Рішення

від 05.03.2015 по справі 902/673/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 05 березня 2015 р.              Справа № 902/673/14   Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом: Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006»  (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005) до:Фермерського господарства «Ходацький Рід» (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020) про стягнення 852 878, 32 грн., за зустрічним позовом Фермерського господарства «Ходацький Рід» (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020) до: Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005) про визнання недійсними п.п.5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 р. при секретарі судового засідання Солоненко Т.В. за участю   представників сторін : позивача за первісним позовом:  не з'явився; відповідача  за первісним позовом: не з'явився.     СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Бізон - Тех 2006» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом  до Фермерського господарства «Ходацький Рід»  про стягнення 852 878, 32 грн., з яких: 454 922, 50 грн.- основний борг, 226 920, 55 грн. - індексація ціни товару, 136 476, 75 грн. - штраф, 34 558, 52 грн. - пеня за період з 16.10.2013 р. по 07.05.2014 р., згідно договору поставки № ВН-Н6/6 від 26.12.2012р.. Ухвалою суду від 24.05.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/673/14. Фермерське господарство «Ходацький Рід» подало до суду зустрічний позов  до Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» про визнання недійсними п.п.5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 р., який ухвалою суду від 16.07.2014 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом. Рішенням суду  від 04 серпня 2014 року у справі № 902/673/14 первісний позов Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (надалі – позивач за первісним позовом) до Фермерського господарства «Ходацький Рід» (надалі – відповідач за первісним позовом) задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства «Ходацький Рід» на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» 454922,50 грн. - основного боргу, 226920,55 грн. - індексації ціни товару, 80000 грн. - штрафу, 20000 грн. - пені за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року та судових витрат на судовий збір в сумі 16952,94 грн. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В зустрічному позові Фермерського господарства «Ходацький Рід» до Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» про визнання недійсними пунктів 5.6, 5.6.1. 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 Договору поставки насіння №ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року відмовлено. Судові витрати на судовий збір за зустрічним позовом в сумі 1218,00 грн. покладено на ФГ «Ходацький Рід». Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/673/14 залишено без змін, апеляційні скарги Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» та Фермерського господарства «Ходацький рід» - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України  від 15.12.2014 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року та рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року  в частині часткового задоволення за первісним позовом вимог про стягнення 136  476,75 грн. штрафу та 34  558,52 грн. пені, стягнення з Фермерського господарства «Ходацький Рід» на користь Приватного підприємства «Бізон – Тех 2006» 80  000 грн. штрафу та 20  000 пені, та відмови в іншій частині позовних вимог позовних вимог за первісним позовом, направлено справу в цій частині на новий розгляд  до господарського суду Вінницької області. Розпорядженням керівника апарату суду щодо повторного розподілу справи  від   12.01.2015 року справу № 902/673/14 в частині часткового задоволення за первісним позовом вимог про стягнення 136  476,75 грн. штрафу та 34  558,52 грн. пені, стягнення з Фермерського господарства «Ходацький Рід» на користь Приватного підприємства «Бізон – Тех 2006» 80  000 грн. штрафу та 20  000 пені, та відмови в іншій частині позовних вимог позовних вимог за первісним позовом, передано на новий розгляд судді Матвійчуку В.В. Ухвалою суду від 14.01.2015 року  справу в цій частині прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду на  17.02.2015 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.12.2012 року між  Приватним підприємством «Бізон – Тех 2006» та Фермерським господарством «Ходацький Рід» укладено договір поставки насіння № ВН-Н6/6 в рамках якого позивач за первісним позовом поставив відповідачеві за первісним позовом товар на загальну суму 454  922,50 грн.. За умовами п. 5.1. та п.п. 7.1.1.  Договору відповідач за первісним позовом зобов'язався оплатити товар у строки, що визначені у Специфікаціях. За товар, вказаний у Специфікаціях, що становить 425  922,50 грн., відповідач за первісним позовом зобов'язався розрахуватись не пізніше 15.10.2013 року. За товар, поставлений за накладною № ЗПЗ975 від 26.04.2013 року на суму 29  000 грн., відповідач за первісним позовом зобов'язаний провести розрахунки не пізніше 26.04.2013 року. Однак, відповідач за первісним позовом у встановлені Договором та Специфікаціями строки свої зобов'язання не виконав взагалі,  що стало підставою для звернення з позовом до суду. Відповідач за первісним позовом у відзиві № 10/07-14 від 10.07.2014 р. на позовну заяву, позов визнав частково в сумі основного боргу - 454922, 50грн., посилаючись на те, що позивач всупереч умовам п.4.5 договору та умовам специфікації здійснив поставку товару 11.04.2013 року, тобто до настання строку оплати. Відповідач вважає, що поставка товару по специфікації № 2 від 11.04.2013 року на суму 39600,00 грн.( накладна № 3-П2795 від 11.04.2013 року) здійснена позивачем з порушенням умов п.п.4.4, 4.5 договору. При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач, в зв'язку з порушенням відповідачем умов оплати товару, нараховує відповідачу на суму заборгованості пеню в сумі 34 558,52 грн. та штраф в розмірі 30% від простроченої суми, що дорівнює 136 476,75 грн. Як вбачається із розрахунку пені, позивач нараховує пеню за 204 дня прострочення грошового зобов'язання. При цьому, за 181 день нарахування проводиться із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а за 23 дні відповідно до п. 8.1.3 договору поставки - 0,05% за кожен день. А відтак, незрозуміло дифференціований підхід у розрахунку пені, який призвів до штучного збільшення її розміру. Доводи позивача про те, що сума неустойки є справедливою та розумною, з посиланням на ситуацію на грошову ринку та інфляційні процеси, є необ'єктивною, оскільки, на порушення боржником своїх зобов'язань вплинули саме дані обставини. Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в сумі 136 476,75 грн., що відповідає 30% від суми основного боргу, зазначає, що хоча даний розмір і відповідає умовам договору, але є значним. При цьому, зауважує, що позивач також заявляє вимогу про стягнення пені, тобто позивач притягує відповідача до різних видів відповідальності. А відтак, приймаючи до уваги, що загальна сума неустойки, згідно вимог позивача дорівнює 171 835,27грн., при сумі основного боргу в 454 922,50грн., вважає, що сума штрафних санкцій може бути зменшена судом у відповідності до норм ст. 551 ЦК України та п.З ст.83 ГПК України. Щодо вимог позивача про стягнення індексації в сумі 226920,56грн, з посиланням на розділ 5.6 договору поставки, то вимоги в даній частині не визнає в повному обсязі в зв'язку з їх невідповідності вимогам закону, про що відповідачем була подана зустрічна позовна заява. З огляду на викладене, просить суд прийняти до уваги доводи відповідача та зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені та штрафу. Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) у відзиві № 443/14-юр від 23.07.2014 р. на зустрічну позовну заяву заперечує проти зустрічних позовних вимог.  28.01.2015 року від позивача надійшли пояснення щодо правомірності та обґрунтованості заявлених вимог про стягнення сум штрафу та пені. Ухвалою суду від   17.02.2015 року розгляд справи відкладено на 05.03.2015 року  з підстав неявки в судове засідання відповідача за первісним позовом та ненадання останнім пояснень. На визначену судом дату представник позивача за первісним позовом не з'явився. 02.03.2015 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання № 139/15-юр від 24.02.2015 року в якому останній зазначає, що позивач за первісним позовом підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутності представника ПП «Бізон – Тех 2006». Відповідач за первісним позовом також не забезпечив явки уповноваженого представника в засідання суду. Пояснень, визначених ухвалою суду від 14.01.2015 року, не надав. Про розгляд справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 597   від 29.01.2015 року. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Беручи до уваги  той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України  викладених у постанові від 15.12.2014 року судом встановлено  наступне. За змістом частини третьої статті 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Так, судами при попередньому розгляді справи встановлено що 26.12.2012 року між позивачем за первісним позовом  (за договором Постачальник) та відповідачем за первісним позовом  (за договором Покупець)  укладено Договір поставки насіння № ВН-Н6/6 . Згідно з пунктом 1.1. Договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його. Згідно з пунктом 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами. Згідно з пунктом 2.2. Договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Згідно з пунктом 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікації. Всього сторонами було підписано 3 (три) Специфікації, якими передбачались поставки відповідачу товару на загальну суму 455 572,50 грн., а саме: - Специфікація №1 від 26.12.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 343 472,50 грн.; -           Специфікація №2 від 11.04.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 39 600,00 грн.; - Специфікація №3 від 19.04.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 72 500,00 грн.. Згідно з пунктом 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Згідно з пунктом 4.1. Договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару Покупцем зі складу Постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок. Згідно з пунктом 5.2. Договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. Згідно з пунктом 5.1. та пунктом 7.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що визначені в Специфікації. Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2013 року. Згідно з пунктом 7.1.4 Договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару. Згідно з пунктом 5.6. Договору, ціна товару, що вказана в Специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікації, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації. Згідно з пунктом 5.1., пунктами 7.1.1., 7.1.3. Договору поставки відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором. Згідно з пунктом 5.6. Договору проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СП - сума платежу за Товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання Специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікацій. Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки в огляді фінансового дня. Згідно з підпунктом 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Згідно з пунктом 5.6.6. Договору, зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару. Пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Згідно з пунктом 8.2. Договору, Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій зі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно з статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років. Пунктом 9.11. Договору Сторони визначили, що умови Договору є розумними та справедливими. Позивач на виконання умов договору передав відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 425 922,50 грн., що стверджується копіями видаткових накладних: № ЗП1087 від 15.03.2013 року на суму 188 172,50 грн., № ЗП1216 від 19.03.2013 року на суму 29 650,00 грн.; № ЗП2795 від 11.04.2013 року на суму 39 600,00 грн.; № ЗП5429 від 26.04.2013 року на суму 72 500,00 грн.; № ЗП5554 від 28.04.2013 року на суму 96 000,00 грн. та копіями довіреностей відповідача: серія ЯОЮ № 199717 від 15.03.2013 року, серія ЯОЮ № 199745 від 11.04.2013 року, серія ЯМД № 184983 від 24.04.2013 року, серія ЯОЮ № 199711 від 26.04.2013 року. Сторонами був підписаний та скріплений їх печатками акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 454 922,50 грн.. 26.04.2014 року позивач додатково поставив відповідачу товар на загальну суму 29 000,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № ЗП3975 від 26.04.2013 року та Довіреністю відповідача серія ЯМД № 184983 від 24.04.2013 року. Специфікація на цю поставку не підписувалась, вказана накладна, що була підписана представником відповідача, згідно з пунктом 2.3. Договору прирівнюється до Специфікації: «2.3. Якщо між Сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар підписана представником Покупця прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, строки та в порядку, визначеному в цьому Договорі». Згідно з пунктом 1.2. Договору: «Усі поставки Постачальником Покупцю насіння до кінця року в якому був укладений цей Договір, регулюється цим Договором». У видатковій накладній № ЗП3975 від 26.04.2013 року міститься посилання на номер і дату Договору. Таким чином, позивач за первісним позовом  передав відповідачеві товар на загальну суму 454 922,50 грн. Відповідач за первісним позовом  взяті Договором зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в сумі 454 922, 50 грн. не виконало. Таким чином, борг відповідача за первісним позовом  перед позивачем за первісним позовом  за отриманий товар становить 454 922,50 грн., що і стало причиною виникнення спору.           Як зазначено вище, рішенням суду від 04.08.2014 року задоволено позов Приватного підприємства «Бізон – Тех 2006» та стягнуто з Фермерського господарства «Ходацький Рід» 454 922,50 грн. основного боргу та 226920,55 грн. індексації ціни товару. За порушення строків виконання зобов'язань за договором, позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом  пеню в розмірі 34558, 52 грн. та штраф в розмірі 136476, 75 грн.. Розглянувши вказані  вимоги суд дійшов наступних висновків.   За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених  Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст.  193, ч. 1 ст.  216  та ч. 1    ст.  218 Цивільного кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2  ст. 217 Господарського кодексу України  є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1  ст. 230 Господарського кодексу України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4  ст. 231 Господарського кодексу України  встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст.  549 Цивільного кодексу України  , ч. 6  ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»  та ч. 6  ст. 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4  ст. 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2    ст. 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою  ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить   ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі   ст. 549 Цивільного кодексу України  пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до  ст. 230 Господарського кодексу України  - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011. На цьому наголошується і у  пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Наведеним спростовуються заперечення відповідача щодо  притягнення його до  різних видів відповідальності.   Згідно статті 232 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов' язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мабо бути виконано. Приписами ст.ст. 6, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими  відповідно до актів цивільного законодавства. Пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. При цьому суд зважає, що при нарахування пені позивачем враховано положення  статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка встановлює, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. В пункті 8.2. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій зі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно з статті 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років. Оцінюючи вказаний пункт договору визнає правомірним встановлення сторонами у правочині строку позовної давності з вимог про стягнення  штрафних санкцій тривалістю у  3 роки. Водночас, суд не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань до моменту їх фактичного виконання, виходячи з наступного. В силу ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252  Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення і він визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном, за приписами ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252  цього Кодексу, є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення і він визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. З аналізу вказаних правових норм слідує, що в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, застосовується поняття строку, а отже, визначення у п. 8.2. договору нарахування штрафних санкцій  за порушення грошового зобов'язання  «до моменту їх фактичного виконання» не фіксує певного періоду у часі, протягом якого вони нараховуються.   Це узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України викладеній в пункті 2.5. Постанови Пленуму №14 від 17.12.2013 року та правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 21.05.2012 року про те, що строки згідно статті 251, 252 Цивільного кодексу України мають обчислюватися місяцями, роками, днями, а не певною подією, що має настати.   Окрім того, моменту фактичного виконання забов'язання за договором на час звернення позивача з позовом так і на час ухвалення даного рішення не наступило. За таких обставин, пеня в розмірі 29 326, 92 грн. за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року підлягає стягненню. При цьому, пеня за період з 15.04.2014 року по 07.05.2014 року в сумі 5231,60 грн. обчислена з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому задоволенню не підлягає. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені  суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч.3  ст. 551 Цивільного кодексу України  розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно зі  ст. 233 Господарського кодексу  у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції)  Господасркього процесуального кодексу України. Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України  судами першої інстанції» (п. 3.17), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83  ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Відповідно до  ст. 43 ГПК України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, судом не встановлено  виняткової  сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, чи то наявність інших обставин які мають істотне значення, і які б слугували підставою для використання судом свого права на зменшення  розміру стягуваної неустойки.     Крім того,  відповідно до ст.42  та абзацу 5 ст. 44 Господарського кодексу України  підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Слід також зазначити, що відповідач за первісним позовом, на вимоги ухвали суду від 14.01.2015 року, не надав суду пояснень щодо своєї позиції відносно позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, що дає підстави для висновку про втрату актуальності даного питання для останнього. З огляду на це, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру штрафу та пені. Враховуючи вищевикладене, в його сукупності, позов в частині стягнення 136  476,75 грн. штрафу та 34  558,52 грн. пені підлягає частковому задоволенню, 136  476,75 грн. штрафу та 29 326, 92 грн.  пені. Сума судового збору з задоволених вимог становить 3  316, 07 грн.. Зважаючи, що питання судових витрат вирішено судом у рішенні від 09.10.2014 року, про що видано відповідний наказ, визначена сума судового збору не підлягає стягненню.   Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В:    1.          Позов задоволити частково. 2.          Стягнути з Фермерського господарства «Ходацький Рід» (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020, код ЄДРПОУ 34244196) на користь Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005 код ЄДРПОУ 34216986) 136  476 (сто тридцять шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 75 коп. – штрафу та 29  326 (двадцять дев'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 92 коп. - пені . 3.          В позові в частині стягнення 5231,60 грн. пені відмовити. 4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.                                                           Повне рішення складено  10 березня 2015 р. Суддя                                             Матвійчук В.В. віддрук. прим.: 1 - до справи 2 - ПП "Бізон-ТЕХ 2006"  (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005) 3 - ФГ "Ходацький рід"  (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020)