Ухвала

від 28.01.2015 по справі 826/18115/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/800/13522/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року

у справі № 826/18115/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС" (надалі - позивач, ТОВ "ЮМІКС-ПЛЮС") до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 № 0006102201, № 0006112201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС".

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЮМІКС-ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Комплектспецтрейдмарк", ТОВ "Креома Плюс", ПП "Газета Плюс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої 10.07.2013 складено акт № 210/26-54-22-1/31467298 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у розмірі 988 727,00 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України , в результаті чого ним занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 721 533,00 грн.

На підставі висновків акта відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.07.2013:

- № 0006112201, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 721 523,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104 283,00 грн.;

- № 0006102201, яким збільшено позивачу суму податку на прибуток на суму 988 727,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 079,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та його контрагентами договорів підтверджено належно оформленими первинними документами, що у свою чергу підтверджує правильність та законність формування податкового кредиту за даними операціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень у зв'язку з не доведеністю позивачем наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України , входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу , підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою для формування податкового кредиту є наявність первинних бухгалтерських документів - податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону , належать до первинних документів бухгалтерського обліку.

Визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості придбаного товару до складу валових витрат та податкового кредиту є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отримання товару відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2011 між ТОВ "ЮМІКС-ПЛЮС" (Покупець) та ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" (Постачальник) укладено договір поставки № 04/01-1, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про товар, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах договору. Відповідно до додаткової угоди від 14.01.2011 поставка здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" виписано позивачу наступні первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні: № 4 від 04.01.2011, № 5 від 04.01.2011, № 6 від 04.01.2011, № 7 від 04.01.2011, № 6 від 01.02.2011, № 7 від 01.02.2011, № 8 від 01.02.2011, № 9 від 01.02.2011, № 4 від 01.03.2011, № 5 від 01.03.2011, № 6 від 01.03.2011, № 7 від 01.03.2011, № 8 від 01.04.2011, № 9 від 01.04.2011, № 10 від 01.04.2011, № 11 від 01.04.2011, № 7 від 04.05.2011, № 8 від 04.05.2011, № 9 від 04.05.2011, № 10 від 04.05.2011, № 3 від 01.06.2011, № 4 від 01.06.2011, № 6 від 01.06.2011, № 7 від 01.06.2011, № 7 від 01.07.2011, № 8 від 01.07.2011, № 9 від 01.07.2011, № 10 від 01.07.2011, № 4 від 01.08.2011,№ 5 від 01.08.2011, № 6 від 01.08.2011, № 7 від 01.08.2011, № 12 від 03.10.2011, № 13 від 03.10.2011, № 14 від 03.10.2011, № 15 від 03.10.2011, № 1 від 01.11.2011, № 2 від 01.11.2011, № 3 від 01.11.2011.

Також, 03.01.2012 між ТОВ "ЮМІКС-ПЛЮС" (Покупець) та ТOB "Креома Плюс" (Постачальник) було укладено договір поставки від № 03/01-1, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах договору. Відповідно до додаткової угоди від 10.01.2012 поставка здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТOB "Креома Плюс" надано позивачу видаткові та податкові накладні: № 5 від 06.01.2012, № 4 від 06.01.2012, № 17 від 13.01.2012, № 28 від 23.01.2012, № 6 від 03.02.2012, № 22 від 10.02.2012, № 37 від 17.02.2012, № 53 від 24.02.2012, № 1 від 01.03.2012, № 21 від 15.03.2012, № 22 від 15.03.2012, № 39 від 26.03.2012, № 8 від 04.04.2012, № 32 від 20.04.2012, № 56 від 28.04.2012, № 1 від 03.05.2012, № 2 від 03.05.2012, № 19 від 14.05.2012, № 39 від 28.05.2012, № 40 від 28.05.2012, № 49 від 28.05.2012, № 50 від 28.05.2012, № 16 від 13.06.2012, № 40 від 27.06.2012.

Взаємовідносини ТОВ "ЮМІКС-ПЛЮС" з ПП "Робота Плюс" регулювалися на підставі договору про надання послуг, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами), на підтвердження виконання якого позивачем надано 4 світлокопії оголошень в газеті "Срочно требуются" про вакансію кур'єра та сплачено за надані контрагентом послуги у повному обсязі; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0061120 від 31.08.2012; податкову накладну № 529 від 13.08.2012.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи відповідача щодо відсутності реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами, а також висновки документальної позапланової виїзної перевірки ґрунтувалися на підставі актів: Бориспільської ОДПІ № 278/23-2/35023063 від 07.04.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 11.03.2009 по 01.04.2011"; № 780/7/23-2/35023063 від 23.11.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектспецтрейдмарк" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період липень-вересень 2011; № 519/23-2/35023063 від 19.07.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Комплекспецтрейдмарк" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період березень-травень 2011 року; Переяслав-Хмельницької ОДПІ № 49/23-1/37757673 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Креома Плюс" за травень, червень 2012 року; № 30/23-1/37757673 від 02.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Креома Плюс" за січень, лютий, березень, квітень 2012 року; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 5435/22-9/24257092 від 13.12.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Робота Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

Проте, як зазначено судом першої інстанції, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, без належного дослідження первинних документів, які були надані ТОВ "ЮМІКС-ПЛЮС" на запит податкового органу, були покладені в основу перевірки вищевказані акти.

Судом першої інстанції встановлено, що всі первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні, виписані контрагентами позивача (ТОВ "Комплекспецтрейдмарк", ТОВ "Креома Плюс", ПП "Робота Плюс") мають обов'язкові реквізити і повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

При цьому, на момент складання податкових накладних ТОВ "Комплекспецтрейдмарк", ТОВ "Креома Плюс", ПП "Робота Плюс" були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому виписані ними податкові накладні були належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції на підтвердження оплати за отриманий товар та надані послуги позивачем надані платіжні доручення та виписки по особовим рахункам.

Оцінивши в сукупності наведені вище факти, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність господарських операцій та правомірність віднесення позивачем витрат, понесених за результатами взаємовідносин з ТОВ "Комплекспецтрейдмарк", ТОВ "Креома Плюс", ПП "Робота Плюс", до складу його валових витрат, а також, формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо відсутності реквізитів доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, у видаткових накладних, в правому нижньому кутку яких під підписом особи, яка отримує товарно-матеріальні цінності зазначені відомості виданої довіреності - її дата та номер. Крім того, на підтвердження видачі довіреностей позивачем надано до матеріалів справи копію журналу реєстрації довіреностей.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, що прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210 , 214 , 215 , 220 , 223 , 226 , 230 , 231 , ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 у справі № 826/18115/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 826/18115/13-а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна