Постанова

від 04.03.2015 по справі 13/278-9/50

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа № 13/278-9/50

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Потапенко В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупі О.О.

за участю представників:

стягувача- Яковенка П.А., довіреність від 19.09.2014 р. № 45/10;

боржника -Баранової В.І., довіреність від 18.12.2014 р. № 186;

1-ї третьої особи-не з'явився;

2-ї третьої особи -не з'явився;

ВДВС головного управління юстиції у Полтавській області -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава (вх. № 1042 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у справі № 13/278-9/50

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Міністерство палива та енергетики України, м. Київ

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава

про стягнення 7 689 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 червня 2010 року у справі № 13/278-9/50 позов задоволено.

З Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто 7689000 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору № 04/01-844 від 28.12.2001 р., 25 500 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2010 року у справі № 13/278-9/50 змінено рішення господарського суду Полтавської області від 11 червня 2010 року у справі № 13/278-9/50.

Позов задоволено частково.

З Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто 5 491 460 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору № 04/01-844 від 28.12.2001 р., 18212,02 грн. держмита та 84,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Полтавської області видано наказ № 13/278-9/50 від 27 жовтня 2010 року.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26 листопада 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках фінансових установ та належать боржнику -Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" в межах суми 5506112,31 грн.

09 грудня 2014 року боржник-Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернувся до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по винесенню зазначеної постанови про арешт коштів боржника, в якій просив визнати ці дії неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству та скасувати вказану постанову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у справі № 13/278-9/50 (суддя Тимошенко К.В.) вищенаведену скаргу боржника відхилено.

Боржник - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" із вказаною ухвалою господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у справі № 13/278-9/50 не погодився та подав на неї до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та задовольнити скаргу боржника на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по винесенню постанови від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 про арешт коштів боржника.

В обґрунтування апеляційної скарги боржник посилається зокрема на те, що господарським судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги доводи скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по винесенню постанови від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 про арешт коштів боржника щодо наступних порушень вимог чинного законодавства при винесенні цієї постанови.

Примусове виконання рішення суду шляхом накладення арешту на кошти боржника, постановою від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 в порушення вимог ч.1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» було здійснено до закінчення строку добровільного виконання рішення суду, який було встановлено у вимозі державного виконавця ВП 22836244 до 04.12.2014 р.Оскільки державним виконавцем в вимозі ВП 22836244 від 27.11.2014р. було встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - 04.12.2014p., розпочати примусове виконання рішення шляхом накладення арешту на банківські рахунки державний виконавець, в силу вимог Закону №606-ХІУ, повинен був 05.12.2014р.;

В порушення вимог ч. 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 4.1.8.-4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. в постанові від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 не вказано розмір і обсяг грошових коштів , які містяться на рахунках боржника, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22836244 від 26.11.2010 р. в порушенням положень ч. 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають її надсилання наступного дня після винесення, було направлено боржнику 02.12.2010 р. та отримано останнім 06.12.2010 р.

Зважаючи на це, перед винесенням постанови про арешт коштів боржника від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244, державний виконавець, відповідно до ч.ч. 1,2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був пересвідчитися, чи отримана боржником постанова про відкриття виконавчого провадження та встановивши факт її несвоєчасногоо отримання, відповідно до статті 32 цього Закону відкласти провадження виконавчих дій та продовжити строк самостійного виконання рішення суду.

На момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 22836244 від 26.11.2010 р. існували обставини, які відповідно до п. 15 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зумовлювали обов'язкове зупинення провадження виконавчих дій, а саме внесення боржника до Реєстру підприємств поливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» і про ці обставини, боржник повідомив державного виконавця у встановлений вказаною постановою семиденний строк добровільного виконання рішення суду-09.12.2010 р., у зв'язку з чим вважав, що виконавче провадження буде вчасно зупинене і жодних заходів щодо примусового виконання рішення суду зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією проведення виконавчих дій, в тому числі накладення арешту на його кошти проведено не буде.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 121-2 Господарського процесуального коедксу України передбачено можливість оскарження стягувачем, боржником або прокурором дій та бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

В пункті 9.1. Постанови пленуму Вищого гсоподарського суду України від 17 жовтня 2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що оскільки прийняття органами дДержавної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Боржник в обґрунтування скарги на дії дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по винесенню постанови від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 про арешт коштів боржника послався на наступне:

- відповідно до ч.1 ст. 27 Закону N 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення;

- оскільки державним виконавцем в вимозі ВП 22836244 від 27.11.2014р. було встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - 04.12.2014p., розпочати примусове виконання рішення шляхом накладення арешту на банківські рахунки державний виконавець, в силу вимог Закону №606-ХІУ, повинен був 05.12.2014р.;

- примусове виконання рішення суду розпочинається на наступний день після закінчення строку на самостійне (добровільне) виконання рішення; державний виконавець, починаючи виконувати рішення повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк (ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.99 );

- в постанові про арешт коштів боржника, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" , "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р . не вказано розмір і обсяг грошових коштів, які містяться на рахунках ПАТ "Полтавагаз", необхідних для виконання за виконавчим документом, що виключає її законність та є підставою для скасування;

- наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №545 від 26.07.2012р. припинено діяльність ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації - перетворення в ПАТ та перейменування у «Синтез-Газ України». Пунктом 10 наказу Міненерговугілля ПАТ «Синтез-Газ України» визначено правонаступником майнових прав та обов'язків ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України». Приписами п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі припинення юридичної особи стягувача або боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Стягувач в запереченнях на скарг посилається на те, що:

- державним виконавцем 26.11.2010р. було відкрито виконавче провадження та надано строк на самостійне виконання рішення суду, постанова про арешт коштів боржника державним виконавцем винесена 04.12.2014р., отже у боржника був строк з 26.11.2010р. до 04.12.2014р. на самостійне виконання рішення суду, але він ним не скористався;

- рішення суду по виконанню наказу не виконано, на даний час заборгованість ПАТ «Полтавагаз» по вищенаведеному виконавчому провадженню складає 5 506 112,31 гривень;

- вимога від 27.11.2014р. №12155 була направлена щодо надання інформації в термін до 04.12.2014р., отже висновок боржника про те, що державний виконавець повинен був розпочати примусове виконання рішення 05.12.2014р. не вірний;

- наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.09.2014р. №650 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012р. № 545», визнано таким, що втратив чинність, наказ Міненерговугілля України від 26.07.2012р. № 545 «Про припинення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації (перетворення)»;

-дії державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду Полтавської області від 27.10.2010р. у справі № 13/278-9/50 є правомірними та ґрунтуються на законі.

Головне управління юстиції в Полтавській області в запереченнях на вказану скаргу боржника вказує на те що:

- згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених даним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;

- пунктом 6 вказаної статті Закону серед обов'язків державного виконавця визначено також обов'язок накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- при винесенні постанови про арешт коштів боржника державний виконавець керувався наявними у матеріалах зведеного виконавчого провадження документами про сплату чи часткову сплату боргу, які містилися у виконавчому провадженні станом на 04.12.2014 р.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою цієї статті встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених даним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;

Пунктом 6 вказаної статті Закону серед обов'язків державного виконавця визначено також обов'язок накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Вказаними постановами, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що в постанові державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26 листопада 2010 року про відкриття виконавчого провадження у відповідності з вимогами ч. 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» було вказано боржнику добровільно виконати виконавчий документ (наказ № 13/278-9/50 виданий 27.10.2010 р. в семиденний строк".

Вказаний строк на самостійне виконання рішення суду закінчився 03.12.2010 р. та протягом цього строку та після його закінчення боржник не надав державному виконавцю документального підтвердження повного виконання рішення, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» право державного виконавця на здійснення заходів з примусового виконання рішення виникло наступного дня після закінчення вказаного строку-04.12.2010 р.

Постанову Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 про арешт коштів боржника винесено через 4 роки після закінчення вказаного строку на самостійне виконання рішення суду,тобто без порушень вимог ч. 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття заходів з примусового виконання рішення суду після закінчення вказаного строку у разі ненадання боржником у вказаний строк документального підтвердження повного виконання рішення.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання боржника, що строк самостійного виконання рішення суду було встановлено у вимозі державного виконавця від ВП 22836244 від 27.11.2014р. до 04.12.2014p. та відповідно розпочати примусове виконання рішення шляхом накладення арешту на банківські рахунки державний виконавець, в силу вимог Закону №606-ХІУ, повинен був 05.12.2014р., пославшись на те, що у вказаній вимозі строк для добровільного виконання боржником рішення суду не визначався (т.8, а.с.9, а був зазначений строк для надання вказаної у ній інформації.

Вказана вимога про надання інформації є реалізацією наданого статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» права державного виконавця на одержання з метою захисту інтересів стягувача необхідної для проведення виконавчих дій інформації і чинне законодавство не пов'язує початок примусового виконання рішення із зазначеним у вимозі державного виконавця строком надання такої інформації.

Також колегія суддів відхиляє доводи боржника, що на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 22836244 від 26.11.2010 р. існували обставини, які відповідно до п. 15 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зумовлювали обов'язкове зупинення провадження виконавчих дій, а саме внесення боржника до Реєстру підприємств поливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Так відповідно до пункту 15 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В рішенні Конституційного суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012 р. вказано, що положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року № 2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З матеріалів даної справи вбачається, що предметом спору у ній є стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001 р. № 04/01-844, а отже не стосується стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, у зв'язку з чим внесення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не було підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2010 року у справі № 13/278-9/50.

Також господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання боржника на те, що примусове виконання рішення суду розпочинається виконавчою службою лише після того, як остання пересвідчиться в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки скаржник не навів жодних доводів та доказів того, що виконавча служба не пересвідчилась в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, більш того, підтвердив доданими до скарги доказами, що виконавча служба була повідомлена боржником про отримання ним вказаної постанови. Зокрема, у заяві від 08.12.2010р. №14/4826 про зупинення виконавчого провадження боржник повідомив виконавчу службу про надходження до нього постанови про відкриття виконавчого провадження (т.8, а.с. 43-45).

Як правильно встановив господарський суд першої інстанції, з часу відкриття виконавчого провадження - 26.11.2010р. до винесення оскаржуваної боржником постанови - 04.12.2014р. минуло більше чотирьох років.

Яким чином несвоєчасне отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження перешкоджало боржнику протягом чотирьох років добровільно виконати судове рішення боржник не вказав і не обгрунтував.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за час після відкриття виконавчого провадження воно неодноразово поновлювалось, що підтверджено наданими по скарзі доказами (т.8, а.с. 8, 76, 88, 93,107, 109, 116). Зокрема, 09.01.2014р. (т.8, а.с. 109) виконавче провадження було поновлено, а 07.08.2104р. (т.8, а.с.116) - зупинено.

Яким чином несвоєчасне отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження унеможливило добровільне виконання боржником рішення суду у періоди, коли виконавче провадження було поновлене, боржник не вказав і не обгрунтував.

Також господарський суд першої інстанції обгрунтвоано відхилив посилання боржника на те, що в постанові про арешт коштів боржника, в порушення вимог ч. 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" , "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р . не вказано розмір і обсяг грошових коштів, які містяться на рахунках ПАТ "Полтавагаз" , необхідних для виконання за виконавчим документом,

Так, пунктом 6 ст.52 Закону визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Як було наведено вище, ч. 3 статті 57 цього Закону передбачено, що арешт може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів

Отже, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, наведені норми не передбачають зазначення у постанові про арешт коштів боржника розміру і обсягу грошових коштів, які містяться на рахунках боржника, таким чином, посилання скаржника на те, що відсутність у постанові про арешт коштів боржника відомостей про розмір і обсяг грошових коштів, які містяться на рахунках ПАТ "Полтавагаз" необґрунтоване та суперечить наведеній скаржником нормі Закону.

В оскаржуваній боржником постанові державного виконавця про арешт коштів боржника відповідно до вимог ч. 3 статті 57 Закону зазначено суму 5506112 грн. 31 коп., яка не перевищує стягнутої судовим рішенням суми. Доказів того, що на час винесення оскаржуваної постанови сплаті (стягненню) підлягала менша сума боржник не навів та не надав. Згідно ч.5 ст.12 Закону сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Доказів повідомлення боржником державного виконавця про повне чи часткове виконання рішення суду та зменшення в результаті цього вказаної в оспорюваній постанові суми боржник не навів та не надав.

Господарський суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив посилання боржника на те, що на час винесення постанови про арешт коштів боржника існували обставини, які відповідно до п. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження є підставами для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, а саме - припинення юридичної особи стягувача на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012р. №545".

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, приписами ст.104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення .

Доказів внесення такого запису щодо стягувача боржник не навів та не надав.

Окрім цього, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.09.2014р. №650 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012р. №545", визнано таким, що втратив чинність наказ Міненерговугілля України від 26.07.2012р. №545 "Про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)".

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 04 грудня 2014 року ВП № 22836244 про арешт коштів боржника відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні скарги боржника на дії державної виконавчої служби щодо її винесення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у справі № 13/278-9/50 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 10.03.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.