Постанова

від 11.03.2015 по справі 904/8803/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 року Справа № 904/8803/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

При секретарі судового засідання Герун Т.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Суппіс О.С.- представник, дов. від 08.12.2014р. б/н;

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗНИЙ ЗАВОД "ШПЛІНТ.УА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014р. у справі №904/8803/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ

"ДІВЕС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗНИЙ ЗАВОД

"ШПЛІНТ.УА", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 281 956, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес" 200 911,00 грн заборгованості, 20 566,54 грн пені, 41 091,91 грн інфляційних нарахувань, 5 188,89 грн - 3% річних та 5 355,17 грн витрат по сплаті судового збору. У решті позовних вимог відмовлено у зв`язку з невірним розрахунком 3% річних, інфляційних втрат, а також розміру пені за період, що перевищує встановлений законом.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗНИЙ ЗАВОД "ШПЛІНТ.УА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як незаконне та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що заборгованість перед Позивачем є меншою та судом не було враховано проведений між сторонами взаємозалік. Окрім того, судом не було задоволено клопотання про проведення судової бухгалтерської експертизи. Зазначив також, що пеня була нарахована та стягнута судом без обмеження її розміром подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на її безпідставність, просив рішення суду залишити в силі як таке, що винесено із дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права. Зазначив, що ніякого взаємозаліку між сторонами проведено не було, призначення експертизи є необґрунтованим, а пеня розрахована з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Апелянт заявляв клопотання від 18.02.2015р. про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом (ухвала від 18.02.2015р.). Втім, його представник в судове засідання так і не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 22.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес" як постачальником (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки № ДВ-022 (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2013р., а в частині невиконаних зобов`язань - до їх виконання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 9.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Відповідача товар, визначений у пункті 1.2 даного договору (найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару визначаються рахунком-фактурою відповідно до заявки Відповідача), а Відповідач - прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору. Ціна на партію товару, який поставляється Позивачем Відповідачу, вказується Позивачем в рахунках-фактурах, виставлених для оплати відповідної партії товару згідно з Договором (п. 4.1. Договору).

Моментом поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника, яка повинна відповідати фактичній даті передачі товару (пункт 5.4 Договору).

На виконання умов Договору 01.11.2013р. Позивач поставив Відповідачу катанку ф.6,5 ст. 1КП, ст. 1006 великий бунт (надалі - товар) на загальну суму 240 911,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №19055 на суму 120681 грн 00 коп та №19057 на суму 120 230 грн 00 коп, підписаними обома сторонами, та не спростовується Відповідачем.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунки за відповідну партію товару, що поставлена, здійснюються Відповідачем в національній валюті України (гривня) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Позивача згідно отриманих рахунків-фактур з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з моменту отримання товару.

Не зважаючи на те, що Позивачем на оплату товару був виставлений Відповідачу рахунок від 01.11.2013р. №4608 на суму 240 911 грн 00 коп, Відповідач зобов'язання за Договором по оплаті одержаного товару у повному обсязі не виконав, за поставлений товар сплатив частково 40 000,00 грн (платіжне доручення №2366 від 12.08.2014р.). внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 200 911,00 грн, що і стало підставою позову.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

З урахуванням того, що строк оплати настав (товар мав бути оплачений до 31.01.2014р.), а Відповідач у повному обсязі за отриманий товар так і не розрахувався, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 200 911,00 грн. При цьому доводи Відповідача щодо зменшення розміру заборгованості внаслідок проведеного між сторонами взаємозаліку жодним чином не обґрунтовані та не доведені належними доказами, проведення взаємозаліку заперечується позивачем, а, отже, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.4 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення пені правомірно задоволені частково за період прострочення з 01.02.2014р. по 01.08.2014р. у сумі 20 566, 54 грн.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

3% річних за заявлений період прострочення з 01.02.2014р. по 03.11.2014р. у сукупності по періодах нарахування за кожною накладною становлять 5 188,89 грн, інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з лютого 2014 року по жовтень 2014 року - 41 091,91 грн та правомірно стягнуті судом частково в зв'язку з невірним математичним підрахунком, що здійснений позивачем.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно стягнув з Відповідача борг за поставлений та неоплачений товар - 200 911,00 грн, пеню - 20 566,54 грн, інфляційні втрати у сумі 41 091,91 грн та 3% річних - 5 188,89 грн. Будь-яких порушень норм матеріального права апеляційний суд не вбачає. Доводи скаржника є необґрунтованими, не підтверджуються документально та спростовуються наведеним вище.

Клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи відповідачем не заявлялося, необхідність в її проведенні в даній справі відсутня, тому його заперечення в цій частині безпідставні.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗНИЙ ЗАВОД "ШПЛІНТ.УА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014р. у справі №904/8803/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков