Рішення

від 18.07.2006 по справі 4/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "18" липня 2006 р.Справа №  4/217

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  № 4/217

за позовом  Асоціації “Насіння  Кіровоградщини” м.Кіровоград

до  приватного   сільськогосподарського підприємства  “Зоряне” м.Мала Виска Кіровоградської  області

про стягнення  29733 грн. 77 коп.   заборгованості.

Представники сторін :

від позивача:  Новосад М.М.   директор.

від відповідача: участі не  брали.  В судовому  засіданні   14.07.06 року  брала  участь  Снісар Н.І.  голова підприємства  за посадою.  18.07.06 року  до суду  надійшло  клопотання  від  представника  відповідача    Снісар  Н.І. про  розгляд  справи   без її  участі.  Підстав,  передбачених  ст.77 ГПК  України   для   відкладення   розгляду   справи  суд не  вбачає,  справу   можливо  розглянути   в   порядку  ст. 75  ГПК  України   за  наявними в  справі   матеріалами.  

Заявлено позов про стягнення боргу в розмірі 29733 грн. 77 коп. за  поставлене на  умовах  товарного  кредиту  насіння та судових витрат з приватного сільськогосподарського підприємства „Зоряне” м.Мала Виска   Маловисківського району  Кіровоградської області.    

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити  частково,  оскільки згідно до  поданого  клопотання  позивач   відмовляється від позовних вимог в  частині  стягнення  процентів в  розмірі  986 грн. 69 коп.

Відповідач відзив на позов не подав. Позовної вимоги письмово не заперечив,   в  заяві  від  18.07.06 року  відповідач   просить   розглянути  справу   без  його участі   та  заявляє  про  свою  згоду  з рішенням  суду.

Таким  чином,   суд  робить  висновок  що  відповідач не виявив  бажання  скористатись  своїм  процесуальним  правом на  участь в  судовому  засіданні. При  розгляді  справи в  судовому засіданні   14.07.06 р.  оголошувалась  перерва  до   16 год.  18.07.06 р., про  що  було  доведено до відома   сторонам в  судовому  засіданні.

Розглянувши матеріали справи  на  підставі  ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача  та  відповідача, господарський суд,-  

                                                    ВСТАНОВИВ:

Згідно договору б/н від 9.02.2005 року   відповідачеві продано в кредит насіння соняшнику: сорту „Чумак" - 1000 кг, сорту „Прометей" - 200 кг, кукурудзи гібридів: „СД-395 МВ" - 600 кг, „Дн.273 МВ" - 1050 кг, ячменю „Вакула" - 2500 кг, гібриду соняшника  „Світоч” -500 кг.  

Загальна   вартість   товару з урахуванням ПДВ склала 25010 грн.

Одержав товар представник    відповідача Кудря  Валентина Іванівна  згідно довіреностей  ЯИЮ № 473903 від 9.02.2005 р., ЯИЮ № 473908 від 11.03.2005 р., ЯИЮ № 473909 від 14.03.2005 р. та ЯИЮ №473911  накладних  позивача  № 84 і  № 85 від 9.02.2005 р. ( на суму  відповідно  960 грн. і  8500 грн.),   № 132 від 11.03.2005 р.( на суму   14900 грн.) та  №228 від  05.04.2005 року (100 кг насіння   соняшнику  “Прометей” на суму -  650 грн).  Відпуск товару підтверджено податковими накладними  № 33 від 9.02.2005 р.,   № 61 від 11.03.2005 р. та   №108  від  06.04.06 р.  Термін розрахунку по договору  встановлено   до  1 жовтня 2005 року. В разі прострочення оплати передбачено відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка від суми договору за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку за цей період.

До цього часу  відповідач не розрахувався за одержаний товар, прострочення станом на 1 квітня 2006 року складає 180 днів. Претензії  позивача   щодо  проведення  оплати  залишені  відповідачем  без   реагування.

Від проведення  взаємозвірки розрахункових операцій  по спірному договору  відповідач  ухиляється.

Проаналізувавши   правовідносини,   що     склались   між    сторонами  спору  та  надавши  їм   юридичну  оцінку, господарський суд  приходить  до переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до повного  задоволення, з  відповідача    необхідно  стягнути   суму основного  боргу в  розмірі  25010 грн.

Висновок  про обгрунтованість позовних вимог та  необхідність  поновлення  порушеного  права  позивача  суд робить на  підставі  слідуючого.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі продажу товару. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товару. Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній та податковій накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання насіння  соняшника  та  кукурудзи  про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно на всю суму, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача  фактично визнав, оскільки акт звірки заборгованості, доказів належного виконання зобов'язання суду не надав. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.

Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в розмірі  25010 грн.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає  25010  грн.  Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обгрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Крім  того,  на  підставі    припису ст.625  Цивільного  кодексу України  підлягають  до  задоволення вимоги  позивача  щодо стягнення  з відповідача    втрат від інфляції за період з  жовтня  2005 року   по  лютий  2006 року    включно   в  розмірі  1275 грн. 68 коп., оскільки   боржник, який   прострочив  виконання  грошового  зобов'язання , на вимогу  кредитора  повинен   сплатити суму    боргу з  урахуванням  встановленого   рівня  інфляції  за весь час  прострочення, а  також три  проценти річних від  простроченої суми, якщо інший  розмір  процентів не  встановлений  договором  або   законом.

Заявлену позивачем до стягнення  суму  втрат  від  інфляції в  розмірі  1275 грн. 68 коп.  суд визнає  обгрунтованою та  такою, що  підлягає до стягнення.

На  підставі  ст.625 Цивільного  кодексу  України  підлягають  до стягнення  також  три проценти річних в  розмірі  370 грн. 01 коп.  за  180  днів   прострочення   платежу. Згідно  до умов п.4 Договору  підлягає  до стягнення  пеня  в розмірі 1973 грн. 39 коп., оскільки  за приписом ст.549 Цивільного кодексу  України пенею є  неустойка, що  обчислюється  у  відсотках від  суми несвоєчасно виконаного   грошового  зобов'язання  за кожен  день  прострочення виконання. Розглянувши  заяву  позивача   щодо  зменшення    розміру  позовних  вимог  на 986 грн. 69 коп.  господарський  суд  вважає за  необхідне   провадження  в цій   частині   припинити  за  п.4  ч.1  ст.80  ГПК  України у  зв'язку з тим, що  позивач  відмовився  від  позову і  відмову  прийнято  господарським   судом.   У випадку  припинення  провадження  у  справі   повторне  звернення  до  господарського  суду зі   спору  між  тими ж сторонами  і  про  той же  предмет  і  з  тих  же  підстав  не   допускається.

Господарський  суд  вважає за необхідне  відмовити в  задоволенні  клопотання  про  вжиття  заходів  для  забезпечення  позову у  вигляді  арешту  майна і  коштів  відповідача, оскільки  позивачем  не  подано  доказів того, що  невжиття таких  заходів  може  утруднити чи  зробити  неможливим виконання  рішення  господарського  суду.

Крім того, позивачем  не конкретизовано  які  саме  заходи  до  забезпечення   позову  він  вважає за необхідне  застосувати:  арешт на  майно чи на кошти та не  подано  доказів  про наявність    означеного  у   відповідача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача пропорційно   розміру  задоволених вимог та стягнути на користь позивача  286 грн. 26 коп.  сплаченого  державного мита та 113 грн. 61 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Керуючись    ст. ст. 34, 49, 82, 84, 85 Господарського   процесуального  кодексу  України,  господарський суд,

                                               В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  приватного   сільськогосподарського   підприємства  “Зоряне” м.Мала Виска Кіровоградської  області   вул. Горького 48    р/р 2600930154388в Ощадбанку м. Мала Виска МФО 323862 код 31715549  заборгованість в  розмірі  25010 грн.,  втрати від інфляції в  розмірі 1275 грн. 68 коп.,  три проценти річних в  розмірі 370 грн. 01 коп.,  пеню в розмірі 1973 грн.  39 коп. на  загальну суму  28629 грн. 08 коп.  та суму   витрат на  сплату  державного мита в розмірі  286 грн. 26 коп.    та    затрат на   інформаційно-технічне  забезпечення судового   процесу в  розмірі  113 грн.  61 коп. на користь   Асоціації “Насіння  Кіровоградщини” м.Кіровоград  вул.Тімірязєва  84 р/р 26006301331596 в Проінвестбанку м. Кіровоград  МФО 323301 код 23099389.

Наказ видати.

В решті позовних вимог провадження припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько