Постанова

від 13.05.2015 по справі 902/673/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 902/673/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - не з'явився;

відповідача за первісним позовом - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача за первісним позовом приватного підприємства "Бізон - Тех 2006" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.15 р. у справі № 902/637/14 (суддя Матвійчук В.В.)

за первісним позовом приватного підприємства «Бізон - Тех 2006»

до фермерського господарства «Ходацький Рід»

про стягнення 852 878, 32 грн.,

за зустрічним позовом фермерського господарства «Ходацький Рід»

до приватного підприємства «Бізон - Тех 2006»

про визнання недійсними п.п.5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року приватне підприємство “Бізон-Тех 2006” звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фермерського господарства “Ходацький Рід” про стягнення 852 878, 32 грн., з яких: 454 922, 50 грн.- основний борг, 226 920, 55 грн. - індексація ціни товару, 136 476, 75 грн. - штраф, 34 558, 52 грн. - пеня за період з 16.10.2013 року по 07.05.2014 року згідно договору поставки № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року /т.1, а.с. 2-6/.

В липні 2014 року фермерське господарство “Ходацький Рід” звернулося до господарського суду Вінницької області із зустрічним позовом до приватного підприємства “Бізон-Тех 2006” про визнання недійсними п.п. 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року /т.1, а.с. 99-102/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/673/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року /т.1, а.с. 233-244/ відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати на судовий збір за зустрічним позовом в сумі 1218,00 грн. покладено на ФГ "Ходацький Рід".

Первісний позов задоволено частково в сумі 454 922, 50 грн. - основного боргу, 226 920, 55 грн. - індексації ціни товару, 80 000 грн. - штрафу, 20 000 грн. - пені за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року.

Судові витрати на судовий збір в сумі 17 057, 57 грн. розподілено між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 16 952, 94 грн. на відповідача за первісним позовом та 104, 63 грн. на позивача за первісним позовом.

Стягнуто з ФГ "Ходацький Рід" на користь ПП "Бізон - Тех 2006" 454 922, 50 грн. - основного боргу, 226 920, 55 грн. - індексації ціни товару, 80 000 грн. - штрафу, 20 000 грн. - пені за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року та судових витрат на судовий збір в сумі 16 952, 94 грн.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено /т.1, а.с. 142-148/.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року та рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/673/14 в частині часткового задоволення за первісним позовом вимог про стягнення 136 476,75 грн. штрафу та 34 558, 52 грн. пені, стягнення з ФГ "Ходацький рід" на користь ПП "Бізон - Тех 2006" 80 000 грн. штрафу та 20 000 грн. пені, та відмови в іншій частині позовних вимог за первісним позовом, направлено справу № 902/673/14 в цій частині на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Постанова Вищого господарського суду України від 15.12.2014 року вмотивована наступним:

- відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З п.8.2 договору № ВН-Н6/6 від 26.12.2012р. вбачається, що сторонами передбачено інший період нарахування пені за порушення відповідачем за первісним позовом грошових зобов'язань. Відповідної оцінки суди попередніх інстанцій змісту вказаного пункту договору не надали;

- у рішенні та постанові суди попередніх інстанцій, задовольняючи клопотання відповідача за первісним позовом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, не зазначили мотивів, якими керувались суди при зменшенні розміру штрафних санкцій, не вказали, які саме інтереси сторін є такими, що заслуговують на увагу, та дають підстави суду для зменшення заявленого позивачем за первісним позовом розміру штрафних санкцій /т.2, а.с. 44-48/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.03.2015 року у справі № 902/673/14 (суддя Матвійчук В.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ФГ “Ходацький Рід” на користь ПП “Бізон - Тех 2006” 136 476 грн. 75 коп. – штрафу та 29 326 грн. 92 коп. - пені.

В позові в частині стягнення 5 231,60 грн. пені відмовлено /т.2, а.с.75-83/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач за первісним позовом ПП “Бізон - Тех 2006” звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2015 року у справі № 902/673/14 в частині відмови в стягненні 5 231, 60 грн. пені.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- суд першої інстанції помилково не розцінює п.8.2 Договору як продовження строку для нарахування неустойки;

- част.6 ст.232 ГК України є диспозитивною нормою, тобто є такою, що може бути зміненою за домовленістю сторін договору.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення 5 231,60 грн. пені - відсутні, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2015 року у справі № 902/673/14 в частині відмови в стягненні 5 231, 60 грн. пені /т.2, а.с.92-95/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 902/673/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. та призначено до розгляду на 13.05.2015 року /т.2, а.с.90-91/.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г. та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. /т.2, а.с. 107/.

13.05.2015 року позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача /т.2, а.с. 104/.

13.05.2015 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /т.2, а.с. 103/.

Поскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позові про стягнення 5 231, 60 грн. пені, виходячи з наступного.

26.12.2012 року між ПП “Бізон - Тех 2006” (надалі – постачальник, позивач за первісним позовом, апелянт) та ФГ “Ходацький Рід” (надалі – покупець, відповідач за первісним позовом) укладено договір поставки насіння № ВН-Н6/6 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його /т.1, а.с. 13-15/.

Згідно п.2.1 Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, що є невід'ємними його частинами.

Згідно п.2.2 Договору, кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Відповідно до п.4.3 Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в специфікації.

Згідно п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) – склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Куйбишевський р-н, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно п.5.1 Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором.

Оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору, ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином:

ПСП = (К2/К1) х СП, де

ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем Постачальнику;

СП - сума платежу за Товар;

К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день;

К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях).

Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікацій.

Для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки в огляді фінансового дня (п.п. 5.6.1. п. 5.6. Договору).

У день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП (п.п.5.6.2 п.5.6. Договору).

Згідно з п.п 5.6.6 п.5.6. Договору, зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Відповідно до п.п.7.1.4 п.7.1 Договору, покупець зобов'язується з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Договір складений сторонами при повному розумінні ними предмету договору, прочитаний повність, відповідає їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких сторони бажали домовитися. Умови даного договору сторони визначають розумними та справедливими (п.9.11 Договору).

На виконання п.2.1 Договору, сторонами підписано наступні специфікації, що підтверджують поставку товару відповідачу на загальну суму 455 572,50 грн.:

- Специфікація № 1 від 26.12.2012 року на суму 343 472, 50 грн.

п.3 Специфікації. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки:

- перший платіж у сумі 103 041,75 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 01.04.2013 року;

- другий платіж у сумі 240 430,75 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2013 року /т.1, а.с.16/;

- Специфікація № 2 від 11.04.2013 року на суму 39 600, 00 грн.

п.3 Специфікації. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 7 920,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.04.2013 року;

- другий платіж у сумі 31 680,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2013 року /т.1, а.с. 17/;

- Специфікація № 3 від 19.04.2013 року на суму 72 500, 00 грн.

п.3 Специфікації. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки:

- перший платіж у сумі 14 500,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.05.2013 року;

- другий платіж у сумі 58 000,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2013 року /т.1, а.с. 18/.

На виконання умов Договору, ПП “Бізон - Тех 2006” передав, а ФГ “Ходацький Рід” прийняв товар (насіння) на загальну суму 425 922,50 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей:

- видаткова накладна № ЗП1087 від 15.03.2013 року на суму 188 172, 50 грн. /т.1, а.с. 19/, довіреність серія ЯОЮ № 199717 від 15.03.2013 року /т.1, а.с. 25/;

- видаткова накладна № ЗП1216 від 19.03.2013 року на суму 29 650, 00 грн. /т.1, а.с. 20/;

- видаткова накладна № ЗП2795 від 11.04.2013 року на суму 39 600, 00 грн. /т.1, а.с. 21/, довіреність серія ЯОЮ № 199745 від 11.04.2013 року /т.1, а.с. 26/;

- видаткова накладна № ЗП5429 від 26.04.2013 року на суму 72 500, 00 грн. /т.1, а.с. 22/, довіреність серія ЯМД № 184983 від 24.04.2013 року /т.1, а.с. 27/;

- видаткова накладна № ЗП3975 від 26.04.2013 року на суму 29 000, 00 грн. /т.1, а.с. 23/;

- видаткова накладна № ЗП5554 від 28.04.2013 року на суму 96 000, 00 грн. /т.1, а.с. 24/, довіреність серія ЯОЮ № 199711 від 26.04.2013 року /т.1, а.с. 28/.

Матеріали справи містять скріплений підписами та печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом 30.06.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 454 922,50 грн. /т.1, а.с. 29/.

Таким чином, ФГ “Ходацький Рід” в порушення п.п.5.1-5.2 Договору свої зобов'язання по оплаті поставки товару не виконало, станом на 21.05.2014 року, дату звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 454 922,50 грн.

В травні 2014 року ПП “Бізон-Тех 2006” звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ФГ “Ходацький Рід” про стягнення 852 878, 32 грн., з яких: 454 922, 50 грн.- основний борг, 226 920, 55 грн. - індексація ціни товару, 136 476, 75 грн. - штраф, 34 558, 52 грн. - пеня за період з 16.10.2013 року по 07.05.2014 року згідно договору поставки № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року /т.1, а.с. 2-6/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/673/14 стягнуто з ФГ "Ходацький Рід" на користь ПП "Бізон - Тех 2006" 454 922, 50 грн. - основного боргу та 226 920, 55 грн. - індексації ціни товару.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 року справу № 902/673/14 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області в частині часткового задоволення вимог про стягнення з ФГ "Ходацький рід" на користь ПП "Бізон - Тех 2006" штрафу і пені, та відмови в іншій частині позовних вимог за первісним позовом.

Предметом розгляду в даній справі № 902/673/14 є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 34 558, 52 грн. та штрафу в розмірі 136 476, 75 грн.

При прийнятті рішення, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до част.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.04.2012 року у справі № 3-88гс11 та від 27.04.2012 року у справі № 3-24гс12.

Відповідно до п.п.8.1.3 п.8.1. Договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Тобто, у даній справі, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки – пені та штрафу.

Водночас, згідно п.8.2 Договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно з статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років.

В силу дії част.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п.8.2 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Помилковим є посилання суду попередньої інстанцій на те, що умови вказаного пункту договору суперечать положення статті 252 ЦК України (у якій зазначається, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами), оскільки у ч.6 ст.232 ГК України не вимагається визначення сторонами у договорі саме іншого строку.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п.8.2 договору сторони погодили термін нарахування штрафник санкцій "до моменту їх фактичного виконання", що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у суду першої інстанції, у такому випадку, були відсутні підстави для обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року у справі № 3-53гс15.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені за період з 16.10.2013 року по 07.05.2014 року у розмірі 34 558,52 грн. та штрафу у розмірі 136 476,75 грн., виконаний позивачем /т.1, а.с. 50-51/, та визнано його вірним.

Водночас, 16.07.2014 року відповідачем подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення позивачем розміру суми пені та штрафу /т.1, а.с. 87-88/.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу відповідач вказує наступне:

- диференційований підхід у розрахунку пені призвів до штучного збільшення її розміру;

- приймаючи до уваги той факт, що позивачем було порушено умови договору щодо поставки товару (специфікація № 2), суд може зменшити розмір неустойки;

- розмір 30 % штрафу від суми основного боргу відповідає умовам договору, але є значним;

- позивач притягує відповідача до різних видів відповідальності.

Пунктом 1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно част.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарська діяльність, у відповідності до статті 42 ГК України, є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Таким чином, значна, на думку відповідача, заявлена до стягнення сума пені та штрафу не є тією виключною об'єктивною обставиною, за умови наявності якої, суд може зменшити розмір останніх.

Крім того, інших доказів які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан відповідача або наявність інших обставин, які мають істотне значення, і які б слугували підставою для зменшення штрафу та пені до клопотання не додано і на вимоги ухвали місцевого господарського суду від 14.01.2015 року - не надано.

Відтак, правові підстави для задоволення вказаного клопотання та зменшення розміру пені та штрафу відсутні.

Разом з тим, згідно із п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неправиьне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП “Бізон - Тех 2006” підлягає задоволенню, а рішення скасуванню в частині відмови в позові про стягнення 5 231, 60 грн. пені.

На підставі ст. 49 ГПК України, на відповідача покладається 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Бізон - Тех 2006" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.15 р. у справі № 902/637/14 - задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.15 р. у справі № 902/637/14 - скасувати в частині відмови в позові про стягнення 5 231,60 грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в частині стягнення 5 231,60 грн. пені задоволити.

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.15 р. у справі № 902/637/14 - залишити без змін.

Резолютивну частину рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.15 р. у справі № 902/637/14 викласти в такій редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Ходацький Рід» (с.Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020, код ЄДРПОУ 34244196) на користь Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» (вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005 код ЄДРПОУ 34216986) 136 476 (сто тридцять шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 75 коп. – штрафу та 34 558 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 52 коп. - пені.".

Стягнути з Фермерського господарства «Ходацький Рід» (с.Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020, код ЄДРПОУ 34244196) на користь приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» (вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005 код ЄДРПОУ 34216986) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/673/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.