Рішення

від 03.03.2015 по справі 910/24497/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа № 910/24497/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Брокбізнес»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівський цукор»

про стягнення 3 569 605, 66 дол. США.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Чернишенко А.Г. за довіреністю № 18/03 від 26.02.2015 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Брокбізнес» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівський цукор» (далі - відповідач-3) про стягнення з відповідачів 3 569 605, 66 дол. США, в тому числі 1 553 180, 00 дол. США заборгованості по кредиту, що станом на 18.09.2014 р. за офіційним курсом НБУ становить 20 851 478,78 грн.; 487 925, 45 дол. США заборгованості по процентам, що станом на 18.09.2014 р. за офіційним курсом НБУ становить 6 550 410,88 грн.; 958 498, 77 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, що станом на 18.09.2014 р. за офіційним курсом НБУ становить 12 867 868,99 грн., 322 449, 82 дол. США пені за прострочення сплати процентів, що станом на 18.09.2014 р. за офіційним курсом НБУ становить 4 328 896,57 грн.; 247 551, 62 дол. США 3 % річних, що станом на 18.09.2014 р. за офіційним курсом НБУ становить 3 323 386,44 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним на виконання укладеного з відповідачем-1 Кредитного договору № 09-01-03V від 14.03.2003 р. та додаткових угод до нього було відкрито відкличну кредитну лінію, в межах якої внаслідок порушення відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, за останнім утворився борг в сумі 1 553 180, 00 дол. США заборгованості по кредиту, 487 925, 45 дол. США заборгованості по процентам. Крім того, позивач нарахував відповідачу-1 до сплати 958 498, 77 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, 322 449, 82 дол. США пені за прострочення сплати процентів та 247 55, 62 дол. США 3 % річних. Оскільки на підставі укладених з відповідачами 2 та 3 договорами поруки останні зобов'язались нести солідарну відповідальність по зобов'язанням відповідача-1, позивач вирішив звернутись до відповідачів з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24497/14 та призначено її до розгляду на 26.11.2014 р.

У судовому засіданні 26.11.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів, було відкладено на 18.12.2014 р.

У судовому засіданні 18.12.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, що строк оплати за спірний кредитним договором настав 26.09.2010 р., оскільки Додатковою угодою № 32 до Кредитного договору строк його дії було продовжено до 25.09.2010 р., а також клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. було вирішено призначити колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. справу № 910/24497/14 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/24497/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р., у зв'язку з направленням Головуючої судді Ломаки В.С., а також суддів Васильченко Т.В. та Любченко М.О. на навчання до Національної школи суддів України у період з 16.02.2015 р. по 27.02.2015 р. на підставі наказу Голови господарського суду міста Києва № 2-а від 22.01.2015 р. «Про направлення суддів господарського суду міста Києва на навчання до Національної школи суддів України», суд змінив дату наступного судового засідання у справі № 910/24497/14 на 03.03.2015 р.

Представники відповідачів в судове засідання 03.03.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2003 р. між АБ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є позивач, як банком, та відповідачем-1, як позичальником, було укладено Кредитний договір № 09-01-03V (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію в сумі 421 800, 00 дол. США строком з 14.03.2003 р. по 12.03.2004 р. зі сплатою 18 % річних для поповнення обігових коштів шляхом конвертації в національну грошову одиницю.

Відповідно до п. п. 3.2.1. та 3.2.2. Кредитного договору банк зобов'язався позичальнику відкрити позичковий рахунок для видачі кредиту та перерахувати на нього кошти або на інший рахунок вказаний позичальником на підставі його письмової заяви.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору було визначено, що позичальник повертає банку на умовах п. 2.1. цього Договору із щомісячною сплатою відсотків не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та в день повного погашення позики.

Пунктом 6.1. Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного погашення позики та (або) відсотків за її використання, банком може стягуватись пеня, яка може нараховуватись виходячи з подвійної ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно з п. 7.5. Кредитного договору його строк встановлюється з дня перерахування позики на рахунок позичальника.

18.03.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав в рамках відкритої кредитної лінії позичальнику короткостроковий кредит в сумі 30 640, 00 дол. США на термін з 18 березня 2003 року по 12 березня 2004 року.

Також, 18.03.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав в рамках відкритої кредитної лінії позичальнику короткостроковий кредит в сумі 112 600, 00 дол. США на термін з 18 березня 2003 року по 12 березня 2004 року.

20.03.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав в рамках відкритої кредитної лінії позичальнику короткостроковий кредит в сумі 21 415, 00 дол. США на термін з 18 березня 2003 року по 12 березня 2004 року.

25.03.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 18 775, 00 дол. США на термін з 18 березня 2003 року по 12 березня 2004 року.

27.03.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 5 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 25 345, 00 дол. США на термін з 27 березня 2003 року по 12 березня 2004 року.

03.04.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 6 до Кредитного договору, відповідно до якої банк падав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 3 592, 00 дол. США на термін з 03 квітня 2003 року по 12 березня 2004 року.

29.04.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 7 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 29 250, 00 дол. США на термін з 29 квітня 2003 року по 12 березня 2004 року.

23.05.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 8 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 498, 00 дол. США на термін з 23 травня 2003 року по 12 березня 2004 року.

27.05.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 9 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 19 490, 00 дол. США на термін з 27 травня 2003 року по 12 березня 2004 року.

02.06.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 10 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 5 360, 00 дол. США на термін з 02 червня 2003 року по 12 березня 2004 року.

10.06.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 11 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 6 570, 00 дол. США на термін з 10 червня 2003 року по 12 березня 2004 року.

11.06.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 12 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 2 265, 00 дол. США на термін з 11 червня 2003 року по 12 березня 2004 року.

23.06.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 13 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 17 935, 00 дол. США на термін з 23 червня 2003 року по 12 березня 2004 року.

14.07.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 14 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 98 695, 00 дол. США на термін з 14 липня 2003 року по 12 березня 2004 року.

15.07.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 15 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 29 370, 00 дол. США на термін з 15 липня 2003 року по 12 березня 2004 року.

15.07.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 16 до Кредитного договору, відповідно до якої починаючи з 15 серпня 2003 року ліміт за відкличною кредитною лінією встановлено у сумі 876 800,00 дол. США.

26.08.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 17 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 100 000, 00 дол. США на термін з 26 липня 2003 року по 12 березня 2004 року.

27.08.2003 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 18 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 355 000, 00 дол. США на термін з 27 серпня 2003 року по 12 березня 2004 року.

10.03.2004 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 19 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк дії Кредитного договору до 11 березня 2005 року без пониження класу позичальника, встановлено ліміт за відкличною Кредитною лінією у сумі 4 000 000.00 дол. США.

24.03.2004 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 20 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику короткостроковий кредит в сумі 3 123 200, 00 дол. США на термін з 24 березня 2003 року по 11 березня 2005 року.

27.04.2004 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 21 до Кредитного договору, відповідно до якої пункт 4.1 Кредитного договору викладено в редакції, згідно з якою позичальник повертає банку кредит на умовах п. 2.1. цього Договору, сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повній сумі.

Також, вказаною Додатковою угодою доповнено розділ 4 пунктом 4.11., згідно з яким визначено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування грошових коштів з позичкового рахунку позичальника на його поточний або інший, вказаний позичальником, рахунок по 26 число включно місяця, в якому надано кредит. В подальшому відсотки нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця. День остаточного погашення кредиту не враховується при нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди № 21 було змінено п. 6.1. Кредитного договору та визначено, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) відсотків за його використання, банк має право стягувати пеню, яка може нараховуватись, виходячи з 0,1 відсотка від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

28.04.2004 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 22 до Кредитного договору, відповідно до якої встановлено ліміт за відкличною кредитною лінією у сумі 3 900 000, 00 дол. США.

03.03.2005 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 25 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк Кредитного договору до 16 вересня 2005 року; Пункт 4.1. Розділу 4. Кредитного договору викладено в наступній редакції: «Позичальник повертає банку позичку на умовах п.2 .1. цього договору із сплатою відсотків в кінці строку дії Кредитного договору».

16.09.2005 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 26 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк Кредитного договору до 15 вересня 2006 року; змінено ліміт кредитної лінії з 16.09.2005 р., який встановлено у розмірі 1 555 180, 00 дол. США; з 16 вересня 2005 р. змінено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та встановлено у розмірі 12 відсотків річних.

17.09.2007 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 29 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк Кредитного договору до 25 березня 2008 року.

25.01.2008 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 30 до Кредитного договору, відповідно до якої вирішено починаючи з 27 січня 2008 року п. 4.6. Кредитного договору викласти в редакції, відповідно до якої проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 2.1. цього Договору на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

25.03.2008 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 31 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк Кредитного договору до 25 березня 2009 року.

25.03.2009 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 32 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк Кредитного договору до 25 вересня 2010 року.

14.12.2004 р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, було укладено Договір поруки № 09V, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання позичальником зобов'язань по Кредитному договору № 09-01-03 V від 14.03.2003 р., а саме: за повернення частини кредиту у сумі 200 000, 00 дол. США.

16.02.2005 р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем-3, як поручителем, було укладено Договір поруки № 09/2 V, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання позичальником зобов'язань по Кредитному договору № 09-01-03 V від 14.03.2003 р., а саме: за своєчасне повернення кредитної лінії у сумі 3 900 000, 00 дол. США до 11.03.2005 р.; за виплату процентів по кредиту до 11.03.2005 р.: за виплату пені у випадку прострочення по виплаті процентів і поверненню кредиту.

У зв'язку із змінами, які вносились до Кредитного договору, між позивачем, як кредитором, та відповідачем-3, як поручителем, укладались також додаткові угоди до Договору поруки № 09/2 V.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки № 09V та Договору поруки № 09/2 V було визначено, що у випадку невиконання боржником його зобов'язань перед кредитором згідно Кредитного договору, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки № 09V та Договору поруки № 09/2 V їх сторони погодили, що поручитель не несе відповідальності перед кредитором у випадку, якщо кредитний договір був змінений його учасниками без згоди поручителя.

При цьому, згідно з п. 5.2. Договору поруки № 09V та Договору поруки № 09/2 V було визначено, що такі договори зберігають свою юридичну силу на період дії кредитного договору та протягом 6 місяців від дня настання строку виконання кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Кредитного договору надав відповідачу-1 кредитні кошти на загальну суму 4 000 000, 00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами: № 8 від 18.03.2003 р. на суму 112 600, 00 дол. США, № 7 від 18.03.2003 р. на суму 30 640, 00 дол. США, № 45 від 20.03.2003 р. на суму 21 415, 00 дол. США, № 60 від 25.03.2003 р. на суму 18 775, 00 дол. США, № 56 від 27.03.2003 р. на суму 25 345, 00 дол. США, № 31 від 03.04.2003 р. на суму 3 592, 00 дол. США, № 46 від 29.04.2003 р. на суму 29 250, 00 дол. США, № 43 від 23.05.2003 р. на суму 498, 00 дол. США, № 14 від 27.05.2003 р. на суму 19 490, 00 дол. США, № 35 від 02.06.2003 р. на суму 5 360, 00 дол. США, № 60 від 10.06.2003 р. на суму 6 570, 00 дол. США, № 34 від 11.06.2003 р. на суму 2 265, 00 дол. США, № 51 від 23.06.2003 р. на суму 17 935, 00 дол. США, № 01 від 14.07.2003 р. на суму 98 695, 00 дол. США, № 02 від 15.07.2003 р. на суму 29 370, 00 дол. США, № 011 від 26.08.2003 р. на суму 100 000, 00 дол. США, № 5 від 27.08.2003 р. на суму 355 000, 00 дол. США, № 1 від 24.03.2004 р. на суму 3 123 200, 00 дол. США.

У свою чергу, відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим за ним утворився борг по основній сумі кредиту - 1 553 180, 00 дол. США та за несплаченими процентами - 487 925,45 дол. США.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку станом на момент розгляду цього спору по суті настав визначений умовами Кредитного договору строк повернення кредиту (25.09.2010 р.), однак відповідач-1 взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак в обумовлений договором кінцевий строк повернення кредиту, не повернув їх позивачу, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, підлягають стягненню на користь позивача нараховані проценти за користування кредитом в сумі 487 925,45 дол. США.

У свою чергу, що стосується заявлених до стягнення 958 498, 77 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, 322 449, 82 дол. США пені за прострочення сплати процентів та 247 551, 62 дол. США 3 % річних, слід відзначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, пунктом 6.1. Кредитного договору його сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного погашення позики та (або) відсотків за її використання, банком може стягуватись пеня, яка може нараховуватись виходячи з подвійної ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

Додатковою угодою № 21 від 27.04.2004 р. було змінено п. 6.1. Кредитного договору та визначено, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) відсотків за його використання, банк має право стягувати пеню, яка може нараховуватись, виходячи з 0,1 відсотка від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

Позивач нарахував 958 498, 77 дол. США пені за прострочення сплати кредиту на суму боргу в розмірі 1 553 180, 00 дол. США за період з 26.09.2010 р. по 18.09.2014 р. та 322 449, 82 дол. США пені за прострочення сплати процентів на суми прострочених платежів, які існували в період з вересня 2003 року по вересень 2014 року.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що при розрахунку пені ним не було враховано того, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, позивач, розраховуючи пеню в іноземній валюті, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, не врахував, що чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти.

Водночас, згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то слід дійти висновку, що у випадку вираження основного грошового зобов'язання в іноземній валюті пеня має розраховуватись шляхом попереднього переведення суми боргу в грошову одиницю України - гривню з подальшим нарахуванням пені (в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за період прострочення), сума якої на кінець періоду нарахування має бути переведена в іноземну валюту.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені за основним зобов'язанням на суму боргу в розмірі 1 553 180, 00 дол. США (12 295 283,52 грн.; курс НБУ на найближчу дату - 24.09.2010 р.: 7, 9162 грн. за 1 долар США) за період з 26.09.2010 р. по 26.03.2011 р. (182 дня), суд встановив, що вона має складати 950273,83 грн., що становить 119415,64 дол. США (курс НБУ на найближчу дату - 25.03.2011 р.: 7,9577 грн. за 1 долар США).

Також, здійснивши перерахунок пені за простроченими процентами, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та перевівши кожен прострочений платіж на дату прострочення в гривню з подальшим нарахуванням пені за подвійної обліковою ставкою НБУ та переведенням її в долари США на кінець періоду нарахування, суд встановив, що їх розмір має складати: 58877,07 дол. США.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував 247 551, 62 дол. США 3 % річних, розрахунок яких є арифметично вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за Кредитним договором, як і не оспорено суму, заявлену до стягнення.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

При цьому, суд враховує, що абзацом 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 р. зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 1 553 180, 00 дол. США заборгованості по кредиту, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 38 551 014,83 грн.; 487 925, 45 дол. США заборгованості по процентам, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 12 110 651,22 грн.; 119 415,64 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 2 963 979,78 грн.; 58 877,07 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 1 461 370,09 грн.; 247 551, 62 дол. США 3 % річних, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 6 144 404,49 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути заборгованість за Кредитним договором, а також пеню та 3 % річних з відповідачів солідарно.

При цьому, в обґрунтування таких вимог позивач посилається на укладені між сторонами договори поруки.

Оцінюючи такі вимоги, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч. ч. 2, 3 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, статтею 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.2. Договору поруки № 09V та Договору поруки № 09/2 V було визначено, що такі договори зберігають свою юридичну силу на період дії кредитного договору та протягом 6 місяців від дня настання строку виконання кредитного договору.

Згідно з Додатковою угодою № 32 від 25.03.2009 р. до Кредитного договору строк його дії було встановлено до 25 вересня 2010 року.

Таким чином, зазначені Договори поруки 25.03.2011 р. припинили свою дію.

Так, як на тому наголосив Верховний Суд України в постанові № 6-6цс14 від 17.09.2014 р., порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У Кредитному договорі з урахуванням укладених додаткових угод строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 25.09.2010 р.

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 26.09.2010 р. протягом наступних шести місяців.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі).

Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги до відповідачів 2 та 3 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, враховуючи те, що позивач звільнений від його сплати в силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Брокбізнес» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54; код ЄДРПОУ 31921493) на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41, код ЄДРПОУ 19357489) 1 553 180 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят три тисячі сто вісімдесят) дол. США 00 центів заборгованості по кредиту, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 38 551 014 (тридцять вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят одну тисячу чотирнадцять) грн. 83 коп.; 487 925 (чотириста вісімдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) дол. США 45 центів заборгованості по процентам, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 12 110 651 (дванадцять мільйонів сто десять тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн. 22 коп.; 119 415 (сто дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) дол. США 64 центи пені за прострочення сплати кредиту, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 2 963 979 (два мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 78 коп.; 58 877 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) дол. США 07 центів пені за прострочення сплати кредиту, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 1 461 370 (один мільйон чотириста шістдесят одну тисячу триста сімдесят) грн. 09 коп.; 247 551 (двісті сорок сім тисяч п'ятсот п'ятдесят один) дол. США 62 центи 3 % річних, що станом на 03.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ складає 6 144 404 (шість мільйонів сто сорок чотири тисячі чотириста чотири) грн. 49 коп.

3. В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Брокбізнес» відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівський цукор» відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Брокбізнес» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54; код ЄДРПОУ 31921493) на користь Державного бюджету України 50 126 (п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) грн. 34 коп. судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко