Постанова

від 18.09.2017 по справі 910/25669/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 910/25669/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Романовій Ю.М.

представники сторін:

позивача: Кононенко Д.А. за довіреністю №173 від 18.08.2017;

відповідача: не з'явився;

органу ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2017

у справі №910/25669/14 (головуючий суддя Підченко Ю.О., судді Ващенко Т.М., Ковтун С.А.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі №910/25669/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ ГРУП"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Державного виконавця Борисюка Романа Анатолійовича Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якій просить:

- визнати дії Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюка Романа Анатолійовича щодо винесення постанови по виконавчому провадженню №47613201 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 23.12.2015 року неправомірними;

- скасувати Постанову Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюка Романа Анатолійовича від 23.12.2015 року по виконавчому провадженню № 47613201 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/25699/16 визнано доводи Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" неправомірними та скаргу на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відхилено.

Не погодившись із вказаною ухвалою Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки державним виконавцем було порушено вимоги ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", не здійснені усі необхідні дії, які передбачені Законом, що призвело до порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.09.2017.

Відповідач та орган ДВС явку представників у судове засідання не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухали суду.

З метою не порушення та не обмеження скаржника у здійсненні прав, передбачених п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, яка ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), та строків розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, встановлених ч. 2 ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами, без участі представників відповідача та органу ДВС.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі №910/25669/14, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ ГРУП" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 623 543 грн. 64 коп. основного боргу та 12 470 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні вимог про стягнення 35 618 грн. 86 коп. 3 % річних, - відмовлено.

17.03.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Київа від 03.03.2015 р. у справі № 910/25669/14, яке набрало законної сили 17.03.2015 р., було видано відповідний наказ.

ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, за якою було відкрито виконавче провадження № 47613201 з примусового виконання зазначеного наказу Господарського суду міста Києва.

17.02.2017 року ПАТ "Родовід Банк" отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.12.2015 року ВП №47613201, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києва Борисюком Романом Анатолійович. Підставою вказано п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" - встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можливо звернути стягнення.

Враховуючи викладене, ПАТ "Родовід Банк", як стягувач у виконавчому провадженні, вважає, що державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюком Р.А. по виконавчому провадженні № 47613201 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з порушенням норм матеріального права, та має бути скасована з підстав порушення вимог ст.ст. 10, 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - не здійснення всіх необхідних дій, передбачених згаданим законом.

Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий господарський суд вказав, що станом на час розгляду скарги (04.07.2017 року) ані від Відділу ДВС, ані від безпосередньо самого скаржника не надійшло жодних матеріалів виконавчого провадження та відомостей про фактичний стан виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі № 910/25669/14, отже скаржник не довів, в чому саме полягала недбалість державного виконавця під час здійснення покладених на нього законодавством обов'язків.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст.115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови органу ДВС) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови органу ДВС) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови органу ДВС), заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Однак, Святошинським районним відділом Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не надано доказів вжиття державним виконавцем всіх передбачених законом дій для примусового виконання рішення суду, що свідчить про передчасність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

В силу статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Так, відповідно до ст. 74 зазначеного Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 статті 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що про прийняття державним виконавцем постанови від 23.12.2015 скаржник дізнався лише отримавши її копію 17.02.2017, скарга подана 28.02.2017 (згідно штемпелю на конверті), тобто в межах десятиденного строку.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

У пункті 1 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 04.11.50; ратифікована Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР) (далі - Конвенція), Закону України "Про державну виконавчу службу", Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (див. рішення у справі "Трихліб проти України", заява N 58312/00, пп. 25 - 32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п. 66).

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1 їх практичного змісту. Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу N1 були порушені. ("Анацький проти України", N 10558/03, пп. 22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення господарського суду міста Києва у справі №910/25669/14 органами державної виконавчої служби, порушені права позивача (стягувача у виконавчому провадженні) та вимоги ст.ст.129, 129-1 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Конвенції, ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що скарга позивача щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року у справі №910/25669/14 - скасуванню,

Згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у цій справи виник як наслідок неправомірних дій відповідача, колегія суддів покладає витрати за подання апеляційної скарги на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/25669/14 скасувати.

3. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - задовольнити.

4. Визнати неправомірними дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Борисюка Романа Анатолійовича щодо винесення постанови по виконавчому провадженню №47613201 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 23.12.2015 року.

5. Скасувати Постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Борисюка Романа Анатолійовича від 23.12.2015 року по виконавчому провадженню №47613201 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ ГРУП" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 136 літера "А", другий поверх, ідентифікаційний код 35081434) на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, ідентифікаційний код 14349442) - 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/25669/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко