Ухвала

від 12.03.2015 по справі 522/12965/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1942/15

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.,

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника відповідача, ТОВ "Муніципальна служба охорони", - Козачишина В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року про відмову у прийняті позовної заяви за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а:

11 липня 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 завернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ТОВ "Муніципальна служба охорони" на користь позивачки 2450 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 30597 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором №11362 від 01 січня 2013 року про надання послуг з охорони об'єктів (а.с. 1-4).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року позовна заява залишена без руху й позивачу наданий строк сплати судового збору в сумі 330,47 грн. (а.с. 37).

Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у прийнятті позовної заяви (а.с. 42-43).

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права (а.с. 46-48).

В запеченні на апеляційну скаргу представник відповідача, ТОВ "Муніципальна служба охорони", - Козачишина В.С., просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, пояснення на апеляцію представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника відповідача, ТОВ "Муніципальна служба охорони", - Козачишина В.С., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в встановлений законом строк не усунула недоліки позовної заяви й не сплатила судовий збір.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодить неможливо, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У п. 7 постанови № 2 Пленуму "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

У п.п. 1, 2 постанови №5 Пленум "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 року Верховний Суд України зазначив, що при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), прийнятого 12 травня 1991 р. і введеного в дію з 1 жовтня 1991 р., який відповідно до Закону від 15 грудня 1993 р. діє в новій редакції з 15 січня 1994 р.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.

Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону "Про захист прав споживачів" та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У п. 6 постанови №10 Пленуму "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що згідно зі статтею 5 Закону № 3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

З позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем, ТОВ "Муніципальна служба охорони", зобов'язань за договором про охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження порушені її права та настали правові наслідки у вигляді повернення сум, сплачених за договором, та стягнення неустойки (а.с. 1-4).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позивачка ОСОБА_3 зобов'язана сплатити судовий збір й помилково застосував положення ч. 2 ст. 121 ЦПК України, а також помилково сформулював і назву процесуальної дії - відмова у прийнятті позовної заяви замість визнання заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Тому ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому руху справи й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п.4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький