ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
05 лютого 2015 року 11:50 № 826/18728/14
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників:
від позивача 1. Астаф'єва І.О. (довіреність) 2. Краснокутський А.М. (довіреність) 3. Маслюк А.А. (довіреність) 4. Краснокутська Н.А. (довіреність) від відповідача 1. Іващенко О.С. (довіреність) 2. Новопольцева Н.П. (довіреність) ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» (надалі - Позивач/ТОВ «Оніс») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) в якому просить суд:
1. Скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача №0005792201 від 21.11.2014 р. про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 989 084,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 469 736,75 грн. (загалом на суму 2 458 820,75 грн.); №0005802201 від 21.11.2014 р. про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у сумі 1 935 634,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 483 908,50 грн. (загалом на суму 2 419 542,50 грн.); №0049741702 від 21.11.2014 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 211,05 грн. та штрафних санкцій у сумі 562,77 грн. (загалом на суму 773,82 грн.); №0005782212 від 21.11.2014 р. про нарахування штрафних санкцій на суму 716 792,00 грн.; №0049751702 від 21.11.2014 р. про нарахування штрафних санкцій на суму 510 гривень.
2. Присудити ТОВ «Оніс» з Державного бюджету України суми сплаченого судового збору у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 р. провадження по справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), було допущено процесуальне правонаступництво, зокрема, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві було замінено на ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
В судове засідання з'явились представники Відповідача, які щодо позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема, зазначають про правомірність винесених Відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мотивуючи тим, що Позивачем порушені положення норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88), а також норми валютного та інші чинного законодавства.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено - 12.02.2015 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оніс» (код ЄДРОПУ 32069791) зареєстроване 01.08.2002 р. Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, з 06.08.2002 р. взято на податковий облік та станом на дату реєстрації перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Основним видом діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АБ №633100 є електромонтажні роботи.
Разом із тим, у період з 20.10.2014 р. по 07.11.2014 р. на підставі направлень №1098/26-51-22-01, №1099/26-51-22-01, №1100/26-51-17-02, №1101/26-51-17-02, №1102/26-51-22-01, №1103/26-51-22-01 від 20.10.2014 р., №1116/26-51-22-01 та №1117/26-51-22-01 від 27.10.2014 р., письмового повідомлення №53/26-51-22-01 від 07.10.2014 р., наказів №1280-П від 07.10.2014 р., №1366-П від 03.11.2014 р., виданих ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.2 ст.77 ПК України Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Оніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої був складений акт №8951/26-51-22-1/32069791 від 14.11.2014 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Оніс» (код ЄДРОПУ 32069791) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №8951), в якому зазначено про виявленні наступні порушення Позивачем вимог законодавства, а саме:
ь п.44.6 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 264 769,00 грн., в т.ч. за: ІІ-ІІІ кв. 2011 р. - на суму 275 685,00 грн.; ІІ- ІV кв. 2011 р. - на суму 385 822,00 грн.; півріччя 2012 р. - на суму 35 329,00 грн.; ІІІ кв. 2012 р. - на суму 130 936,00 грн.; 2012 р. - на суму 420 996,00 грн.; 2013 р. - на суму 1 457 951,00 грн.;
ь пп.14.1.181 п.14.1ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 та 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2 271 131,00 грн., в т.ч. за: липень 2011 р. - на суму 34 661,00 грн.; серпень 2011 р. - на суму 5 825,00 грн.; вересень 2011 р. - на суму 199 240,00 грн.; жовтень 2011 р. - на суму 95 771,00 грн., квітень 2012 р. - на суму 1 040,00 грн., травень 2012 р. - на суму 14 154,00 грн., червень 2012 р. - на суму 18 453,00 грн., липень 2012 р. - на суму 25 233,00 грн., серпень 2012 р. - на суму 10 889,00 грн., вересень 2012 р. - на суму 54 932,00 грн., жовтень 2012 р. - на суму 886,00 грн., листопад 2012 р. - на суму 58 736,00 грн., грудень 2012 р. - на суму 216 626,00 грн., січень 2013 р. - на суму 68 111,00 грн., лютий 2013 р. - на суму 99 083,00 грн., березень 2013 р. - на суму 125 839,00 грн., квітень 2013 р. - на суму 32 278,00 грн., травень 2013 р. - на суму 91 853,00 грн., липень 2013 р. - 149 717,00 грн., серпень 2013 р. - 40 416,00 грн., вересень 2013 р. - 45 492,00 грн., жовтень 2013 р. - на суму 170 926,00 грн., листопад 2013 р. - 190 481,00 грн., грудень 2013 р. - 520 489,00 грн.;
ь пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.«а» та пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого підприємством з виплаченого доходу фізичній особі в розмірі 1 407,00 грн., не утримано та не перераховано до бюджету з доходів фізичних осіб в розмірі 211,05 грн., який не відображено в податковому розрахунку за 3 квартал 2013 р.;
ь п.2.8 та п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. (надалі - Положення НБУ №637);
ь п.286.4 ст.286 ПК України, в частині подання податкової звітності з плати за землю на 2012 р. та 2013 р. з порушенням встановленого граничного терміну подання.
Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №8951 ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2014 р., а саме:
ь за формою «Р» №0005792201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 458 820,75 грн. (з яких 1 989 084,00 грн. - за основним платежем та 469 736,75 грн. - за штрафними санкціями);
ь за формою «Р» №0005802201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 419 542,50 грн. (з яких 1 935 634,00 грн. - за основним платежем та 483 908,50 грн. - за штрафними санкціями);
ь за формою «С» №0005782212, яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 716 792,00 грн.;
ь за формою «Р» №0049741702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 773,82 грн. (з яких 211,05 грн. - за основним платежем та 562,77 грн. - за штрафними санкціями);
ь за формою «Р» №0049751702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за податковим органом на загальну суму 510,00 грн. (з яких 510,00 грн. - за штрафними санкціями).
Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Оніс» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0005782212 від 21.11.2014 р.
Згідно із преамбулою Положення НБУ №637 це Положення розроблено відповідно до ст.33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Водночас, касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (п.1.2 Положення НБУ №637).
Поряд із цим, відповідно до п.2.6 Положення НБУ №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно із п.2.9 Положення НБУ №637 готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.
Разом із тим, у п.2.10 Положення НБУ №637 визначено, що підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).
Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (надалі - видаткова відомість).
Крім того, у п.2.8 Положення НБУ №637 визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
В той же час, у п.3.1 Положення НБУ №637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
При цьому, згідно із п.3.4 Положення НБУ №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
В свою чергу, п.3.5 Положення НБУ №637 передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Так, як вбачається з Акту перевірки №8951, Відповідачем під час здійснення перевірки Позивача встановлено, що ТОВ «Оніс» для виведення залишку готівки в касі у серпні, вересні та жовтні 2013 р. надавались видаткові касові ордери (№116 та №117 від 16.08.2013 р., №127 від 03.09.2013 р., №160 від 28.10.2013 р.), в яких видача останнім готівки з каси на виплату грошей (повернення повторної фінансової допомоги) гр. Краснокутській Н.А. не підтверджено підписом одержувача.
Згідно із зазначеним, за результатами дотримання ТОВ «Оніс» встановленого наказом останнього №3 від 11.01.2011 р. ліміту залишку готівки в касі у розмірі 401,00 грн. Відповідачем виявлено перевищення такого ліміту на загальну суму 358 396,00 грн., що спричинило порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, як наслідок, податковим органом застосовано до Позивача фінансові санкції, передбачені ч.2 ст.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (надалі - Указ Президента України №436/95), у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, який становить 716 792,00 грн.
Натомість, суд звертає увагу, що відповідно до ст.250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ГК України) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Водночас, ПК України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п. 1 Указу Президента України №436/95, яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Поряд із цим, згідно зі ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
При цьому, положеннями ст.85 Основного Закону України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.
Таким чином, оскільки Указ Президента України №436/95 та Положення НБУ №637 не є законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові органи, суд приходить до висновку, що в даному випадку адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання відповідно до ст.250 ГК України - протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 р. №К/800/54102/13, від 08.10.2014 р. №К/800/47939/13, від 01.12.2014 р. №К/800/16694/14.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, порушення норм з регулювання обігу готівки мало місце у серпні, вересні та жовтні 2013 р., а податкове повідомлення-рішення №0005782212, яким до Позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, винесене 21.11.2014 р., тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушення , як наслідок, прийняте з таких підстав податкове повідомлення-рішення №0005782212 від 21.11.2014 р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №0005792201, №0005802201 та №0049751702 від 21.11.2014 р.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Так, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених із контрагентами тотожних Договорів підряду, згідно із якими ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Техно-Торг» та ТОВ «Спецпідряд сервіс» (Виконавці) зобов'язуються за дорученням ТОВ «Оніс» (Підрядник) взяти на себе зобов'язання із виконання підрядних робіт на об'єктах Підрядника, а Підрядник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах цих Договорів, а саме, із: ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Спецпідряд сервіс».
На підтвердження виконання вимог укладених Договорів підряду суду надані Позивачем наступні докази, такі як:
ь за укладеними Договорами із ТОВ «Євростройтех»: додатки до Договору (Договірна ціна та Локальний кошторис); видаткові накладні та рахунки-фактури; довідка від 31.10.2011 р. про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 (надалі - довідка за ф.№КБ-3) та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В (надалі - акт за ф.№КБ-2В) (до Договору №05-10/11); акти здачі-приймання робіт (до Договорів №02-09/11 та №07-09/11) - за жовтень 2011 р.;
ь за укладеними Договорами із ТОВ «Будресурс-К»: видаткові накладні та рахунки-фактури; відповідні додатки до Договорів (Договірні ціни/Протоколи погодження вартості робіт та Локальні кошториси/Кошториси); довідки за ф. №КБ-3 та акти за ф. №КБ-2В; акти виконаних робіт; акти №1 до Протоколів №1 - за липень-грудень 2013 р.;
ь за укладеними Договорами із ТОВ «Салкон-2012»: відповідні Додатки до Договорів (Договірні ціни/Протоколи погодження вартості робіт та Локальні кошториси/Кошториси); акти виконаних робіт; довідки за ф. №КБ-3 та акти за ф. №КБ-2В - за грудень 2012 р. та лютий-травень 2013 р.;
ь за укладеними Договорами із ТОВ «Спецекспертгруп»: Кошториси; акти здачі-прийняття робіт; рахунки-фактури та видаткові накладні; до частини Договорів надані відповідні Додатки (Договірна ціна/Протокол погодження вартості робіт та Локальний кошторис); довідки за ф. №КБ-3 та акти за ф. №КБ-2В - за листопад-грудень 2012 р. та січень-лютий 2013 р.;
ь за укладеними Договорами із ТОВ «Спецпідряд сервіс»: до частини Договорів надані відповідні Додатки (Договірна ціна/ Протокол погодження вартості робіт та Локальний кошторис); довідки за ф. №КБ-3 та акти за ф. №КБ-2В; рахунки-фактури та видаткові накладні; акти №1 до Протоколів №1; акти здачі-прийняття робіт - за травень-вересень 2012 р.
Водночас, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки Позивачем із Виконавцями проведено у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.
В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Оніс» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 2 271 131,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме: від ТОВ «Євростройтех» - у розмірі 329 672,00 грн.; від ТОВ «Техно-Торг» - у розмірі 2 999,00 грн.; від ТОВ «Спецпідряд сервіс» - у розмірі 122 588,00 грн.; від ТОВ «Спецекспертгруп» - у розмірі 173 664,00 грн.; від ТОВ «Будресурс-К» - у розмірі 1 117 520,00 грн.; від ТОВ «Салкон-2012» - у розмірі 518 862,00 грн.
Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.
Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №8951, за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Оніс» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 5 857 245,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 2 271 131,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на суму 2 271 131,00 грн.
Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується Позивачем, що ТОВ «Оніс» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суму витрат у розмірі 2 264 769,00 грн., понесених від контрагентів, зокрема: ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Техно-Торг» та ТОВ «Спецпідряд сервіс».
В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.
Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.
Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, у період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 31 582 874,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 2 264 769,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на 2 264 769,00 грн.
Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, положеннями п.44.3 та 44.6 ст.44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).
Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).
Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.
Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.
У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».
Згідно із зазначеним, ухвалою від 11.12.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання робіт та послуг із господарською діяльністю ТОВ «Оніс», зокрема: належним чином засвідчені копії документів, що передбачені укладеними Договорами із контрагентами - акти приймання-передачі виконаних робіт, технічна документація, банківські виписки, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, а також інші документи, які мають значення для вирішення справи по суті та які підтверджують реальність спірних господарських операцій.
В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.
Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.
Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.
Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.
Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.
Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.
Так, на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «Оніс» та його контрагентами ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Техно-Торг» та ТОВ «Спецпідряд сервіс» Позивачем були надані документи, з огляду на які судом встановлено наступне.
Відповідно до пояснень представників Позивача, основним видом господарської діяльності ТОВ «Оніс» є електромонтажні роботи, а також будівництво житлових та нежитлових будівель, для чого останнім була отримана відповідна ліцензія. При цьому, зазначили, що у перевіряємий період відповідно до укладених договорів із контрагентами (Генпідрядники/Замовники) Позивач мав велику кількість замовлень на виконання будівельних підрядів на багатьох будівельних об'єктах, зокрема: ТОВ «Фактор Консалтс», ТОВ «Трейдом», ТОВ «Рекламне Агентство «АІТІ», ДП «Інформаційний центр» Мін'юсту України, ПАТ «Київська пересувна механізована колона-2» (ПАТ «КПМК-2»), НУ «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), ТОВ «Продпак ЛТД», ТОВ «БК «Атлант», Підприємстовм «Гоойоорд Б.В.», ТОВ «ТРК», ТОВ «БК «Будтранссервіс», ТОВ «Ля Бріош», ТОВ «АМ Централ Сервіс», ТОВ «Макрохім», ТОВ «АдПро», ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди», ТОВ «Азаріс», ПрАТ «Інститут розвитку передових технологій», Посольством Швеції в Україні, МП «ПМК-1».
При цьому, за доводами Позивача, у зв'язку із одночасним виконанням робіт в різних регіонах України на об'єктах будівництва зазначених вище Замовників ТОВ «Оніс» було змушене додатково залучити кваліфіковані компанії, такі як: ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», та ТОВ «Спецпідряд сервіс» для виконання своїх зобов'язань перед Замовниками, що, в свою чергу, давало змогу останньому виконувати такий об'єм робіт, відтак, Договори підряду завжди укладались після підписання договорів із Генпідрядниками. При цьому, у спірних господарських взаємовідносинах контрагенти Позивача (Виконавці) виступали в якості Субпідрядників та/або Постачальників товарів.
Разом із тим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
При цьому, положеннями ч.1 та ч.2 ст.877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Так, за умовами укладених Позивачем із Замовниками договорів Підрядник зобов'язується за завданням Замовника та згідно із наданої погодженої Замовником проектної документації, що є додатком до цих договорів, виконати власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами визначені у договорах види будівельно-підрядних робіт. Водночас, Замовник зобов'язаний надавати Підряднику проектну документацію, що є необхідною для виконання робіт, з відміткою вповноваженого представника «До виконання». Характер та обсяги робіт, які виконуються Підрядником, визначаються саме затвердженою проектно-кошторисною документацією.
Поряд із цим, вимогами Договорів підряду, укладених ТОВ «Оніс» із Субпідрядниками для виконання завдань Замовників, Виконавці зобов'язані виконати роботи відповідно до технічного завдання. Крім того, одним із обов'язків Позивача за вказаними Договорами є надання Виконавцям робочої документації, узгодженої належним чином.
В той же час, за твердженнями представників Позивача, для виконання вимог укладених із Замовниками договорів ТОВ «Оніс» надавалась відповідна проектна документація безпосередньо самими Замовниками на кожний об'єкт будівництва. Також, проектна документація розроблялась за домовленістю із Замовниками самим Позивачем. Між тим, для виконання Субпідрядниками визначених Договорами підряду будівельно-підрядних робіт Позивачем надавались в їх розпорядження викопіровка частин проектної документації на об'єкти будівництва Замовників стосовно певного етапу робіт, які були предметом кожного окремого Договору підряду.
Однак, на підтвердження вказаних тверджень Позивачем не було надано суду жодної проектної, робочої або технічної документації до будь-якого із укладеного договору із Замовниками на проведення будівельних робіт, як і не надано доказів розроблення такої необхідної документації ТОВ «Оніс».
Крім того, матеріали справи не містять доказів передачі Позивачем до Субпідрядників необхідної для виконання будівельно-підрядних робіт документації, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості пересвідчитись у фактичному зв'язку між укладенням договорів із Замовниками та необхідністю підписання Договорів підряду із Виконавцями підрядних робіт, а також встановити зміст та обсяг таких робіт та інші вимоги, які стосувались відповідних робіт та кошторису, за укладеними Договорами підряду.
В свою чергу, судом не приймаються до уваги надані Позивачем листи ГУ Держтехногенбезпеки у м. Києві, ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області та Департаменту пожежної безпеки про відповідність проектної документації вимогам нормативних документів, розробленої ТОВ «Оніс» на об'єктах «Кафе, за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18», «Холодильний термінал. Склад №1, за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка», «Цех з виробництва фасованої продукції з чаю та кави та логістичний центр ТОВ «Продпак ЛТД» по вул. Броварській, 27, с. Требухів, Броварського району, Київської обл.» та «Офісні приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 11-А», оскільки такі листи можуть свідчити виконання Позивачем своїх зобов'язань за укладеними договорами із Замовниками, однак жодним чином не посвідчують факт наявності такої проектної документації та використання її Виконавцями при здійсненні будівельно-підрядних робіт за спірними господарськими операціями.
Поряд із цим, згідно із ч.1 та ч.2 ст.879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст.879 ЦК України).
Також, положеннями ч.1 та ч.2 ст.882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, відповідно до ч.4 та ч.5 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
Між тим, за вимогами укладених ТОВ «Оніс» договорів із Замовниками Підрядник приймає на себе зобов'язання по забезпеченню матеріальними ресурсами необхідними для виконання робіт, передбачених договорами за цінами, затвердженими кошторисом. Роботи виконуються із застосуванням інструментів та матеріалів Підрядника. При цьому, постачання на об'єкт інструментів та матеріалів виконується Підрядником чи третіми особами, з якими Підрядник укладає відповідні договори, та враховане у вартість робіт. Інструменти та матеріали, що використовуються в процесі виконання робіт, повинні мати відповідні сертифікати якості. Підрядник до здійснення закупівлі матеріалів письмово узгоджує із Замовниками їх тип, характеристики, виробників та ціну. На закупівлю необхідних для виконання Підрядником робіт матеріалів та обладнання Замовником перераховується авансовий платіж.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаних вище договорів, Підрядник зобов'язаний своїм наказом призначити відповідальних співробітників за виконання робіт та письмово повідомити про таку особу Замовників. Також, Підрядник зобов'язаний здійснювати ведення журналу виконаних робіт, в якому фіксуються дати виконання робіт, складення актів виконаних робіт, проведення випробувань матеріалів, перевірки якості робіт.
В той же час, відповідно до доводів Позивача, процес взаємодії ТОВ «Оніс» як із Виконавцями так із Замовниками покладався на штатних інженерів. Крім того, весь процес за виконанням будівельно-підрядних робіт Субпідрядниками на будівельних об'єктах Замовників контролювався саме штатними інженерами Позивача, якими здійснювалось приймання матеріалів, обладнання та завершених Субпідрядниками робіт, які відповідали за допуск на будівельні майданчики працівників Виконавців, за дотриманням вимог чинного законодавства України з охорони праці, у тому числі правил пожежної безпеки, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних норм, а також контролювали зберігання на будівельному об'єкті матеріалів і приладів, їх видача в ході виконання робіт працівникам Виконавців.
Так, за посиланнями Позивача, закупівля необхідних матеріалів та обладнання для виконання отриманих від Генпідрядників замовлень ТОВ «Оніс» у перевіряємий період здійснювалась безпосередньо у Виконавців, за умови доставки - за власний рахунок (тобто фактично Виконавці самі формували ціну товару із врахуванням доставки) на вказаний Позивачем об'єкт будівництва, а саме:
ь на об'єкти будівництва Замовників ТОВ «Фактор Консалтс» («Житловий будинок, за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 89») та ТОВ «Трейдом» («Холодильний термінал. Склад №1, за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Євростройтех» - Виконавця будівельно-монтажних робіт у жовтні 2011 р.;
ь на об'єкт будівництва Замовника ТОВ «Рекламне Агентство «АІТІ» («Офісні приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, корп. «С») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Спецпідряд сервіс» - Виконавця робіт з модернізації системи контролю доступом у червні 2012 р.;
ь на об'єкт будівництва Замовника НаУКМА («Приміщення аудиторій №100 та №101 корпусу №4 НаУКМА») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Спецпідряд сервіс» - Виконавця робіт з монтажу структурованої кабельної мережі у вересні 2012 р., а на інший об'єкт будівництва вказаного Замовника («Навчальний корпус №1 НаУКМА») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Салкон-2012» - Виконавця ремонтно-відновлювальних робіт системи пожежної сигналізації у лютому 2013 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «Продпак ЛТД» («Цех з виробництва фасованої продукції з чаю та кави та логістичний центр ТОВ «Продпак ЛТД» по вул. Броварській, 27, с. Требухів, Броварського району, Київської обл.») - закупівля здійснювалась у Виконавців робіт з улаштування системи відеонагляду, слабкострумових систем, додаткових робіт по монтажу електричних мереж, улаштування мереж пожежної безпеки - ТОВ «Будресурс-К» у липні-грудні 2013 р., ТОВ «Салкон-2012» у лютому-травні 2013 р., ТОВ «Спецекспертгруп» у листопаді 2012 р. та січні 2013 р., ТОВ «Спецпідряд сервіс» у липні 2012 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «БК «Атлант» («Цех з виробництва фасованої продукції з чаю та кави та логістичний центр ТОВ «Продпак ЛТД» по вул. Броварській, 27, с. Требухів, Броварського району, Київської обл.») - закупівля здійснювалась у Виконавців робіт з монтажу електричних мереж - ТОВ «Будресурс-К» у липні-грудні 2013 р., ТОВ «Салкон-2012» у лютому-травні 2013 р., ТОВ «Спецекспертгруп» у листопаді 2012 р. та січні 2013 р.;
ь на об'єкт будівництва ДП «Інформаційний центр» Мін'юсту України («Офісні приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-Г») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Спецекспертгруп» - Виконавця робіт з побудови електричних та слабоструменевих мереж у грудні 2012 р.;
ь на об'єкт будівництва ПАТ «КПМК-2» («Багатоквартирний житловий будинок, за адресою: Київська обл., м. Українка, вул. Київська, 1») - закупівля здійснювалась у Виконавців робіт з улаштування, встановлення та монтажу, пусконалагоджувальні робіт ТОВ «Спецпідряд сервіс» у червні-вересні 2012 р., ТОВ «Спецекспертгруп» у грудні 2012 р. та січні 2013 р.;
ь на об'єкти будівництва Підприємстовм «Гоойоорд Б.В.» («Офісні приміщення, за адресами: по вул. І.Франка та по вул. Пушкінській у м. Києві») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Спецпідряд сервіс» - Виконавця робіт з ремонту системи контролю доступом, монтажу системи охоронної сигналізації у травні та вересні 2012 р., а також у ТОВ «Салкон-2012» - Виконавця робіт з монтажу електричних мереж та монтаж структурованої кабельної системи у лютому-травні 2013 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «ТРК» («Офісні приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 19-21, БЦ «Леонардо») - закупівля здійснювалась у Виконавців робіт з розширення системи відеоспостереження та системи контролю ТОВ «Спецекспертгруп» у грудні 2012 р., ТОВ «Салкон-2012» у лютому 2013 р. та ТОВ «Будресурс-К» у грудні 2013 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «БК «Будтранссервіс» («Нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 6») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Салкон-2012» - Виконавця комплексу монтажно-будівельних робіт у грудні 2012 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «Ля Бріош» («Реконструкція частини приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу «Д» літ.А під розміщення кафе, за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18») - закупівля здійснювалась у Виконавців комплексу монтажних робіт систем безпеки ТОВ «Спецекспертгруп» у січні-лютому 2013 р, ТОВ «Салкон-2012» у лютому 2013 р., ТОВ «Будресурс-К» у липні 2013 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «АМ Централ Сервіс» («Офісні приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, корпус «С») - закупівля здійснювалась у ТОВ «Будресурс-К» - Виконавця робіт з модернізації системи контролю доступом у жовтні 2013 р.;
ь на об'єкт будівництва ТОВ «Макрохім» («Лабораторія СЕС в м. Тернопіль») - закупівля здійснювалась у Виконавців монтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу систем безпеки ТОВ «Салкон-2012» у лютому-березні 2013 р. та ТОВ «Будресурс-К» у грудні 2013 р.
Проте, суд звертає увагу, що на підтвердження здійснення замовлень ТОВ «Оніс» на закупівлю вказаними вище контрагентами-виконавцями суду доказів надано не було, як і не було надано доказів фактичного здійснення Виконавцями відповідної закупівлі необхідних для виконання будівельно-підрядних робіт матеріалів та обладнання, а також доказів їх приймання-передачі Підряднику або доказів їх реального використання на будівельних майданчиках Замовників.
В той же час, судом не приймаються до уваги наявні в матеріалах справи видаткові накладні та рахунки-фактури, надані Позивачем на підтвердження своїх доводів щодо закупівлі матеріалів та обладнання у Виконавців (ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Спецпідряд сервіс» та ТОВ «Спецекспертгруп») та здійснення ними їх постачання на об'єкти будівництва, оскільки вказані докази не містять розшифровок підписантів, не містять конкретної адреси, яка б відповідала адресам об'єктів Замовників, для виконання робіт на яких зазначені матеріали та обладнання були придбані та поставлені.
При цьому, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, місцем їх складення вказано лише м. Київ або взагалі не зазначено даних, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце розташування об'єктів будівництва Замовників, на який Субпідрядники здійснювали поставку необхідних для виконання ними робіт матеріалів та устаткування.
Також не містять визначення об'єктів будівництва Замовників, на яких виконувались контрагентами ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», та ТОВ «Спецпідряд сервіс» будівельно-підрядні роботи за укладеними із ТОВ «Оніс» Договорами підряду надані Позивачем до суду документи в якості доказів фактичного виконання ними робіт, зокрема: Локальні кошториси/Кошториси на виконання робіт, Договірні ціни на будівництво/Протоколи погодження вартості та строків виконання робіт, а також акти виконаних робіт, довідки за ф.№КБ-3 та акти за ф.№КБ-2В, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта.
Разом із тим, з огляду на надані Позивачем видаткові накладні, підписані ТОВ «Оніс» із ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Спецпідряд сервіс» та ТОВ «Спецекспертгруп», судом встановлено, що поставлені Виконавцями матеріали та обладнання отримувались директором Краснокутською Н.А. за довіреностями, виписаними у відповідний період.
При цьому, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).
При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Поряд із цим, суд звертає увагу на пояснення представника Позивача, яка повідомила, що приймання поставлених Субпідрядниками матеріалів та обладнання для виконання ними будівельно-підрядних робіт за спірними господарськими операціями здійснювалось інженером зі штату ТОВ «Оніс», яким на місці перевірялись кількість, якість та відповідність до замовлень Генпідрядників. Крім того, зазначила, що у перевіряємий період довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були бланками суворої звітності та обов'язковим реквізитом для їх приймання-передачі, а тому на дату поставки Виконавцями матеріалів та обладнання довіреності, які зазначені у видаткових накладних, на отримання товарно-матеріальних цінностей на ім'я директора ТОВ «Оніс» Краснокутську Н.А. завжди були при наявності у інженерів на відповідних будівельних майданчиках Замовників.
Проте, суд не може прийняти до уваги вказані вище твердження Позивача, оскільки на їх підтвердження не отримав жодного доказу, такого як: копій зазначених у видаткових накладних довіреностей та витягу із журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Оніс», в якому б відображалась видача директору Краснокутській Н.А. таких довіреностей; інформації із її документальним підтвердженням щодо повірених директором ТОВ «Оніс» інженерів зі штату Позивача на здійснення від імені Краснокутської Н.А. приймання поставленого Виконавцями на об'єкти будівництва будівельного устаткування; актів приймання-передачі матеріалів.
Більше того, у наданих Позивачем видаткових накладних від ТОВ «Євростройтех» та ТОВ «Салкон-2012» взагалі відсутні розшифрування їх підписантів, як і відсутні такі розшифрування на всіх наявних в матеріалах справи рахунках-фактур до Договорів підряду.як наслідок, суд був позбавлений можливості встановити уповноважених осіб як Позивача так і Виконавців/Постачальників, якими фактично здійснювалось приймання товарно-матеріальних цінностей для виконання робіт.
Крім того, представниками Позивача не надано жодного доказу на підтвердження призначення ТОВ «Оніс» осіб (штатних інженерів), відповідальних за приймання товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт Субпідрядниками на кожному із об'єктів будівництва Замовників, в той час, як наявні в матеріалах справи штатні розклади за перевіряємий період не зазначений факт призначення таких інженерів не посвідчують.
Більше того, суд звертає увагу, що за умовами укладених договорів із Замовниками договірна ціна робіт складається із затрат на виконання робіт, придбання матеріалів, транспортних та складських витрат, вартості робочої сили, інших витрат Підрядника, зміни до договірної ціни вносяться лише в частині робіт, які ще не виконані та/або не оплачені і набувають чинності після укладення відповідної додаткової угоди. При завершенні виконання повного комплексу робіт сторони складають додаткову угоду, в якій визначається остаточна договірна ціна.
При цьому, у матеріалах справи також відсутні письмові докази здійснення ТОВ «Оніс», до закупівлі матеріалів, узгодження із Замовниками їх типу, характеристик, виробників та ціни, а факт здійснення такого погодження безпосередньо до закупівлі матеріалів - спростовує доводи представників Позивача щодо здійснення замовлень необхідних матеріалів та обладнання до Виконавців вже в процесі виконання ними робіт, а не заздалегідь.
Крім того, суду не надано жодних рахунків, які б посвідчували вартість придбаних Виконавцями матеріалів та обладнання із врахуванням вартості доставки, а надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за перевіряємий період не підтверджують доводів представників Позивача щодо закупки матеріалів та обладнання у Субпідрядників.
Разом із тим, за умовами укладених ТОВ «Оніс» договорів із Замовниками по закінченні виконання робіт Підрядник зобов'язується письмово повідомити Замовника про готовність робіт (завершення робіт), передати всю виконавчу документацію. Оплата виконаних робіт здійснюється замовниками тільки при наявності відповідної виконавчої та технічної документації на виконані роботи. Підрядник забезпечує ведення та передачу Замовнику після завершення будівництва передбаченої нормативними документами виконавчої документації, в тому числі: документів, що засвідчують якість використаних матеріалів, актів на приховані роботи та актів про проміжне прийняття окремих відповідальних конструкцій, актів про індивідуальне та комплексне випробування змонтованого устаткування, систем мереж та пристроїв, журналів виконання робіт, комплект робочих креслень з надписами про відповідність виконаних робіт цим кресленням або зміни до них.
Водночас, в матеріалах справи відсутня будь-яка виконавча документація, як і відсутні докази ведення журналу виконаних робіт на об'єктах будівництва Замовників, в якому фіксуються дати виконання Субпідрядниками ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Спецпідряд сервіс» робіт, складення актів виконаних робіт, проведення випробувань матеріалів, перевірки якості робіт.
Більше того, документально не було підтверджено якість матеріалів, конструкцій, обладнання, які були придбані у Виконавців для виконання будівельно-підрядних робіт на замовлення Генпідрядників, зокрема, не надані відповідні паспорти та сертифікати.
Поряд із цим, Позивач стверджує, що реальність виконання спірних господарських операцій так і їх взаємозв'язок із виконанням операцій із Замовниками підтверджується саме наявними в матеріалах документами, наданими останнім до укладених із Виконавцями Договорів підряду.
Проте суд не може погодитись із вказаними вище твердженнями, оскільки з огляду на наявні в матеріалах справи документи судом встановлено ряд невідповідностей та порушень при їх складенні, а саме: зазначені в додатках (Локальний кошторис та Договірна ціна на будівництво), довідках за ф.№КБ-3 та актах за ф.№КБ-2В об'єкти будівництва до Договорів підряду не відповідають об'єктам, визначеним у самих Договорах (в укладеному Договорі №10-08/12 із ТОВ «Спецпідряд сервіс» об'єкт будівництва «Багатоквартирний житловий будинок, за адресою: Київська обл., м. Українка, вул. Київська, 1» Замовника ПАТ «КПМК-2», а у похідних документах - «Офісні приміщення, за адресою: м. Київ, вул. І.Франка, 33/34» Замовника Підприємство «Гоойоорд Б.В.»); замість визначених додатків до Договорів - Локальний кошторис та Договірна ціна на будівництво, надано зовсім інші - Протокол №1 погодження вартості та строків виконання робіт; вказані в актах здачі-прийняття робіт до Договорів підряду (із ТОВ «Спецекспертгруп») види робіт не відповідають видам робіт, встановленим у відповідних Кошторисах та Договорах; переважна більшість невід'ємних додатків (Локальні кошториси та Договірні ціни на будівництво) до укладених Договорів підряду не затверджені підписантами, або взагалі відсутні такі додатки, тощо.
Водночас, судом не приймаються до уваги надані Позивачем акти прийняття в експлуатацію пожежної автоматики, прийняття в експлуатацію систем протипожежного захисту, прийняття в експлуатацію системи автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, складені комісіями ТОВ «Оніс», Замовників (ТОВ «Фактор Консалтс», ТОВ «Продпак ЛТД», Підприємства «Гоойоорд Б.В.», ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди») та органами державного пожежного нагляду, оскільки відповідно до їх змісту перевірки виконаних монтажних робіт здійснювались по відношенню до Виконавця таких робіт - ТОВ «Оніс», в той час, як будь-яких посилань щодо виконання відповідних робіт Субпідрядниками - ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Спецпідряд сервіс» зазначені акти не містять.
З огляду на вищевикладене, Позивачем не надано на вимогу суду належних доказів виконання будівельно-підрядних робіт ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Спецпідряд сервіс», зазначених в актах здачі-прийняття робіт, актах за ф.№КБ-2В, довідках за ф.№КБ-3 та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, руху та використання придбаних у Виконавців матеріалів та обладнання саме для виконання робіт на замовлення Генпідрядників, тобто у власній господарській діяльності, у взаємозв'язку із фактом придбання такого устаткування, а тому суд погоджується із висновками податкового органу про те, що наявність Договорів підряду, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, актів, підписаних з боку Виконавців невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх передачу, зберігання та використання не підтверджено.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13.
Згідно із зазначеним, надані Позивачем документи в якості доказів реальності здійснення спірних господарських взаємовідносин не можуть братись судом до уваги, оскільки такі документи не містять відомостей про господарську операцію та не підтверджують її здійснення сторонами, а тому не мають статусу первинних.
В свою чергу, посилання представників Позивача на укладені ТОВ «Оніс» договори із Замовниками разом із відповідними додатками (Локальні кошториси/Кошториси на виконання робіт та Договірні ціни на будівництво/Протоколи погодження вартості та строків виконання робіт), актами виконаних робіт, довідками за ф.№КБ-3 та актами за ф.№КБ-2В до них як на докази мети укладення Позивачем Договорів підряду із Виконавцями, не спростовують висновків суду щодо відсутності реального здійснення спірних господарських операцій, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі вказаними вище Замовниками до Позивача будівельних майданчиків (фронту робіт), дозвільної документації, проектно-кошторисної документації, як і відсутні докази використання Виконавцями отриманої від Позивача необхідної для здійснення будівельно-підрядних робіт документації Замовників.
В той же час, суд приймає до уваги посилання представників Відповідача на отримані матеріали та інформацію щодо контрагентів Позивача (відомості з АІС «Податковий блок»; акт Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київської області №45/22-00/36844712 від 17.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євростройтех»; акт ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області №476753-22-3/37634001 від 29.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецпідряд сервіс»; акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №289/26-58-22-08-11/37849140 від 14.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецекспертгруп»; акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1503/26-59-22-05 від 25.06.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будресурс-К»), якими встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Разом із тим, за обґрунтуванням представників Відповідача, у зв'язку із ненадання Позивачем первинних документів, визначених у повідомленні №53 від 07.10.2014 р. про проведення планової виїзної перевірки, податковим органом для проведення вказаної перевірки було вручено посадовій особі ТОВ «Оніс» запит №б/н від 29.10.2014 р., в якому Відповідач просив надати первинні документи за весь перевіряємий період по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Спецпідряд сервіс» та ТОВ «Техно-Торг», що, водночас, підтверджується розпискою бухгалтера Позивача про отримання.
Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки Відповідачем було складено повторні запити №12205/10/26-9-22-01 від 05.11.2014 р., №12574/10/26-51-17-02 та №12573/10/26-51-22-01 від 06.11.2014 р. про надання копій документів та пояснень згідно із викладеними у них переліками, які, в свою чергу, у зв'язку із неможливістю їх вручення Позивачу були направлені за податковою адресою ТОВ «Оніс» та отримані останнім 10.11.2014 р., про що свідчать складені перевіряючими акти №325/26-51-22-01 від 05.11.2014 р., №331/26-51-22-01 від 06.11.2014 р., фіскальні чеки з оплатою послуг відправлення рекомендованого листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, станом на дату складання Акту перевірки №8951 від 14.11.2014 р. запитувані Відповідачем документи Позивачем надані не були, як наслідок, податковий орган прийшов до висновку про їх відсутність.
В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Таким чином, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Спецпідряд сервіс», а також ТОВ «Техно-Торг» за період формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за спірними господарськими операціями, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального їх вчинення, що не дозволяє формувати дані податкового обліку, відтак, у перевіряємому періоді ТОВ «Оніс» було завищено податковий кредит на загальну суму 2 271 131,00 грн., що призвело до заниження ТОВ «Оніс» ПДВ на 1 935 634,00 грн., а також завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у розмірі 2 264 769,00 грн. за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 1 989 084,00 грн. за вказаний період.
Більше того, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне виконання ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Спецпідряд сервіс» та ТОВ «Техно-Торг» будівельно-підрядних робіт за укладеними із ТОВ «Оніс» Договорами підряду.
З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що спірні господарські операції не мали реального характеру, факти виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами підряду за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Оніс» із відповідними контрагентами.
Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту, що призвело до заниження ТОВ «Оніс» ПДВ на 1 935 634,00 грн., а також спірну суму витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 1 989 084,00 грн., а також стало підставою для збільшення розміру грошових зобов'язань за вказаними податками.
Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.
Так, з огляду на оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0005792201 та №0005802201 від 21.11.2014 р. судом встановлено, що податковим органом накладено на ТОВ «Оніс» штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25% визначених Відповідачем сум податкових зобов'язань, а саме:
ь з податку на прибуток нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 1 989 084,00 грн., відповідно 25% від вказаної суми становить - 469 736,75 грн.;
ь з ПДВ нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 1 935 634,00 грн., відповідно 25% від вказаної суми становить - 483 908,50 грн.
Згідно із вищенаведеним, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0005792201 та №0005802201 від 21.11.2014 р., як наслідок, суд не вбачає підстав для їх скасування, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оніс» у цій частині.
Разом із тим, суд звертає увагу, що згідно із пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
При цьому, п.121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується представниками сторін, при здійсненні податкового контролю ТОВ «Оніс» не були надані Відповідачу витребувані в обов'язкових для виконання запитах №б/н від 29.10.2014 р., №12205/10/26-9-22-01 від 05.11.2014 р., №12574/10/26-51-17-02 та №12573/10/26-51-22-01 від 06.11.2014 р. первинні документи по господарським операціям із ТОВ «Євростройтех», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Спецпідряд сервіс», що свідчить про правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. та прийняття податкового повідомлення-рішення №0049751702 від 21.11.2014 р.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0049741702 від 21.11.2014 р.
Як вбачається з Акту перевірки №8951, під час здійснення перевірки правильності обчислення, повноти і своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Оніс» податковим органом було встановлено, що за даними Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 3 кв. 2013 р. (надалі - Податковий розрахунок) Позивачем у ряд.157 Податкового розрахунку відображено, нараховано та виплачено суму доходу у розмірі 1 407,00 грн. за господарськими взаємовідносинами із ФОП ОСОБА_10
Проте, у зв'язку із ненаданням Позивачем під час перевірки виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для підтвердження відображеного, нарахованого та сплаченого доходу за ознакою « 157» по ФОП ОСОБА_10 Відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Оніс» з виплаченого доходу у розмірі 1 407,00 грн. не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб р розмірі 211,05 грн., що також не відображено у Податковому розрахунку, як наслідок, спричинило донарахування Відповідачем грошових зобов'язань з відповідного податку на суму загальну суму 773,82 грн., з яких 211,05 грн. - за основним платежем та 562,77 грн. - за штрафними санкціями.
Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.
При цьому, у ст.18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Водночас, згідно із п.51.1 ст.51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Разом із тим, положеннями пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Крім того, відповідно до пп.«а» та пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
ь своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
ь подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.
Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
В той же час, п.177.8 ст.177 ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Так, під час проведення перевірки було встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Оніс» здійснювались фінансово-господарські операції із ФОП ОСОБА_10, про що свідчать надані як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи рахунок №104К від 20.08.2013 р. та накладна №099 від 21.08.2013 р., виписані ФОП ОСОБА_10 до Позивача, на загальну суму 1 407,00 грн.
Проте, у зв'язку із ненаданням Позивачем під час перевірки документу, що підтверджує реєстрацію ФОП ОСОБА_10 відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності копії - копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податковий орган прийшов до висновку, що Позивачем з виплаченого доходу ФОП ОСОБА_10 в розмірі 1 407,00 грн. не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 211,05 грн., який не відображено в Податковому розрахунку (ф1ДФ) за 3 кв. 2013 р.
При цьому, суд звертає увагу на посилання представників ТОВ «Оніс» на те, що для підтвердження реєстраційних даних ФОП ОСОБА_10 Позивачем відповідний документ надавався, а саме, - свідоцтво про державну реєстрацію вказаного підприємця, що свідчить про правомірність відображення ТОВ «Оніс» у ряд.157 Податкового розрахунку (ф№1ДФ) за 3 кв. 2013 р. нарахуваної та виплаченої суми доходу у розмірі 1 407,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_10
Поряд із цим, відповідно до преамбули Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755 від 15.05.2003 р. (надалі - Закон №755) цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Згідно із ч.3 та ч.4 Закону №755 за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи (ч.6 Закону №755).
Між тим, у зв'язку із набранням чинності (07.05.2011 р.) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи - підприємця» №3205-VI від 07.04.2011 р. (надалі - Закон №3205), запроваджено принцип здійснення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців без свідоцтв про державну реєстрацію шляхом внесення змін до деяких законів України, у тому числі до Закону №755 та ПК України, а замість видачі, заміни або внесення відміток до свідоцтва про державну реєстрацію державний реєстратор видає (надсилає) юридичній особі або фізичній особі-підприємцю виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у разі проведення тих чи інших реєстраційних дій, передбачених Законом №755.
Таким чином, зазначеними змінами у законодавстві у тих випадках, коли нормативно-правовими актами для підтвердження факту державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця передбачається подання платником податків до податкового органу копії свідоцтва про його державну реєстрацію, слід керуватись нормами Закону №3205 і Закону №755, зокрема, замість копії свідоцтва про державну реєстрацію подається копія чинної виписки із Єдиного державного реєстру платниками податків, державну реєстрацію яких проведено після 07.05.2011 р. або стосовно яких після зазначеної дати до Єдиного державного реєстру були внесені зміни щодо відомостей, які зазначались у свідоцтві про державну реєстрацію або вказуються у виписці. Як і раніше, подається копія свідоцтва про державну реєстрацію платниками податків, державну реєстрацію яких проведено до 07.05.2011 р. та стосовно яких після зазначеної дати до Єдиного державного реєстру не вносились зміни щодо відомостей, які зазначались у свідоцтві про державну реєстрацію або вказуються у виписці, а також платниками податків, для яких установлені особливості їх державної реєстрації та відомості про яких не включаються до Єдиного державного реєстру.
Водночас, з огляду на надані Позивачем до суду документи щодо підтвердження державної реєстрації ФОП ОСОБА_10, які також надавались податковому органу під час проведення перевірки, що підтверджується представниками Відповідача, встановлено факт та дату проведення державної реєстрації ФОП ОСОБА_10 - 15.10.1992 р., тобто до 07.05.2011 р., а тому підтверджуючим документом щодо реєстраційних даних вказаного підприємця є саме свідоцтво про його державну реєстрацію, як наслідок, викладений в Акті перевірки №8951 висновок Відповідача щодо необхідності надання ТОВ «Оніс» виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для підтвердження відображеного, нарахованого та виплаченого доходу у ряд.157 Податкового розрахунку (ф№1ДФ) за 3 кв. 2013 р. по ФОП ОСОБА_10 суд вважає помилковим, відтак, прийняте за тих підставі податкове повідомлення-рішення №0049741702 підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення №0005782212 та №0049741702 від 21.11.2014 р.
3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп.57, код ЄДРПОУ 320699791) витрати зі сплати судового збору у розмірі 200 (двісті) грн. 20 коп. із Державного бюджету України.
5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп.57, код ЄДРПОУ 320699791) решту суми судового збору у розмірі 3 384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/18728/14».
Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б.В. Санін
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.02.2015 |
Оприлюднено | 13.03.2015 |
Номер документу | 43005473 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Санін Б.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні