Рішення

від 04.03.2015 по справі 922/5247/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р.Справа № 922/5247/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жиляєв Є.М.

судді: Аюпова Р.М. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с. Руська Лозова Харківської області про стягнення 825309,29 грн. за участю представників:

позивача - Захаров О.С., довіреність від 03.03.2015 року;

відповідача - Осьмухін С.А., Хоменко О.О., довіреність № 112 від 25.12.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" про розірвання договору зберігання № 30-04/2010-ЗБ від 30 березня 2010 року, укладеного між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" та ТОВ "Агро-Інвест" та зобов'язання ТОВ "Агро-Інвест" повернути ТОВ "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" майно прийняте на відповідальне зберігання згідно договору № 30-04/2010-ЗБ від 30 березня 2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 936-953 ЦК України, ст. 188, 193 ГК України, стверджує, що позивач є власником, переданого за спірним договором, майна на суму 825309,29 грн. та налічує 201 найменувань, проте відповідач, порушуючи умови спірного договору та права власника, не надає відповідей на звернення позивача та не надає доступу до майна, з метою встановлення його схоронності та повернення речей зі зберігання.

17.11.2014 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу № 922/3163/13 було призначено для розгляду судді Шатернікову М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року за даним позовом було порушено провадження у справі № 922/5247/14, розгляд якої призначено на 09 грудня 2014 р. о 10:30.

Разом з позовною заявою позивачем надано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, прийняте ТОВ "Агро-Інвест" на відповідальне зберігання згідно договору № 30-04/2010-ЗБ від 30 березня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року було задоволено клопотання ТОВ "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" про забезпечення позову.

01 грудня 2014 позивачем на адресу суду надано клопотання про забезпечення позову (вх. 42842), в якому, вказуючи на встановлений відділом державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області факт відсутності спірного майна, що належить НВФ "Сінтал'Д" ТОВ, що на думку заявника свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо приховання майна, погіршання його властивостей, або взагалі знищення чи відчуження, позивач просить суд до вирішення справи по суті, з метою вжиття заходів забезпечення позову, накласти арешт на майно та грошові кошти ТОВ "Агро-Інвест".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року було скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2014 р. у справі № 922/5247/14, а саме скасовано накладення арешту на майно, прийняте ТОВ "Агро-Інвест" на відповідальне зберігання згідно договору № 30-04/2010-ЗБ від 30 березня 2010 року.

01 грудня 2014 позивачем на адресу суду надано заяву про заміну предмету позову, в якій, в порядку ст. 22 ГПК України, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Агро-Інвест" на користь ТОВ "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" грошові кошти у сумі 825309,29 грн., у зв'язку з втратою відповідачем майна, прийнятого на зберігання за договором № 30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року було прийнято заяву позивача про заміну предмету позову та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 11:00 23 грудня 2014 р. з метою надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх позицій по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року було прийнято заяву позивача про заміну предмету позову та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року розгляд справи № 922/5247/14 було відкладено на 13 січня 2015 р. об 11:30.

12 січня 2015 р. на адресу суду за вх. 7 представником позивача було надано клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 922/5247/14 у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року було задоволено клопотання представника позивача (вх. 7) та для розгляду справи № 922/5247/14 було вирішено призначити судову колегію у складі трьох суддів, оскільки дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізу діючого законодавства.

Розпорядженням Голови господарського суду Харківської області від 13.01.2015 року № 55, враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 року, для розгляду справи № 922/5247/14, було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., судді: Аюпова Р.М. та Жигалкін І.П.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року зазначено, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову буде розглянуто у наступному судовому засіданні, клопотання позивача про призначення по справі експертизи буде розглянуто у наступному судовому засіданні та розгляд справи відкладено на 04 лютого 2015 р. об 11:00год.

У зв'язку із відсутністю повноважень судді Шатернікова М.І., 23.01.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/5247/14, на підставі чого, в.о. керівника апарату господарського суду Харківської області складено та підписано відповідне Розпорядження №216 від 23.01.2015 року (а.с. 14, том справи 1).

Відповідно до Витягу від 23 січня 2015 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу № 922/5247/14 призначено для розгляду судді Жиляєву Є.М. (а.с. 15, том справи 1).

Згідно з Розпорядженням в.о. голови господарського суду Харківської області № 258 від 04.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю судді Жигалкіна І.П. для розгляду справи № 922/5247/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді: Аюпова Р.М., Макаренко О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2015 року зазначено, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 42842) буде розглянуто в наступному судовому засіданні, клопотання позивача про призначення по справі експертизи (вх. 585) буде розглянуто в наступному судовому засіданні та розгляд справи відкладено на 04.03.2015 р. об 11:00год.

04.03.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8412), мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився та підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8412), а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання додаткових доказів по даній справи в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявленого позову заперечив повністю, як і заперечив проти заявлених позивачем клопотань щодо призначення по справі експертизи, про забезпечення позову та про відкладення розгляду справи.

Розглянувши усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вислухавши думку відповідача, який заперечував проти його задоволення, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в обґрунтування заявленого клопотання не наведено жодних обставин, які перешкоджали останньому скористатись правами сторони, що передбачені Господарським процесуальним законодавством України. Крім того, судом позивача неодноразово було зобов'язано надати оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні), з метою надання можливості останньому надати докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, розгляд справи неодноразово відкладався.

Також розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача (вх. № 42842), суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу і вважає, що вони ґрунтуються тільки на припущеннях прокурора та нічим не підтверджені та не обґрунтовані.

Позивачем не подано до матеріалів справи жодних доказів, з яких би вбачалось, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належить відповідачу, необґрунтоване та не доведене документально, а тому у суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, а саме, за подачу до господарського суду клопотання про забезпечення позову його розмір складає 1827,00 грн.

На підставі вищенаведеного, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. за подачу до господарського суду клопотання про забезпечення позову (вх. № 42842 від 01.12.2014р.) покладається на позивача.

Розглянувши клопотання позивача про призначення по справі експертизи (вх. 585), суд відмовляє в його задоволення як в необґрунтованому, оскільки з боку позивача не подано жодних доказів та не наведено обставин, які б свідчили про необхідність проведення по даній справі судової почеркознавчої експертизи.

Таким чином, за висновками суду, в матеріалах справи № 922/5247/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали господарської справи №922/4682/14, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошував на тому, що 30.03.2010 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" було укладено договір зберігання № 30-04/2010-ЗБ (далі - Договір, а.с. 25-31), на виконання умов якого, сторони між собою домовились, що відповідач - ТОВ "Арго-Інверст" ((зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана йому позивачем - ТОВ "НВФ "Сінтал'Д" (поклажодавець), і повернути її поклажодавцю у схоронності (п.1 вказаного Договору).

Відповідно до п. 2 вищенаведеного Договору, під річчю в договорі розуміється викладений перелік товарів, що складається з 201 пункту на суму - 825309,29 грн.

Так, позивач наголошує, що 31.03.2010р., 07.04.2010р., 08.04.2010р., 14.04.2010р., 16.04.2010р. та 14.05.2010р. між сторонами було підписано акти прийому-передачі майна на зберігання (а.с. 32-39) , відповідно до яких відповідач прийняв майно на зберігання та зобов'язався перед позивачем зберегти його у схоронності.

Відповідно до п. 3 Договору, зберігач зобов'язався перед поклажодавцем зберігати річ в строк до 30.01.2012 року.

З огляду на умови пункту 4 Договору, Місцем зберігання речі є склад зберігача, що розташований за місцем знаходження відповідача.

Як встановлено п. 5 Договору, укладеного між сторонами Договору, зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів, встановлених актами цивільного законодавства України, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до п. 11 Договору, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Річ має бути повернена поклажодавцю зберігачем в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (п. 13 Договору).

