Постанова

від 11.06.2015 по справі 910/9580/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 910/9580/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівСибіги О.М., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачаВага Ю.В., дов. від 13.08.14 Гречуха О.М., дов. від 22.01.15 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.15 у справі№910/9580/14 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" простягнення 1 079 430,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" про стягнення 1000000 грн. фінансової допомоги на поворотній основі, 106805 грн. інфляційних втрат та 74958,90 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі щодо своєчасного повернення фінансової допомоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2015 у справі №910/9580/14 (суддя Яковенко А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (судді: Рябуха В.І. -головуючий, Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" заборгованість в сумі 1181763,90 грн, з яких 1000000,00 грн основного боргу, 106805,00 грн інфляційних втрат, 74958,90 грн 3% річних за договором від 04.10.2010 №04/10/10-2 та 23635,28 грн судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що доказів повернення безвідсоткової фінансової допомоги відповідачем не надано; рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі №910/12858/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014, відмовлено у задоволенні позову ТОВ В«Унітех ТрейдінгВ» до Державного підприємства В«Національний культурно-мистецький та музейний комплекс В«Мистецький арсеналВ» про визнання договору від 04.10.2010 №04/10/10-2 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі удаваним, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення 1274867,45 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 655, 882, 837, 853 Цивільного кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено матеріали справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Як зазначає заявник, укладаючи договір про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги, сторони мали на увазі укладення договору підряду, а не позики, та мали на меті виконання комплексу будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт; фінансова допомога надавалась як попередня оплата (авансовий платіж) на підрядні роботи, які виконані відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.10.2010 між ДП В«Національний культурно-мистецький та музейний комплекс В«Мистецький арсеналВ» (позикодавець) та ТОВ В«Унітех ТрейдінгВ» (позичальник) укладено договір про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №04/10/10-2, за ямовами якого позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати позичальнику фінансову допомогу, використати її та повернути у встановлені договором строки. Згідно з пунктом 1.2 договору фінансовою допомогою є кошти в сумі 1000000,00 грн. Фінансова допомога має цільове призначення та надається для виконання робіт по реконструкції системи тимчасового опалення, водопостачання та каналізації будівлі В«Старий АрсеналВ» , що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лаврська 14-16 (пункт 1.3 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику без нарахування відсотків за її користування. Фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику грошовими коштами, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів за платіжним дорученням на банківський рахунок Позичальника впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору (пункт 2.2 договору). У відповідності до п. 5.4 договору позичальник зобов'язаний: на вимогу позикодавця письмово звітувати про порядок, обсяги та цілі використання наданої фінансової допомоги; повернути фінансову допомогу в порядку та строк, передбачений положеннями договору; використовувати фінансову допомогу виключно на цілі, передбачені п. 1.3 договору та забезпечити можливість здійснення позикодавцем контролю за цільовим використанням суми позики, а у випадку невиконання позичальником цієї умови позикодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати від нього дострокового повернення суми позики; на письмову вимогу позикодавця, у випадку нецільового використання фінансової допомоги, достроково впродовж трьох робочих днів повернути її позикодавцю.

Крім того, між сторонами укладались також додаткові угоди до договору. Зокрема, додатковою угодою №3 від 31.05.2011 сторони погодили, що строк, на який позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику, встановлюється до 31.12.2011.

Судами установлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 1000000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 05.10.2010. Однак, як установлено, станом на день розгляду спору фінансова допомога відповідачем повернута не була, позивач звертався до відповідача з претензіями про повернення допомоги, які залишені відповідачем без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" 1000000 грн. фінансової допомоги на поворотній основі, а також 106805 грн. інфляційних втрат та 74958,90 грн. 3% річних

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).

Статтею 610 цього Кодексу встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у строк, погоджений сторонами, зобов'язання з повернення фінансової допомоги відповідачем виконано не було.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача неповернутої суми фінансової допомоги, а також інфляційних втрат та 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що заперечення відповідача упродовж розгляду справи зводились, в основному, до того, що укладаючи договір про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги сторони насправді мали на меті виконання комплексу будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а фінансова допомога фактично надавалась як попередня оплата на виконання комплексу робіт. Аналогічні заперечення містить і касаційна скарга.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі №910/12858/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014, відмовлено у задоволенні позову ТОВ В«Унітех ТрейдінгВ» до Державного підприємства В«Національний культурно-мистецький та музейний комплекс В«Мистецький арсеналВ» про визнання договору від 04.10.2010 №04/10/10-2 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі удаваним, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення 1274867,45 грн.

Отже, заперечення відповідача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

За приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі вказаних висновків не спростовують. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 09.07.14, у якій, зокрема, зазначено про збільшення розміру позовних вимог, була отримана представником відповідача 18.07.14; ухвала суду від 19.01.15 про поновлення провадження у справі була надіслана сторонам у той же день, 19.01.15, про що свідчить відмітка суду на зворотному аркуші ухвали.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Трейдінг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.15 у справі №910/9580/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді О.Сибіга

Г.Фролова