на цілі, передбачені п. 1.3. Договору та забезпечити можливість здійснення Позикодавцем контролю за цільовим використанням суми позики, а у випадку невиконання Позичальником цієї умови Позикодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вимагати від нього дострокового повернення суми позики (п. 5.4.3. Договору);

-на письмову вимогу Позикодавця, у випадку нецільового використання фінансової допомоги, достроково впродовж трьох робочих днів повернути її Позикодавцю (п. 5.4.4. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору термін дії останнього починається з дня його підписання сторонами і закінчується після повного виконання Позичальником зобов'язань перед Позикодавцем щодо повернення фінансової допомоги.

30.12.2010 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесли зміни в п. 3.1. Договору та визначили, що строк користування фінансовою допомогою продовжено до 31.03.2011.

31.03.2011 сторони підписали Додаткову угоду №2 до Договору, якою внесли зміни в п. 3.1. Договору та визначили, що строк користування фінансовою допомогою продовжено до 31.05.2011.

31.05.2011 сторони підписали Додаткову угоду №3 до Договору, якою внесли зміни в п. 3.1. Договору та визначили, що строк користування фінансовою допомогою продовжено до 31.12.2011.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором позики, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами частини 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує Позивач, у результаті невиконання Відповідачем умов Договору в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 000 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та надав Відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 1 000 000,00 грн. (що підтверджується долученою банківською випискою від 05.10.2010).

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» до матеріалів справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Державному підприємству «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» суми безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 1 000 000,00 грн.

Стосовно відзиву Відповідача на позовну заяву, в якому останній зазначає, що сторони насправді мали на меті інший правочин, а саме: договір підряду на виконання комплексу будівельно-монтажних та пусконалагодждувальних робіт на об'єкті Позивача, у зв'язку з чим просив відмовити у задовленні позовних вимог.

Судом відхиляються доводи про удаваність укладеного між сторонами Договору №04/10/10-2 від 04.10.2010 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 за №18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12858/14, залишеним в без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 відмовлено у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» до Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» про визнання укладеного спірного між сторонами Договору удаваним, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи Відповідача, як необгрунтовані та недоведені.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що Відповідач, в порушення умов Договору та Додаткових угод до нього, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 грн. за користування безвідсотковою фінансовою допомогою, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» 1 000 000,00 грн. - суми безвідсоткової фінансової допомоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Станом на момент звернення Позивача до суду та прийняття рішення факт існування основної заборгованості у розмірі 1 000 000,00 грн. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 106 805,00 грн. - інфляційних втрат, 74 958,90 грн. - 3% річних за порушення строків повернення безвідсоткової фінансової допомоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

З приводу стягнення інфляційних втрат, 3% річних судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку про правильність нарахування указаної суми заборгованості за період з 03.01.2012 по 02.07.2014, у зв'язку з чим вимога Позивача про стягнення 74 958,90 грн. є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

З приводу стягнення 106 805,00 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний Позивачем період становлять 107 856,40 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 106 805,00 грн.

Звідси, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 106 805,00 грн. за порушення строків повернення безвідсоткової фінансової допомоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, вимоги Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» стосовно стягнення 106 805,00 грн. - інфляційних втрат, 74 958,90 грн. - 3% річних є законними, обгрунтованими, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №04/10/10-2 від 04.10.2010 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех Трейдінг» (01042, м.Київ, вул. Глазунова, буд. 4/47, оф. 3; код ЄДРПОУ 35115866) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» (01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 28-30; код ЄДРПОУ 33403498) заборгованість у розмірі 1 181 763,90 грн., з яких 1 000 000,00 грн. - основного боргу; 106 805,00 грн. - інфляційних втрат; 74 958,90 грн. - 3% річних - за Договором №04/10/10-2 від 04.10.2010 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 635,28 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 09.02.2015.

Cуддя А.В.Яковенко