Постанова

від 14.01.2020 по справі 826/17820/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2020 року

Київ

справа №826/17820/14

адміністративне провадження №К/9901/26322/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/17820/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносистем" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Техносистем звернулося до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00011562205 від 20.08.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві у справі №826/17820/14.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/17820/14 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 14.01.2020.

У касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію, зокрема, що вказана у акті Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Бекфаєр . У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Техносистем щодо взаємовідносин з ПП Бекфаєр за березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 43834,00грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 54793,00грн., у тому числі: 43834,00грн. - основний платіж, 10959,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства відповідачем зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ Техносистем та його контрагентом ПП Бекфаєр . На спростування реальності господарських операцій, здійснених ТОВ Техносистем та його контрагентом вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 .

Не погодившись прийнятим рішенням, ТОВ Техносистем звернулося до суду про його скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судом касаційної інстанції зауважено, що апеляційний суд, роблячи висновок про відсутність господарських операцій, безпідставно виходив із перевірки правильності складення документів рахунку-фактури та видаткової накладної. Водночас, відсутність у вказаних документах посади, імені, прізвища та по-батькові осіб, які їх підписали, може вказувати на недолік, який по суті не впливає на право платника відображати в податковому обліку наслідки реально здійснених операцій. Касаційний суд вказав, що як свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткової, податкової та товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості, поставка товару позивачу від ПП БЕКФАЄР відбулася 28.03.2014, а факт передачі робіт ТОВ СБТ Сістемз Україна по монтажу та налагодженню системи відео спостереження, із використанням придбаних у ПП БЕКФАЄР товарів, відбувався позивачем на підставі актів від 10.04.2014, а не актів від 19.02.2014, як помилково вказував суд апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що придбаний позивачем у ПП БЕКФАЄР товар не міг використовуватися Товариством при виконанні зобов`язань перед ТОВ СБТ Сістемз Україна. Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції.

За наслідками нового розгляду, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ Техносистем та його контрагентом - ПП Бекфаєр .

Судами встановлено, що між ПП Бекфаєр (постачальник) та ТОВ Техносистем (покупець) укладено договір поставки від 24.02.2014 №24/14, відповідно до якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язується передати, а покупець - прийняти товар та своєчасно сплатити за нього визначену в цьому договорі або рахунку-фактурі грошову суму.

На підтвердження фактичної поставки товару (відео серверів, накопичувачів, відеокамер, модулів), руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії: договору поставки № 24/14 від 24.02.2014; додаткової угоди №1 до договору поставки №24/1 від 24.02.2014; рахунку - фактури № 138 від 28.03.2014; видаткової накладної № 138 від 28.03.2014; податкової накладної № 89; оборотно-сальдової відомості по рахунку; товарно-транспортної накладної № 138-ТН від 28.03.2014. платіжні доручення, які підтверджують рух коштів між товариством та ПП Бекфаєр .

Також, на обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із ТОВ Бекфаєр на підтвердження реальності господарських операцій позивачем вказано на договір із третьою особою. Позивач вказував, що товари придбано з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема з метою виконання зобов`язань перед ТОВ СБТ Сістемс Україна щодо налагодження системи відео спостереження.

На підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи наявні копії договору від 31.07.2012, додаткової угоди до договору від 19.02.2014, додатки до договору (протоколи узгодженої ціни), актів здачі-прийняття робіт по монтажу та налагодження системи відеоспостереження від 10.04.2014, наказу про проведення інвентаризації від 19.08.2014 та акта про вибіркову інвентаризацію.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених ТОВ Техносистем та його контрагентом вказано на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Бекфаєр (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 .

Згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 ПП Бекфаєр контрагент позивача декларував свої грошові зобов`язання по взаємовідносинам із ТОВ Техносистем .

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 у справі №810/4500/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 № 810/4500/14, визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошниському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення зустрічної звірки ПП Бекфаєр , результати якої оформлено актом від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Бекфаєр (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 ; визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошниському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо коригування показників податкової звітності ПП Бекфаєр в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України на підставі акта від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Бекфаєр (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 ; зобов`язано ДПІ у Києво-Святошниському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відновити в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України показники податкової звітності ПП Бекфаєр шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі акта від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Бекфаєр (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 .

Відтак, судами встановлено, що у податкового органу наявні зауваження щодо формальних реквізитів первинних документів по господарським операціям. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності службових осіб контрагента щодо наведених господарських операцій. Також, відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентом.

Судами зауважено, що висновки податкового органу, щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентом є неправомірними, оскільки інформація, якою відповідач обґрунтовує свою позицію, фактично відібрана на підставі інформації, зафіксованої в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального виконання правових обов`язків, передбачених правочном, у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду