Постанова

від 09.10.2014 по справі 902/673/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 902/673/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився

розглянувши апеляційні скарги позивача за первісним позовом Приватного підприємства "Бізон - Тех 2006" та відповідача за первісним позовом Фермерського господарства "Ходацький Рід" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/673/14

за первісним позовом Приватного підприємства "Бізон - Тех 2006"

до Фермерського господарства "Ходацький рід"

про стягнення 852 878, 32 грн. згідно договору поставки № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Ходацький Рід"

до Приватного підприємства "Бізон - Тех 2006"

про визнання недійсними п.п.5.6. 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння №ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року у справі №902/673/14 первісний позов Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (надалі – позивач за первісним позовом) до Фермерського господарства «Ходацький Рід» (надалі – відповідач за первісним позовом) про стягнення 852878,32 грн., з яких: 454922,50 грн. – основного боргу, 226920,55 грн. – індексації ціни товару, 136476,75 грн. – штрафу, 34558,52 грн. – пені за період з 16.10.2013 року по 07.05.2014 року, згідно Договору поставки №ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року задоволено частково в сумі 454922,50 грн. - основного боргу, 226920,55 грн. - індексації ціни товару, 80000 грн. - штрафу, 20000 грн. - пені за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року. Судові витрати на судовий збір в сумі 17057,57 грн. розподілено між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 16952,94 грн. на відповідача за первісним позовом та 104,63 грн. на позивача за первісним позовом. Стягнуто з Фермерського господарства "ХОДАЦЬКИЙ РІД" (код ЄДРПОУ 34244196, с.Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (код ЄДРПОУ 34216986, вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005) 454922,50 грн. - основного боргу, 226920,55 грн. - індексації ціни товару, 80000 грн. - штрафу, 20000 грн. - пені за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року та судових витрат на судовий збір в сумі 16952,94 грн. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В зустрічному позові Фермерського господарства «Ходацький Рід» до Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» про визнання недійсними пунктів 5.6, 5.6.1. 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 Договору поставки насіння №ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року відмовлено. Судові витрати на судовий збір за зустрічним позовом в сумі 1218,00 грн. покладено на ФГ "Ходацький Рід" /а.с. 142-148/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що доказів погашення суми боргу за отриманий товар за спірним договором відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 454 922, 50 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Пеня за період з 15.04.2014 року по 07.05.2014 року в сумі 5231,60 грн. обчислена з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому задоволенню не підлягає. Пункти 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 Договору поставки насіння № ВН-Н-6/6 від 26.12.2012 року не суперечать законодавству, а тому місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач за первісним позовом – Фермерське господарство «Ходацький рід» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ФГ "Ходацький Рід" та визнати п.п. 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння №ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року недійсними відповідно до закону та відмовити у стягненні суми індексації ціни товару в розмірі 226920,55 грн. на користь ПП "Бізон-Тех 2006" /а.с. 170-174/. Апелянт вважає рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у даній справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при цьому, висновки суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що умови пункту 5.6. договору поставки насіння фактично передбачають оплату позивачем курсової різниці; оскільки така умова, як курсова різниця, не була передбачена сторонами у пункті 5.6. спірного договору, з чим погодився і суд першої інстанції у своєму рішенні, вважаємо, що підстави для нарахування та стягнення курсової різниці – відсутні, а визначене ПП «Бізон-Тех 2006» поняття індексації платежу не передбачено нормами чинного законодавства, як підстава для стягнення суми індексації; відповідачем по зустрічному позову, не було надано доказів того, що у структурі ціни на поставлений товар є імпортна складова, що зумовлює можливість зміни ціни, а суд дослідження даних обставин залишив поза увагою; судом не було прийнято до уваги Постанову КМУ «Про удосконалення порядку формування цін» від 18.12.1998 року №1998, якою встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врегулювання витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2014 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ходацький Рід» було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 17 вересня 2014 року /а.с. 169/.

08 вересня 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла також апеляційна скарга позивача за первісним позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", в якій останній, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Фермерського господарства "Ходацький Рід" 56476,75 грн. штрафу та 14558,52 грн пені, прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства "Ходацький Рід" на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" 56476,75 грн. штрафу та 14558,52 грн пені /а.с. 184-190/. Позивач вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі №902/673/14, в частині відмови у стягненні з відповідача 56476,75 грн. штрафу, 14558,52 грн. пені та 104,63 грн. судового збору є незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України дозволяє встановити не лише інший строк, вона дозволяє встановити й «інше», що в себе включає право на повну відмову від правила, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України; суд першої інстанції надмірність штрафних санкцій порівнював не із збитками, як того вимагає закон, а із розміром основного боргу, що суперечить частині 1 статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України; зменшення договірного штрафу та пені суперечить інтересам сторін, які при укладанні договору визначили справедливий та достатній розмір штрафних санкцій за порушення виконання Договору поставки; у спірних відносинах винятковості випадку для застосування пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України не існувало, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено винятковість обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру неустойки, а тому суд першої інстанції не мав права, без належних та допустимих доказів зменшувати розмір нарахованих позивачем штрафу та пені, що були розумними та справедливими.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 року у справі №902/673/14 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» прийнято до провадження. Розгляд апеляційних скарг Фермерського господарства "Ходацький Рід" та Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі №902/673/14 прийнято до спільного розгляду /а.с. 182-183/.

Від позивача за первісним позовом – Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ «Ходацький Рід», відповідно до якого останній вважає рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення в оскаржуваній частині залишити без змін /а.с. 204-215/. В обґрунтування своїх заперечень ПП "Бізон-Тех 2006" зазначає, що пункт 5.6 Договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації суми платежів за товар, що заздалегідь погоджений Сторонами у Договорі, що дозволяє ним без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначати нову ціну товару та новий розмір плати за неї (доплату до базової, первинної ціни Договору). Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на визначення в договорі грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідач за первісним позовом своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року розгляд апеляційних скарг було відкладено на 09 жовтня 2014 року /а.с.222-223/.

Представники позивача та відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 224-227/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, пунктом 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача за первісним позовом та відзиву позивача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.12.2012 року між позивачем (в договорі - "Постачальник") та відповідачем (в договорі - "Покупець") було укладено Договір поставки насіння № ВН-Н6/6 /а.с. 13-15/.

Згідно з пунктом 1.1. Договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікації.

Всього сторонами було підписано 3 (три) Специфікації, якими передбачались поставки відповідачу товару на загальну суму 455 572,50 грн., а саме:

- Специфікація №1 від 26.12.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 343 472,50 грн. /а.с. 16/;

-           Специфікація №2 від 11.04.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 39 600,00 грн. /а.с. 17/;

- Специфікація №3 від 19.04.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 72 500,00 грн. /а.с. 18/.

Згідно з пунктом 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача).

Згідно з пунктом 4.1. Договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару Покупцем зі складу Постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно з пунктом 5.2. Договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір.

Згідно з пунктом 5.1. та пунктом 7.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що визначені в Специфікації.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2013 року.

Згідно з пунктом 7.1.4 Договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Згідно з пунктом 5.6. Договору, ціна товару, що вказана в Специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікації, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації.

Згідно з пунктом 5.1., пунктами 7.1.1., 7.1.3. Договору поставки відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором.

Згідно з пунктом 5.6. Договору проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СП - сума платежу за Товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання Специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікацій.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки в огляді фінансового дня.

Згідно з підпунктом 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пунктом 5.6.6. Договору, зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару.

Пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Згідно з пунктом 8.2. Договору, Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій зі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно з статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років.

Пунктом 9.11. Договору Сторони визначили, що умови Договору є розумними та справедливими.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 425 922,50 грн., що стверджується копіями видаткових накладних: № ЗП1087 від 15.03.2013 року на суму 188 172,50 грн., № ЗП1216 від 19.03.2013 року на суму 29 650,00 грн.; № ЗП2795 від 11.04.2013 року на суму 39 600,00 грн.; № ЗП5429 від 26.04.2013 року на суму 72 500,00 грн.; № ЗП5554 від 28.04.2013 року на суму 96 000,00 грн. та копіями довіреностей відповідача: серія ЯОЮ № 199717 від 15.03.2013 року, серія ЯОЮ № 199745 від 11.04.2013 року, серія ЯМД № 184983 від 24.04.2013 року, серія ЯОЮ № 199711 від 26.04.2013 року /а.с. 19-28/.

Сторонами був підписаний та скріплений їх печатками акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 454 922,50 грн. /а.с. 29/.

26.04.2014 року позивач додатково поставив відповідачу товар на загальну суму 29 000,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № ЗП3975 від 26.04.2013 року та Довіреністю відповідача серія ЯМД № 184983 від 24.04.2013 року /а.с. 23/.

Специфікація на цю поставку не підписувалась, вказана накладна, що була підписана представником відповідача, згідно з пунктом 2.3. Договору прирівнюється до Специфікації: „2.3. Якщо між Сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар підписана представником Покупця прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, строки та в порядку, визначеному в цьому Договорі".

Згідно з пунктом 1.2. Договору: „Усі поставки Постачальником Покупцю насіння до кінця року в якому був укладений цей Договір, регулюється цим Договором".

У видатковій накладній № ЗП3975 від 26.04.2013 року міститься посилання на номер і дату Договору.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 454 922,50 грн.

Фермерське господарство «Ходацький рід» взяті договором зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в сумі 454 922, 50 грн. не виконало.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 454 922,50 грн., що і стало причиною виникнення спору.          

Зміст договору та взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, купівлі-продажу товару, які регулюються статтями 712, 655 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 655, статті 712 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші. надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 627 Цивільного Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 нього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, відсутність доказів погашення суми боргу за отриманий товар за спірним договором, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 454922, 50 грн..

Крім сум основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 34558, 52 грн., штраф в розмірі 136476, 75 грн. та індексацію ціни товару в розмірі 226920,55 грн..

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського Кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій Законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 232 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов' язання.

Згідно частини 2 статті 533 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або Законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до приписів статті 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на момент передання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Виходячи з системного аналізу зазначених законодавчих приписів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що норми щодо визначення ціни носять диспозитивний характер, тобто, сторони договору на власний розсуд встановлюють ціну та/або порядок її визначення.

Таким чином, пунктом 5.6. договору сторони чітко визначили формулу, за якою розраховується ціна кожної конкретної партії товару, базовим показником якої є ціна (валюта), при цьому розрахунок ціни повинен здійснюватися виключно з використанням еквіваленту ціни у національній валюті України, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Колегією суддів перевірено розрахунки штрафу, індексації ціни товару та встановлено, що вони є арифметично правильним, відповідають обставинам справи та чинному законодавству, а відтак підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом правомірно не задоволено позовну вимогу про стягнення пені за період з 15.04.2014 року по 07.05.2014 року в сумі 5231,60 грн. з огляду на наступне.

В пункті 8.2. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій зі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно з статті 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років. Даний вислів суди обох інстанцій не розцінюють як продовження строку для нарахування неустойки.

Згідно статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Тому вислів "до моменту фактичного виконання" не є зміною, продовженням строку нарахування неустойки встановленого статтею 232 Господарського кодексу України.

Це узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України викладеній в пункті 2.5. Постанови Пленуму №14 від 17.12.2013 року та правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 21.05.2012 року про те, що строки згідно статті 251, 252 Цивільного кодексу України мають обчислюватися місяцями, роками, днями, а не певною подією, що має настати.

Згідно пункту 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року щодо пені за порушення грошових зобов'язані застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пеня за період з 15.04.2014 року по 07.05.2014 року в сумі 5231,60 грн. обчислена з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому задоволенню не підлягає.

Правомірними є вимоги в частині стягнення пені в розмірі 29 326, 92 грн. за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на розмір суми пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав, у відповідності до пункту 3 статті 83 ГПК України для зменшення розміру пені із суми 29 326, 92 грн. за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року до суми 20000 грн. та розміру штрафу із суми 136 476, 75 грн. (30%) до суми 80 000 грн.

Так, згідно пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 13, частини 3 статті 16, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність, розумність. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони що порушила зобов'язання.

Позивачем за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) було подано зустрічну позовну заяву № 10/07-14 від 10.07.2014 року про визнання недійсними пунктів 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 договору поставки насіння № ВН-Н6/6 від 26.12.2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).

Законодавство України, у т.ч. статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативу про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено один з основних принципів законодавства - „свобода договору", яка визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що в Україні діє принцип свободи договору (стаття 3), тобто вільне волевиявлення учасників правовідносин щодо встановлення умов договору за взаємною згодою; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (стаття 627); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (стаття 628); сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина 2 статті 6); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина 3 статті 6).

Сторони в пункті 5.6. Договору і в його підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., за взаємною згодою передбачили, що:

- ціна товару за Договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем платежів за товар на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому Договором, на підставі таких показників: курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару, і курсу цієї валюти на дату укладення специфікацій;

-          і обов'язок покупця проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з Договором, свої платежі в оплату товару і сплатити відповідачу проіндексовані (тобто збільшені) платежі за товар.

Різниця між сумою проіндексованих платежів (тобто збільшеною ціною товару) і сумою платежів, вказаних в Специфікаціях (тобто ціною товару, вказаною в Специфікаціях), є сумою індексації (тобто збільшення) ціни товару за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 5.6. Договору, ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату їх складання.

Згідно з пунктом 5.1., пунктами 7.1.1., 7.1.3. Договору, відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором.

У пункті 3 кожної зі Специфікацій до Договору також вказано, що суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Отже, за умовами Договору повна ціна товару складається з:

- ціни товару, що визначена в Специфікаціях (тобто базової ціни),

-          і з суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.6. Договору і його підпунктами 5.6.1 - 5.6.6.

Згідно з підпунктом 5.6.6. Договору зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв 'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару.

Згідно з пунктом 5.6. Договору, ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату їх складання. Якщо товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікацій, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СП - сума платежу за Товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання Специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікації.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки.

Згідно підпункту 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з підпунктом 5.6.4 Договору, при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться.

Відтак, пункт 5.6 Договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації платежів за товар, що заздалегідь погоджений Сторонами в Договорі, що дозволяє ним без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару та новий розмір плати за неї (доплату до базової, первинної ціни Договору).

У пункті 9.11. Договору сторони вказали, що: „Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими". що:, Договір складений Сторонами при повному розумінні ними його змісту, прочитаний ними ....". Тобто відповідач підписуючи Договір сам підтвердив, що йому зрозуміло всі його умови, у т.ч. наявність такого обов'язку як сплата постачальнику проіндексованих (тобто збільшених) платежів за товар, порядок вирахування індексу на який збільшуються платежі за товар тощо.

Пункт 5.6. Договору і його підпункти відповідають передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності.

Пункт 5.6 Договору та його підпункти 5.6.1 - 5.6.6., а також їх виконання, не порушують вимоги законодавства України щодо валюти грошових зобов'язань, що підтверджується таким.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України „Про ціни і ціноутворення", ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до частини 2 статті 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Як встановлено судами обох інстанцій, жодна з цих статей умовами Договору порушена не була, оскільки ціна товару зазначена в Специфікаціях (пункт 1) саме в гривнях; виконання грошових зобов'язань з оплати товару за Договором (як в частині сплати базової ціни за Специфікаціями, так і сплати суми індексації ціни товару) передбачена також саме в гривнях (пункт 5.2. Договору).

Ціна товару в іноземній валюті ні Договором, ні Специфікаціями не передбачена, як і не передбачено виконання відповідачем грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що підтверджується доказами про його виконання, а саме: накладними, довіреностями, банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків.

Як вбачається з первісного позову відповідач не сплатив ні суму основного боргу за базовими цінами, ні суму індексації ціни товару, у зв'язку з чим, відповідачу правомірно була нарахована сума індексації ціни товару і заявлена вимога про її стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У Договорі не застосовувався такий термін як „курсова різниця" і Договором не передбачалось її сплата відповідачем. Сторони між собою не здійснювали операцій в іноземній валюті і Договором це також не передбачено. Договором ж передбачена зміна ціни товару шляхом індексації платежів за товар, а сума перевищення (індексації ціни товару) є складовою частиною ціни товару, а нічим іншим. За первісним позовом позивач просив стягнути з відповідача саме суму індексації ціни товару, а не курсову різницю. Цей обов'язок відповідача є невиконаним ним грошовим зобов'язанням з оплати товару.

Згідно з частиною 3 статті 533 Цивільного кодексу України: Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом".

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, передбачено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Сума індексації ціни товару за умовами Договору, є:

-          частиною ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікаціями становлять повну ціну товару;

-          грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару (зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару - пп. 5. б. 6. Договору);

-          сумою збільшення договірної базової ціни (сплачені суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару, вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару - пп. 5.6.6. Договору).

За умовами Договору збільшення ціни товару (тобто індексація платежів за товар) повинна відбуватися не у зв'язку з простроченням або іншим порушення відповідачем умов Договору, а через зростання курсу продажу доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку в найближчий попередній до дати платежу день порівняно з іншим курсом на день складання специфікацій. Відповідач повинен був самостійно в день платежу провести його індексацію і сплатити проіндексований платіж позивачу. Якщо платежів відповідач не робив і постачальник звернувся до суду, то відповідний курс враховується на день складання позовної заяви, а не за день до платежу.

За умовами Договору збільшення ціни товару (нарахування суми індексації ціни товару і її розмір) не залежить від наявності факту прострочення божником грошового зобов'язання та його періоду. Встановлений Договором порядок індексації платежів за товар (а й відповідно і сума індексація ціни товару) не є відповідальністю відповідача або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов'язання. Отже, сума індексація ціни товару є доплатою, частиною ціни товару, наявність якої залежить тільки від величини певного індексу, який обраховують сторони у порядку, передбаченому Договором, і величина якого залежить від рівня зростання на міжбанківському валютному ринку курсу продажу доларів США до гривні.

Сума індексації ціни товару за Договором не є втратами від інфляції, передбаченою частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а стаття 625 Цивільного кодексу України не регулює порядок обрахування і сплати суми індексації ціни товару, що передбачений пунктом 5.6. Договору і його підпунктами.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

А, відтак, індексація сум платежів - це і є індексацією ціни товару.

Різниця між сумою проіндексованих платежів (тобто збільшеною ціною товару) і сумою платежів, вказаних в Специфікаціях (тобто ціною товару, вказаною в Специфікаціях), є сумою індексації (тобто збільшення) ціни товару за Договором.

Згідно з підпунктом 5.6.6. Договору: „Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару".

Враховуючи вищевикладене, пункти 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1 Договору поставки насіння № ВН-Н-6/6 від 26.12.2012 року не суперечать законодавству, а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Інші доводи скаржників не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.14 р. у справі №902/673/14 залишити без змін, апеляційні скарги Приватного підприємства "Бізон - Тех 2006" та Фермерського господарства "Ходацький рід" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/673/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.