Рішення

від 03.03.2015 по справі 910/25669/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа № 910/25669/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ ГРУП»

про стягнення 659 162, 50 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Дубініна Н.І. за довіреністю № 82 від 12.05.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ ГРУП» (далі - відповідач) про стягнення 659 162, 50 грн., в тому числі 623 543, 64 грн. основного боргу та 35 618, 86 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 13 183, 25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21.11.2007 р. між сторонами було укладено Договір про надання рекламних послуг № 21/11-07/07, за умовами якого відповідач зобов'язувався повернути позивачу у разі припинення рекламної компанії сплачену позивачем попередню оплату за вирахуванням вартості послуг, наданих та проведених на дату дострокового припинення рекламної кампанії включно за умов відсутності заборгованості за іншими завданнями замовника. 26.08.2008 р. сторони уклали Додаток № 3 до Договору, в якому визначили вартість рекламних послуг в сумі 623 543, 64 грн. На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 26.08.2008 р. - 187 017, 15 грн., 26.09.2008 р. - 436 526, 49 грн. При цьому, Додатковою угодою № 1 від 06.07.2009 р. сторони визначили, що період розміщення матеріалів, який вказаний в Додатку № 3, буде перенесений на рівноцінний період до кінця дії Договору на підставі Додаткової угоди № 1. Однак зазначений період так і не було узгоджено сторонами у відповідному додатку до Договору. За Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 880-р «Про утворення санаційного банку» на основі банку був утворений санаційний банк, для діяльності якого не потрібно проводити рекламну кампанію. З урахуванням зазначеного, позивач направив на адресу відповідача Лист про дострокове припинення замовленої згідно з Додатком № 3 до Договору рекламної кампанії та просив повернути грошові кошти у розмірі 623 543, 64 грн., однак такі вимоги позивача відповідачем задоволені не були. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/25669/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014 р.

У судовому засіданні 09.12.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 15.01.2015 р.

29.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. справу № 910/25669/14 було передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/25669/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р., у зв'язку з направленням Головуючого судді Ломаки В.С., а також суддів Васильченко Т.В., Любченко М.О. на навчання до Національної школи суддів України у період з 16.02.2015 р. по 27.02.2015 р. на підставі наказу Голови господарського суду міста Києва № 2-а від 22.01.2015 р. «Про направлення суддів господарського суду міста Києва на навчання до Національної школи суддів України», суд змінив дату наступного судового засідання у справі № 910/25669/14 на 03.03.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2007 р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено Договір про надання рекламних послуг № 21/11-07/07 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. розділу 1 статті 1 якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалу, а замовник зобов'язався приймати ці послуги та полатувати їх на умовах, передбачених Договором. Умови розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалу (назва телеканалу, територія виходу в ефір, ефірний час, вартість і порядок оплати, термін підготовки рекламних матеріалів тощо) містяться в завданні на виконання рекламних послуг, яке є додатком до цього договору і становить його невід'ємну частину.

Пунктом 1.1. розділу 2 статті 1 Договору сторони крім того, визначили, що виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі радіоканалу, а замовник зобов'язався приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених Договором. Умови розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі радіоканалу (назва радіоканалу, територія виходу в ефір, ефірний час, вартість і порядок оплати, термін підготовки рекламних матеріалів тощо) містяться в завданні на виконання рекламних послуг, яке має бути погоджено у Додаткових угодах до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.1. розділу 3 статті 1 Договору виконавець також зобов'язався відповідно до заявки замовника проводити рекламні кампанії з розміщення зовнішньої реклами на користь замовника на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити послуги виконавця.

Пунктом 1.5. розділу 1 статті 1 Договору сторони погодили, що засвідченням факту належного виконання рекламних послуг за Договором є Акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, в якому повинні бути вказані назва телеканалу, на якому відбулося розміщення, період виходу рекламних матеріалів, вартість послуг виконавця.

Згідно з пунктом 2.2. статті 2 Договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця проводиться замовником шляхом попередньої оплати вартості рекламних послуг згідно з додатковими угодами до цього Договору на підставі виставлених виконавцем рахунків (з урахуванням узгоджених медіа-планів, сценаріїв), шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця відповідної суми впродовж 3 робочих днів з моменту одержання рахунку. У разі невиконання замовником зазначеного зобов'язання, виконавець звільняється від обов'язку надання рекламних послуг до моменту оплати послуг.

При цьому, відповідно до пункту 2.1.4. розділу 1 статті 1 Договору було визначено, що виконавець зобов'язаний повернути замовнику у разі припинення рекламної кампанії в порядку, передбаченому пунктом 3.2.1. розділу 1 статті 1 Договору, сплачену замовником попередню оплату, за вирахуванням вартості послуг, наданих та проведених на дату дострокового припинення рекламної кампанії включно за умов відсутності заборгованості за іншими завданнями замовника.

Також, згідно з пункту 2.1.3. розділу 2 статті 2 Договору було визначено, що виконавець зобов'язується повернути замовнику у разі припинення рекламної кампанії сплачену замовником попередню оплату, за вирахуванням вартості послуг, наданих та проведених на дату дострокового припинення рекламної кампанії включно.

Так, згідно з п. 3.2.1. розділу 1 статті 1 Договору замовник має право достроково припинити замовлену або розпочату рекламну кампанію, письмово повідомивши виконавця за 10 календарних днів до дати її початку або припинення.

Відповідно до п. 3.2. розділу 2 статті 1 Договору замовник має права аналогічні п. 3.2. розділу 1 статті 1 Договору.

За змістом п. 8.1. ст. 8 Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2008 року або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. В разі, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу про припинення Договору за місяць до закінчення терміну дії Договору, строк дії Договору продовжується на наступний рік.

26.08.2008 р. сторони підписали Додаток № 3 до Договору, яким визначили вартість рекламних послуг з розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалів в сумі 623 543, 64 грн.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу на підставі платіжного доручення № BUD.197890.51083 від 29.08.2008 р. - 187 017, 15 грн. та на підставі платіжного доручення № BUD.201468.53331 від 26.09.2008 р. - 436 526, 49 грн.

Додатковою угодою № 1 від 06.07.2009 р. сторони внесли зміни до п. 8.1. Договору, виклавши його в редакції, за змістом якої він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010 р. або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

При цьому, сторони вирішили перенести період розміщення рекламних матеріалів, який вказаний на Додатку № 3 від 26.08.2008 р. до Договору (період з 15.11.2008 р. до 20.12.2008 р.) на рівноцінний період до кінця дії Договору на підставі Додаткової угоди № 1, та що новий період буде узгоджено сторонами у відповідному додатку до Договору.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, вказаний новий період сторонами так і не було узгоджено.

В подальшому, як зазначає позивач, за Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 880-р «Про утворення санаційного банку» на основі банку був утворений санаційний банк, для діяльності якого не потрібно проводити рекламну кампанію.

З урахуванням зазначеного, позивач направив на адресу відповідача Лист про дострокове припинення рекламної кампанії № 07.3-11-12146/7735 від 16.11.2012 р., вказав на дострокове припинення замовленої згідно з Додатком № 3 до Договору рекламної кампанії та просив повернути грошові кошти у розмірі 623 543, 64 грн., як це передбачено п. 2.1.4. розділу 1 статті 1 Договору.

Оскільки вказані вимоги позивача відповідачем задоволені не були, він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, сторони погодили, що оплата послуг виконавця проводиться замовником шляхом попередньої оплати вартості рекламних послуг згідно з додатковими угодами до цього Договору на підставі виставлених виконавцем рахунків (з урахуванням узгоджених медіа-планів, сценаріїв), шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця відповідної суми впродовж 3 робочих днів з моменту одержання рахунку. У разі невиконання замовником зазначеного зобов'язання, виконавець звільняється від обов'язку надання рекламних послуг до моменту оплати послуг.

При цьому, відповідно до пункту 2.1.4. розділу 1 статті 1 Договору було визначено, що виконавець зобов'язаний повернути замовнику у разі припинення рекламної кампанії в порядку, передбаченому пунктом 3.2.1. розділу 1 статті 1 Договору, сплачену замовником попередню оплату, за вирахуванням вартості послуг, наданих та проведених на дату дострокового припинення рекламної кампанії включно за умов відсутності заборгованості за іншими завданнями замовника.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивачем в порядку п. 3.2.1. розділу 1 статті 1 Договору було повідомлено відповідача про дострокове припинення замовленої рекламної кампанії, а отже, у відповідності до пункту 2.1.4. розділу 1 статті 1 Договору у відповідача виникло зобов'язання з повернення отриманих ним в якості попередньої оплати грошових коштів в сумі 623 543, 64 грн.

Оскільки судом не встановлено обставин припинення такого зобов'язання для відповідача, а останнім не доведено перед судом правових підстав утримання спірних грошових коштів (надання відповідних послуг або наявності заборгованості за іншими завданнями замовника), зазначений борг перед позивачем, який існує на момент розгляду справи в суді має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 35 618, 86 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 623 543, 64 грн. за період з 12.12.2012 р. по 06.11.2014 р., слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Як наголосив Верховний Суд України в постанові № 3-90гс14 від 16.09.2014 р., за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача 3 % річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 35 618, 86 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо повернення сплачених позивачем коштів у зв'язку з достроковим припинення рекламної кампанії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ ГРУП» (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 136 літера «А», другий поверх; код ЄДРПОУ 35081434) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3; код ЄДРПОУ 14349442) 623 543 (шістсот двадцять три тисячі п'ятсот сорок три) грн. 64 коп. основного боргу та 12 470 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 35 618 (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 86 коп. 3 % річних, - відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко