Ухвала

від 18.12.2015 по справі 520/16078/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3934/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі - Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Одескомунсервіс на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Одескомунсервіс , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Остра , третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

Позивачі звернулися до суду із позовом до відповідачів, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнювали і остаточно просили стягнути з ТОВ Одескомунсервіс на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 25 914 гривень; стягувати з ТОВ Одескомунсервіс на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника по 550,80 гривень щомісячно, починаючи з 25.10.2012 року і довічно; стягнути з ТОВ Одескомунсервіс на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень кожному; стягнути з ПрАТ Страхова компанія Остра на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 страхове відшкодування у зв'язку з втратою годувальника по 100 000 гривень; стягнути з ПрАТ Страхова компанія Остра на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі по 5 000 гривень; стягнути судові витрати з ТОВ Одескомунсервіс та ПрАТ Страхова компанія Остра на користь позивачів пропорційно (т. 1 а. с. 1-5, 57-62, 99-104, 126-132).

В обґрунтування вимог позивачі посилалися на те, що 24 жовтня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN LKW M 44, державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ Одескомунсервіс , під керуванням ОСОБА_5, який рухався в середньому ряду траси ОСОБА_1 - Б-Дністровський . Під час руху ОСОБА_5 відволікся та допустив зіткнення з попереду стоячим автомобілем ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_2. В результаті даного зіткнення автомобіль ГАЗ-33021 здійснив рух вперед та скоїв наїзд на водія вказаного автомобіля ОСОБА_6, який знаходився попереду автомобіля. В результату даного ДТП водій ОСОБА_6 помер. Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.07.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.09.2013 року, ОСОБА_5 визнано винним по ст. 286 ч. 2 КК України.

Ухвалою суду від 19.12.2013 року заяву представника позивачів про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобілі, які належать ТОВ Одескомунсервіс (т. 1 а. с. 39-40).

Ухвалою суду від 25.02.2014 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ПрАТ Страхова компанія Остра (т. 1 а. с. 65-66).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2015 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Одескомунсервіс на користь ОСОБА_4 витрати на поховання ОСОБА_6 у розмірі 25 914 гривень. Стягнуто з ТОВ Одескомунсервіс на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень кожному. Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія Остра на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі по 2 500 гривень. Стягнуто з ТОВ Одескомунсервіс судовий збір на користь держави у розмірі 259,14 гривень. В решті позову відмовлено (т. 1 а. с. 196-202).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права (т. 2 а. с. 1-3).

В апеляційній скарзі представник ТОВ Одескомунсервіс просить скасувати судове рішення з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ Одескомунсервіс про стягнення моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 20 000 гривень, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ Одескомунсервіс про стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без зміни, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права. (т. 2 а. с. 5-7).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ТОВ Одескомунсервіс підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року водій ОСОБА_5, керуючи на підставі шляхового листа автомобілем НОМЕР_3, що належить ТОВ Одескомунсервіс допустив зіткнення з попереду стоячим автомобілем ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_2, який знаходився на полосі руху автомобіля, яким керував ОСОБА_5 В результаті зіткнення автомобіль ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_2 здійснив рух вперед та скоїв наїзд на водія цього автомобіля ОСОБА_6, який знаходився попереду, і який від отриманих травм помер. Смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв'язку порушенням ОСОБА_5 п. 2.3, п. 12.1., п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2013 року ОСОБА_5В був визнаний винним по ст. 286 ч. 2 КК України, йому призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від призначеного основного покарання звільнений з іспитовим строком три роки, зобов'язавши його на підставі ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Відповідно даних АІС Автомобіль , наданих Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції, автомобіль MAN LKW M 44, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ТОВ Одескомунсервіс , з яким ОСОБА_5, на момент скоєння злочину, знаходився у трудових відносинах.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі N 6-108 цс 13.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Батьки загиблого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 досягли пенсійного віку, що підтверджується посвідченнями № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 та отримують пенсію за віком, тобто в сенсі ст. 1200 ЦК України, вони мають право на відшкодування у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що відсутні докази, що за життя сина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 постійно отримували від сина допомогу, а також не надані докази офіційного працевлаштування загиблого, наявності у нього будь-яких доходів та взагалі можливості їх отримувати. Отже, так як відшкодування шкоди напряму залежить від середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, наявність якого у судовому засіданні доведена не була, то суд першої інстанції вважав, що у задоволенні позовних вимог до ТОВ Одескомунсервіс в частині стягнення довічного утримання в розмірі 550,80 гривень щомісячно на кожного з батьків слід відмовити.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду неможна, оскільки суд першої інстанції дійшов правильних висновків шляхом неповного обґрунтування.

Відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки ТОВ Одескомунсервіс на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК Остра на підставі полісу № АВ/0118449, при цьому ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 100 000 гривень.

На час смерті ОСОБА_6 діяла редакція Закону України від 09.01.2012 року Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відповідно до п. 1 ст. 22 якого, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також Порядок проведення розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку зі смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За правилами п. 1, п. 7 ст. 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції від 09.01.2012 року), право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина не отриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.

Таким чином, особа, на яку покладається обов'язок відшкодувати шкоду, завдану смертю потерпілого є ПрАТ СК Остра .

Отже, встановлено, що ОСОБА_6 на час дорожньо-транспортної пригоди не працював, не було надано жодних відомостей про офіційне місце роботи протягом попередніх років до часу смерті, ї законом не визначено правило, з якого розміру заробітної плати слід виходити у такому випадку.

Проте, сам факт того, що особа не працювала не може виключати право на відшкодування шкоди, завданої її смертю, оскільки за життя це не виключало права непрацездатних осіб на отримання від неї утримання, тому доводи представників ПрАТ СК Остра та ТОВ Одескомунсервіс про безпідставність вимог з мотивів не працевлаштування потерпілого до уваги не можуть бути прийняті.

Зважаючи на те, що законом питання розміру заробітної плати у разі смерті особи, яка не працювала, не врегульоване, до виниклих відносин слід застосувати за аналогією ст. 1195 ЦК України, яка передбачає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи з того, що ст. 1200 ЦК України передбачено, що шкода обчислюється з вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, і із матеріалів справи видно, що у ОСОБА_6 є малолітній син, на користь якого стягнуто щомісячне страхове відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника в розмірі 279,50 гривен, то сума відшкодування для батьків складає 279,50 гривень кожному, виходячи з мінімальної заробітної плати станом на 01.10.2012 року у розмірі 1 118 гривень та кількості осіб, які мають право на утримання із відрахуванням частки потерпілого (батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_2, ОСОБА_8, частка самого ОСОБА_6, відповідно 1 118,5 : 4 = 279,50).

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1999 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , суми на відшкодування шкоди мають присуджуватися особам, які мають право на відшкодування з дня смерті потерпілого.

Смерть годувальника настала 24.10.2012 року, із позовом до суду позивач звернувся протягом року з того часу, тому наявні правові підстави для виплати з цього часу відшкодування в розмірі 279,50 гривень.

Проте, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вимогами про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого до ТОВ Одескомунсервіс , яке, з урахуванням наявності страхового полісу, не є суб'єктом відповідальності, а особа, на яку покладається обов'язок відшкодувати шкоду, завдану смертю потерпілого є ПрАТ СК Остра . У зв'язку з тим, що, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з такими позовними вимогами до ПрАТ СК Остра не зверталися, керуючись приписами ст. 11 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позву в цій частині.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

За положеннями ст. 23 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції від 09.01.2012 року), шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана із смертю потерпілого.

Так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки висновки суду в цій частині відповідають положенням ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 23, 24, 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не було визнано потерпілим у кримінальній справі, тому він не має права на отримання моральної шкоди у сумі 200 000 гривень не кореспондується з приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відсутність статусу потерпілого по кримінальній справі не може бути перешкодою для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 є батьком загиблого, а ОСОБА_2 - матір'ю загиблого, відшкодування моральної шкоди на їх користь передбачена законом, суд, застосовуючи приписи закону, дійшов обґрунтованого висновку про те, що враховуючи обсяг душевних страждань батьків загиблого, які вони зазнали у зв'язку зі смертю свого сина, тяжкість вимушених змін у їх житті, їх вік, підлягає відшкодуванню моральна шкода на їх користь.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

При визначенні розміру відшкодування, суд першої інстанції врахував характер правопорушення - неумисне завдання шкоди, глибину душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди та визначив правильний розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 202 500 гривень кожному з батьків, який розподіляється між ПрАТ СК Остра , з якої підлягають стягненню по 2 500 гривень (в межах ліміту відповідальності) кожному з батьків та з ТОВ Одескомунсервіс по 200 000 гривень кожному з батьків.

Безпідставними є доводи ТОВ Одескомунсервіс в апеляційній скарзі про те, що розмір відшкодування визначений судом є занадто великим.

Інших доводів ТОВ Одескомунсервіс не містить.

Доводів, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не містить.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Одескомунсервіс - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_9