Постанова

від 12.02.2015 по справі 910/9026/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 910/9026/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Одуденко А.В. - посвідчення № 006616 від 27.09.2012р.

від позивача: Козак А.Л. - дов. № 225-КР-43 від 16.01.2015р.

від відповідача: Зубенко Л.П. - В.о. голови президії, постанова президії

Всеукраїнської ради УТМР № 22-3/1 від 24.09.2014р.

Стусенко А.М. - дов. б/н від 17.09.2014р.

розглянувши апеляційні скарги Київської міської ради та Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р.

у справі № 910/9026/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Київської міської організації Українського товариства мисливців

та рибалок

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В судовому засіданні 12.02.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку водного фонду загальною площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться у Оболонському районі м. Києва по вул. Верболозна, 1 (затока Верблюд), у зв'язку з чим прокурор просив суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді, привівши у попередній стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р., в задоволенні позовних вимог про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 1,8 га, кадастровий номер 78:139:007, що знаходиться в Оболонському районі м. Києва по вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. скасовано, а справу №910/9026/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий господарський суд України виходив з того, що судам попередніх інстанцій не надано оцінку рішенню виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №740 від 28.07.1986р., відповідно до якого міській раді Українського товариства мисливців та рибалок дозволено влаштування рибальських баз площею 0,2 га, акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в м. Києві № 43/038 від 20.02.2013р., відповідно до якого відповідач використовує земельну ділянку площею 1,80 га в м. Києві на березі затоки р. Дніпро в Оболонському районі для розміщення та обслуговування риболовно-спортивної бази «Смарагдова» без правовстановлюючих документів, акту Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 15.10.2012р., відповідно до якого на території бази розташовані збірно-розбірні тимчасові будівлі некапітального характеру, а також не надано оцінки листу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 29.10.2012р., в якому повідомлено, що станом на 25.10.2012р. нерухоме майно за адресою вул. Верболозна (затока Верблюд), 1 на праві власності не зареєстровано.

Відповідно до ч. 1ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі №910/9026/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Стягнуто з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 147, 00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Київська міська рада та Перший заступник прокурора міста Києва звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційні скарги обґрунтовані порушенням судом норм процесуального та матеріального права, оскільки у відповідача відсутні передбачені ст. 126 Земельного кодексу України документи на право власності або користування вказаною земельною ділянкою, а за результатами обстеження 15.10.2012р. магістральних газопроводів встановлено, що на території риболовно-спортивної бази «Смарагдова», в охоронній зоні вказаних магістральних газопроводів в порушення Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою КМУ № 1747 від 16.11.2012р. розміщені альтанки і господарські споруди, на земельній ділянці побудовано огорожу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Київської міської ради та Першого заступника прокурора міста Києва 26.11.2014р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційні скарги Київської міської ради та Першого заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2014р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.01.2015р.

19.01.2015р. від відповідача надійшли додаткові документи, а 22.01.2015р. додаткові документи надійшли від позивача.

28.01.2015р. в судовому засіданні представник відповідача надав лист Департаменту земельних ресурсів № 057025-843 від 22.01.2015р., який колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 11.02.2015р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

10.02.2015р. від представника позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.02.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 12.02.2015р.

Представниками відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2015р. заявлено усне клопотання про припинення провадження у справі №910/9026/13 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у справі № 6/298 Господарським судом міста Києва вже було розглянуто спір між тими ж сторонами, про той же предмет.

Так, судом встановлено, що господарський спір у справі № 6/298 було вирішено між Заступником прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Київською міською радою Українського товариства мисливців та рибалок (код ЄДРПОУ 00185258 згідно витягу з ЄДРПОУ № 13-2195 від 24.05.2011р.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок (код ЄДРПОУ 05579795).

При цьому, господарський спір у справі № 910/9026/13 розглядається між Першим заступником прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Київською міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок (код ЄДРПОУ 05579795), яка згідно свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян № 11 від 29.04.1993р. з 03.02.2003р. у зв'язку зі змінами та доповненнями до Статуту змінила назву з Київського міського товариства мисливців та рибалок на Київську міську організацію Українського товариства мисливців та рибалок.

З огляду на викладене, клопотання представників відповідача про припинення провадження у справі № 910/9026/13 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2015р. підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2015р. заперечували проти доводів прокурора та позивача, викладених в апеляційних скаргах, просили їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та позивача скарга підлягають задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок звільнити самовільно зайняту ділянку водного фонду площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться в Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1 (затока Верблюд), від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що земельна ділянка водного фонду площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться в Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1, використовується Київської міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування (Київської міської ради) про її надання у користування (оренду), що вказує на самовільне зайняття спірної земельної ділянки у відповідності до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Підставою для звернення прокурора з позовом до суду стали, зокрема, результати позапланової перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі доручення прокуратури м. Києва №07/2/2-1138 вих-12 від 11.10.2012р.

За результатами даної перевірки складено акт, відповідно до якого за спірною адресою розташована база відпочинку «Смарагдова», на території бази розташовані збірно-розбірні тимчасові будівлі некапітального характеру.

29.10.2012р. Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна направило на адресу прокуратури м. Києва лист, в якому повідомило, що станом на 25.10.2012р. нерухоме майно за адресою вул. Верболозна (затока Верблюд), 1 на праві власності не зареєстровано.

Також прокурор зазначає, що 20.02.2013р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в м. Києві проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства відповідачем при використанні земельної ділянки на березі затоки р. Дніпро в Оболонському районі м. Києва.

За результатами перевірки складено акт № 43/038 від 20.02.2013р., відповідно до якого станом на 20.02.2013р. відповідач використовує земельну ділянку площею 1,80 га в м. Києві на березі затоки р. Дніпро в Оболонському районі для розміщення та обслуговування риболовно-спортивної бази «Смарагдова». Земельна ділянка площею 1,80 га зайнята самовільно. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні.

Вищезазначене стало підставою для звернення Першого заступника прокурора м. Києва з даним позовом до суду.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Згідно ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, в тому числі, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд, посилаючись на п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», виходив з правомірності використання відповідачем спірної земельної ділянки у зв'язку із вжиттям відповідачем заходів щодо отримання права на вказану земельну ділянку, а саме розроблення проекту землеустрою та подання його на погодження.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.07.1986р. рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №740 «Про дозвіл міській раді Українського товариства мисливців та рибалок на влаштування рибальських баз для спортивно-любительського відлову риби на внутрішніх водоймищах м. Києва» дозволено міській раді Українського товариства мисливців та рибалок влаштування рибальських баз, зокрема у Мінському районі на озері Верблюд.

Київська міська організація Українського товариства мисливців і рибалок на виділеній земельній ділянці розташувала риболовецько-спортивну базу «Смарагдова» та в 1986р. (додатково в 2009р.) побудувала нежитлові приміщення.

24.05.1990р. комісією Мінського райвиконкому складено акт заміру площі підприємства, відповідно до якого база «Смарагдова» займає площу розміром 16368 кв. м та стоянка для автомобілів 725 кв.м.

04.09.1997р. Державною адміністрацією Мінського району м. Києва було погоджено закріплення за риболовецько-спортивною базою «Смарагдова» земельної ділянки, виділеної рішенням міськвиконкому №740 від 28.07.1986р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в 2007 році отримано лист-згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою для виділення відповідачу земельної ділянки орієнтовною площею 1,83 га для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази «Смарагдова» та передання її в оренду на 15 років. На підставі зазначеної згоди, на замовлення Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок, землевпорядною організацією було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази «Смарагдова» в Оболонському районі м. Києва.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №05-360/36310 від 26.12.2011р. вказаний проект було повернуто на доопрацювання.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за результатами доопрацювання, погоджений у відповідності до чинного законодавства проект землеустрою було повторно подано до Департаменту земельних ресурсів для надання висновку та підготовки проекту рішення Київської міської ради щодо передачі відповідачеві земельної ділянки для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази «Смарагдова» в Оболонському районі м. Києва.

Таким чином, висновки суду про вжиття відповідачем усіх необхідних та передбачених чинним законодавством дій щодо оформлення земельної ділянки є хибними та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Отже, право на отримання земельної ділянки площею 1,8 га, яку Київська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок займає понад встановлений рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 740 від 28.07.1986р. розмір 0,2 га, відсутнє.

Крім того, як вбачається з листа Дочірнього підприємства «Інститут генерального плану міста Києва» Відкритого акціонерного товариства «Київпроект» № 1737 від 10.08.2005р. (копія наявна в матеріалах справи (зворотня сторона а. с. 186, т. 3) спірна земельна ділянка частково знаходиться в межах 50-метрової прибережної смуги штучної водойми «Верблюд», каналу, що з'єднує означену водойму з Дніпром, та в охоронній зоні магістрального газопроводу. Відведення земельної ділянки УТМР під існуючу риболовно-спортивну базу «Смарагдова» погоджується за умови позитивного висновку Підприємства магістрального трубопровідного транспорту. В межах прибережної захисної слуги земельна ділянка надається у тимчасове користування без права забудови (ст. ст. 85, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 59, 61 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що Бородянське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» листом № 363/8 від 04.02.2011р. повідомило відповідача, що земельна ділянка, на якій розташована риболовно-спортивна база «Смарагдова» частково знаходиться в охоронній зоні та її необхідно використовувати під риболовно-спортивну базу з зазначеними в листі обмеженнями.

Так, згідно п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002р. на земельних ділянках, розташованих в межах охоронних зон, забороняється, зокрема, будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги I - V категорії та залізниці; розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим скупченням людей; будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок, лісових масивів, садів, виноградників тощо.

За результатами обстеження 15.10.2012р. траси магістральних газопроводів ТШК Ду-700 мм Ру 5,5 МПа та ТШК Ду-500 мм Ру 5,5 МПа інженером лінійно-експлуатаційної служби Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ «Київтрансгаз» встановлено, що на території риболовно-спортивної бази «Смарагдова», в охоронній зоні вказаних вище магістральних газопроводів в порушення Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2012р., розміщені альтанки і господарські споруди. Крім того, в порушення вказаних норм на земельній ділянці побудовано огорожу.

Отже, спірна земельна ділянка в межах охоронної зони магістрального газопроводу використовується всупереч обмеженням, встановленим для її використання.

Також, 15.10.2012р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі доручення прокуратури м. Києва №07/2/2-1138 вих-12 від 11.10.2012р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем, за результатами чого складено акт, відповідно до якого за вказаною адресою розташована база відпочинку «Смарагдова», на території бази розташовані збірно-розбірні тимчасові будівлі некапітального характеру.

29.10.2012р. Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна направило на адресу прокуратури м. Києва лист, в якому повідомило, що станом на 25.10.2012р. нерухоме майно за адресою вул. Верболозна (затока Верблюд), 1 на праві власності не зареєстровано.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Згідно п. 3.3. вказаної постанови ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, з наявних у справі документів вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 740 від 28.07.1986р. відповідачеві дозволено влаштування риболовецько-спортивної бази на земельній ділянці, площею 0,2 га; згідно акту перевірки №43/038 від 20.02.2013р. Державної інспекції сільського господарства в м. Києві відповідач використовує земельну ділянку, площею 1,8 га в м. Києві на березі затоки р. Дніпро в Оболонському районі для розміщення та обслуговування риболовно-спортивної бази «Смарагдова» без правовстановлюючих документів, згідно акту від 15.10.2012р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на території бази розташовані збірно-розбірні тимчасові будівлі некапітального характеру, згідно листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 29.10.2012р. станом на 25.10.2012р. нерухоме майно за адресою вул. Верболозна (затока Верблюд), 1 на праві власності не зареєстровано, спірна земельна ділянка частково знаходиться в охоронній зоні магістрального трубопроводу та використовується відповідачем всупереч обмеженням, встановленим для її використання, а відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою (ст.. 126 Земельного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту ділянку водного фонду площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться в Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані, які доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Київської міської ради та Першого заступника прокурора міста Києва з підстав, викладених в них, підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі № 910/9026/13, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційного задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційних скарг прокурора та позивача, судові витрати за подання позову та апеляційних скарг покладаються на відповідача і стягуються в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Київської міської ради та Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі № 910/9026/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі № 910/9026/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

4. Зобов'язати Київську міську організацію Українського товариства мисливців та рибалок (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 7, код ЄДРПОУ 05579795) звільнити самовільно зайняту ділянку водного фонду площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться в Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані.

5. Стягнути з Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 7, код ЄДРПОУ 05579795) в доход Державного бюджету України 1 147, 00 грн. судового збору за подання прокурором позову та 609, 50 грн. судного збору за подання прокурором апеляційної скарги в даній справі.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 910/9026/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала