Постанова

від 11.03.2015 по справі 826/17820/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17820/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносистем» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. № 00011562205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Техносистем» ( далі - ТОВ «Техносистем» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техносистем» щодо взаємовідносин з ПП «БЕКФАЄР» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2014 р. № 1279/26-59-22-05/30726586.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушені вимоги податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2014 року на загальну суму ПДВ 43834,00 грн. та до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 43834,00 грн.

На підставі акту перевірки від 07.08.2014 р. № 1279/26-59-22-05/30726586 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. № 00011562205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 54793,00 грн., з яких 43834,00 грн. - за основним платежем та на 10959,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Судова колегія встановила, що задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ПП «БЕКФАЄР» є реальними та підтверджуються відповідною первинною документацією.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ, включаючи формування податкового кредиту, належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Колегія суддів встановила, що між позивачем і ПП «БЕКФАЄР» був укладений договір поставки від 24.02.2014 р. № 24/14 / а.с. 57 / і додаткова угода до цього договору № 1 / а.с. 61 /.

На підтвердження здійснення господарських операцій за цим договором ТОВ «Техносистем» надало суду рахунок-фактури від 28.03.2014 р. № 138 / а.с. 63 /, видаткову накладну від 28.03.2014 р. № 138 / а.с. 62 /, податкову накладну № 89 / а.с. 64 /, оборотно-сальдову відомість / а.с. 66 / та товарно-транспортну накладну від 28.03.2014 р. № 138-ТН / а.с. 67 /. Ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодних платіжних документів ( банківських виписок та/або платіжних доручень ), які б підтверджували дійсність руху коштів між ним і ПП «БЕКФАЄР» при здійсненні розрахунків між сторонами за вказаним договором поставки від 24.02.2014 р. № 24/14, позивачем суду надано не було.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у вказаному рахунку-фактури та у видатковій накладній не зазначено посаду, ім'я, прізвище та по-батькові особи, яка їх підписала від імені позивача, що вказує на невідповідність цих документів вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, а отже, вони не є належними і допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України, та не підтверджують реальності здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів також вважає неприйнятними для встановлення реальності спірних господарських операцій між позивачем і ПП «БЕКФАЄР» за договором поставки від 24.02.2014 р. № 24/14 первинні документи, складені за результатами господарської діяльності між позивачем і ТОВ «СБТ Сістемз Україна» на підставі договору про надання послуг від 31.07.2012 р. № 33, оскільки такі послуги були виконані позивачем на користь ТОВ «СБТ Сістемз Україна» 19.02.2014 р. / а.с 75-77 /, а сам лише договір поставки між позивачем і ПП «БЕКФАЄР» укладений тільки через 5 днів, поставка товару, згідно з наданою позивачем первинною документацією, відбулась взагалі більше ніж через місяць. Тож, у даному випадку, відсутні жодні правові підстави стверджувати, що товар, який начебто був придбаний позивачем у ПП «БЕКФАЄР» за вказаним договором поставки, використаний ним при виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «СБТ Сістемз Україна» за договором про надання послуг від 31.07.2012 р. № 33.

Більш того, судова колегія відзначає, що в самому договорі поставки від 24.02.2014 р. № 24/14 / а.с. 57 /, на підставі якого за твердженням позивача була складена надана ним суду первинна документація, не вказано, який саме товар є предметом цього договору та має бути поставлений ПП «БЕКФАЄР» на користь ТОВ «Техносистем», що фактично унеможливлює встановлення правового зв'язку між вказаним договором і наданою позивачем первинною документацією та, відповідно, здійснення перевірки реальності спірних господарських операцій між ним і його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, у суду відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання господарських операцій позивача з ПП «БЕКФАЄР» за договором поставки від 24.02.2014 р. № 24/14 такими, що дійсно відбулися.

Тож, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач при обчисленні своїх податкових зобов'язань з ПДВ порушив вимоги ст.ст. 198, 201 ПК України, а відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. №00011562205, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, у даному випадку, відсутні жодні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 11.03.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.