Ухвала

від 24.02.2015 по справі 2а-11839/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11839/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» (далі - Позивач, ТОВ «ТФГ-Дельта») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

визнати недійсним (скасувати) повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі форми «В1» від 31.10.2008 року №00085622303/0;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ «ТФГ-Дельта» бюджетну заборгованість у розмірі 154 823,00 грн.;

зобов'язати ДПІ у Печерському районі після повторного перерахунку Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві на рахунок ТОВ «ТФГ-Дельта» коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі, в особовому рахунку цього платника податку нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення;

зобов'язати ДПІ у Печерському районі повідомити Позивачу про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі, наведеній в додатку 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, який затверджений спільним наказом ДПА України та ГУ ДК України від 02.07.1997 року №209/72.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 року частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ТФГ-Дельта» - скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2010 року в частині відмови у задоволенні вимог Позивача щодо зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, надати ГУ ДК України у м. Києві висновок із зазначенням суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, і поданих ТОВ «ТФГ-Дельта» на загальну суму 176 893,00 грн. та закрито провадження у справі у вказаній частині. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 року частково задоволено касаційну ТОВ «ТФГ-Дельта» задоволено - скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що, по-перше, висновок суду першої інстанції про те, що Відповідач правомірно здійснив 30.10.2008 року перевірку ТОВ «ТФГ-Дельта», є помилковим, по-друге, вимоги про зобов'язання податкової інспекції надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, про зобов'язання податкової інспекції після повного перерахунку органу держказначейства на рахунок позивача коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі в особовому рахунку цього платника податку нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день її погашення, а також про зобов'язання повідомити позивача про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі, наведеній в додатку 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, який затверджений спільним Наказом ДПА України та ГУ Держказначейства України від 02.07.1997 № 209/72 (в редакції наказу від 21.05.2001 № 200/86), є неналежним способом захисту прав платника податку на додану вартість, по-третє, з метою захисту прав та інтересів Позивача від порушень органів державної влади, що є завданням адміністративного судочинства, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судам слід розглянути позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, по суті, встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи в цій частині, зокрема період, за який Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, суму такого відшкодування, підстави, з яких податковий орган не здійснив бюджетне відшкодування, дотримання платником податків порядку визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначеного у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а також, в залежності від періоду, в якому виникла бюджетна заборгованість, встановити правові підстави для нарахування процентів на таку заборгованість, а також дослідити правильність їх обчислення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2014 року зазначену справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 року замінено ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва (далі - Відповідач-1, ДПІ у Печерському районі), а також замінено Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на належного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києва (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС України у м. Києві).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2008 року №0008562303/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем-1 було безпідставно проведено 30.10.2008 року перевірку Позивача, у зв'язку з чим її висновки, а також прийняте за наслідками такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що останні не вважаються належним способом захисту порушених прав Позивача, адже право на бюджетне відшкодування в останнього виникає виключно після набрання законної сили рішення у даній справі, яким скасовано податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позову в частині відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні фактичних обставин справи та перевірки їх доказами.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що Позивачем за вересень, жовтень, листопад та грудень 2006 року, а також квітень 2008 року до ДПІ у Печерському районі були подані податкові декларації з податку на додану вартість від 19.10.2006 року №314251, від 16.11.2006 року №367825, від 20.12.2006 року №404700, від 19.01.2007 року №452156 та від 15.05.2008 року №171912 відповідно з розрахунками сум бюджетного відшкодування і заявами про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 93 235,00 грн., 42 562,00 грн., 15 293,00 грн., 3 733,00 грн. та 22 070,00 грн. на рахунок платника у банку.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2007 року, лютому 2007 року і травні 2007 року працівниками ДПІ у Печерському районі були проведені виїзні позапланові перевірки ТОВ «ТФГ-Дельта» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, жовтень 2006 року, листопад та грудень 2006 року, висновки яких зафіксовані у довідках від 29.01.2007 року №188/23-8, від 26.02.2007 року №530/23-9/21641157, від 17.05.2007 року №1474/23-8. Зі змісту зазначених довідок вбачається, що податкові декларації подані ТОВ «ТФГ-Дельта» своєчасно та відповідно до вимог наказу ДПА України «Про порядок заповнення та подання декларації з податку на додану вартість» від 30.05.1997 року №166, однак висновки щодо достовірності заявленого Позивачем до відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень-грудень 2006 року будуть здійснені після проведених заходів, передбачених п. п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 наказу ДПА України від 18.08.2005 року №350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ» по ланцюгу поставки.

Поряд з цим, у жовтні - листопаді 2008 року працівниками ДПІ у Печерському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТФГ-Дельта» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.08.2006 року по 30.11.2006 року та 01.02.2008 року по 31.03.2008 року. У ході перевірки встановлено, що у зв'язку з тим, що ТОВ «ТФГ-Дельта» не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою (акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 15.10.2008 року та від 20.10.2008 року) та документи до перевірки не надані, чим порушено вимоги пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 та, як наслідок, вимоги пп. 7.3.1, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у ТОВ «ТВГ-Дельта» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року на суму 93 235,00 грн., за жовтень 2006 року на суму 42 562,00 грн., за листопад 2006 року на суму 15 293,00 грн., за грудень 2006 року на суму 3 733,00 грн., за квітень 2008 року на суму 22 070,00 грн., що підлягає зменшенню у повному розмірі. Результати перевірки викладені в акті від 30.10.2008 року №546/23-3/21641157. При цьому судом першої інстанції встановлено, що доказів вручення Позивачу наказу від 21.10.2008 року №641 та направлення на перевірку від 21.10.2008 року №918/23-3 Відповідачем-1 надано не було. Крім того, про невручення зазначених документів уповноваженій особі ТОВ «ТФГ-Дельта» зазначено й в акті від 30.10.2008 року №546/23-3/21641157. Водночас, як зазначено судом першої інстанції, Відповідачем-1 доказів складання наказу від 21.10.2008 року №641 та направлення на перевірку від 21.10.2008 року №918/23-3 надано не було.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 31.10.2008 року №0008562303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 176 893,00 грн. При цьому, 31.10.2008 року працівниками ДПІ у Печерському районі було складено акт №954/23-03/21641157 про невручення податкового повідомлення-рішення у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9а. Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, зі змісту наявного у матеріалах справи копії корінця податкового повідомлення-рішення вбачається, що в останній відсутні відомості про розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем-1 протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, у ДПІ в Печерському районі взагалі не виникло право на проведення позапланової перевірки у жовтні 2008 року, по-друге, матеріалами справи підтверджується правильність та достовірність формування Позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про зобов'язання податкової інспекції надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, про зобов'язання податкової інспекції після повного перерахунку органу держказначейства на рахунок позивача коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі в особовому рахунку цього платника податку нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день її погашення, а також про зобов'язання повідомити позивача про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі, наведеній в додатку 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, який затверджений спільним Наказом ДПА України та ГУ Держказначейства України від 02.07.1997 № 209/72 (в редакції наказу від 21.05.2001 № 200/86), є неналежним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон про ДПС) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно абз. 2 п. 1.2 затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 здійснював позапланову виїзну перевірку в приміщенні ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 Закону про ДПС позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та з відомостей, викладених Відповідачем-1 в акті перевірки, Позивачем подавалися декларації з податку на додану вартість за різні періоди із від'ємним значенням з податку на додану вартість, проте в кожному з таких періодів сума від'ємного значення податку на додану вартість не перевищувала 100 тис. гривень.

Водночас, інших підстав, що передбачені приписами ст.11-1 Закону про ДПС для проведення позапланової виїзної перевірки встановлено не було, що, у свою чергу, свідчить про те, що Відповідач-1 не набув права на проведення перевірки ТОВ «ТФГ-Дельта».

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що у випадку подання платником податків заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, спеціальним законом, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин була передбачена додаткова підстава для проведення позапланової перевірки.

Так, відповідно до абз. 1 пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон про ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як було встановлено раніше, Відповідачем-1 були проведені документальні позапланові перевірки Позивача з питань правильності обчислення та достовірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за вересень - грудень 2006 року, у ході яких порушень встановлено не було, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки.

При цьому, судовою колегією наголошується, що право на проведення позапланової виїзної перевірки на підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у податкового органу діє протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Водночас, предметом перевірки, що відбулася у період з 21.10.2008 року по 03.11.2008 року, було визначення питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень - грудень 2006 року та квітень 2008 року, що, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність у ДПІ у Печерському районі підстав для її проведення, адже тридцятиденний термін, передбачений Законом про ПДВ, сплинув 15.06.2008 року (податкова декларація з ПДВ за квітень 2008 року подана 15.05.2008 року).

Наведене свідчить, що Відповідач-1 не набув права на проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «ТФГ-Дельта», результати якої оформлені актом від 30.10.2008 року №546/23-3/21641157.

Поряд з іншим, судовою колегією враховується, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, правомірність формування податкового кредиту підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а також не спростовується податковим органом. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 року у справі №К/9991/12721/11, складання податковим органом акту виїзної документальної позапланової перевірки з фіксуванням в ньому обставин про ненадання Позивачем до такої перевірки первинних документів, свідчать про те, що виїзна перевірка фактично не проводилась, а викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог пп. 7.3.1, пп. 7.3.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, які ґрунтуються лише на відсутності під час проведення фактично камеральної перевірки (лише на підставі податкової звітності) первинних документів, не можуть вважатися доведеними.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Приписи пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

При цьому судовою колегією враховується, що, як вже було зазначено раніше, відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ Відповідачем-1 було виконано передбачений вказаним підпунктом обов'язок та проведені перевірки правильності обчислення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень - грудень 2006 року, у ході яких жодних порушень виявлено не було. Водночас, невиконання ДПІ у Печерському районі обов'язку щодо перевірки відомостей по податковій декларації Позивача за квітень 2008 року не може бути підставою для позбавлення ТОВ «ТФГ-Дельта» права на бюджетне відшкодування ПДВ за вказаний період, оскільки Відповідачем-1 як суб'єктом владних повноважень не було доведено неправильність чи недостовірність зазначеної у податковій декларації з ПДВ від 15.05.2008 року №171912 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно приписів ст. 38 цього ж Закону наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням є підставою для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Відповідачем-1 не надано суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність Позивача за юридичною адресою, а також невірно зроблено висновок про відсутність у Позивача права на бюджетне відшкодування через незнаходження його за юридичною адресою, у зв'язку з чим судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.