Як встановлено п. 12 Договору, зобов'язання по цьому Договору мають виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов цього договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень п. 18 Договору, правочин набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивачем в позовній заяві наголошено, що звернувшись до зберігача з вимогою про огляд майна та його повернення поклажодавцю, відповідачем було відмовлено у наданні доступу до майна, з метою встановлення його схоронності та відповідно його повернення.

Так, позивач зазначив, що не погодившись з такими діями зберігача, поклажодавець звернувся до останнього з відповідними Вимогами № 26 від 27.05.2014 року, за вих. № 32 від 20.11.2014 року, в яких просив останнього про повернення речей зі зберігання (а.с. 40 - 45).

Вищенаведені вимоги позивача з боку відповідача залишились невиконаними, що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Також, позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно прийняте відповідачем на відповідальне зберігання, згідно договору № 30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року у справі № 922/5247/14 задоволено клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на майно, прийняте ТОВ "Агро-Інвест" на відповідальне зберігання, згідно договору № 30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010 року.

01.12.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Дергачівського РУЮ повернуто виконавчий документ (вищевказану ухвалу у справі № 922/5247/14 від 20.11.2014 року) стягувачу.

Підставою для повернення виконавчого документу став факт відсутності у відповідача визначеного виконавчим документом майна, яке він має передати стягувачу.

Таким чином, позивачем наголошено, що вказаний факт є підставою стверджувати, що позивачу завдано шкоди на вартість товару отриманого відповідачем згідно з Договором № 30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010 року на загальну суму 825309,29 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачем зазначено, що згідно з Договором №30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010 року вартість майна була визначена сторонами та складає - 825309,29 грн., на підставі чого, у зв'язку з втратою відповідачем майна, прийнятого на зберігання, позивачу завдано шкоди на суму цього майна, а саме на 825309,29 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки на суму 825309,29 грн.

Відповідач проти позову заперечує зазначаючи про те, що ні спірний договір №30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010 року ні акти про приймання-передачу майна на зберігання між сторонами ніколи не укладались, спірне майно на зберігання не передавалось.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї статті, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: (а) збитки, (б) протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; (в) причинний зв'язок між ними; (г) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання цивільно-правової відповідальності.

Позивачем не доведено наявності у діях відповідача всіх необхідних елементів складу правопорушення. Зокрема, чи є поведінка відповідача протиправною, з урахуванням того, що доказів в обґрунтування своєї позиції позивачем не надано, так позивач посилається лише на договірні відносини з відповідачем, що склалися на підставі Договору № 30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010р., проте оригінали документів, які покладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог суду не надано, зокрема, не надано оригіналу Договору № 30-04/2010-ЗБ від 30.03.2010р., оригіналів оформлених між сторонами Актів прийому - передачі майна на зберігання, як і не надано інших доказів, що свідчили б про факт передачі спірного майна на зберігання.

Позивачем не надано жодного доказу з приводу протиправної поведінки відповідача по відношенню до по відповідача, як і не подано доказів існування між сторонами господарських відносин та ведення між сторонами господарської діяльності.

Суд приймає до уваги відомості, що викладені у нотаріально засвідченій заяві колишнього директора ТОВ "Агро-Інвест" Зайцева Ю.О., який зокрема зазначив про те, що спірні правочини на зберігання майна ним не укладались, вказане майно на зберігання відповідачу не передавалось, а також зазначив про те, що надані позивачем документи він засвідчив помилково (арк.спр.204, т.1).

Колегія суддів зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" про стягнення збитків у розмірі 825309,29 грн. є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, безпідставні, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору в даному разі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 7, код ЄДРПОУ 14073681) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1827,00 грн. судового збору за подачу до господарського суду клопотання про забезпечення позову.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Є.М. Жиляєв Р.М. Аюпова О.В. Макаренко