Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/9493/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/56286/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:Семистрока А.М., відповідача:Гостило А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагруп»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 826/9493/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагруп»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогруп» (надалі - ТОВ «Укрнафтогруп» ) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити факту реального здійснення господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Міжрегіональна сервісна компанія» (надалі - ПП «МСК»).

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтогруп» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта плюс Україна» та ПП «МСК» за період з 01.08.2012 по 31.08.2013, за результатами якої складено відповідний Акт №2153/26-53-22-01-21/34972540 від 27.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 489152,00 грн., в тому числі: за лютий 2013 року - на 1900,00 грн., за березень 2013 року - на 2139,00 грн.; за квітень 2013 року - на 13895,00 грн.; за травень 2013 року - на 170227,00 грн.; за червень 2013 року - на 41933,00 грн.; за липень 2013 року - на 175160,00 грн.; за серпень 2013 року - на 83898,00 грн.; підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.16 пункту 2, підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 №0000682201, яким позивачу збільшено на 733728,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем на 489152,00 грн., та 244576,00 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «МСК» укладено Договори №40 від 03.12.2012 та №47 від 27.08.2013, відповідно до умов яких, ПП «МСК», як постачальник, зобов'язалось поставити в обумовлений термін, а позивач, як покупець, прийняти у власність і оплатити нафтопродукти.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами позивачем надано: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати.

Водночас, як вже зазначалось, предметом договору між позивачем і ПП «МСК» є продаж нафтопродуктів, що має певну специфіку (транспортування, зберігання тощо).

Так, особливості перевезення небезпечних вантажів визначаються Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 №1644-ІІІ (надалі - Закон №1644-ІІІ) та Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 (надалі Правила №822).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність реального характеру укладеного позивачем правочину та фактичного виконання господарських зобов'язань, оскільки позивачем не надано документальних доказів підтвердження транспортування, зберігання нафтопродуктів, а також використання їх у власній господарській діяльності.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрнафтогруп» суди попередніх інстанцій вказували на розбіжності між сумами в рахунках-фактурах, податкових та видаткових накладних, платіжних дорученнях. Також, підставою для відмови у задоволенні позову була і відсутність у підприємства, що здійснювало транспортування нафтопродуктів, відповідних ліцензій та дозволів, а також відсутність у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «МСК».

Проте, як вже зазначалось, оцінка господарських операціях повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Проте, зазначене судами попередніх інстанцій здійснено не було. У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт транспортування, відвантаження та зберігання придбаних нафтопродуктів, а також використання їх у господарській діяльності позивача. Також, суду першої інстанції слід дати оцінку економічному змісту та господарській меті укладеного позивачем з ПП «МСК» правочину.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагруп» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 826/9493/14 скасувати.

Справу № 826/9493/14 направити на новий розгляд до суду першої інстанції

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна