Рішення

від 25.02.2015 по справі 520/16078/13-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/16078/13-ц

Провадження № 2/520/292/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одескомунсервіс", Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра», третя особа - ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 року позивачі звернулись до суду з позовом, який в подальшому уточнили та згідно останньої редакції від 07.07.2014 року (а.с.126-132) просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 25 914,00 гривень. В рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника - ОСОБА_8 стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779, на користь: ОСОБА_1 550,80 грн. щомісячно, починаючи з 01 листопада 2012 року і довічно; ОСОБА_2 550,80 грн. щомісячно починаючи з 01 листопада 2012 року і довічно. В рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779 на користь: ОСОБА_1 - 1 000 000 гривень, ОСОБА_2 - 1 000 000 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну смертю потерпілого, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 100 000 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь ОСОБА_2 шкоду, заподіяну смертю потерпілого, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 000 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілого ОСОБА_8 у розмірі 6609,60 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілого ОСОБА_8 у розмірі 6609,6 гривень. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779 та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь позивачів усі судові витрати.

Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_8 отримав тілесні пошкодження, від яких наступила смерть.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.09.2013 року, ОСОБА_6 визнано винним по ст. 286 ч.2 КК України і призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 від призначеного основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 3(три) роки, зобов'язавши його на підставі ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Позивачі стверджують, що на момент скоєння злочину ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах із ТОВ «Одескомунсервіс».

Таким чином, позивачі посилаються на те, що відповідальність за шкоду перед потерпілим на підставі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України несе тільки власник джерела підвищеної небезпеки - тобто ТОВ «Одескомунсервіс», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ СК «Остра».

Крім того, позивачі вказують на те, що протиправними діями відповідачів їм нанесена моральна шкода, яка виражається в тому, що вони пережили свого єдиного сина, на якого вони покладали багато сподівань, зокрема догляд з боку сина, у зв'язку із досягненням ними похилого віку.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав та просив постановити рішення, відповідно до якого стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одескомунсервіс" у судовому засіданні позов визнав частково, вважаючи суму моральної шкоди у 20 000 гривень достатньою та обґрунтованою, проти стягнення матеріальної шкоди заперечував, вказуючи на її недоведеність.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що до страхової компанії до теперішнього часу заяви на виплату страхового відшкодування від позивачів не надходило, що взагалі унеможливлює проведення будь-яких виплат.

Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази та матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 24 жовтня 2012 р., приблизно в 11 годин 20 хвилин, водій ОСОБА_6, керуючи на підставі шляхового листа автомобілем «МAN LKW M 44», р/н НОМЕР_6, належним ТОВ «Одескомунсервіс», рухався по середньому ряду автодороги «Одеса - Білгород-Дністровськ», в напрямку м. Б-Дністровськ. Ділянка дороги, по якій рухався названий вище автомобіль, має двосторонній рух, по три смуги руху в кожному напрямку, з дорожньою огорожею, яка розділяє зустрічні транспортні потоки. Видимість в напрямку руху була добра.

При русі між 9 та 10 км. вказаної вище автодороги ОСОБА_6 відволікся від керування автомобілем, внаслідок чого допустив зіткнення з попереду стоячим автомобілем ГАЗ-33021, р/н НОМЕР_7, який знаходився на полосі руху автомобіля, яким керував ОСОБА_6 В результаті зіткнення автомобіль ГАЗ 33021 здійснив рух вперед та скоїв наїзд на водія вказаного автомобіля ОСОБА_8, який знаходився попереду автомобіля ГАЗ 33021. У подальшому автомобіль МАН здійснив наїзд на дорожню огорожу, яка розділяє зустрічні транспортні потоки та перекинувся на бік.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововилив під м'які мозкові оболонки півкуль мозку і мозочка, забиття головного мозку, крововилив в шлуночки головного мозку, набряк головного мозку. Від отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 - батька малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловіка - ОСОБА_11, сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2, брата ОСОБА_12, наступила смерть на місці пригоди.

25 жовтня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, Одеського міського управління юстиції видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_8 та складено відповідний актовий запис за № 10141.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним по ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 від призначеного основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 3(три) роки, зобов'язавши його на підставі ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2013 року, вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_6, засудженого за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишено без змін.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається даних АІС «Автомобіль», наданих Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції, автомобіль марки МAN LKW M 44», р/н НОМЕР_6 зареєстрований за ТОВ «Одесакомунсервіс», з яким на момент скоєння злочину ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

На підставі ч. 3. п. 4 Ухвали Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» від 27.03.1992р. № 6, не визнається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, що управляє джерелом підвищеної небезпеки, яка перебуває у трудових відносинах з власником цього джерела.

Таким чином, відповідальність за шкоду перед потерпілим на підставі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, несе тільки власник джерела підвищеної небезпеки - тобто ТОВ «Одескомунсервіс».

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1200 ЦК в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Таким чином, матеріальна норма, що визначає коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, яка завдана смертю годувальника, формулюється саме в абзаці першому частини 1 ст.1200 ЦК України і стосовно цієї норми правові приписи, що формулюються в п. 1-5 ч.1 вказаної статті є процедурними та зазначають строки, впродовж яких особам, що мають право на відшкодування, таке відшкодування здійснюється.

Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, слід віднести: непрацездатних осіб, які були на утриманні; непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання (хоча б фактично його і не отримували); дитину потерпілого, народжену після його смерті.

Непрацездатна особа, що претендує на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, має надати належні докази того, що вона дійсно перебувала на утриманні. Перебування на утриманні означає, що за рахунок коштів померлого особа отримувала більшу частину засобів для існування. Якщо ця частина є меншою, то особа не може вважатись такою, що перебувала на утриманні померлого, оскільки за таких умов вона отримувала не утримання, а допомогу, одержання якої не дає право на відшкодування шкоди.

Батьки загиблого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 є непрацездатними особами - пенсіонерами, що підтверджується постійним посвідченням № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 та отримують пенсію за віком, а також відповідно до вимог ст. 202 Сімейного Кодексу України мають право на одержання утримання від повнолітніх доньки (сина).

Представник позивачів у судовому засіданні стверджував, що за життя сина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно отримували матеріальну допомогу з боку сина, однак, доказів цього суду не надав, так як і не надав будь-яких доказів офіційного працевлаштування загиблого, наявності у нього будь-яких доходів та взагалі можливості їх отримувати.

Таким чином, так як відшкодування шкоди напряму залежить від середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, наявність якого у судовому засіданні доведена не була, то суд вважає, що у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Одескомунсервіс» в частині стягнення довічного утримання у розмірі 550,8грн. щомісячно на кожного з батьків слід відмовити.

Стосовно стягнення з ТОВ «Одескомунсервіс» на користь ОСОБА_7 витрат на поховання у розмірі 25 914,00 гривень, суд приходить до висновку про те, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі статті 1201 ЦК України, так як вони заявлені відповідно до закону і підтверджені накладною №012, виданою СПД ОСОБА_14, актом приймання виконаних робіт та фотографіями встановленого пам'ятного надгробку (а.с.12, 134, 135, 136).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Одескомунсервіс» на користь батьків загиблого моральної шкоди у розмірі 1000 000 гривень на кожного, суд зауважує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо її завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ст. 1167 ЦК України).

П. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 визначено, що за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю

Таким чином, при настанні смерті фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки не вимагається доведеності вини юридичної особи, а вона повинна за будь - яких обставин, незважаючи на компенсацію матеріальних витрат відшкодувати моральну шкоду, право на отримання якої мають близькі та рідні, в тому числі діти померлої.

На підставі ст. 22 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, який полягає в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно його самого, членів його сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, які особу зазнало у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВС України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань батьків загиблого, які вони зазнали в зв'язку зі смертю свого сина та враховуючи їх вік, тяжкість вимушених змін у житті, те, що вони втратили свого єдиного сина, суд визначає розмір причиненої їм моральної шкоди по 200 000 грн. на кожного із батьків.

У зв'язку з тим, що межі відшкодування моральної шкоди законом не встановленні, і у будь-якому випадку ця шкода є оціночною, суд керується принципом розумності і справедливості.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0113449, який було укладено між ТОВ «Одескомунсервіс» та ПАТ СК «Остра» 16 лютого 2012р., ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) складає 100 000,00 грн.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення з СК «Остра» по 100 000 гривень на кожного не можуть бути задоволені.

Статтею 6 вказаного закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV в редакції від 08.01.2012 року, що діяла на час ДТП, право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно до Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування

утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. N 1776 Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. Виплата страхового відшкодування проводиться на підставі заяви (заяв) осіб, що мають право на його одержання. До заяви (заяв) додається довідка про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, копії свідоцтва про смерть годувальника, документів, що підтверджують витрати на поховання,

та інших документів, які стосуються дорожньо-транспортної пригоди, засвідчені в установленому порядку.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доказів знаходження на утриманні сина суду не надали, так як і не надали доказів наявних у померлого щомісячних доходів, а ОСОБА_7 (особа, яка понесла витрати на поховання) з такими вимогами до суду не зверталась, суд вважає за доцільне у цій частині позову відмовити. При цьому суд бере також до уваги, що доказів подання заяви страховику в порядку, передбаченому статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у судовому засіданні позивачами надано не було.

Пунктом 22.3. статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV в редакції від 08.01.2012 року, що діяла на час ДТП, передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного

кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Зважаючи на викладене, а також на визнання страховою компанією позовних вимог у цій частині (а.с.113), суд вважає за можливе стягнути зі Страхової компанії «Остра» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі по 2500 гривень на кожного.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Крім того згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, (який набрав законної сили 01.11.2011 року) передбачені розміри ставок судового збору, так за подання до суду позовної заяви майнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 1 % ціни позову але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, отже відповідачі повинні сплатити на користь держави судові витрати у розмірі 3 654 гривень (максимальний розмір судового збору).

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.3, 10, 15, 88, 212,213,214,215, 223, ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одескомунсервіс", Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Остра», третя особа - ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779, на користь ОСОБА_7 витрати на поховання ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 25 914,00 гривень.

В рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779 на користь: ОСОБА_1 - 200 000 гривень, ОСОБА_2 - 200 000 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілого, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 2500 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Остра» на користь ОСОБА_2, моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілого, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 2500 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСКОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37351779 на користь держави судовий збір у розмірі 259,14 гривень на рахунок: 31218206700005; МФО-828011; отримувач - ГУДКСУ в Одеській області (Київський р-н м.Одеси) (код отримувача -37607526); код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ 02892928, код банку отримувача - 828011).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м.Одеси.

Суддя Куриленко О. М.