Постанова

від 24.02.2015 по справі 37/398

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 37/398

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Рудик Д.С. - дов. №552 від 31.12.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

на ухвалу

господарського суду міста Києва

від 13.01.2015 р. (суддя Борисенко І.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

про відстрочку виконання рішення

господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р.

у справі №37/398

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

(далі - ПАТ «Київенерго»)

до Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

(далі - ПАТ «АК «Київводоканал»)

про стягнення 11 753 428,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2015 р. у задоволенні заяви ПАТ «АК «Київводоканал» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. у справі №37/398 відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданою ухвалою, ПАТ «АК «Київводоканал» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його заяву про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. у справі №37/398. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з причин порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, їх неоднакового застосування. За твердженнями апелянта, при вирішення питання про надання відстрочки місцевим судом неправильно застосовано положення ст. 121 ГПК України, не взято до уваги, що окрім виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва у справі №37/398, на виконанні в органах державної виконавчої служби знаходиться 78 виконавчих проваджень про стягнення з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості на загальну суму 1 250 000 000,00 грн. На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що присуджена сума боргу є значною для боржника, а відтак останній неспроможний одноразово сплатити її в процесі виконання рішення за об'єктивних обставин, які ускладнюють виконання судового рішення на визначених в ньому умовах тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено до розгляду на 24.02.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, змінено склад суду таким чином: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Ропій Л.М.

В судове засідання з'явився представник відповідача (апелянта), представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином (а. с. 40), про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представник апелянта вважав можливим здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням ряду особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п. 3.9.1, 3.9.2) визначено, що за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті та з огляду на приписи ч. 2 ст. 102 ГПК України, апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти постанову, якою задовольнити його заяву про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. у справі №37/398 строком на 5 років.

Заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. у справі №37/398, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2009 р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь ПАТ «Київенерго» 10 644 915,59 грн. основного боргу, 112 454,32 грн. 3% річних від простроченої суми, 463 816,06 грн. інфляційних втрат, 150 000,00 грн. штрафу, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання згаданого рішення на шість місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

- з 01.01.2009 р. - 1 774 152,60 грн. основного боргу, 18 742,39 грн. 3% річних від простроченої суми, 77 302,18 грн. інфляційні втрати, 25 000,00 грн. штрафу, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- з 01.02.2009 р. - 1 774 152,60 грн. основного боргу, 18 742,39 грн. 3% річних від простроченої суми, 77 302,18 грн. інфляційні втрати, 25 000,00 грн. штрафу;

- з 01.03.2009 р. - 1 774 152,60 грн. основного боргу, 18 742,39 грн. 3% річних від простроченої суми, 77 302,18 грн. інфляційні втрати, 25 000,00 грн. штрафу;

- з 01.04.2009 р. - 1 774 152,60 грн. основного боргу, 18 742,39 грн. 3% річних від простроченої суми, 77 302,18 грн. інфляційні втрати, 25 000,00 грн. штрафу;

- з 01.05.2009 р. - 1 774 152,60 грн. основного боргу, 18 742,39 грн. 3% річних від простроченої суми, 77 302,18 грн. інфляційні втрати, 25 000,00 грн. штрафу;

- з 01.06.2009 р. - 1 774 152,60 грн. основного боргу, 18 742,39 грн. 3% річних від простроченої суми, 77 302,18 грн. інфляційні втрати, 25 000,00 грн. штрафу;

в частині стягнення пені в розмірі 382 245,78 грн. відмовлено. 12.03.2009 р. на виконання згаданого рішення видано наказ.

Ухвалою Верховного Суду України від 30.07.2009 р. відмовлено в порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.05.2009 р. у справі №37/398.

09.12.2014 р. ПАТ «АК «Київводоканал» звернулось до місцевого суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. у справі №37/398 строком на 5 років.

Заяву відповідача мотивовано тим, що стягнення суми боргу, яка присуджена до стягнення є значною для боржника, він не спроможний одноразово її сплатити, виконання рішення в примусовому порядку може призвести до арешту коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «Київводоканал», та позбавить боржника можливості повноцінно вести господарську діяльність й може призвести до зупинення надання послуг з водопостачання та водовідведення та настання значних екологічних наслідків у місті Києві. За твердженнями заявника, встановлений в рішенні спосіб та порядок його виконання завдасть шкоди інтересам самого стягувача, оскільки не призведе до повного виконання рішення суду, а лише до зупинки виробництва послуг на підприємстві боржника тощо.

Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий суд посилався на те, що відповідачем в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено вжиття ним всіх можливих дій для стягнення дебіторської заборгованості з контрагентів для сплати позивачу належних йому за рішенням суду грошових коштів. За висновками суду першої інстанції, відстрочка сплати заборгованості на 5 років призведе також до збільшення втрат стягувача через суттєвий вплив інфляції та значного знецінення заборгованості за судовим рішенням. Проте недостатність обігових коштів боржника не можна вважати безумовною, винятковою обставиною, за наявності якої виконання рішення суду повинно бути відстрочено. Обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та такими, що відповідають визначеним ст. 121 ГПК України обставинам, при яких надається відстрочка виконання рішення тощо.

Так, за приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, положеннями ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як й не передбачено вимог до змісту заяви про розстрочку виконання рішення. Проте зі змісту ст. 121 ГПК України видно, що заява повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення, а до заяви мають бути додані докази на підтвердження викладених в цій заяві обставин. Згадані докази суд оцінює за правилами ст. 43 ГПК України.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, господарський суд не зобов'язаний задовольняти таку заяву, а має право на підставі ст. 121 ГПК України за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою розстрочити виконання рішення.

Постановою пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (п. 7.2) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття передбачених статтею 121 ГПК заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім цього, розглядаючи заяву про відстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України з врахуванням приписів п. 7.2 згаданої вище постанови пленуму Вищого господарського суду, місцевий суд повинен брати до уваги не лише фінансовий стан заявника, а й фінансовий стан іншої сторони у справі тощо.

З огляду на наведене та обставини, на які посилався відповідач, виняткових обставин в розумінні ст. 121 ГПК України для задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду немає, відтак висновки місцевого суду про відмову в задоволенні цієї заяви є правомірними, тим більше, що ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року така відстрочка вже надавалась.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для скасування її не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2015 р. у справі №37/398 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 13.01.2015 р. у справі №37/398 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

Л.М. Ропій